IT-авторитети
Під керівництвом мера-айтішника в Миколаєві активно проходить діджиталізація. Одним з її втілень став електронний містобудівний кадастр. У міськраді його називали “революційним продуктом” від київських розробників. Однак скільки і кому віддали за його створення – замовчували. Журналісти Центру з’ясували, що миколаївський кадастр обійшовся в рази дорожче, ніж більшості інших міст. А фірма, з якою уклали близько двох десятків договорів, пов’язана з чиновниками та місцевим “авторитетним бізнесменом”.
Повна діджиталізація всього міста
Миколаїв може “похизуватися” не лише 24 місцем у рейтингу прозорості українських міст, що складався організацією Transparency International Ukraine, а й одним із найдорожчих онлайн-ресурсів з доступу до містобудівної та земельної документації. Аерофотозйомка міста обійшлася бюджету в 6,3 мільйона гривень, ще на 18 мільйонів підписали договорів на створення програмного забезпечення та обробку баз даних.
Програмне забезпечення представили київські розробники – компанія “Софтпро+”. Їхній продукт міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич назвав “революційним інструментом” і пообіцяв, що Миколаїв стане “одним із перших міст в Україні, в якому зроблять публічним усе, що тільки можна”.
Судячи з офіційних відповідей на запити журналіста, в обласних центрах, де виступив підрядником “Софтпро+”, на створення онлайн-кадастру витратили від півмільйона до трьох мільйонів гривень. А в Миколаєві, нагадаємо, ці роботи обійшлися у 18 мільйонів!”
Звідки така різниця?
Низка міст зберегла значні бюджетні кошти завдяки тому, що містобудівну документацію вносили в електронну систему фахівці профільних управлінь.
Також економія – це, мабуть, не про миколаївських чиновників. Адже гроші не їхні, а платників податків.
“Нам потрібно було швидко наповнити кадастр інформацією, а великий обсяг даних перевести в цифровий формат. Тому ми замовляли такі послуги в підрядника”, – пояснив головний архітектор Миколаєва Андрій Цимбал.
У підсумку департамент містобудування та архітектури перерахував за розроблення містобудівного кадастру 11,2 мільйона гривень, а управління земельних ресурсів 1,1 мільйона за підсистему “Земельний кадастр”.
Також чиновники підписали ще 6 договорів на загальну суму в 4,5 мільйона грн, але планують їх реалізувати цього року. Два договори на 1,3 мільйона довелося розірвати, бо в бюджеті просто забракло грошей.
Один товар – різна ціна
Попри те, що всі ліцензії для миколаївського онлайн-кадастру належать ПП “Софтпро+”, підрядником виступило миколаївське ТОВ “Зем-Юр-Центр”, зареєстроване в Миколаєві. У договорах управлінь Миколаївської міськради зазначено, що підприємства уклали партнерську угоду.
У Львові, Рівному, Житомирі, Луцьку, Чернігові та кількох інших обласних центрах програмне забезпечення для кадастру закуповували не в посередника, а напряму у виконавців – компанії “Софтпро+” або її директора ФОП Андрія Черіна.
Оскільки і Миколаїв скористався їхніми розробками, містобудівні кадастри міст практично ідентичні – різниця полягає лише в кількості шарів мапи та наповненості геопорталу. Оскільки київські розробники не розмістили свій прайс у відкритому доступі, журналісти Центру вирішили провести експеримент і спробували замовити в них розробку подібного продукту.
Згідно з ціновою пропозицією “Софтпро+”, за найповніший пакет послуг із розробки геопорталу містобудівного кадастру, який і надали Миколаєву, доведеться заплатити 1 мільйон 141 тисячу гривень. У цю суму включено вартість ліцензій на програмне забезпечення, обробка даних, необхідне обладнання, послуги зі встановлення та навчання персоналу.
ТОВ “Зем-Юр-Центр” отримав за ті самі роботи від міськради понад 11 мільйонів гривень. Удесятеро більше!
