Гроші в пісок

Площа пляжів у Коблевому щороку стрімко зменшується. Тут хаотично зводять торгові кіоски, приватні котеджі та забігайлівки. Місцева влада, нехтуючи туристичною привабливістю курорту, зацікавлена лише у власному збагаченні. Саме тому мальовниче коблівське узбережжя перетворилось на суцільний торговий павільйон із надання неякісних послуг…

Чому зникає пляж?

Коблеве – один із найпопулярніших курортів України, де щороку відпочивають десятки тисяч туристів. Це селище на півдні Миколаївської області з розвиненою туристичною інфраструктурою. Тут є готелі та бази відпочинку на будь-який смак і гаманець, не злічити барів і ресторанів, плюс – два аквапарки і навіть власний дельфінарій.

Але головний ресурс Коблево – Чорне море і лінія узбережжя, яка простягнулася на сім кілометрів. Тільки ось із пляжами в Коблевому останнім часом біда – їхня площа стрімко зменшується.

Директорка бази відпочинку “Червоні вітрила” Наталія Полякова каже, що пляж зникає:

– Якщо взяти пляж у дванадцятому році, він був тридцять метрів, а зараз пляжу немає. Те, що сталося цього року, – це було першого квітня – море просто “з’їло” пляж. Весь.

Чому коблівські пляжі зникають? Фахівці кажуть: з одного боку, це природний процес, який важко передбачити і на який ще важче вплинути. Але декому це вдається.

Еколог Олег Деркач наголошує, що господарська діяльність людей суттєво впливає на зменшення площі пляжів:

– Хаотична забудова узбережжя, видобуток піску на узбережжі, руйнування природної рослинності, руйнування піщаного валу, який традиційно захищає берег від хвиль, гасить ці хвилі, – особливо впливають на стан наших берегів.

Місцева активістка Тетяна Дабіжа мешкає в Коблевому майже сорок років. Жінка доводить: ситуація з пляжами різко погіршилася після приходу сюди підприємців.

– Дітьми ми їздили на пляж прибирати: збирати стаканчики, мушлі. Хлопчики носили відра. Ну і пляж був чистий, а зараз? Зараз підприємці взяли в оренду пляжі, а прибирати ніхто не хоче, – каже Тетяна Дабіжа.

Тетяна не сидить склавши руки. Вона роками намагається достукатися до влади. Але, схоже, безуспішно:

– Я намагалася донести свою стурбованість, але все марно. Якщо сам губернатор приїжджав і бачив, що бетонні блоки заливають просто на пляжі. Я йому привезла всі документи, всі докази, але досі на це ніхто навіть очей не відкрив, – бідкається жінка.

“Прокурорське” містечко

Першими стали зазіхати на коблівські пляжі бізнесмени. Вісім років тому на східному узбережжі Коблевого з’явилося дванадцять шикарних котеджів, дев’ять із яких – усупереч закону – виходять просто до води.

Дорогоцінні метри отримали багаті одеські та миколаївські підприємці. А ще тут побудувала собі котедж дружина відомого на всю Україну прокурора Миколи Стоянова. Ми відвідали це закрите містечко, але нам там були не дуже раді.

– Проходьте, проходьте: одні вже знімали.

– А скажіть, чий це маєток?

– Ідіть, ідіть! Усі!

– Скажіть, будь ласка, хто тут живе?

– Ну, підприємець з Одеси. І поруч теж підприємець. І суддів тут немає, розумієте, – розповів один із працівників.

Микола Стоянов – можна сказати, легенда українського півдня. Він тривалий час очолював Одеську та Миколаївську прокуратури і працював у Генеральній прокуратурі. А ще прославився своїми неймовірними статками на мільйони доларів, записаними, переважно, на дружину.

За дивовижним збігом обставин члени кооперативу “Посейдон Таун”, серед яких засвітилася дружина тоді ще головного прокурора Миколаївської області Стоянова, змогли 2008 року отримати майже півтора гектара землі та побудуватися просто на Чорноморському узбережжі.

Легко оминувши українські закони, члени кооперативу зіткнулися із законами природи, яка не дуже-то рахується з посадами та гучними іменами. Багатомільйонне майно загрожувало через деякий час опинитися у воді. Довелося укріплювати берег, але коли укріпили свій – зруйнували сусідній.

– Тут ми спостерігаємо зниження, звуження на 10 метрів завширшки піщаного пляжу. І сталося це “завдяки” цій споруді, яка називається пасивний берегозахист. Це той тип споруд, який категорично заборонений українськими державними будівельними нормами для будівництва на піщаних берегах, – пояснює експерт із берегоукріплення Юрій Верба.

І справді: тепер на східному узбережжі Коблевого піщаного пляжу майже не залишилося. Місцеві та приїжджі скаржаться, що нормально відпочити стало просто неможливо.

– Незручно відпочивати. Ми були на тому пляжі, але бачите, скільки там трави? Ніхто не прибирає її, не дбає про цей пляж. Умови взагалі дуже погані. Із сім’єю дуже незручно. Там не спуститися – ми он з візком їздимо, з інвалідним. Дуже незручно. Жодних умов немає, – обурюються відпочивальники.

Про проблему добре знає і місцева влада. Але каже, що нічого зробити не може. Заступник Коблівського сільського голови Віктор Малиновський так пояснює ситуацію:

– Ми вивчили це питання. Чому так сталося, що біля прокурорського містечка, про яке ви ведете розмову, у них пляж чудовий, а біля бази відпочинку “Зоря”, за якою стоїть велике підприємство, зник пляж узагалі? Я звернувся до фахівців, і вони пояснюють, що коли провели укріплення пляжу навколо так званого прокурорського містечка, змінили русло течії води.

“Червоний півень” Коблеве

На коблівські пляжі наступає не лише прокурорський кооператив. Так, на західному узбережжі Коблевого пляж почав зникати внаслідок активної діяльності місцевих підприємців, яким сприяє влада.

Олег Боз – один із найавторитетніших бізнесменів у Коблевому. Найвідоміші об’єкти, якими володіє підприємець, – нічний клуб “Бразил” і пляжний комплекс “Бора-Бора”. А ще Боз прославився тим, що разом зі своїми мамою і сестрою отримав від місцевої влади прямо чи опосередковано майже п’ять гектарів дорогоцінної коблівської землі. А в тих, хто виступає проти нього, чомусь горять будинки.

Наприклад, у Тетяни Дабіжі минулого року загорівся будинок.

– У нас на виборах Боз програв один голос Миронцю. Були суди, Боз просив, щоб я не йшла на суд, щоб виграти його. Я пішла. Ну, а влітку, коли було захоплення на Мамі-пляжі, то я пішла туди фотографувати, скинула все це у Фейсбук. І після цього, через два дні, спалили дах.

Активістка Тетяна Дабіжа наполягає, що збіг у часі не випадковий, а пожежа в її будинку спалахнула не сама по собі. Від вогню ледь не постраждали діти.

– Малим було два, чотири і шість, ну, і тринадцять. Пожежники, коли приїхали, почали розбивати шифер – він почав стріляти, горіти, ми почали виводити дітей, які дуже злякалися, – згадує коблівська активістка.

“Червоний півень” – частий гість у Коблевому. Причому діє він дуже вибірково і точно. Другого червня згоріло кілька об’єктів на місцевій базі відпочинку, яку тільки почали будувати. А в ніч на 15 червня загорівся будинок на базі “Лимани”, яка давно функціонує.

– Приїхала пожежна машина, погасила вогонь, приїхала поліція, слідом – пожежний інспектор. Під час огляду інспектор визначив, що це підпал, – розповідає Олександр Гаврилов, директор бази “Лимани”.

Директор не впевнений, але припускає: пожежа сталася через те, що на територію бази зазіхнув підприємець Олег Боз.

– Нам була призначена зустріч Бозом, зустріч у Коблевому. Коли ми прийшли на зустріч, то побачили двох людей. Запитали: Боз Олег Костянтинович? Хлопці кажуть, що це до нас. І після цього почали пропонувати нам поділитися землею. Частину землі ми віддаємо, а на частину вони дають нам акт на землю, виданий Коблівською сільрадою, – розповідає Олександр Гаврилов подробиці спілкування з людьми Боза.

У директора бази “Лимани” є всі документи на землю, але він не впевнений, що його залишать у спокої. Місцеві підприємці стверджують, що Олег Боз користується підтримкою Коблівського сільського голови Володимира Панича, і саме завдяки цьому Бозу вдалося безперешкодно отримати ласі шматки землі на узбережжі. Наприклад, фірма ТОВ “Волкон”, яку Боз створив у березні минулого року, уже в травні отримала погодження на будівництво набережної просто на пляжі. І це при тому, що зводити капітальні споруди в пляжній зоні прямо забороняє закон.

Набережна забігайлівок

Експерт із берегоукріплення Юрій Верба не добирає слова, оцінюючи будівництво набережної прямо на пляжі.

– Це неподобство. Це наруга над пляжами. Це порушення державних будівельних норм, земельного та водного кодексів. Ви бачите, що набережну побудовано просто посеред пляжу. Далі від моря ми бачимо продовження пляжу, який уже найближчим часом теж буде забудований цими будочками, тирами, кафе тощо.

Відповісти на запитання, чому так відбувається, сільський голова не може – він у відпустці. Але його підлеглі стверджують, що все законно.

– Будівництво перебуває на постійному контролі. І у відділі архітектури, і в заступника голови Миколаївської ОДА Валентина Гайдаржі, обласне керівництво контролює це питання. Про це відомо і губернатору. Якби воно було незаконним, то напевно б уже було зупинене, – доводить Віктор Малиновський, заступник Коблівського сільського голови.

У сільраді нас переконували, що й громадські слухання з приводу створення набережної провели – всі дев’ятнадцять учасників висловилися за її появу. Тільки ніхто з місцевих не пам’ятає, коли вони відбувалися. Ми попросили Тетяну Дабіжу проаналізувати, хто ті люди, які одностайно підтримали будівництво набережної.

– Олексій Осипенко – депутат, Олег Ангелов – помічник Боза, Аркадій Куричук – начальник “Комунгоспу”, Марія Мандригеля – секретар голови сільської ради, Олександр Слінкін – невідомий, не коблівський. П’ять депутатів, шість працівників сільської ради, – назвала учасників громадських слухань Тетяна Дабіжа.

270 метрів набережної розрізали піщаний пляж навпіл. Дальня частина від води – це тепер місце, де фірма Олега Боза побудувала комерційні об’єкти і здає їх в оренду підприємцям. За розповідями місцевих, ціна питання – тисячі доларів з кожної забігайлівки.

Відпочивальникам це не подобається.

– Я думаю, все-таки це не дуже добре. Саме для відпочивальників. Тому що, в принципі, вистачає місць, де можна посидіти, відпочити, а саме для пляжу має бути більше місця, – каже Катерина, яка приїхала відпочити з Мінська.

Важлива деталь: пляжні ділянки, на яких звели набережну, потрапили у власність Олега Боза за допомогою шахрайської схеми. У грудні 2012-го Коблівська сільрада виділила їх підставним особам для ведення сільського господарства, а вже за два тижні змінила їхнє цільове призначення, дозволивши там будівництво. У 2014-му щасливі власники ділянок дружно подарували їх Олегу Бозу та його мамі. Прокуратура намагалася скасувати ці рішення через суд, але той залишив землю Бозу, пославшись на давність строку. На іншу ділянку наклали арешт, що не завадило Бозу там будуватися.

Ми спробували з’ясувати, кому і скільки платять місцеві орендарі, але розмови не вийшло. Продавці не хотіли розмовляти з журналістом.

– Де зараз орендарка?

– Немає її.

– А можна якось побачити? Нам поспілкуватися потрібно.

– Он там поруч є – йдіть туди, – порадили нам в одній із торгових точок.

В інших кіосках, куди ми зверталися по коментар, з нами теж ніхто не захотів спілкуватися.

200 млн. на пляж

Тетяна Дабіжа каже, що в цьому місці на всьому заробляють люди Боза. Минулого року вона зняла на камеру, як працівники брали гроші в місцевих жителів навіть за продаж морозива та напоїв на пляжі Боза.

На відео добре видно, як у продавців збирають гроші. Активістка спробувала дізнатися, кому вони йдуть.

– А скажіть, будь ласка, на якій підставі ви берете гроші, Юро?

– Тут тепер головний Боз, до нього всі питання.

– Покличте його сюди.

– Я маю кликати?

Ми запитали в Олега Боза, як йому та його родичам вдалося отримати стільки земельних ділянок у Коблевому, а на деяких із них навіть змінити цільове призначення? Підприємець пояснив, що винятково завдяки своїй чесній і наполегливій праці, а про зміну цільового призначення землі відповідати не захотів.

– Олеже Костянтиновичу, можете відповісти на запитання: як вам і вашій родині вдалося отримати майже п’ять гектарів землі в Коблевому? Знаєте якийсь секрет?

– Наполегливо працювати. Треба чесно вести бізнес, працювати цілодобово з ранку до ночі багато десятиліть.

– Скажіть, будь ласка, а сільський голова Коблевого Володимир Панич допомагав вам отримати землю? Ось, наприклад: ті земельні ділянки, на яких ви побудували набережну, адже там попередньо було змінено цільове призначення з ведення сільського господарства, а потім з’ясувалося, що стало можливим будувати там об’єкти?

– Я не зовсім розумію ваші запитання. Хочете по діяльності поспілкуватися – подавайте запити, фірма відповість, що вас цікавить.

Тим часом місцева влада нарешті придумала, як збільшити площу коблівських пляжів. Тут вирішили розробити проєкт із залученням коштів із Державного бюджету України.

– Наразі обов’язково стоїть питання про укріплення пляжу. І на це наша громада вже готує проєкт на виділення коштів із державного бюджету для укріплення пляжу. Я був на нараді, де сільський голова планував “страшну” суму. Ну, як “страшну” – до 200 млн. грн. на укріплення території пляжу, – розповів Віктор Малиновський, заступник сільського голови Коблевого.

Виходить так: спочатку місцева влада роздає безцінне коблівське узбережжя впливовим людям і бізнесменам під котеджі та бізнес, що призводить до руйнування пляжів. Потім, коли проблема стає очевидною всім, вона просить кошти з державного бюджету, щоб ці пляжі укріплювати. За рахунок платників податків, тобто нас із вами.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Сприяння локальним центрам журналістських розслідувань” за підтримки Інтерньюз-Нетворк.