Аптеки “під сонцем”

 

Давно відомо, що пацієнти стаціонарів, а також великих лікарень – найвигідніші покупці для аптек, які розташовуються на території лікувальних установ. У таких клієнтів немає часу і можливості шукати ліки подешевше, а тому прибутковість тутешніх фармацевтів – максимальна. У жодну кризу не залишаться в програші ті, хто вчасно встиг розмістити свій аптечний пункт у потрібному місці. Це чудово розуміють чиновники від медицини, головні лікарі лікарень, а також … їхні родичі. І діють, не гаючи часу дарма.

Ціни – на волю!

Ситуацію з цінами на ліки нині кожен українець відчуває, як то кажуть, “на своїй шкурі”. За неефективного контролю з боку держави від непомірно високих цін на ліки, а нерідко й непотрібних підробок у гарній упаковці страждають ті, хто живе від зарплати до зарплати, тобто переважна більшість населення.

У Миколаєві, наприклад, питання про ціни ставити нікому: у Державній службі з лікарських засобів у Миколаївській області, а також у Миколаївському обласному управлінні у справах захисту прав споживачів з вами говоритимуть лише про якість ліків, але ніяк не зможуть пояснити походження їхньої захмарної вартості. Слабкою видимістю турботи про своїх громадян є так званий національний перелік лікарських засобів, ціни на які сяк-так регулюються державою. Націнка на них не може перевищувати 25%, а оптовики можуть додати не більше 12%.

Таким чином, навіть “захищені” ліки можуть обходитися покупцям до 37% дорожче! Що вже казати про імпортні, рідкісні, такі, що не входять до цього списку: ціну на них можна підвищувати, скільки хочеш, і нічого тобі за це не буде!

Провівши протягом двох тижнів у лютому журналістський моніторинг цін на ліки в аптеках міста, ми виявили розбіжності у вартості на окремі їхні найменування в різних аптеках, починаючи з десятка гривень і до кількох сотень. Особливо яскраво це простежується в аптечних пунктах при лікувальних установах, де пацієнти не завжди мають змогу побігати в пошуках дешевшої альтернативи. Ми запропонували провізорам вказати ціни на деякі найпопулярніші ліки, а також на рідкісні, дороговартісні.

– Провізори в аптеках при лікарнях намагаються виставляти в себе ліки, які не внесено до національного переліку, з нерегульованою націнкою та за рахунок прохідності відвідувачів збільшують обіг продажів і заробляють пристойні гроші, – своїми спостереженнями з Миколаївським центром журналістських розслідувань поділився представник громадської організації “Публічний аудит” (м. Київ) Матвій Холошин.

Так, противірусний засіб київського виробництва “Амізон для дорослих” (20 таблеток) найдорожчим виявився в аптечному пункті комунального підприємства “Фармація” в обласній онкологічній лікарні – 59,70 грн. Порівняно низька ціна – менша майже на 20% – на цей препарат встановлена в аптеці, розташованій за межами обласної дитячої лікарні – 47 грн.

10 пакетиків імпортного “Фармацитрону“, який застосовують під час лікування гострих респіраторних інфекцій та грипу, можна придбати за 90 грн. і за 129 грн.: у першому випадку в аптечному пункті в пологовому будинку № 2, у другому – на території обласної інфекційної лікарні.

Суттєвою може виявитися різниця між цінами на 1 ампулу 10% “Мілдронату”, імпортного кардіологічного препарату. В аптечному пункті при Центрі первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) № 2, що розташований за адресою: вул. Космонавтів, 126, – вона коштує 80 грн, у “Фармації” в онкологічному диспансері – 70 грн, а в аптеці, розташованій неподалік від лікарні швидкої медичної допомоги, – 28,90 грн.

Різниця майже в 100 грн. існує і на “Лазолван”, який застосовують у разі кашлю та застудних захворювань. Вартість упаковки з 10 ампул коливається від 242, 35 грн. в аптеці, розташованій навпроти ЛШМД, до 334 грн. в аптечному пункті при ЦПМСД № 2.