Так, київські розробники постачають необхідні для кадастру ліцензії та комп’ютерне обладнання за 955 тисяч гривень. В управлінні містобудування та архітектури Миколаївської міськради такі витрати склали 5,1 мільйонів гривень. ПП “Софтпро+” готове навчити чиновників, як працювати з ресурсом, лише за 6 тисяч гривень. А ось “Зем-Юр-Центр” запросив за це 268 тисяч гривень.
Але найбільші розбіжності у вартості полягають в обробці даних.
У прайсі київської компанії вартість такої послуги для створення містобудівного кадастру становить 120 тисяч гривень із застереженням, що вона може змінюватися залежно від обсягу інформації.
ТОВ “Зем-Юр-Центр” отримало 4,5 млн грн з міського бюджету за роботу з містобудівною документацією та її внесення до баз кадастру, тобто в 40 разів більше. Приміром, у Рівному за такі послуги заплатили 1,8 мільйона гривень, у Житомирі 126 тисяч гривень. Зазначимо, що в більшості міст за опрацювання даних не заплатили жодної копійки з бюджету – роботи виконували самі співробітники управлінь архітектури.
Аналогічна ситуація склалася і з розробкою підсистеми “Земельний кадастр” для управління земельних ресурсів.
За інформацією, розміщеною на сайті “Софтпро+”, її вартість становить 300 тисяч гривень. Безпосередньо за програмне забезпечення управління земельних ресурсів Миколаївської міськради перерахувало “Зем-Юр-Центру” 200 тисяч гривень. А ось його встановлення обійшлося навіть дорожче – 230 тисяч. При тому, що в прайсі “Софтпро+” вартість послуги встановлення – 3 тисячі. Ще 150 тисяч із бюджету пішло на навчання працівників управління земресурсів і введення підсистеми кадастру в експлуатацію. А разом з обробкою даних виходить сума понад 1 мільйон гривень.
Чому в “Зем-Юр-Центру” та “Софтпро+” виникла така велика різниця у вартості, ми намагалися дізнатися в директора “Зем-Юр-Центру” Олени Бредіхіної. Однак вона, пославшись на зайнятість, відмовилася говорити, а потім і зовсім не стала приймати дзвінки. Журналісти відправили звернення з проханням надати коментар, однак відповіді на нього поки не було.
Директор “Софтпро+” Андрій Черін причинами високої вартості назвав терміновість та обсяг робіт.
“В інших містах містобудівні кадастри створювалися впродовж п’яти років і чиновники самі працювали з даними. А в Миколаєві захотіли зробити його за один рік. Ми навіть експериментальні підсистеми їм постачали”, – сказав автор розробок.
Прокладка із сумнівним минулим
До підписання договорів на розробку геопорталу компанія “Зем-Юр-Центр” не мала жодного стосунку до програмування. Раніше вона виконала кілька держпідрядів: проектування ремонту тротуару, будівництво каналізаційних мереж і розробку генплану села Новоселівка Запорізької області. При цьому за останнім договором фірма не дотрималася термінів виконання робіт і в неї відсудили 196 тисяч гривень.
Журналісти Центру вирушили на пошуки офісу компанії. За юридичною адресою – проспект Центральний, 93Д – про неї не чули. А за фактичною адресою Мала Морська, 40, яку було зазначено в кількох документах, поданих компанією для участі в торгах, розташований житлокоп. Зазначимо, що компанія також не має ні сайту, ні сторінок у соціальних мережах, ні реклами, ні оголошень про готовність зайнятися розробкою програмного забезпечення або обробкою даних.
Власниками “Зем-Юр-Центру” з 2012 року і до вересня 2018 року були Марія Чередник і Дмитро Каленик. Марія – дочка відомого в Миколаєві шість разів судимого бізнесмена Віктора Чередника, відомого на прізвисько “Тазик”. А Дмитро – його давній бізнес-партнер. У розслідуванні “Шлях у нікуди” Центр писав, що їхня фірма “Дельта-Ойл” регулярно отримувала держпідряди на ремонт міських доріг і неякісно виконувала роботи.
