Земля для обраних

 

У той час як пересічні мешканці Миколаєва роками очікують на безоплатне отримання земельних ділянок, гарантоване законом, найзаможніші співгромадяни отримують їх без особливих затримок. Причому, обживаються VIP персони у наймальовничіших куточках: біля річок, у рекреаційних зонах, у місцях із добре розвиненою інфраструктурою та з усіма комунікаціями. Саме тут народні обранці, а також звичайні чиновники зі скромною зарплатою вибудовують собі справжні замки за високими парканами.

У наш час звучить досить дивно, але, згідно з чинними українськими законами, кожен громадянин має право БЕЗКОШТОВНО отримати в користування земельну ділянку. Причому, не одну, а кілька – залежно від призначення. Це гарантують нам 14-та стаття Конституції України, а також статті 78, 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, де, зокрема, сказано: кожний громадянин України має право одержати земельну ділянку до 10 соток (1 тис. кв. м) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Будь-яка розсудлива людина заперечить: безоплатного зараз нічого немає, що б там не йшлося в законі! І матиме рацію. Щонайменше, кілька тисяч гривень знадобиться на оформлення тільки необхідної документації, не кажучи вже про підношення чиновникам різних мастей.

Утім, які б перешкоди не стояли на шляху до жаданої землі, “царські села” в різних районах Миколаєва розширюються швидкими темпами. Останніми роками як на дріжджах розбудувалися “хатиночки” на узбережжі річок Південний Буг та Інгул, у сумнозвісному сосновому гаю на “Маяку” в Корабельному районі, у мікрорайоні Варварівка.

Клан

Цілий елітний квартал житлових будинків виразно сформувався на березі річки Південний Буг за легендарною десантною військовою частиною. Колись володіння військового відомства з часом перейшли у власність міста.

У 2008 році міськрада поділила цю завидну територію, немов ласий пиріг, між користувачами. Але не простими, а обраними. Причому, часто не по одному, а по кілька “шматків” в одні руки. Адреси ділянок і будинків, що належать “не останнім” у місті людям, йдуть буквально одна за одною: всупереч відомій приказці, сусідів тут обирають дуже ретельно.

Не випадково в списку щасливих володарів земельки ми знайшли суцільно “іменитих” персон. Приміром, Тетяну Нефьодову, дружину заступника начальника управління містобудування та архітектури Миколаївської міськради Олександра Нефьодова, який обіймає цю високу “хлібну” посаду протягом багатьох років. Будинок сімейного подружжя площею 300 кв. м розташовується на ділянці у 806 кв. м за адресою: проспект Героїв Сталінграда, № 38/16. Згідно з даними Держземкадастру, Тетяна Нефьодова отримала наділ безоплатно 2008 року, і за кілька років тут виріс двоповерховий особняк із червоної цегли.

Судячи з декларації Олександра Нефьодова за 2014 рік, його дружина має досить скромний заробіток – приблизно 2 тис. грн. на місяць. Сам Нефьодов отримує близько 6 тис. грн. Журналісти центру журналістських розслідувань поцікавилися в самого чиновника, наскільки складно було отримати земельну ділянку в престижному місці, і як їхній родині з невисоким доходом вдається так успішно будуватися? Говорити на цю тему чиновник відмовився, пославшись на небажання власниці ділянки – своєї дружини.

 

По сусідству із сім’єю Нефьодових за адресою: пр. Героїв Сталінграда, 38/18 – 802 кв. м землі отримав екс-депутат міськради 5-го і 6-го скликань Сергій Сидорук.

До речі, саме депутати п’ятого скликання, які “рулили” земельними та іншими питаннями з 2006 до 2010 року, розподілили земельні ділянки в зазначеному місці собі і “своїм” людям. Можна навіть не сумніватися, що тут закон було дотримано в точності, і платити за цінні придбання нікому не довелося. На ділянці повільно, але впевнено екс-депутат зводить новий “будиночок”.

Наступна адреса: проспект Героїв Сталінграда, 38/21. І тут – знайоме обличчя! Господарем ділянки майже у 800 кв. м значиться екс-депутат того ж, 5-го скликання, Сергій Тараненко.

Неподалік по пр. Героїв Сталінграда, 38/13 розташувалося володіння у 811 кв. м дружини екс-депутата міськради від Компартії Миколи Візира – Ірини. Рішення міськради свідчить про те, що отримано ділянку абсолютно безоплатно, як і належить за законом.

Тут же побачимо земельні ділянки сина і доньки в нещодавньому минулому мера Миколаєва Володимира Чайки – Владислава і Юлії Чайок. Юлія отримала ділянку площею 962 кв. м за адресою: проспект Героїв Сталінграда, 38/4. У будинку під № 38/10 влаштувався її брат Владислав. Будувалися, очевидно, за одним проектом: будинки відрізняються лише кольором дахів.

Бізнес-партнер Владислава Чайки Олексій Пеліпас не залишився осторонь, отримавши неподалік ділянку площею 1 тис. кв. м. Будівництво на ній поки призупинено. Очевидно, бізнесмен просто не встигає одночасно збудовувати мансарди, відкривати нові піцерії і відбудовувати собі особняк.

Не забув успішний підприємець і про свою матір – Інну Пеліпас, якій міськрада надала 847 кв. м землі на пр. Героїв Сталінграда, 38/19, треба думати, абсолютно без копійки сплати.

До слова, Інна Пеліпас є фігурантом судового розгляду з приводу незаконного відведення земель рекреаційного призначення на “Маяку”, і там “застовпивши” для себе діляночку. Нещодавно суд позбавив її цього майна, а земля перейшла в державну власність міста.

Від Липової до Березової

Приємно пройтися ще одним елітним кварталом із романтичними назвами вулиць – цього разу в Корабельному районі: від Липової до Березової. Тут вдало обжився депутат 6-го і 7-го скликань Миколаївської міськради, співзасновник і директор ТОВ “Оптово-роздрібне виробниче підприємство “Продовольчі товари” і ТОВ “Холодильні вітрини” Ігор Концевой. На земельній ділянці площею 750 кв. м. на вул. Липовій, 22 депутат побудував шикарний особняк. Згідно з рішенням міськради від 2012 року, 330 кв. м за цією адресою Концевому надали в оренду на 25 років. Другу ж частину землі, як стверджує депутат, він купив.

З 2007 року земельним наділом майже в 1 тис. кв. м по вул. Березовій, 1, володіє дружина екс-депутата міськради 6-го скликання, екс-директора міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” Василя Тельпіса – Лариса Тельпіс. На ділянці вже стоїть великий світлий будинок із виходом у сосновий гай. Судячи з напису на воротах, особняк перебуває під охороною.

Цікаво, що про виділення Ларисі Тельпіс ділянки в цьому місці є, як і належить, рішення сесії міськради. Це означає, що земля виділена безоплатно. Однак власниця стверджує, що земля куплена.

– Ми придбали в господаря ділянку по вул. Березовій, 1, а потім переоформили право власності на себе, – відповіла журналістові Лариса Тельпіс.

Сучасний приватний будинок Василь Тельпіс побудував за 8 років, керуючи підприємством “Миколаївводоканал”: “Я як директор отримував гарну зарплатню, якої вистачило і для придбання ділянки, і для будівництва будинку. На водоканалі працював із 1985 року. Моя зарплата була еквівалентна 2 тис. доларів. Дружина працювала інженером-конструктором”.

Через кілька будинків від сім’ї Тельпісів, по вул. Березовій, 29, на ділянці в 940 кв. м свій маєток облаштував народний депутат Сергій Хлань. Спочатку земля за цією адресою була безкоштовно відведена якомусь Ярославу Петровському.