Найбільш вражаючою виявилася різниця у вартості препарату “Достинекс” італійського виробництва, що застосовується в гінекології, – 408 грн. В аптеці № 23 по вул. Миколаївській він коштує 1 тис. 342 грн., у “Фармації” в обласному онкодиспансері – 1 тис. 700 грн., а в жіночій консультації пологового будинку №1, в аптечному пункті – 1 тис. 750 грн. Зрозуміло, що найвищі ціни встановлені в лікувальних установах, у яких через їхню специфіку препарат може мати великий попит.

Варто зазначити, що комунальне підприємство “Фармація”, покликане стояти на захисті інтересів покупців, навпаки, вирізняється далеко не найкращими цінами. Що вже казати про всіх інших!

– На жаль, сьогодні ми перевіряємо далеко не всіх суб’єктів, а тільки тих, у кого товарообіг перевищує 20 млн. грн., – розповіла начальник Державної служби з лікарських засобів у Миколаївській області Ніна Славко. – Таких суб’єктів в області в нас усього чотири 4. Більшу частину – до 80% – становлять фізичні особи-підприємці, до яких ми і торік, і цього року не ходимо з перевірками. Природно, це не може не дати певного результату. Ви розумієте, про що я говорю. Якщо аптечні заклади непідконтрольні, значить, є і порушення.

Подібне “управління” фармацевтичною галуззю на сьогодні призвело до того, що зубожіле до межі населення не має змоги ні повноцінно харчуватися, ні якісно лікуватися.

Де порожньо, а де – густо

Журналісти МЦЖР, окрім моніторингу цін, подали запити щодо орендарів майже до 40 лікувальних закладів, що належать до комунальної власності міста та області. Порушуючи Закон України “Про доступ до публічної інформації”, наше прохання проігнорував лише Сергій Мотуз, головний лікар ЦПМСД № 4, розташованого за адресою: вул. Адміральська, 6. До слова, в його установі не тільки не побажали відповідати на звернення редакції, а й грубо виставили за двері приймальні журналіста, який приніс запит, а в аптечному пункті “Фармації” провізор відмовилася повідомити ціни на окремі ліки, мотивуючи забороною начальства.

Своєю чергою, в управлінні охорони здоров’я міськради відмовилися вживати якихось заходів щодо бездіяльності головлікаря Мотуза, порадивши журналістам звернутися до суду.

Про те, що в них узагалі немає жодних орендарів, нам відповіли в міському протитуберкульозному диспансері, у медсанчастині заводу “Зоря” – “Машпроект”, у залізничній лікарні вузлової станції “Миколаїв”, а також у стоматологічній поліклініці №1, обласному лікувально-фізкультурному диспансері. Це й не дивно: у цих установах немає того потоку людей, як, приміром, в обласній лікарні, де влаштувалися 15 орендарів, або в ЛШМД, де їх налічується 9. Значну кількість серед таких об’єктів становлять компактні аптечні пункти, що займають не більше 18 кв. м, які виявляються набагато прибутковішими за повноцінні аптеки з їхньою великою площею, необхідністю відповідати безлічі вимог, а також персоналом у кілька людей.

У 2011 році на додаток до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Миколаївською обласною радою було ухвалено рішення №4, яким визначався Порядок оренди, що передбачав проведення конкурсу під час визначення орендаря в комунальних установах. Конкурс обов’язковий за наявності двох і більше претендентів. Однак про те, що такі конкурси проводилися, нам повідомили лише в госпіталі інвалідів війни, обласній інфекційній дитячій лікарні та пологовому будинку № 2. Про те, за яким принципом приходили орендарі в інших лікувальних установах, нам простодушно пояснила співробітниця однієї з лікарень: “Хто перший – того й тапки”. І справді, у ЛШМД нинішні орендарі, зокрема, КП “Фармація”, працюють ще з 80-х років, а в міській лікарні № 1 – з кінця 90-х. Той, хто прийшов першим, має всі шанси залишитися… назавжди. Для цього потрібно просто бути законослухняним, вчасно сплачувати оренду, і тоді головлікарю невигідно буде шукати іншого, та й закон дозволяє пролонгувати договір.

