Кладу плитку. Втридорога

За останні два роки в Миколаєві почався справжній плитковий бум. Плитку укладають скрізь: і де це потрібно, і де не дуже. Подекуди – по кілька разів, але чиновників це не бентежить. Адже потрібно встигнути освоїти десятки мільйонів гривень, тому на якість ніхто не звертає уваги. Центр проаналізував, хто і скільки заробляє на ремонті тротуарів і зелених зон у місті корабелів.

Миколаївські чиновники вже плутаються, скільки коштів вони витратили і планують витратити на плитку. Так, у відповіді на запит місцевого активіста Дмитра Рябченка вони спочатку стверджували, що у 2019 році на укладання плитки пішло 29 млн бюджетних коштів, а на цей рік заплановано вже 53 млн. А потім почали активно це заперечувати.

Першим став спростовувати озвучені його підлеглими цифри мер Миколаєва Олександр Сєнкевич. Потім до нього приєднався і директор департаменту ЖКГ Сергій Коренєв.

– Це ви озвучуєте цифру, яка була в пресі три місяці тому. Це загальна цифра бюджету міста, ми мали в бюджеті 32 млн грн, я маю на увазі департамент ЖКГ. А минулого року – 24 млн, – пояснив він журналістам Центру.

А в п’ятирічній програмі розвитку житлово-комунального господарства Миколаєва на утримання та поточний ремонт тротуарів забита взагалі фантастична сума – 81,1 млн грн.

При цьому якість виконаних робіт відверто низька. Про це давно гуде миколаївський сегмент Фейсбуку, виставляючи фотографії найбільш кричущих промахів укладальників.

Окрім роботи на тяп-ляп, люди звертають увагу і на низьку якість самої плитки.

Одним із найактивніших критиків підрядників, які укладають плитку, є місцевий активіст Віталій Матвєєв.

Віталій працює в приватній компанії на посаді експерта з оцінки інвестпроєктів. Маючи досвід оцінки ефективності використання коштів приватних компаній, він не може спокійно дивитися, як бездумно та неефективно витрачаються бюджетні кошти миколаївської громади.

Так він показав журналістам Центру пішохідний перехід на перетині проспекту Центрального та вулиці Садової, який протягом півтора року ремонтували п’ять разів.

– Ось це легендарний перехід. Спочатку його зробили з асфальту. Потім асфальт зняли і зробили перехід із бетонної плитки. Потім бетонну плитку прибрали і постелили гранітну. І все це з порушенням стандартів, – каже Матвєєв.

Активіст уважно ознайомився з будівельними правилами і нормами і тепер на рівні експерта оцінює їхнє дотримання під час виконання різних робіт за міський рахунок. На перехресті Соборної та Великої Морської, де плитку постелили два місяці тому, він втомився перераховувати порушення, яких припустилися підрядники під час ремонту тротуару й укладання плитки.

– Тут поліція мала скласти щонайменше п’ять протоколів на підрядника, але жодного не склала, – говорить він.

За словами активіста, він викликав наряд поліції й зажадав від правоохоронців перевірити законність виконання робіт. Але поліцейські відмовилися втручатися.

– Я попросив підрядника надати документи на виконання робіт, на матеріали та на працівників, але за винятком одного робітника, всі інші не були офіційно оформлені, – згадує Матвєєв.

Активіст каже, що пісок, який використовують під час укладання, привозять без документів, з крадених кар’єрів. Немає також жодних документів і сертифікатів на плитку.

Чужина і дружина – одна… фірма

Неоформлені працівники, фірми-прокладки, які отримують підряди на виконання робіт, що їх за фактом виконують інші; численні порушення під час укладання плитки, допущені випадковими людьми з вулиці, непрозорість тендерних процедур і завищена вартість робіт – ось неповний перелік претензій до міської влади та підрядників.

Тоді Центр вирішив поцікавитися, кому йдуть десятки мільйонів гривень миколаївців, виділених на ремонт тротуарів. Хто саме кладе плитку в нашому місті? Аналіз реєстрів показав, що це переважно фірми та ФОПи, які з’явилися в останні рік-два. Також впадає в око, що плитка в Миколаєві – сімейний бізнес, у якому зайняті батьки і діти, чоловіки і дружини. Більшість із них із будівельною галуззю нічого спільного ніколи не мали, проте тепер беруть активну участь у тендерах і впевнено перемагають у них. При цьому часто роботу за них виконують зовсім інші люди.

Журналісти Центру поцікавилися в Андрія Колесника, який працює старшим бригади, що укладає плитку на вулиці Московській, хто займається виконанням робіт.

Бригадир відповів, що працює фірма “Благоустрій”, а старшим від неї назвав такого собі Руслана Паська.

Компанія “Благоустрій-НК”, про яку згадав плиточник Андрій, відома тим, що за кілька років свого існування отримала підрядів на ремонт тротуарів і зелених зон Миколаєва на 22 млн грн. А ще компанія прославилася численними скандалами, пов’язаними з якістю виконаних робіт.

Власником і директором компанії є Юрій Яковенко. Разом із ним ремонтом тротуарів займається його дружина – викладачка англійської мови Ангеліна Яковенко, яка є засновницею і директоркою фірми “Парксолюшн”, що існує менше року. А ще плитку в Миколаєві кладе батько бізнесмена – ФОП Анатолій Яковенко. Близькі родичі Юрія Яковенка без жодних тендерів отримали підрядів ще на сім млн грн. Іноді фірми цього сімейства брали участь в одних конкурсах, що взагалі неприпустимо.

Журналіст Центру зв’язався з Ангеліною Яковенко, щоб дізнатися, як вона все встигає: і англійську викладати, і плитку класти.

– Усьому можна навчитися, люди вдосконалюються, – заявила викладачка англійської.

Дві Тойоти за рік

Плитківець Андрій усе ж помилявся. За документами, плитку на Московській кладе фізична особа-підприємець Олена Курляк. Свій бізнес вона відкрила в травні минулого року і відразу почала без тендерів отримувати замовлення від департаменту ЖКГ на ремонт тротуарів. До цього жінка займалася продажем товарів в інтернеті.

За ремонт Московської їй мають заплатити понад три млн грн.

У документах, поданих Оленою Курляк на конкурс, зазначені дані, які не відповідають дійсності. Так робітників, які на папері мають укладати плитку на Московській, тут ніхто не бачив.

Достовірність документа про наявність у Олени Курляк технічної бази для проведення робіт на мільйони гривень теж викликає великі сумніви. Так, Центр навідався за вказаною в документах адресою на вул. Гетьмана Сагайдачного, 277, де нібито орендує гараж і майданчик для техніки Олена Курляк. Це одна з баз підприємства “Миколаївоблавтодор”, яку в січні цього року передали в оренду ТОВ “Грінтайм”. Але працівники приватної компанії повідомили, що жодної техніки Курляк там не бачили.

При цьому сам договір оренди між ТОВ “Грінтайм” і ФОП Олена Курляк є, по суті, незаконним. Про це Центру повідомив директор “Миколаївоблавтодору” Олександр Колосовський.

– У договорі оренди цієї території, укладеному між “Миколаївоблавтодором” і ТОВ “Грінтайм”, зазначено, що передача в суборенду нашої території заборонена, – повідомив Колосовський.

Центр навідався також за адресою реєстрації бізнес-вумен, і там її теж не виявилося.

Ми зв’язалися з Оленою Курляк, щоб розпитати її про ремонт тротуарів; про те, чи кладе вона плитку в приватних дворах, чи тільки на міських вулицях; як їй вдається отримувати тендери, не маючи матеріальної бази і кваліфікованих фахівців, але розмови не вийшло. Жінка навідріз відмовилася спілкуватися з журналістом.

Варто зазначити, що крім Олени Курляк плиткою також активно займається її чоловік – Владислав Курляк. До липня він працював у ТОВ “Миколаєвавтодор”. Підприємництво чоловік оформив у грудні минулого року і тепер так само, як дружина, отримує підряди без будь-яких конкурсів. Така висока активність сім’ї Курляк може пояснюватися тим, що батько Владислава Курляка – Олександр Курляк – заступник директора департаменту економіки Миколаївської міської ради. Лише за рік роботи сина та невістки на укладанні плитки матеріальне становище двох родин почало стрімко покращуватися. Спочатку дорогу Тойоту RAV 4 придбала Олена Курляк, а півтора місяця тому власницею такої ж автівки стала дружина чиновника – лікарка Олена Курляк.

Вартість кожної машини стартує від тридцяти п’яти тисяч доларів. При цьому сам чиновник каже, що не має жодного стосунку до діяльності сина та невістки.

– Я своєму синові нічим не допомагаю. Він працює в рамках чинного законодавства, – безапеляційно заявив чиновник журналістам Центру.

Коли підряди отримують одні, а виконують їх – інші

Центр з’ясував, що ремонтними роботами на Московській безпосередньо керує підприємець Руслан Пасько. Як саме він це робить, ми дізналися від його робітників. Побачивши, що працівники кладуть плитку на пісок, не додаючи при цьому цементу, що є порушенням технології, журналісти поцікавилися чому так відбувається.

Тоді бригадир Андрій Колесник зізнався, що стелити плитку без додавання цементу йому сказав старший – Руслан Пасько.

– Я йому кажу: цементу немає, що робити? А він відповідає – клади. Кажу, цементу ж не вистачає. Нічого страшного, – поскаржився на начальство робітник.

“Нічого страшного”, “так і буде”, “нормально”, “і так піде” – типові фрази, почуті від керівників робіт. Про те, що при укладанні “бюджетної” плитки підрядники більше думають не про якість, а про заробіток, Центру підтвердили й інші плиточники. Ми обдзвонили кількох майстрів, які пропонують свої послуги в інтернеті. За легендою, ми хотіли дізнатися, скільки коштує покласти плитку в приватному дворі площею 100 квадратних метрів. І паралельно цікавилися досвідом роботи плиточників на бюджетних об’єктах.

Майстри готові були покласти плитку на наші неіснуючі 100 квадратів за 30-40 тис. грн. Це означає, що вартість квадратного метра для приватного замовника становить від 300 до 400 грн за квадратний метр. А ось для бюджетних робіт вартість у три-чотири рази вища. Чому так? Ми отримали пояснення.

Усі, з ким ми не спілкувалися (а Центр обдзвонив щонайменше п’ятьох майстрів), без тіні збентеження розповідали, що класти плитку на приватне подвір’я й на міські вулиці за бюджетні кошти – зовсім не одне й те саме. Якщо приватник платить гроші, то й серйозно стежить за якістю виконаних робіт. А ось на міських вулицях халтура може цілком зійти. І пояснювали майстри це однозначно:

– Укладання плитки для міста – це суцільне відмивання грошей. У них у документах забито 150 грн квадрат за роботу, а працівникам платять 80 грн за квадрат. Різниця йде наверх, розумієте? – повідомив майстер Сергій.

Центр проаналізував дані тендерних закупівель і переконався, що вартість укладання плитки для міста в середньому становить від 800 до 1200 грн за квадрат. Причому зазвичай суми максимальні там, де підрядник отримує замовлення без конкурсу.

До речі, у процесі пошуку інформації в інтернеті ми випадково натрапили і на телефон керівника ремонту на Московській Руслана Паська. Не здогадуючись, що розмовляє з журналістом, чоловік для самореклами перерахував десятки (!) об’єктів у Миколаєві, де його бригади клали “бюджетну” плитку.

– Ось на Радянській, біля Шара, це наша робота; у бік від зупинки Радянська, де бруківка лежить, до Московської; потім від Московської до Макарова ліворуч літерою “П” – ми укладали; на Декабристів, від Кристала два квартали вниз – теж я. Цього року я вже клав плитку на Пушкінській, а зараз на Московській працюю, – розповів Пасько.

Як показали дані системи “Прозорро”, роботи на всіх зазначених Паськом об’єктах офіційно виконували різні фірми і підприємці. Тільки Руслана Паська там не було. Виходить, що він – один із тих підприємців, які, маючи власні бригади та цехи з виробництва плитки, працюють під прикриттям підприємств, які виграють тендери. Останні, по суті, виступають у ролі фірм-прокладок. Чому ж так відбувається? Про це ми запитали в самого Паська.

– А як так виходить, що інші фірми та ФОПи отримують підряди, а ви їх виконуєте?

– Так це краще їх запитати. Ну, як на субпідряді я, – повідомив чоловік.

При цьому Пасько визнав, що якість плитки, яку кладуть на міських вулицях за бюджетні кошти, далека від норми.

– Ви стикалися з поганою плиткою? – часто-густо. Скрізь. Це йде економія. Коли виробляють плитку, то щоб здешевити виробництво кладуть менше цементу, менше піску. Або інший пісок, тобто не митий, а кар’єрний, от і пішло-поїхало. Від цього, звичайно ж, страждає якість. Є адекватні виробники, які тримають свою марку, а є такі, які працюють на об’єм – продати і заробити, – зі знанням справи повідомив Руслан Пасько.

Але Пасько не був із нами відвертим у тому, хто ще отримує вигоду від поганої роботи з неякісних матеріалів. Тоді Центр знайшов його колегу, який теж працює під “дахом” інших фірм. На відверту розмову цей чоловік погодився тільки на умовах анонімності.

– Там є конкретно поставлені люди, яким дана команда давати об’єкти. Ось і все. А сунутися туди, вкласти гроші, витратити сили… Сенс? Безпосередньо заходять люди до Коренєва, з ним справи ведуть, а він уже конкретно каже, кому давати тендер, а кому не давати. Нехай навіть я нижче дам ціну, немає жодної гарантії, що я виграю, – розповів чоловік.

При цьому співрозмовник Центру наголосив, що виграти тендер має більше шансів якийсь посередник, аніж реально працюючий підприємець, додавши наостанок, що беруться за цю справу далеко не фахівці.

Технагляд у частці

Аналіз усієї отриманої Центром інформації показав, що 80% підрядів на укладку плитки департамент ЖКГ віддає без будь-яких конкурсів, за переговорною процедурою. А це десятки мільйонів гривень. Додайте до цього завищені в кілька разів ціни самих робіт і матеріалів, і стає зрозуміло, що на укладанні плитки заробляють усі: від простих роботяг та їхніх бригадирів до фірм-прокладок і чиновників, які в ручному режимі вирішують, кому дати, а кому – ні підряд із ремонту тротуарів або зелених зон. Ось тільки ті, хто на вершині цієї піраміди, отримують більше за всіх.

Хто ж розподіляє підряди на укладання плитки в Миколаєві? Основними підписантами договорів департаменту ЖКГ є двоє людей: директор Сергій Коренєв і його перший заступник Олександр Брижатий. Центру вдалося поговорити з першим.

– Як ви ставитеся до того, що на тендер виходять одні фірми і ФОПи, а працюють інші? – запитали ми його.

– Департамент не контролює трудові відносини працівників із підрядником. Є певні питання, які підрядники не відпрацьовують належним чином, але, на жаль, ми за це їх штрафувати не можемо. Для цього є певні органи в державі, які мають це контролювати, – повідомив Сергій Коренєв.

Тоді Центр попросив директора департаменту ЖКГ прокоментувати слова одного з підрядників, що без “благословення” Коренєва ніхто підряд на укладання плитки отримати не може.

– Неправда це все. Після того, як я прийшов у департамент, кількість підрядників зросла втричі. Ми на конкурсах істотно знижуємо ціну від початкової, – відповів чиновник.

Активіст Віталій Матвєєв словам чиновника не вірить. Він вважає, що корупція роз’їла систему управління в Миколаєві, і чиновників цікавить тільки особисте збагачення.

– Співробітники департаменту ЖКГ мені відкрито говорили, що кошти розкрадаються. Кожен свою частину краде, тому всі пов’язані і ніхто нічого не робить.

Схоже, така ситуація вигідна всім учасникам схеми – особливо чиновникам департаменту ЖКГ.

Так, у травні працівники поліції затримали посадовця з технагляду департаменту під час отримання хабара. За півроку до цього на хабарі спіймали начальника технагляду. Це тільки посилило загальне враження, що зав’язані очі тих, хто перевіряє стан і якість робіт, мають свою ціну. І поки зберігається такий стан речей, про якісні ремонти миколаївських тротуарів за справедливою ціною можна забути.