Не менш цікавими є й керівники ТОВ “Зем-Юр-Центр”. З 2012 до 2015 року директором фірми був колишній начальник управління земельних ресурсів міськради Сергій Бондаренко. А з 2015 року крісло директора змінювали його родичі – брат Юрій і дружина Олена Бредіхіна.
На початку вересня 2018 року Бредіхіна стала власницею компанії, а незабаром ТОВ “Зем-Юр-Центр” отримало перше замовлення від Миколаївської міськради на поставку програмного забезпечення. На той момент Сергій Бондаренко звільнився з Держземкадастру, в якому з 2015 року обіймав посаду директора миколаївської філії і став помічником міського голови, а потім і зовсім був призначений на посаду начальника управління земельних ресурсів.
За словами директора департаменту з протидії корупції Миколаївської міськради Андрія Єрмолаєва, у цьому не вгледіли конфлікту інтересів, оскільки не проводили перевірку закупівель цього управління.
У коментарі Центру Сергій Бондаренко заявив, що ніяк не вплинув на бажання міськради співпрацювати з компанією своєї дружини. Також він негативно відповів і на запитання, чи є Каленик і Чередник його бізнес-партнерами і чи мають вони стосунок до розробки кадастру.
“Дивіться все в реєстрі. Фірмою зараз займається тільки Олена Бредіхіна”, – сказав Сергій Бондаренко.
Ілюзія конкуренції
Усього за два роки компанія “Зем-Юр-Центр” отримала з бюджету Миколаєва 16,7 мільйонів гривень. Крім земельного та містобудівного кадастрів, фірма створювала інформаційну систему активів ЖКГ, доступну тільки для працівників профільного департаменту. На цю розробку витратили 1,6 мільйона з бюджету. Також 2,6 мільйона гривень виконком Миколаївської міськради заплатив за систему управління комунальними активами, яка багато в чому дублює геопортал містобудівної документації.
Але всі ліцензії на розробки належать ПП “Софтпро+”, та й на сайті Миколаївської міськради відкрито заявляють, що програмне забезпечення для міста розробляли фахівці цієї компанії. Київські програмісти проводили всі презентації і навіть навчали персонал міськради.
У розмові щодо умов розроблення містобудівного кадастру, який, за легендою, ми планували замовити, працівник “Софтпро+” підтвердив, що “Зем-Юр-Центр” виконував роботи у Миколаєві лише частково.
“Вони займалися питаннями обробки даних, тому що працюють на місці. Хочете до них звертайтеся, хочете до нас, тому що за фактом… Ну, у нас партнерський договір”, – сказав працівник “Софтро+”.
Яким чином “Зем-Юр-Центр” став монополістом із розробки комунальних інформаційних систем у місті?
Міська влада змогла обійти обов’язкову вимогу проведення торгів – наявність у претендента досвіду програмування. Перші шість закупівель програмного забезпечення провели без тендера, бо суми виявилися допорогові – 199-200 тисяч гривень. І, таким чином, виконавши ці договори, у “Зем-Юр-Центр” раптом з’явився досвід роботи в галузі програмування і позитивний відгук від замовника. А на наступних, вже більш дорогих закупівлях, коли без проведення тендера вже ніяк не обійтися, компанія надала щойно отримані довідки від міськради і все шито-крито.
Теж за перемогу на тендерах миколаївським “програмістам” переживати не доводилося. У 80% випадків їхніми конкурентами виступали так звані київські партнери ПП “Софтро+” і його директор ФОП Андрій Черін, які фактично і були виконавцями замовлення. При цьому ціни у “партнерів” були завжди вищими.
На думку експерта моніторингового порталу публічних закупівель DoZorro Павла Лісніченка, тут є явне порушення Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
“Можна говорити про фактичну змову. Оскільки ці компанії – партнери, їхнє керівництво могло контактувати і погоджувати свої дії. Це стосується і закупівель, де конкурентом (“Зем-Юр-Центру” – Ред.) виступав директор другої компанії. І Антимонопольний комітет може трактувати цей факт як такий, що міг вплинути на результат торгів”, – сказав експерт.
