Житло поза чергою: як комунальні квартири дістаються суддям і посадовцям?

Станом на середину літа 2026 року в Миколаєві на квартирному обліку знаходилось загалом більш ніж 8,5 тисячі громадян. Перші у списку стали на облік ще пів століття тому. Надати житло всім, хто його потребує, – задача, яку через обмежені ресурси місцевій владі виконати не під силу. А повномасштабне вторгнення, окупація частини територій та знищення житлового фонду поставили питання забезпечення громадян житлом ще більш гостро. 

Здавалося б, в таких умовах отримувати комунальні квартири мають люди, які їх найбільше потребують. Натомість, як зʼясував Nikcenter, Миколаївська міська рада під час війни продовжує «дарувати» службові квадратні метри суддям та посадовцям, які, судячи з їхніх статків, мають можливість забезпечити себе житлом самостійно. Або  уже давно це зробили. 

Комунальний презент голові суду

Центральний районний суд Миколаєва розглядає значну частину кримінальних проваджень щодо посадовців Миколаївської міської ради. Тільки протягом 2024-2026 років щодо міських посадовців та керівників комунальних підприємств було розпочато щонайменше сім кримінальних проваджень. Пʼять із них розглядаються у Центральному районному суді. 

Тут же судді розглядали протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності, складені щодо міського голови Миколаєва Олександра Сєнкевича. Зокрема, на початку 2022 року до суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшли адміністративні протоколи про притягнення міського голови до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. На думку НАЗК, порушення стосувалися голосувань за призначення секретаря міськради, керуючого справами виконкому, голови адміністрації Інгульського району та радника міського голови. 

А ще – підписання наказу про преміювання працівників виконкому, до яких належав і сам Олександр Сєнкевич. Втім, суддя Центрального райсуду закрив провадження, пославшись на відсутність складу адміністративного правопорушення. 

А в березні 2018 року суддя Наталія Черенкова ухвалила історичне рішення, яким поновила Олександра Сєнкевича на посаді міського голови Миколаєва після рішення міськради про припинення його повноважень. 

З 2015 року Центральний районний суд Миколаєва незмінно очолює Галина Подзігун. Торік ювілей своєї роботи на цій посаді вона відзначила щедрим подарунком від міської ради – дозволом на приватизацію службової трикімнатної квартири, яку суддя отримала в користування ще в 2009 році. 

Про приватизацію комунального житла Nikcenter дізнався із декларації керівниці суду за 2025 рік, у якій зʼявилась квартира на 117 квадратів, що перебуває у спільній частковій власності судді та її молодшої доньки Анастасії Гаврасієнко. Тоді як у декларації за 2024 рік суддя звітувала про користування квартирою з майже аналогічною площею – 118 квадратів, – що ще належала Миколаївській міській раді. 

Знайти на сайті міськради рішення виконавчого комітету про виключення квартири із числа службових та відповідно дозвіл на приватизацію комунальної квартири журналістам не вдалося. Подавши запит до міської ради, ми дізналися: через виконком, як це було зазвичай, рішення, схоже, і не проходило. А дозвіл на приватизацію донедавна службового житла суддя отримала від управління комунального майна 10 вересня 2025 року. Вже за тиждень, судячи з даних реєстру речових прав на нерухоме майно, житло перейшло у власність впливової судді та її доньки. 

Та чи дійсно родина Галини Подзігун потребувала поліпшення житлових умов? 

Службова квартира, «недобудований» маєток та мільйонні заощадження 

Судді, працівники апаратів судів та Державної судової адміністрації разом з її територіальними управліннями, згідно з законом, мають право на отримання службового житла. Однак комунальні метри у Миколаєві нерідко дістаються суддям за самим лише фактом їхнього статусу, незалежно від того, чи вони вже забезпечені  квадратними метрами. 

Nikcenter неодноразово виявляв, що на отримання службового житла та його подальшу приватизацію подаються судді, які можуть похизуватися власною нерухомістю. Так, чоловік колишньої колеги Подзігун по Центральному суду Світлани Гречаної претендував на комунальну квартиру у центрі міста. До того подружжя, схоже, проживало в квартирі в одному з найдорожчих ЖК Миколаєва, хоча в декларації її ми не бачили, а їхні родичі побудували недешевий заміський комплекс. Ще одна суддя Центрального райсуду Ольга Гуденко отримала службову квартиру в Корабельному районі міста, хоча з родиною проживала у будинку площею 300 кв. м, записаному на її матір та матір чоловіка. 

А судді Господарського суду Миколаївської області Тетяні Давченко дісталась службова квартира на 105 кв. м у новобудові, хоча вона мала власний, нібито «недобудований», будинок у «Царському селі», в якому і проживала. Тим часом у такій «необхідній» судді службовій квартирі, як встановив Nikcenter, схоже, жили квартиранти. 

Таким шляхом, напевно, пішла і Галина Подзігун. Ще у 2020 році Nikcenter детально дослідив майновий стан подружжя суддів Подзігун-Гаврасієнко і зʼясував: сімʼя мешкає у приватному будинку на 180 квадратів, розташованому у Варварівці. Хоча маєток був задекларований як обʼєкт незавершеного будівництва, відвідавши його, журналіст побачив цілком житлову двоповерхову будову, у якій, якщо вірити  словам сусідів, і проживають судді. 

Тим часом службова квартира на Садовій, якою мала би користуватись родина, виходить, пустувала. Через пʼять років після публікації журналістського розслідування Галині Подзігун дозволили приватизувати це житло. 

У тому ж будинку на Садовій, де розташована віднедавна приватизована квартира, члени родини судді володіють ще кількома обʼєктами нерухомості. За даними реєстру речових прав на нерухоме майно, тут середній доньці суддів Ользі Гаврасієнко з 2021 року належить однокімнатна квартира на 60 кв. м. Власником ще однієї квартири з 2022 року є нині колишній чоловік Ольги Ян Афанасьєв. 

Ще одна однокімнатна квартира в цьому будинку у 2022 році була записана на старшу доньку подружжя Марію Гаврасієнко. Вона, крім того, володіє ще й квартирою в одеській новобудові. Наразі житло з аналогічною площею та ремонтом у цьому ЖК Одеси продають за 82 тисячі доларів. 

У «свіжій» декларації Галини Подзігун, крім нової квартири, «подарованої» міськрадою, вказані той самий «недобудований» будинок на додачу з недобудованим гаражем та земельною ділянкою під ними. А також – ще одна квартира площею 93 кв. м, що перебуває у власності чоловіка судді Вадима Гаврасієнка з 2022 року. Навесні минулого року до активів родини додався Volkswagen ID.4 2022 року випуску за 800 тис. грн. А родинна скарбничка нараховує «скромні» 213 тисяч доларів готівкою (близько 10 млн грн за актуальним курсом – Ред.) та трохи більше 83 тис. грн на банківських рахунках.  

Яскраво демонструє спосіб життя родини Інстаграм-сторінка 24-річної Ольги Гаврасієнко. У липні донька суддів опублікувала відео, на якому схоже, що отримує в подарунок від чоловіка Porsche Panamera 4, вартість якого може складати близько 5,8 млн грн. 

За пів року до того в соцмережі донька суддів продемонструвала інший, начебто, подарований Porsche, ймовірно – Cayenne, який може коштувати від 6 до 10 млн грн. 

А влітку 2025-го в тому ж Інстаграм Ольга Гаврасієнко похвалилася новеньким Mercedes-Benz, схожим на CLE-Class, додавши у дописі до відео, що стала власницею найновішої моделі авто. Вартість такої автівки може сягати 100 тис. доларів. 

Зважаючи на рівень життя родини Подзігун-Гаврасієнко, виникає питання: для чого суддівській родині комунальна квартира та чи вважає суддя її приватизацію етичною. Із проханням дати відповідь на це питання Nikcenter звернувся до Галини Подзігун. Однак на момент публікації матеріалу відповіді на запит не надійшло. 

Розподіл за зачиненими дверима

У квартирній черзі Миколаєва стоять понад 8500 людей. З них 2 тисячі осіб з першочерговим правом, ще близько 500 осіб мають отримати житло взагалі позачергово. Такі дані станом на липень 2026 року наводять на сайті міськради.

З 2022 року у місті приватизували 626 комунальних квартир. Щоправда, більшість з них, схоже, – просто радянське житло, в якому ці родини проживають вже десятиліттями. Але Nikcenter знайшов серед переданих у приватну власність і чимало службових квартир, які донедавна належали місту.

Така нерухомість призначена насамперед для проживання людини у зв’язку з роботою або службою. Однак виглядає, що наближеним до місцевої влади легко вдається «розслужебити» житло, після чого його оформлюють у приватну власність. 

Nikcenter уже писав про такі так звані квартирні «схеми», і неодноразово. Ще у 2016 році журналісти з’ясували: поки миколаївці роками тупцювали в черзі на житло, силовики й судді отримували від міста службові квартири без жодних затримок. Після цього, звісно ж,  швидко переписували їх на себе. 

У 2018 році комунальні квартири отримали одразу кілька суддів, хоча навіть не жили в наданому житлі. А дехто ще й приховував у деклараціях розкішні будинки, де насправді мешкав. 

Кому ж дістаються безкоштовні метри під час повномасштабної війни, коли чимало житла миколаївців зруйнували обстріли, дізнатися не просто. Рішення виконавчого комітету, які оприлюднюють на сайті міської ради, стосуються лише надання певній особі службового житла або виключення житла з числа службового. А ось у приватну власність такі квартири отримують вже завдяки розпорядженням управління комунального майна. Їх копії наразі ніде не оприлюднюють.

Журналісти Nikcenter отримали у відповіді на запит список осіб, які стали щасливими власниками колишніх комунальних квартир. Серед них – судді, прокурори, керівники поліції та працівники органів місцевого самоврядування. 

Сам по собі факт приватизації людьми на таких посадах не означає порушення. За поки що чинним порядком вони дійсно можуть перевести службове житло у свою власність. Та насправді  потреба у безкоштовному житлі часто вживається поряд із мільйонними зарплатами та вартісною нерухомістю. 

Житло нужденним прокурорам

Дружина-мільйонерка, заможні батьки та навіть наявність квартири не заважають отримати безкоштовну комунальну квартиру, коли йдеться про прокурорів. Один з них – Вадим Боровський, який приватизував службову квартиру у Миколаєві, будучи прокурором вже у Вінницькій області.

До кінця 2022 року Боровський обіймав посаду першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури. Потім перевівся до Жмеринської окружної прокуратури на Вінниччині – і саме в Жмеринці того ж 2022 року його дружина Ольга стала співвласницею місцевого молокозаводу. Лише за минулий рік вона задекларувала 6,6 мільйона гривень підприємницького доходу.

Увесь час, поки прокурор працював за 370 кілометрів від Миколаєва, він продовжував декларувати, що родина користується службовим житлом на півдні. Його «розслужебили» за проханням Вадима Боровського у квітні 2023 року. А рівно через два роки управління комунального майна передало квартиру площею майже 47 квадратних метрів на околиці Миколаєва у власність родини правоохоронця.

Та після переведення до прокуратури на Вінниччині Боровські не опинилися на вулиці. Згідно з декларацією, вони тимчасово поселилися у «літньому будинку» батьків посадовця, площею 282 квадратні метри. Батько, Ростислав Боровський, – незмінний головний лікар Жмеринської центральної районної лікарні. Мати, Марія Боровська, теж лікарка. Разом у 2022 році вони позичили синові з невісткою майже 2 мільйона гривень. 

До цього ж, у прокурора з дружиною задекларовано заощаджень ще на 90 тисяч доларів. При таких статках безкоштовна квартира від Миколаївської міської ради виглядає не вимушеною необхідністю, а звичайним бонусом. 

А ось прокурорське подружжя Зіничів навіть не встигло насолодитися отриманою від міста квартирою. Керівник Окружної прокуратури Миколаєва Григорій Зінич і його дружина, прокурорка Регіна Зінич, з 2014 року користувалися службовою однокімнатною квартирою. Наприкінці 2022-го міськрада дозволила її «розслужебити», а ще за два роки родина приватизувала житло.

20 серпня 2024 року Зіничі продали цю квартиру за 564 тисячі гривень – і того ж дня отримали іншу у подарунок від, ймовірно, батька Регіни, Василя Кірієнка. Примітно, що він – теж колишній прокурор і герой розслідування Nikcenter про знищення соснового урочища заради котеджів можновладців.

Нова квартира площею 96 квадратних метрів розташована у ЖК на Малій Морській, де подібне житло може коштувати близько 100 тисяч доларів. Але у деклараціях прокурорського подружжя її вартість скромно вказана у розмірі 500 тисяч гривень. 