Недарма кажуть, що в миколаївських лікарнях місця для аптек уже давним-давно поділені, і протиснутися на цей ринок новачкові дуже складно. Ось що розповіла нам О., завідувачка однієї з аптек нової мережі, що створюється на півдні України (своє ім’я вона назвати відмовилася):

– Я приходила, дізнавалася, чи є місця при лікарнях, але мене не пускають, мені просто кажуть: “Ні”. Найжирніші місця – це обласна лікарня на вул. Київській, у Дубках, ЛШМД, куди привозять на швидкій, де є реанімація, хірургія. Саме в цих місцях найбільший потік хворих. По місту можна знайти місце через ріелторів, але це нерентабельно, аптека не окупається. Проблема – в отриманні місця в лікарнях, де стоять усі свої і де є ліміт за площею, яку можна здати в оренду. У Миколаєві розвиватися складно, оскільки немає місць. А конкурси, як годиться, не проводяться.

Яблуко від яблуні…

Власники аптечних пунктів при лікарнях знають, за що борються, адже розмір їхнього прибутку навіть важко уявити. Такий висновок можна зробити зі слів Вадима Сатановського, засновника ТОВ “СВМ-Фарм”, що орендує аптечний пункт при жіночій консультації пологового будинку № 1 по вул. М. Морській, 7. Щоб отримати це місце й обійти конкурента, він запропонував орендну плату в 6 тис. грн. на місяць (!). Підприємець не думав, що інфляція зростатиме настільки стрімко, але про те, щоб піти звідси, зараз не зронив жодного слова.

– Ми отримали в оренду приміщення на конкурсній основі, – сказав Сатановський. – У вересні розмір орендної плати становив 8 тис. 954 грн. без комунальних послуг, у жовтні – 9 тис. 280 грн., у листопаді – 9 тис. 469 грн., у грудні – 10 тис. 342 грн. На ці гроші можна утримувати три аптечні пункти.

У доволі об’ємному списку орендарів – власників аптечних пунктів – ім’я Олени Сергіївни Глінки не виділяється, мабуть, нічим особливим. За винятком, однієї суттєвої деталі. Вона – донька Лариси Дергунової, яка вже понад 10 років очолює управління охорони здоров’я Миколаївської міськради. Альона Сергіївна володіє аптекою і чотирма аптечними пунктами: у міських лікарнях №№ 3 і 4, пологовому будинку № 2 і ЛШМД.

Судячи з відповідей, отриманих редакцією, не всі приміщення для ведення бізнесу вона отримала на основі конкурсу. Очевидно, конкурсів як таких і не було, оскільки “охочих більше не виявилося”, як пояснила сама Альона Сергіївна. Приміром, із пологового будинку №2 нам повідомили, що 2012 року після оголошення в газеті її заява виявилася єдиною поданою на конкурс, після чого вона спокійно зайнялася облаштуванням нового робочого місця.

Через яке тут взагалі одне до іншого? – обурилася Глінка в телефонній розмові з кореспондентом МЦЖР. – Я вже скільки років працюю за своєю професією, а по-друге, все абсолютно законно, на конкурсній основі, через дозвільний центр, через комісію, через сесію. Ніхто ніколи ніяким становищем не користувався!”

Тим часом конкуренти Глінки кажуть про протилежне.