На тому ж кварталі, на вул. Липовій, 39 безоплатно дісталася (згідно з відповіддю Миколаївської міськради на інформаційний запит) ділянка в 990 кв. м екс-начальнику державної податкової інспекції у Миколаївській області Миколі Харевському. Екс-податківець звів шикарний будинок зі світло-коричневої цегли в оточенні зеленого масиву з сосен.

По провулку 3-му Липовому недалеко один від одного розташувалися земельні володіння лікарів. Цілий маєток пульмонолога міської дитячої поліклініки №3 Лілії Бєдіної розташувався на ділянці в 2 тис. кв. м по провулку 3-му Липовому, 48.

Оскільки щомісячна зарплата Бєдіної, як лікарки, ледь перевищує 2,5 тис. грн., журналісти поцікавилися, як їй вдалося стати власницею таких земельних наділів, та ще й побудувати на них шикарний будинок.

Лілія Леонідівна люб’язно відповіла, що 1 тис. кв. м дісталися їй безоплатно 25 років тому, коли вона прийшла працювати молодою спеціалісткою в Жовтневу районну лікарню. Решту ж ділянок придбано на кошти, зароблені чоловіком – Федором Бєдіним, у минулому начальником Миколаївського морського торговельного порту.

– Чоловік працював начальником Ренійського, Миколаївського, Ялтинського морпортів, – пояснила Лілія Леонідівна. – І він практично весь час не жив удома, а працював там, де була робота. По “дурості” побудували будинок, а тепер його утримання обходиться в копійку.

По провулку 3-му Липовому, 33 розташована земельна ділянка в 990 кв. м гінеколога-онколога, сина екс-головлікаря Миколаївського онкодиспансеру Петра Безносенка – Максима Петровича. Спочатку ділянка, на якій Максим Безносенко вже встиг побудувати сучасний будинок, відводилася якійсь Людмилі Івановій.

Згідно з випискою з Держземкадастру, по провулку 3-му Липовому, 30, земельна ділянка площею 1 тис. кв. м належала матері міського екс-прокурора Юрія Палія – Альбіні Іванівні. На сьогодні на ділянці ведуться будівельні роботи, замовником яких, судячи з розмови з будівельниками, є вже не Палій.

Альбіна Іванівна спілкуватися з журналістами на цю тему відмовилася. Прокурорська родина володіє не одним наділом. У 2015 році міськрада 6-го скликання дала “добро” на продаж Альбіні Палій землі площею 488 кв. м на березі річки в мкр. Варварівка на вул. Північній, 1/43.

Еліта Варварівки

В іншому мальовничому мікрорайоні Миколаєва Варварівка, згідно з виписками з Держземкадастру, земельними ділянками розпоряджаються керівник Національної поліції Херсонської області та рідний брат губернатора Миколаївської області Вадима Мерікова Артур Меріков і його дружина Ірина. Дві земельні ділянки за адресою вул. Гастелло площею по 600 кв. розташовані по сусідству. На ділянці дружини Мерікова встиг вирости елітний особняк. Ділянка Мерікова поки пустує.

Суддя Заводського районного суду Миколаєва Вадим Гаврасієнко володіє тут земельною ділянкою площею 600 кв. м по вул. Воровського, 25. За словами судді, ділянку, на якій зараз збудовано акуратний коричневий будинок, він купив на початку 2000-х років у якогось Володимира Краснокутського.

Як пояснив кореспонденту Гаврасієнко, на купівлю нерухомості в Миколаєві він витратив гроші, виручені від продажу квартири в Києві.

У головлікаря Миколаївської обласної станції переливання крові Валерія Чинякова по вул. Воровського, 4 знаходиться земельна ділянка площею 600 кв. м. На цій землі красується просторий будинок, схожий на замок.

Причому, за даними декларації про доходи Чинякова за 2014 рік, його щомісячна зарплата становить 10 тис. 589 грн. Чиняков стверджує, що земельною ділянкою і будинком обзавівся ще до того, як обійняв цю посаду: “Головлікарем працюю з 2005 року, а будинок у мене з 1991 року”.

