Чорне море в небезпеці: відлуння війни долинає за межі кордонів

У ніч на 6 червня 2023 року російські військові підірвали українську Новокаховську гідроелектростанцію у гротескному акті військового відчаю. Цей акт, класифікований як екоцид, штовхнув межі екологічної стійкості регіону. Потоки отруєної води спричинили екологічну катастрофу в Чорному морі, яке вже й так задихалося від недбалого ставлення до нього у воєнний час. Журналісти-розслідувачі з шести чорноморських країн – України, Грузії, Туреччини, Румунії, Молдови та Болгарії – об’єдналися, щоб виміряти вплив війни на і без того крихку екосистему Чорного моря та проаналізувати, як уряди реагують на цей новий регіональний виклик. 

Каховська дамба

Незабаром після підриву Каховської дамби в Україні відбулася конференція, в якій взяли участь місцеві та міжнародні вчені, щоб обговорити вплив екотерористичного акту на екологію та економіку Північного Причорномор’я. Експерти зійшлися в одному: наслідки були руйнівними. 

“Зміна клімату на постраждалій території спровокована збільшенням площі відкритої суші та зменшенням площі водної поверхні”, – говорить Марина Захарова, науковий співробітник Інституту ґрунтознавства та агрохімії. 

Члени Міжнародної робочої групи з екологічних наслідків війни також відвідали Україну після вибуху. 

“Вторгнення Росії в Україну продемонструвало серйозність злочинів проти довкілля протягом всієї війни”, – заявила віце-президент Європейського парламенту Хайді Гаутала.

За словами професора фізичної географії і фахівця з прибережних досліджень Бухарестського університету Альфреда Веспреману, руйнування української дамби в Новій Каховці спричинило виняткову паводкову хвилю, “яка понесла багато сміття, зібраного на своєму шляху до Чорного моря”. 

Доля рибалок: Економічний і культурний регрес

Та ж сама історія простежується від щільних рибальських сіл Туреччини до понівечених берегів України: море, яке колись обіцяло процвітання, тепер сповнене небезпеки. 

Дрейфуючі міни калічать судна та засоби до існування, перетворюючи рибальство на смертельну лотерею. 

“Все заміновано”, – каже Олександр Громовий, для якого риболовля була єдиним джерелом доходу. З 24 лютого 2022 року сім’я Олександра, як і багато інших у причорноморських країнах, залишилася без єдиного джерела доходу.  

У березні 2022 року, всього через місяць після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, турецька влада заборонила будь-яку рибальську діяльність у прибережному містечку Кіркларелі Ігнеада, розташованому всього за п’ять кілометрів на південь від річки Мутлудере, яка утворює кордон Туреччини з Болгарією. Це був найвищий сезон для рибалок, і заборона тривала півтора місяці. 

“Заборону зняли, але ми все ще боїмося виходити в море в темряві, тому що наші судна не виживуть, якщо на них наїде дрейфуюча міна”, – каже Ібрагім Метін, колишній голова риболовецького кооперативу “Ігнеада”. 

У Туреччині це сталося двічі.  9 листопада 2022 року риболовецьке судно натрапило на міну біля берегів Ігнеади, поблизу Болгарії, отримавши незначні пошкодження, але екіпаж не постраждав. Майже через рік 5 жовтня 2023 року суховантаж під турецьким прапором натрапив на міну біля берегів Румунії. Судно також зазнало незначних пошкоджень, екіпаж не постраждав.

Загибель дельфінів

Внаслідок війни в Чорному морі загинули десятки тисяч дельфінів, оскільки дельфіни “чутливі до хімічного та шумового забруднення”. 

За словами начальника наукового відділу природного парку “Тузловські лимани”, ще за два тижні до повномасштабного вторгнення Росії в цій частині Чорного моря вже було багато російських підводних човнів і кораблів. 

“Вони підходили дуже близько вночі, використовуючи сонарні системи на підводних човнах і військових кораблях, які вражали дельфінів”, – розповідає Русєв.

На думку екологів, саме активні бойові дії завдають найбільшої шкоди морським організмам і морю в цілому. 

Немає даних, немає досліджень

Забруднення Чорного моря, спричинене війною Росії в Україні, – тема, якої вчені регіону майже не торкалися. Незважаючи на численні спроби дослідницьких груп з усіх країн, вони не змогли знайти жодного значущого дослідження або даних, які б продемонстрували вплив війни на весь регіон.

Однак румунська команда отримала науково зібрані дані про якість води в румунському секторі Чорного моря. Ці дані містяться у звітах про стан морського та прибережного середовища в румунському секторі Чорного моря за 2021 та 2022 роки, підготовлених Національним інститутом морських досліджень та розвитку “Григоре Антіпа” в Констанці. Порівняльний аналіз двох звітів показує надзвичайні відмінності за деякими параметрами. Відмінності настільки значні, що їх можна пояснити лише винятковою подією, яка вплинула на якість чорноморської води. 

Байдужість уряду та неіснуюча регіональна співпраця

“Немає сильної політичної волі для захисту Чорного моря” – так відповіла Несрін Алган, професор політології, що спеціалізується на питаннях міського, екологічного та місцевого самоврядування, на запитання, поставлене нашою турецькою командою. 

Таким чином, початкова робоча гіпотеза дослідження підтвердилася – екологічна політика держав Чорноморського регіону загалом була слабкою і не мала чітких цілей, що сприяло вразливості екосистеми Чорного моря, а регіональне співробітництво у вирішенні екологічних проблем, таких як забруднення, було неадекватним через відсутність системних рамок і скоординованих зусиль.

Описана вище екологічна катастрофа потребує спільної регіональної координації. Однак такі кроки все ще потрібно було зробити. У 1992 році Туреччина, Румунія, Україна, Грузія та Російська Федерація підписали конвенцію про захист Чорного моря від забруднення. Документ був ратифікований у 1994 році. Метою Чорноморської комісії є запобігання, зменшення та контроль забруднення Чорного моря для захисту та збереження морського середовища, а також забезпечення правової бази для співпраці та узгоджених дій для виконання цього зобов’язання.

Але ця конвенція не виконується. У секретаріаті, що базується в Стамбулі, Туреччина, працює лише три людини. Навіть війна в Чорному морі не змогла переконати уряди Грузії, Румунії, Молдови, Туреччини та Болгарії вжити додаткових заходів.

Nino Ramishvili (Georgia, Studio Monitor), Atanas Tchobanov (Bulgaria, BIRD), Oleg Oganov (Ukraine, Nikcenter), Olesia Boreiko (Ukraine, Nikcenter), Sukru Oktay Kilic (Turkey, Fayn Studio), Vitalie Calugareanu (Moldova), Catalin Prisacariu (Romania, Defapt.ro)

Investigative Media Lab

This article was developed with the support of Journalismfund Europe.