– Чому ви не проаналізуєте прізвище Глінка, дівоче прізвище якої Дергунова? – таке запитання поставила кореспонденту Ірина Скляренко, юрист, довірена особа директора ТОВ “Сінес” і ТОВ ТД “Сінес” Михайла Стрельцова, конкурента Глінки. – З мамою – начальником управління охорони здоров’я Миколаївської міськради в неї було більше шансів отримати місця, які спеціально створювалися під неї при лікувальних закладах. Я вважаю, що такі місця створювалися усюди.

Утім, фармацевтичним бізнесом Альона Глінка почала займатися лише з 2010 року, про що свідчать дані з Держреєстру юридичних і фізичних осіб, а також видані ліцензії на здійснення оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

А до цього Глінка працювала бухгалтером, зокрема, в громадському об’єднанні Миколаївської обласної федерації таїландського боксу “Муей-тай”, співзасновником якого свого часу виступив товариш голови Миколаївської ОДА Вадима Мерікова з кікбоксингу Сергій Захарчук. Посаду головного бухгалтера Альона Сергіївна обіймала в Миколаївській обласній громадській організації “Клуб боротьби” Андрія Колесова і в ТОВ “Океансудмаш”, заснованому в 2007 році якимось Сергієм Гоманюком і сином заступника губернатора Миколаївської області Миколи Романчука – Денисом. Тож майбутня підприємниця завжди перебувала в колі найвпливовіших людей міста та області, та й у фармацевтичний бізнес також прийшла не випадково.

Кардинальну зміну професії вона пояснила так: “Захотілося мені так. Ви хто така, щоб мені запитання ставити? Я що, на допиті? Мені потрібно годувати сім’ю, у мене двоє дітей. Я проаналізувала ринок в Україні, в місті”.

Про те, наскільки успішно Альона Глінка заробляє собі на хліб насущний, стає зрозумілим з її сторінки в соцмережах, де вона красується на фото з Об’єднаних Арабських Еміратів.

З її мамою, Ларисою Дергуновою, поговорити, на жаль, не вийшло: вона перебуває у відпустці і на зв’язок не виходить. Зате вдалося поставити їй кілька запитань в електронному вигляді. Вона відповіла, що всі торгові точки донька отримала на конкурсі, а особисто до неї з проханням про оренду не звертався жоден підприємець, тому що всі лікувальні заклади є самостійними юридичними особами.

-Головні лікарі ведуть самостійно господарську та фінансову діяльність. Усі орендарі укладають договори з головними лікарями, – сказала Дергунова. – На сайті міського управління є публічна інформація щодо оренди по кожному лікувальному закладу.

Утім, про свою повну непричетність до ухвалення рішень про того чи іншого орендаря Лариса Юріївна все ж злукавила. Начальник міськздороввідділу, як і облздороввідділу, обов’язково знає про те, “хто заходить”, і узгоджує кандидатуру разом із головними лікарями лікувальних закладів.

-Наше рішення (депутатської комісії – ред.) має рекомендаційний характер, – розповів Олег Солтис, депутат Миколаївської міської ради в 2010-2015 роках, член постійної комісії з питань управління комунальною власністю, який брав участь в ухваленні рішень про передачу в оренду приміщень міських лікарень. – А тут усе залежить від погодження головлікаря, або управління охорони здоров’я. Ви ж самі розумієте: якщо головлікар або управління дали згоду, значить, дали.

Під боком у родичів

Загалом серед орендарів приміщень у лікувальних установах трапляються й інші відомі прізвища зі сфери охорони здоров’я Миколаївщини. Так, власниця ТОВ “Агат-Фарм”, донька Валентини Горст, заступника головного лікаря з медичної частини обласного онкодиспансеру, – Оксана – відкрила по одному аптечному пункту: в онкодиспансері та в обласній дитячій інфекційній лікарні.

За словами Оксани Горст, ці точки їй вдалося відкрити за 15 років роботи на фармацевтичному ринку і докласти для цього чимало зусиль.

-Моя мама всього-на-всього начмед, не головлікар, не начальник управління охорони здоров’я, – відповіла Оксана Євгеніївна на запитання журналіста. – Договори підписують не начмеди, а головні лікарі. Якби вона була впливовою людиною, я б, напевно, мала не два аптечні пункти, а десять. Насправді я всього цього домагалася сама, ходила скрізь.

Водночас Оксана Горст заявила: “Є люди, мої колеги, які відкривають по три аптечні пункти за півроку – ФОП Повідіш – в обласній офтальмології, онкодиспансері. Ви думаєте, можна це зробити в наш час без сторонньої допомоги”?

У жіночій консультації міського пологового будинку № 1 по вул. М.Морській, 7 розташований аптечний пункт ТОВ “СВМ-Фарм”. Засновником фірми є чоловік завідувачки інфекційним боксовим відділенням міської дитячої лікарні №2 Олени Сатановської – Вадим Миколайович, а директором – Сатановський Артем Вадимович.

В обласній офтальмологічній лікарні орендує приміщення під кабінет з підбору та продажу м’яких контактних лінз (МКЛ), Безносенко Наталія Володимирівна, яка, судячи з адреси проживання, є родичкою екс-головлікаря онкодиспансеру Петра Безносенка.

Серед приватних орендарів міської лікарні №4 значаться завідувач неврологічного відділення цієї ж лікарні Сергій Бекало і завідувачка функціонально-діагностичного відділення міської лікарні №3 Тетяна Бекало. Прізвище це в Миколаєві добре відоме: Максим Сергійович Бекало – депутат Миколаївської міської ради VI скликання, голова постійної комісії з питань праці та соціального захисту населення, працював заступником головного лікаря міськлікарні № 4, очолював лікарню УМВС. З грудня 2010 року до початку 2013 року Максим Бекало був головним лікарем станції швидкої медичної допомоги.

Головлікар міського пологового будинку № 1 Євген Волохов уже кілька років поспіль здає в оренду приміщення своєму синові Євгену для ведення фото- та відеозйомки хвилюючого моменту виписки з пологового будинку новонароджених.

Конкурси – під контроль

Як бачимо, найчастіше аптечний, та й будь-який інший бізнес при лікарнях є сімейною справою, що ще раз доводить: його прибутковість напряму залежить від місця розташування в місцях найбільшого скупчення потенційних покупців і клієнтів. І тут безвідмовно діє правило, про яке свого часу говорив ще класик російської літератури А.С. Грибоєдов: “Ну як не порадіти рідній людині!”. Зрозуміло, що тут і мови не може йти про чесну конкуренцію, бо всі найкращі місця зайняті давно й надовго. Така собі монополія в законі.

– Як правило, ніхто не займається розслідуванням цих речей, – підсумовує Ігор Щедрін, голова координаційної ради “Медичного контролю” (м. Київ). – Це негласний соціальний договір із правоохоронними органами. Ніхто нічого не бачить, усі закривають на це очі. І, на жаль, це правда. Таких випадків відсотків 70, 80 у кожній лікарні. Пройдіться лікувальними установами, і ви з дуже високою ймовірністю не помилитеся, що була якась змова між головним лікарем і власником аптечного пункту. Офіційна орендна плата – невелика, а неофіційна йде комусь у кишеню. І лікувальні заклади від цього не розвиваються, а розвивається чийсь будинок, чиясь дача.

Ігор Щедрін бачить вихід у тому, що такі домовленості з керівництвом лікарень з боку аптек, приватних медичних кабінетів, приватних практик обов’язково мають проходити через конкурс під наглядом громади. Бо комунальна установа має тільки гроші громади, і кожна гривня має бути на обліку і використовуватися для блага людей.

Розслідування проведено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

 

Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Підпишіться на останні новини

Використання матеріалів сайту дозволено лише за умови посилання (для електронних видань - гіперпосилання) на сайт NIKCENTER.


Copyright © 2012-2024. NIKCENTER