У недавньому минулому депутат Миколаївської міської ради 6-го скликання від Партії регіонів, голова правління ТОВ “Оріон-Авто” Валерій Буркун у 2004 році отримав безкоштовно земельну ділянку площею 729 кв. м по вул. Полярній, 38. На цій землі Буркун збудував симпатичний будинок із вбудованим гаражем.

З видом на Інгул

Ще одна завидна місцинка знаходиться уздовж річки Інгул по провулку Флотському. Тут у 2011 році безкоштовно отримав ділянку площею 1 тис. кв. м по пров. Флотському, 10а депутат міськради 6-го скликання, обраний від Партії регіонів, співзасновник і директор ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “РОКСЕР – ІНВЕСТБУД” Микола Вороненко..

У 2013 році його найближчими сусідами стало відоме в місті подружжя Тетяни та Віталія Латії. Їхній будинок під № 10б розташований на ділянці у 826 кв. м на провулку Флотському біля річки Інгул. Акушеру-гінекологу пологового будинку № 3 Тетяні Латій, згідно з рішенням міськради, земля дісталася безоплатно 2013 року.

Однак її чоловік, колишній головлікар того ж пологового будинку № 3 Віталій Володимирович стверджує, що початковим власником ділянки був саме він, а потім переоформив право власності на дружину.

Для зведення житла довелося займатися бізнесом і брати позику в банку.

– Хто на зарплату такі будинки будує? – сказав Латій. – Ви пам’ятаєте часи, коли люди з сумками їздили в Румунію, Польщу, Югославію і займалися торгівлею? Ось цим займався і я, ще брав позику в 45 тис. тоді ще купонами в Ощадбанку. Це так дивишся: “О, який будинок! А він будувався 12 років!”

Виписки з Держгеокадастру та Держреєстру майнових прав на нерухоме майно

Розподіл “по залишку”

Як бачимо, землі в хороших районах Миколаєва розподілялися ще з 90-х років, і чимало ділянок відводилося в руки впливових чиновників, підприємців і “потрібних” людей. Про те, скільки гектарів міської землі було розподілено за останні роки, у Миколаївській міськраді відмовилися повідомляти, пославшись на те, що моніторинг земель і ведення статистичної звітності не належить до їхніх повноважень, і по цю інформацію необхідно звертатися до територіального управління Держгеокадастру. У результаті журналісти отримали тільки відписки від чиновників, які перекладають стрілки один на одного. Поспілкуватися з начальником управління земельних ресурсів міськради також не вдалося, незважаючи на те, що журналіст кілька днів поспіль атакував його робочий і мобільний телефони.

Разом з тим, від міськради кореспондента Центру намагалися домогтися повного переліку фізосіб, які безкоштовно отримали земельні ділянки протягом 2006-2016 років. Однак замість реєстру журналістам виставили рахунок розміром майже у 8 тис. грн. за копії рішень міськради про передачу громадянам у власність земельних ділянок.

Таким відповідям можна лише знайти одне пояснення: міська влада навмисно не веде облік одержувачів землі, щоб приховати свої прогалини в роботі.

До речі, про принцип “безкоштовності” навіть для обраних не йдеться. Досить навести слова Юрія Щетініна, редактора газети “Інвестор”: “Завжди визначається коло тих, хто допускається. Жодна земельна ділянка в Миколаєві не віддавалася безоплатно. Питання вартості розглядалося лише залежно від персони, яка побажала взяти землю. Зрозуміло, що для близьких родичів сума і сьогодні може бути мінімальною”.

Найкмітливіші мешканці міста неспроста намагаються відхопити одразу по кілька ділянок.

-Один із депутатів міськради мені пояснив, чому для нього це так важливо: “На одній я збудую те, що хочу, другу – дам прокурору, щоб він мене захищав, а третю – продам, щоб збудуватись на першій”, – розповів Юрій Щетінін.

З огляду на те, якими темпами останні десятиріччя земля купувалась наближеними до влади людьми, на сьогодні на території Миколаєва вільних ділянок практично не залишилось. З офіційної відповіді з міськради кореспонденту Центру журналістських розслідувань випливає, що під будівництво житлових будинків залишилося тільки 40 га землі у Великій Корінихі та 99,8 га в Матвіївці.

– Землі для розподілу, окрім Матвіївки та Великої Корінихи, немає, – пояснив заступник начальника управління містобудування та архітектури Олександр Нефьодов. – Це великі території, що залишилися, які були передбачені Генпланом Миколаєва 2009 року для перспективної житлової забудови.

Як відомо, у цих районах немає інженерних мереж і комунікацій, тому майбутнім їхнім набувачам доведеться відразу розраховувати на великі грошові вкладення для проведення централізованого водопостачання, каналізації, газопостачання та електрики.

Тим не менш, серед жителів міста і зараз чимало охочих скористатися законним правом на придбання землі. З 1 січня 2014 року по 1 січня 2016 року до Центру надання адміністративних послуг було подано 3 тис. 868 заяв, більша частина з яких – 2 тис. 027 звернень – від учасників АТО.

29-річна Ганна Кобак, помічниця судді Миколаївського окружного адміністративного суду, разом зі старшою сестрою, інвалідом 3-ї групи Мариною, на позитивну відповідь із міськради на прохання про виділення ділянки під будівництво будинку чекає понад 5 років. На її думку, насамперед, землю дають “свату, брату, дітям, але аж ніяк не звичайним людям”.

– Наша заява нікуди не поділася, вона як лежала в міськраді, так і лежить. Мені здається, що це питання не вирішиться ніколи, – повідала свою історію Ганна Василівна. Показовим є також виділення землі для наших захисників-воїнів, які пройшли пекло війни на сході.

Боєць 79-ї аеромобільної бригади, який захищав Донецький аеропорт, а сьогодні – депутат Миколаївської міськради Сергій Танасов розповів, що подані заяви розглядаються досить довго, і на сьогоднішній день тільки половина воїнів отримала заслужено зароблену землю. Почасти це пов’язано з тим, що після нещодавніх виборів протягом п’яти місяців депутати не розглядали земельні питання на сесіях. Однак правом переважного отримання землі воїни зможуть користуватися не завжди.

– Якщо військовослужбовець одразу ж після отримання посвідчення учасника бойових дій не отримає землю, потім, як і до присвоєння статусу (поряд із пересічними містянами – ред.), йому нереально домогтися земельної ділянки. Обов’язково доведеться давати хабарі, – каже Танасов.

Заступник командира 501-го батальйону морської піхоти Костянтин Новіков і капітан 1-го батальйону морської піхоти Євгеній Радзевич розповіли, що жоден боєць їхніх підрозділів не отримав земельні наділи, хоча заяви подали ще в грудні 2014 року.

Депутат міськради Ігор Концевой повідомив, що, будучи членом профільної комісії, намагався впорядкувати “земельну” чергу. Однак під час виділення ділянок насамперед розглядаються заяви посадовців і впливових осіб.

“Через певні обставини, коли 60 осіб були з однієї партії, а всі інші з цього питання особливого права голосу не мали, мене не підтримали, тому що для низки колишніх членів комісії це був свого роду бізнес. Є в нас кілька загальновідомих міських, м’яко кажучи, бізнесменів із певними прізвищами, яким постійно відводять ці ділянки та згодом їх продають”, – сказав Концевой.

У наші дні земля, як ніколи раніше, стала дуже вигідним товаром, надійним способом вкладення та збереження коштів, а також предметом збагачення. Тим паче, якщо дісталася власнику практично безоплатно. Зрозуміло, що й доступ до найкращих ділянок влада суворо обмежує, не обділяючи при цьому насамперед себе. Усі інші мають задовольнятися залишками “панського бенкету”. І найсправедливіші закони тут, на жаль, не діють.

Розслідування проведено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.