Усе для міста, але з вигодою для чиновників
Колишній начальник відділу містобудівного кадастру міськради Олександр Нефьодов, який відповідав за створення геопорталу до середини 2019 року, заперечує вплив на вибір підрядника те, чиєю родичкою є її власниця.
“Я вже точно не пам’ятаю, але ми вивчали ринок і розглядали різні тендерні пропозиції. По-моєму, і “Софтпро+” подавали заявку, але чому вибрали “Зем-Юр-Центр”, точно сказати не можу. Напевно, була найвигідніша пропозиція”, – сказав Нефьодов.
Варто згадати, що про Олександра Нефьодова Центр писав у матеріалі “Земля для обраних”. Його дружина Тетяна отримала у власність ласу ділянку комунальної землі в Соляних на березі річки Південний Буг. По сусідству такі ж ділянки дісталися нинішньому депутату Миколаївської міськради Владиславу Чайці, його родичам і бізнес-партнеру Олексію Пеліпасу.
Попри скромні зарплати, невдовзі Нефьодови побудували двоповерховий котедж площею 370 квадратних метрів. Зараз у Миколаєві будинки зі схожою квадратурою і на річковому узбережжі продаються за 6-9 мільйонів гривень.
Незважаючи на значні “освоєні” на держконтрактах суми, сімейне подружжя Бондаренків-Бредихіної живуть навмисне скромно. З нерухомості вони декларують лише квартиру на 35 квадратів у Донецьку. Натомість Олена Бредихіна у 2018 році обзавелася одразу двома новенькими іномарками: Citroen C4 майже за півмільйона гривень і Peugeot 108 за 370 тисяч гривень. При цьому в 2017 році вона заробила в Держземкадастрі 46 тисяч гривень, а Сергій Бондаренко – 54,5 тисяч. У 2018 році їхній загальний дохід склав 63,5 тисячі гривень.
Зауважимо, що під час написання цього матеріалу Бондаренко залишив посаду начальника управління земресурсів. Як повідомив у коментарі Центру міський голова Олександр Сєнкевич, чиновник подав заяву про звільнення за станом здоров’я. Однак, імовірно, не при справах він не залишиться – за словами Сєнкевича, йому запропонують знову стати помічником мера.
Кадастр є, але користуватися ним не можна
Та навіть після освоєння таких бюджетних коштів залишаються питання до достовірності та актуальності даних. У коментарі Центру ексзаступниця головного архітектора Миколаєва Марина Калмикова повідомила, що фахівці департаменту містобудування щонайменше до середини минулого року не отримували в користування аерофотозйомку, яку провели ще у 2018 році.
“Ми працювали, спираючись на старі топографічні дані. Але ж та зйомка потрібна була якраз для того, щоб приводити містобудівну документацію у відповідність до реального стану міста”, – сказала Калмикова.
Також, за її словами, варто засумніватися в достовірності найважливіших шарів карти – зонінгу та генплану, адже вони відрізняються від офіційних, розміщених на сайті міськради в розділі “Будівництво”.
Інакше кажучи, кадастр створено, але практичної користі для фахівців він не має. Чи не занадто дорого місту обійшовся напівробочий IT-продукт?
Головний архітектор Миколаєва Андрій Цимбал підтвердив наявність невідповідностей – виникли через зміну формату зображення.
“Ми знаємо про цю проблему і незабаром її виправлятимемо”, – сказав начальник департаменту містобудування та додав, що, незважаючи на невідповідності, генплан і зонінг, розміщені на геопорталі, офіційні.
Напевно, у міській раді цінується вміння використати з вигодою для себе навіть найблагородніший намір – зробити місто більш відкритим і прозорим. Адже гроші – платників податків. А навіщо економити, якщо їх освоює ручна фірма.
бюджетні кошти, державний бюджет, Миколаївська міська рада, Олександр Сенкевич
Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою