Земля в Коблевому: силове захоплення

Бути власником затишного будиночка на березі моря або в хвойному лісі – рожева мрія багатьох, але дозволити собі таку розкіш можуть лише заможні люди. Для цього зовсім не обов’язково витрачати десятки тисяч доларів. Отримати ділянку в рекреаційній зоні можна і безплатно, якщо ви маєте зв’язки і знайомства там, “де потрібно”. Або самі належите до “сильних світу цього”, які вважають за можливе брати від життя все, що захочеться. Ну, а заборона на розпорядження землями, що охороняються державою, не буде перепоною, оскільки прокурори охоче заплющують очі на порушення закону, і самі не проти прихопити ласий шматок землі поруч. Наочний приклад тому – курортне узбережжя в Коблевому, де побували кореспонденти Миколаївського центру журналістських розслідувань.

Одна ділянка на двох

Ми вже повідомляли про незаконне відчуження земельних ділянок рекреаційного значення в Березанському районі – на морському узбережжі в селі Рибаківка і на Кінбурнській косі. Земля тут нарозхват, тому в охочих придбати ділянку біля моря є два варіанти: купити її втридорога, або бути високопоставленою особою, якій місцеві чиновники не відмовлять. Не дивно, що торгівля державною землею процвітає і в курортному селищі Коблево.

Кілька років тому підприємець Дмитро Житник визначив ділянку площею 0,25 га для будівництва бази відпочинку. Він звернувся до Коблівської сільської ради для погодження. Отримавши “добро” від місцевого органу самоврядування, Житник розпочав будівництво об’єкта й одночасно оформлення землі в оренду.

Але, виявилося, що земельну ділянку за 400 метрів від моря, на якій почалося активне будівництво туристичного об’єкта, запримітив і такий собі Микола Лисенко. І напрочуд швидко її купив … з базою, недобудованою Житником, на додачу оформивши корпус на іншу адресу. До речі, триповерхову будівлю майже на 200 кімнат Лисенко представив житловим будинком.

Дмитро Житник, який на той час встиг вкласти кілька мільйонів гривень в отримання дозволів і будівельні роботи, звернувся до суду, щоб відстояти своє право на власність. Його підтримала місцева прокуратура, адже в наявності грубе порушення закону: земельні наділи, що розташовані до прибережної смуги ближче, ніж за два кілометри, можуть передаватися тільки в оренду і виключно для рекреаційних цілей.

А під час судового розгляду з’ясувалося, що депутати Коблівської сільради порушили закон двічі: порушили не тільки екологічні норми, а й розпорядилися землею, яка не належить сільраді, адже ця територія належить до Очаківського лісгоспу, тобто належить державі.

Після проведення кількох судових засідань і низки експертиз у цій справі сталося те, чого не очікував ніхто. Генеральна прокуратура України в особі заступника Генпрокурора Анжели Стрижевської відмовилася від позову прокуратури на користь Лисенка і попросила закрити провадження за частиною позову керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1.

“Коли мені говорили, що Миколаїв – це окрема в правовому сенсі держава, що живе за своїми законами, я не вірила, – розповіла журналістам Юлія Авраменко, адвокат Житника. – Але коли ми почали вести цю справу, виявилося, що місцеві органи самоврядування розпоряджаються землею, яка навіть не в їхній власності, я зрозуміла, що це правда. А вже коли прийшла відмова заступника Генпрокурора від позову, я просто не знала що сказати. Це – не просто відмова вищого органу. Це – підпис під тим, що жодна прокуратура більше не зможе в цій справі брати участь, захищаючи державну землю. Ніколи!”.

На базі ще не закінчено ремонт, але влітку 2017 року Лисенко вже поспішив заселити туди перших відпочивальників: упускати свій зиск він не має наміру, хоча спір за власність у суді триває.

Окупована земля

Дізнавшись про незаконне відчуження землі чиновниками та дивну реакцію Генпрокуратури, редакція ЦЖР вирішила вивчити ситуацію з використанням земель рекреаційного призначення в Коблевому. Виявилося, що ділянки, які розташовані на узбережжі Чорного моря і землях Очаківського лісгоспу, вже давно поділені між можновладцями. А самі чиновники Коблівської сільради не тільки щедро нарізають земельку біля моря під замовлення, а й про себе не забувають.

Приміром, у керівника виконкому Коблівської сільради Зінаїди Громової задекларовано цілих шість земельних ділянок у рідному селі. А її колега, фахівець-землевпорядник Ольга Коржова за дванадцять років примудрилася отримати їх п’ять. Коблівський сільський голова Володимир Панич володіє трьома земельними ділянками.

Вивчивши декларації чиновників, ми вирішили з’ясувати, чи помічає прокуратура те, що в Коблевому посадовці вправно прибирають до рук народне надбання, та чи оскаржує в суді подібні махінації? У Єдиному реєстрі судових рішень за 2017-й рік знайшлося лише два судових провадження з приводу ділянок у Коблевому.

Наприклад, у травні 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Березанського районного суду з позовом до секретаря Коблівської сільради Світлани Талохи. Як випливає із судового рішення, чиновниця безоплатно отримала земельну ділянку площею 0,1 га із земель лісового фонду. Таким чином, Коблівська сільрада вкотре розпорядилася землею, яка їй не належить.

ВІДКРИТИ В НОВОМУ ВІКНІ

Судове провадження завели і за фактом відчуження рекреаційних земель депутатом Коблівської сільради Геннадієм Полухіним. Рішенням сесії йому виділили ділянку просто поруч із Талохою, і ця земля також належить до Очаківського лісгоспу. Обидва розгляди ще не завершені, і наскільки вони будуть об’єктивними, можна тільки гадати.

Ми вирушили до Коблівської сільської ради, щоб з’ясувати, чому місцеві чиновники порушують чинне законодавство, відчужуючи державні землі. Але поставити заготовлені запитання нам так і не вдалося – співробітники сільради кивали на кабінети начальників, а тих на робочому місці застати ми так і не змогли.

Елітне Коблеве

Особливу увагу товстосумів привертає в Коблевому Сосновий Бір – велика ділянка неподалік берега, засаджена соснами, яка, до речі, також належить лісовому фонду Очаківського лісгоспу – лісовому урочищу “Коблеве”.

Розміщений тут кемпінг із такою самою назвою підпадає під ще одне обмеження – розташований у захисній прибережній смузі ближче ніж за два кілометри від урізу води, де заборонено будь-яке будівництво. Такі земельні ділянки не підлягають відчуженню та продажу, оскільки призначені виключно для відпочинку та оздоровлення.

Але, виявляється, жодні обмеження не стосуються високопоставлених персон. Ми вирушили до Соснового Бору, щоб з’ясувати, як розпорядилися цими землями.

Величезна територія лісу огороджена двометровим парканом, мабуть, для того, щоб ніхто з простих смертних не зміг побачити, що саме там знаходиться.

На центральному в’їзді розташований охоронний пост. Непривітний охоронець повідомив, що потрапити на територію можна тільки з дозволу керівника. Ми зв’язалися з керівником об’єкта, але він також послався на вищестояще начальство:

“Ви намагаєтеся потрапити на приватну територію. Ми не можемо дозволити вам проводити тут зйомку, тому що на території кемпінгу “Сосновий Бір” знаходяться приватні котеджі, в яких зараз нікого немає. Потрапити на об’єкт можна буде тільки з дозволу власників, які наразі перебувають за кордоном”.

Не переконало нашого співрозмовника й нагадування про те, що на державній землі не може бути розташоване приватне володіння, куди заборонено доступ для звичайних громадян.

Після безрезультатних переговорів репортери ЦЖР були змушені провести зйомку з квадрокоптера, щоб з’ясувати, що ж ховають від сторонніх очей на рекреаційній території за високим парканом.

Як і слід було очікувати, в кемпінгу серед сосен розташовано кілька десятків індивідуальних котеджів у два – три поверхи, обладнаних усім необхідним для комфортного проживання. На одній з ділянок розташований навіть тенісний корт.

Те, що власники “Соснового Бору” назвали “кемпінгом”, насправді виглядає як чергове Межигір’я – елітні будинки-дачі, і чужим там робити нема чого.

“Прокурорський” ліс

Кому належить уся ця розкіш?

Частина земель “Соснового Бору” пішла великим бізнесменам і підприємствам. Іншу – “розхапали” місцеві чиновники, нотаріуси, поліцейські, судді та навіть ті, хто за службовим обов’язком має захищати державні землі від подібних зазіхань – самі прокурори. Земля лісового фонду за їхнього мовчазного потурання і бездіяльності із загального місця відпочинку перетворилася на приватну територію елітних котеджів.

Співробітники Миколаївської прокуратури не втрачають можливості відрапортувати про свої перемоги над “корупціонерами”. Ось і в травні минулого 2017 року було підготовлено звернення до суду щодо незаконного відведення земельної ділянки в селі Коблеве все тією ж Коблівською сільською радою, вартістю в 1 млн грн якомусь підприємцю.

Вимагаючи скасувати незаконне рішення, прокурор, звісно ж, був переповнений праведним гнівом:

“Відповідно до вимог законодавства, зазначена територія має перебувати виключно в державній власності та призначена для задоволення рекреаційних потреб громадян і для їхнього вільного доступу до узбережжя!”.

Але самі служителі правосуддя далеко не завжди можуть встояти перед спокусою.

Узбережжя Коблевого спіткала та сама доля, що й урочище “Маяк”, в якому міська влада в особі “регіоналів” із завидною періодичністю наділяла земелькою всіх потрібних людей. У результаті “Маяк” із затишного соснового лісу, куди був відкритий доступ будь-якому відпочивальнику, перетворився на чергову елітну забудову.

Нам вдалося з’ясувати, що, зокрема, земельною ділянкою в Сосновому Бору володіє колишній прокурор Ленінського району Миколаєва, а нині прокурор Бердянська Володимир Рудий. Щоправда, в його декларації ділянка площею 1 тис. 518 кв. м записана на дружину – Оксану Руду.

Ми зателефонували Володимиру Рудому, який зараз очолює Бердянську місцеву прокуратуру, і поцікавилися, як він зміг отримати ділянку, яка належить державі.

“Цю ділянку було куплено моєю дружиною ще на початку двохтисячних, – повідомив нам співрозмовник. – Її було саме куплено, а не отримано безоплатно. І на той момент ця земля не належала ні лісгоспу, ні державі. На неї не було жодних обмежень, тож проблем із купівлею не виникало”.

Місцеві ЗМІ неодноразово звинувачували Рудого у різних корупційних схемах. Крім Рудого, в Сосновому Бору “засвітився” і ще один прокурор – Валерій Котков, дружина якого фігурувала у скандальній справі про незаконні земельні ділянки у рекреаційній зоні “Маяк”. Ділянка в Коблевому колишнього прокурора Миколаєва в 0,173 га також записана на дружину.

Ще однією земельною ділянкою і дачним будиночком у Сосновому Бору володіє прокурор Миколаївської місцевої прокуратури №2 Анжела Демчук. Як виявилося, раніше цією нерухомістю володіла начальниця одного з відділів Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Інна Кирієнко, і майно навіть було вказано в її декларації. Через деякий час прокурорка Демчук уточнила, що будинок вартістю 292 тис. 555 грн і земельну ділянку Кирієнко їй … подарувала.

Ми спробували зв’язатися з Анжелою Демчук, щоб з’ясувати, чому чиновниця зробила їй такі дорогі подарунки. Але прокурор перебуває в декреті, і застати її ні на робочому місці, ні за місцем проживання ми не змогли.

Тоді ми звернулися до нотаріуса Кирієнко із запитанням, чому вона подарувала своє майно прокурору Корабельного району, на що та дати відповідь так і не змогла:

“Яка вам різниця, навіщо я його подарувала? – обурилася Кирієнко. – Ви що, прокурор, поліцейський чи суддя? Що я зробила незаконного? Я купила цю ділянку за свої гроші, за свої гроші оформила всі дозволи! Як хочу, так і розпоряджаюся нею! Запитайте краще, а чи законно вони ці ділянки роздають!”.

Ще однією ділянкою і котеджем на території кемпінгу володіє і начальник Управління СБУ в Миколаївській області Олексій Лях. Як відомо, співробітники Служби безпеки звільнені від декларування, тому інформацію про його нерухомість журналісти отримали з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Ми також звернулися до прес-служби СБУ, щоб отримати від Ляха коментар щодо законності його земельної ділянки, на що отримали витіювату відмову:

“Прес-підрозділ управління відповідає за висвітлення актуальних результатів УСБУ, тоді як Ваш інтерес не належить до нашої компетенції”, – ідеться в листі.

Після цього журналістам дивуватися було нічому. Серед щасливих володарів землі значиться колишній заступник начальника ГУНП в Миколаївській області, а нині начальник тренінгового центру поліції Артур Гаспаров. Той самий поліцейський, який володіє ще й земельними ділянками на березі моря в Рибаківці.

Серед мешканців урочища ми знайшли і начальника Управління державної міграційної служби в Миколаївській області Володимира Іванова.

Однієї ділянки, як видно, виявилося мало і для подружжя одеських прокурорів Стоянових-Юрко. Прокурорський тандем: Галина Стоянова-Юрко та Ілля Юрко виклопотали для себе два наділи в зоні, де раніше могли відпочивати сотні людей.

Володіє ділянкою в захисній прибережній смузі і прокурор Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Марія Градовська.

Варто тільки підкреслити, що ділянки, виділені високопоставленим держслужбовцям, місцевим прокуратурам для розслідування чомусь зовсім не цікаві. Жодного судового провадження щодо Соснового Бору досі не відкрито.

Ми неодноразово намагалися отримати офіційний коментар із прокуратури Миколаївської області, щоб з’ясувати, за яким принципом обирають об’єкти для оскарження і чому в списку землевласників опиняються самі правоохоронці. Але ні звернення до прес-служби прокуратури, ні спроби безпосередньо зв’язатися із заступником прокурора Миколаївської області Олександром Бєлоусом, який курує питання незаконного відчуження землі в курортних зонах, ні візити в установу не дали жодних результатів. Відповіді від прокурати досі немає.

Земля на продаж

Як бачимо, схеми незаконного відчуження земельних ділянок у рекреаційних зонах Коблевого для високопосадовців і силовиків місцеві органи самоврядування відточували роками, розставляючи на ключові посади “своїх” людей.

Є ще один давно відомий і випробуваний спосіб отримати жадану нерухомість біля моря: оформити придбання на підставну особу, а потім швиденько продати, так би мовити, “заплутати сліди”.

Журналісти ЦЖР вивчили оголошення в мережі про продаж земельних ділянок на узбережжі Чорного моря в Коблевому і в Сосновому Бору.

Ми знайшли вельми цікаву пропозицію. Якийсь користувач “Олена” розмістила в один день одразу три повідомлення про продаж земельних ділянок – у Коблевому, селищі Морському і в Рибаківці. Усі вони розташовані в прибережній захисній смузі.

Ділянка в Коблевому розташована за 30 метрів від лінії води. Ми зателефонували автору оголошення, представившись потенційними покупцями, щоб з’ясувати всю інформацію про об’єкти, які нас цікавлять.

Олена повідомила, що господинею ділянок не є – ними володіє її начальник. Ще він продає одразу кілька ділянок у Сосновому Бору. Але, за її словами, жодних проблем із купівлею землі не буде:

“Не зважайте на те, що прокуратура там зараз забирає ділянки. Не має жодного значення, що вони прописані “для будівництва та обслуговування рекреаційних об’єктів”. Усім абсолютно байдуже, що на них буде – база відпочинку чи ваша особиста дача”.

Усі земельні ділянки записано на різних власників, у деяких випадках їх навіть кілька. Але сама Олена запевнила, що сумніватися тут нема в чому:

“На прізвища не звертайте уваги. Зараз там один власник”.

До слова, вартість пропонованої ділянки в Коблевому становить 30 тисяч доларів. Така сума була вказана на порталі OLX.

Журналісти ЦЖР знайшли вже забудовані ділянки в Сосновому Бору, які також виставлені на продаж.

На момент підготовки матеріалу в мережі Інтернет було опубліковано два оголошення про продаж ділянок із котеджами. За 4,5 млн грн у кемпінгу можна придбати новий двоповерховий будинок із великими терасами, розташований на 20 сотках землі.

Другий варіант – теж двоповерховий будинок із басейном, за вісім хвилин пішки від моря, обійдеться покупцеві в 4,17 млн грн.

Зазначимо, що власники цих ділянок наразі перебувають за межами України і зв’язатися з ними неможливо.

Ми звернулися до Очаківського лісгоспу, щоб з’ясувати, чому землі в Коблевому, призначені для висаджування лісу, розпродаються. На наше офіційне звернення там відповіли:

“Наше державне підприємство не дає дозволів на відчуження земельних ділянок, що входять до нашої власності. Ба більше, ми не маємо права цього робити. Усе вирішує тільки Кабмін, а вже під його дозволом підписуємося ми. Але за весь час до нас не зверталися ні з Коблівської сільської ради, ні з Березанської райради за дозволами на відчуження цих земель. Те, що сталося з Сосновим Бором, результат їхніх незаконних махінацій”.

Крім того, підприємство не може самостійно розпочати судовий розгляд. Для цього необхідна ініціатива прокуратури та підготовлений нею позов.

Згідно з даними ВО “Укрдержліспроєкту”, за минулі 20 років площа лісових земельних урочищ Коблевого вже зменшилися з 227 до 26,4 га.

А поки прокуратура вирішує, проти кого відкривати кримінальні провадження, а кого – впритул не бачити і не чіпати, державна земля, призначена самою природою для відпочинку та оздоровлення тисяч людей, непомітно переходить у приватні руки. Чи не вийде так, що за кілька років палаци нинішніх “господарів життя” просто перекриють доступ до моря для решти громадян і замість морського узбережжя їм доведеться споглядати тільки високі паркани…

Розслідування проведено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.