Також, згідно з даними реєстру нерухомого майна, Кірієнку з 2016 року належить паркомісце у цьому ж будинку. Це натякає на те, що і квартира, скоріш за все, була придбана тоді ж і просто очікувала, коли прокурорська родина позбудеться службового житла.

В той час, коли  «стару» квартиру на Айвазовського продали нібито всього за 564 тисячі гривень, заробітна плата Зіничів лише за минулий рік склала майже 2 мільйона гривень. Чи дійсно прокурори так потребували житла від міста?

Схема «отримав – приватизував – продав» у миколаївських силовиків не нова. Раніше Nikcenter писав про начальника відділу карного розшуку ГУНП Віталія Шепеля, який навіть не проживав у службовій квартирі. Однак за рік приватизував і продав, щоб, як сам зізнався журналістам, просто купити двокімнатну. Нове житло він придбав рівно за місяць після продажу старого.

«Своїм» – поза чергою

Звичка приватизувати комунальне житло виявилась привілеєм не лише суддів найвищого рангу та прокурорів: вона пробралася і в апарат суду, і в кабінети поліцейських та чиновників.

Колега Галини Подзігун, суддя того ж Центрального районного суду Світлана Скрипченко отримала цьогоріч у власність комунальну квартиру, якою користувалася як службовою з 2016 року. Простора квартира, площею 98 квадратних метрів, розташована неподалік 8-го причалу.

Офіційно, крім приватизованого житла, суддівська родина не має нерухомості у Миколаєві. Скрипченко декларує дві квартири в окупованих Луганську та Алчевську. Однак дохід судді, який, згідно з декларацією, у 2025 році склав близько 1,5 мільйона гривень, дозволяє самотужки вирішити житлове питання. Крім цього Світлана Скрипченко декларує 15 тисяч доларів готівкою, її чоловік – ще 20 тисяч доларів. А матір судді, яка також отримала частку в службовому житлі, інвестувала кошти в квартиру у миколаївському ЖК «Грандбуд».

Одна квартира не заважає отримати другу, ще й безкоштовну. Керівниця апарату Заводського районного суду Наталя Ніколаєва спершу подарувала дочці стару квартиру, а потім приватизувала і продала комунальну. Службове житло надали її родині лише у 2023 році. За два роки квартира на 48 квадратних метрів потрапила у приватну власність посадовиці та її доньки. А вже у липні цього року Ніколаєва задекларувала дохід від її продажу – 680 тисяч гривень.

Комунальне житло приватизувала і родина заступника начальника відділу протидії корупції Департаменту внутрішньої безпеки ГУНП Євгенія Палія. Службову квартиру на майже 56 квадратних метрів правоохоронець отримав у 2015 році. І хоч Палій ще з 2020 року декларував її як спільну з дружиною та сином власність, приватизував її, згідно з даними реєстру нерухомості та відповіддю управління коммайна, лише цьогоріч.

При цьому у 2023 році дружина посадовця придбала у Миколаєві чотирикімнатну квартиру площею 62 квадратних метра.

Схожа ситуація і у начальника відділу чергової служби управління патрульної поліції Максима Лебедєва. У жовтні 2025 року він з дружиною та дітьми приватизував квартиру площею 51,5 кв. м у Миколаєві. Але на той час дружині правоохоронця вже належала інша квартира у місті, згідно з даними декларації, придбана роком раніше. Ще й площею 82 квадрати і з офіційною вартістю понад 2,5 мільйона гривень. 

Попри повномасштабну війну, влада Миколаєва ніби поспішає роздати квартири саме місцевим декларантам. І це не випадково: новий закон «Про основні засади житлової політики» набуде чинності через рік після завершення воєнного стану. І після цього перетворити тимчасове службове житло на власні метри зможуть уже далеко не всі.

За новими правилами можливість приватизувати безоплатне житло від держави залишиться лише для чотирьох категорій: правоохоронців, військовослужбовців, рятувальників та дітей-сиріт чи позбавлених батьківського піклування. І розподілятимуть його вже не через міськраду напряму, а через профільні відомства: МВС, Міноборони, ДСНС або органи опіки.

Сам по собі факт приватизації не робить порушником закону: посада чи наявність заощаджень не позбавляли права скористатися старими правилами, поки вони ще діють. Але декларації показали, що для більшості посадовців забезпечення житлом за рахунок миколаївців не вимушена потреба, як для тисяч містян у квартирній черзі, а всього лиш бонус до і так гідної зарплати.