Не конани, але варвари: хто і чому доводить миколаївські пам’ятки архітектури до руйнування
Миколаїв входить до списку історичних міст України. Тут, звісно, не бував Конан-варвар, про якого згадував колишній голова Миколаївської облдержадміністрації Олексій Савченко, зате на вулицях міста можна знайти три сотні історичних будівель. Однак чи вдасться зберегти таке надбання? Сімдесят старовинних споруд потребують ремонту. Нові власники деяких пам’яток архітектури, подібно до варварів, навмисно доводять їх до аварійного стану. Кому належать занедбані пам’ятки архітектури та де замість них можуть з’явитися новобудови, спробував розібратися кореспондент Центру журналістських розслідувань.
Ремонти на папері
У 2021 році до держпрограми з відновлення культурної спадщини “Велика реставрація” не ввійшов жоден проєкт від Миколаївської області. Як повідомили в Мінкульті на запит Центру, три проєкти було відхилено через невідповідність умовам конкурсу – вони перебувають у комунальній власності й не можуть бути профінансовані з держбюджету. Це Будинок офіцерів флоту, водонапірна вежа Шухова та історична будівля “Паровий млин” у Снігурівці.
Два проєкти з реставрації астрономічної обсерваторії, якими опікувалися нинішній голова Миколаївської ОДА Віталій Кім і його заступник Юрій Гранатуров, теж “забракували”, оскільки їх надіслали на конкурс уже після дедлайну.
Це далеко не єдині об’єкти, стан яких безпосередньо залежить від місцевої влади. Згідно з містобудівним кадастром, загалом у Миколаєві потребують реставрації сімнадцять комунальних пам’яток архітектури та історії.
Утім, із міського бюджету періодично виділяють кошти на проектування реставраційних робіт. Однак далі проектів справа не йде. Так, у 2017 році за 387 тис. грн розробили проєктно-кошторисну документацію реставрації вежі Шухова, за 438 тис. грн – міського Палацу культури та урочистих подій на вул. Спаській, 44, за 417 тис. грн – Палацу культури на вул. Шевченка, 68. При цьому вартість проєктних робіт за двома останніми об’єктами спочатку була меншою майже на 300 тисяч, сума зросла вже постфактум, коли документацію почали розробляти. Всі договори без проведення торгів уклали з ТОВ “Автограф-Н”, яке належить Ніні Стерпул – дружині власника компанії “Житлопромбуд-8” Григорія Стерпула.
Ця ж компанія в 2016 році розробила проєкт реставрації гімназії № 2. Однак усі вищезгадані пам’ятки архітектури залишилися без ремонту. А гімназію і зовсім визнали аварійною і заборонили проводити там навчання.
Пшиком закінчилася і міська програма “Велика реставрація”, гучно анонсована Агентством розвитку Миколаєва 2018 року.
Агентство видало за бюджетні кошти буклет і провело презентацію програми, на цьому їхні реставраційні потуги й закінчилися.
Мер Миколаєва Олександр Сєнкевич виправдовує провал міської програми коронавірусом, який вимив кошти з міськбюджету. Однак зазначимо, що місцева влада не відреставрувала жодної історичної будівлі і в рамках програми з охорони культурної спадщини, яка діяла з 2016-го по 2018 рік.
У новій міській програмі, яка діятиме до 2026 року, вже навіть і не обіцяють відреставрувати пам’ятки архітектури – планують лише провести музеєфікацію вежі Шухова. Напевно, щоб не шукати нових виправдань на запитання містян, чому старовинні будівлі, що могли б стати окрасою міста та туристичною пам’яткою, продовжують занепадати.
Кожному підприємцю по пам’ятці
Ситуація з історичними будівлями, які потрапили в приватну власність, аж ніяк не краща. Два десятки з них перебувають у незадовільному стані. Хоча закон “Про охорону культурної спадщини” вимагає утримувати пам’ятку в належному стані. При цьому на власника покладається обов’язок своєчасно проводити ремонт і реставрацію власним коштом. Тож управління охорони культурної спадщини, як міськради, так і облдержадміністрації, можуть за допомогою приписів змусити несумлінних власників проводити ремонти й реставрації.
Але чиновники, очевидно, забувають про свої повноваження. Замість того щоб ремонтувати старовинні будівлі, власники просто перепродають їх. Деякі історичні споруди роками пустують, перебуваючи в передаварійному стані. Кому ж вони належать?
Наприклад, занедбаний житловий будинок споруди 19 століття на вул. Пушкінській, 12 з 2013 року належить компанії Олексія Вадатурського “Нібулон”.
Комунальну пам’ятку архітектури на вул. Великій Морській, 71 у 2011 році викупило ТОВ “Провізор-МФФ”. Його директор і співвласник – Федір Барбалат, голова обласної виборчої комісії на минулорічних місцевих виборах.
Будівлю колишнього Санкт-Петербурзького комерційного банку на вул. Фалеєвській, 14/1 у квітні цього року “Альфа-банк” продав ТОВ “Спейс-річ”. Згідно з даними містобудівного кадастру, пам’ятка архітектури перебуває в незадовільному стані. Фасад вкритий глибокими тріщинами, які присутні й усередині будівлі, зокрема на стелях. У кількох місцях відшарувалося покриття стін і посипалася штукатурка. Однак, як раніше повідомляв Центр, управління культури Миколаївської ОДА погодило продаж історичної будівлі та оцінило її стан як “задовільний, без фрагментів руйнування або пошкодження”.
Також цього року комплекс “Дача Кудрявцева” по вул. Спортивна, 13 придбала новостворена компанія ТОВ “Рестро Клаб”. Її засновники – Валентин і Борис Берестнєви, чоловік і син депутата міськради та голови Інгульської адміністрації Ганни Ременникової.
Бенефіціари спадщини
Трагічна доля чекає, мабуть, і на маєток 19 століття по вул. Велика Морська, 38. До революції тут була жіноча гімназія родички миколаївського архітектора Євгена Штукенберга.
Нині історична будівля пустує і перебуває в незадовільному стані. А на земельній ділянці, на якій вона розташована, запланувала нове будівництво Інна Пеліпас – мати відомого миколаївського бізнесмена Олексія Пеліпаса. Їй же і належить історична будівля.
Спочатку пам’ятка архітектури площею понад 750 квадратних метрів була у власності комунального ЖЕКу. А потім перейшла до його правонаступника – ТОВ “Соборне-1”. Власник підприємства Леонід Гусєв засуджений за розкрадання бюджетних коштів на Південноукраїнській АЕС. “Соборне-1” передало історичну будівлю в оренду компанії “Прогрес-Медіа”. Її бенефіціари – тодішні депутат міськради, проросійський сепаратист Дмитро Ніконов і член виконкому Анатолій Лахтіонов, а також дружина скандального бізнесмена Олексія Пеліпаса Тетяна Глонза.
У 2007 році їхня компанія самовільно, тобто без жодних дозволів, переобладнала перший житловий поверх в офіси, а другий реконструювала. Причому, судячи з усього, ці роботи вона провела тільки на папері і незабаром через суд оформила право власності на “новостворене майно”.
Ймовірно, компанії була потрібна не сама будівля, а земля під нею. У 2014 році мати Олексія Пеліпаса отримала в оренду ділянку під пам’яткою архітектури і знову за тією ж схемою – нібито для реконструкції приміщень офісів.
А вже на початку 2021 року Інна Шмільївна подає повідомлення про початок нового будівництва адміністративної будівлі на цій земельній ділянці. Адреса, зазначена в документі, – Артилерійська, 17/7а та 17/8 – такі ж адреси мають приміщення офісів у самій історичній будівлі.
В управлінні культури Миколаївської ОДА відмовилися коментувати цю ситуацію. Водночас проєктування цієї забудови 2018 року погодила консультативна рада з питань охорони культурної спадщини при облдержадміністрації. Її очолює завідувачка сектору зі збереження культурної спадщини управління культури Миколаївської ОДА Ольга Скарлат. А містобудівні умови будівництва підписав головний архітектор Миколаєва Андрій Цимбал.
Можливо, плачевний стан багатьох історичних будівель не просто безвідповідальність їхніх власників, а навмисне знищення? Керівник Центру урбаністичних студій Світлана Шліпченко підтверджує, що в Україні широко розповсюджена така схема для отримання землі під нову забудову.
“У Києві в такий спосіб було знищено кілька зразків архітектури. Будинки доводяться до аварійного стану забудовниками або викуповуються вже такими. А на їхньому місці просто зводять новобудови, які дають прибуток. Забудовники приходять із великими грошима, і в чиновників відключаються гальма. Тому необхідна увага громадськості до рішень влади. Якщо влада нікого не притягує до відповідальності, то це породжує безкарність. І бізнесмени розуміють, що можна занести хабар і безкарно зруйнувати будинок, отримати дозвіл на забудову. З цим треба боротися”, – розповідає Світлана Шліпченко.
Архітектурні пам’ятки Миколаєва занепадають під чуйним наглядом чиновників уже не перший десяток років. При цьому є і сучасні технології зі збереження історичного вигляду будівель, і важелі впливу на недобросовісних власників. Не вистачає тільки правильних рішень місцевої влади. А до цього її повинні підштовхнути ми, миколаївці, яким не байдужа доля рідного міста.
Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою