22.07.2021
17:05
0
54

Як і чому в Одеській області уникають відповідальності за доведення до самогубства: статистика та історії

Юлия Химерик

За даними Всесвітної організації охорони здоров’я, кожна 100 смерть у світі – самогубство. Щорічно через нього вмирає більше людей, ніж від ВІЛ, малярії або в результаті військових дій і вбивств. 

Як кажуть у ВООЗ, суїцидальна поведінка часто виникає в умовах конфліктів, насильства і жорстокості, стихійних лих, з причини втрати близьких людей і почуття самотності. В умовах конфліктів і насильства, зокрема психологічного, є ще один фактор – доведення до самогубства. В Україні це підпадає під статтю 120 Кримінального кодексу. 

Так, доведення до самогубства або до замаху, що є наслідком жорстокого з поводження з людиною, шантажу, систематичного приниження, примусу до дій, караються позбавленням волі на строк до трьох років (ч. 1 ст. 120). 

Якщо потерпіла особа перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватця, або якщо покінчили з життям кілька осіб – то до п'яти років (ч. 2 ст. 120). Якщо до самогубства довели неповнолітнього – до десяти років (ч. 3 ст 120).

Але, проаналізувавши дані з судового реєстру, виявилося, що такі справи чомусь стоять на місці роками.

В чому складність розслідування і з якими проблемами стикаються слідчі і потерпілі – дізнався Центр журналістських розслідувань.

Боровся з корупцією, вчинив самогубство і залишив передсмертну записку

В ніч проти 25 грудня 2019 року в одній з кімнат гуртожитку Ізмаїльського державного гуманітарного університету вчинив самогубство через повішення 20-річний студент ВУЗу Олександр Пухкан.

Тіло вдень 25 грудня знайшов сусід хлопця, який викликав поліцію. Олександр залишив передсмертну записку, в якій назвав причини свого вчинку і винуватців.

За словами однокурсників, хлопець мав активну громадську позицію. Напередодні трагедії він разом з іншими студентами розпочав збір підписів за відсторонення директорки студмістечка Наталії Доксової, а також помічника ректора за перевищення повноважень. Як розповів один з активістів Сергій Гнєзділов, вона нібито вимагала хабарі. Їм вдалося зібрати 51 підпис. За словами Гнєзділова, адміністрація закладу зустрілася зі студентами і пригрозила виселенням. Саме цього боявся Олександр і вирішив покінчити з життям, аби не опинитися на вулиці. Бо йому не було куди піти.

“Я вирішив з усім цим покінчити. Над цим я став замислюватися через низку причин. Директор студентського містечка Доксова Наталія Олександрівна - перша причина. Вона разом з Бойчевим змусили мене піти на це, бо я їм не сподобався. Друга причина випливає з першої. Мене виженуть на вулицю. Другий раз там я не хочу опинитися. Не дивіться на те, що скаже Доксова. Це все через неї”, – написав у записці Олександр Пухкан.

З записки очевидно, що студент боявся опинитися на вулиці, де вже опинявся. 20-річний Олександр Пухкан був сиротою. Батько помер. А з матір'ю він не проживав від 2009 року. Як вказано в одному з судових рішень щодо позбавлення батьківських прав, Пухкан жив у дідуся, мав конфліктні відносини з матір'ю, дідусем, братом та вітчимом. 20 лютого 2015 року його знайшов поліцейський: неповнолітній хлопець блукав вулицями.

Мати віришили позбавити батьківських прав у 2015 році: вона не займалася вихованням сина, не відвідувала батьківські збори у школі, не цікавилася навчанням дітей, а в квартирі була антисанітарія. До суду потрапила довідка з школи № 10 Ізмаїла, в якій вказано, що Олександр та його брат потребують лікування, але мати не реагує на зауваження. Жінку позбавили батьківських прав на Олександра. 

У своїй предсмертній записці він вказував, що його мати була початковою причиною втечі з дому.

Як розслідували самогубство

Слідчі відкрили кримінальне провадження за ст. 115 (вбивство) ККУ з приміткою “самогубство”. За словами активіста Сергія Гнєзділова, деякий час правоохоронці не хотіли долучати до матеріалів блокнот з запискою. Але потім все ж таки долучили. Поліцейські мали кілька версій: самогубство або доведення до самогубства.

В свою чергу, в університеті створили власну комісію і розпочали службову перевірку. Відповідальних у студмістечку за громадський порядок на час проведення цієї перевірки відсторонили. Чим все закінчилося – невідомо. В ІДГУ на запит журналіста не відповили.

Проте за дивних обставин через кілька тижнів після інциденту, 12 січня 2020 року, Наталія Доксова розмістила резюме про пошук роботи – консультанта в шоу-рум.

Як розповіла журналісту представниця Центру захисту прав людини “Зміна” Людмила Янкіна, 20 лютого 2020 року слідчий закрив кримінальне провадження через відсутність складу злочину. Перекваліфікації на ст. 120 ККУ – доведення до самогубства – не було. Проте після розголосу у ЗМІ провадження поновили за наказом прокурора. Виявилося, розслідування проводилось з порушенням КПК: слідчий не дослідив всебічно усі обставини. 

Правозахисники знайшли брата Олександра і запропонували йому отримати статус потерпілого.

“Коли ми запропонували допомогу щодо відкриття справи, брат погодився. Ми запропонували оплатити роботу адвоката. В нас є хороша адвокатка. Я з ним особисто спілкувалася. Ми писали, що будемо відновлювати справу, клопотати про надання статусу потерпілого. Проходить кілька місяців і тут він просто перестає виходити на зв’язок. Каже, що він не зацікавлений в цьому, тому що захворіла мати і у нього немає часу. Нам здається, його залякали. Бо спочатку він активно спілкувався. Він і поплакав, що так сталося. Він казав, що не вірить, що Сашко міг просто так вчинити самогубство. Але в якийсь момент він перестав відповідати”, – розповіла Людмила.

Янкіна впевнена, що у цьому випадку можна б було довести доведення до самогубства.

“Якщо в предсмертній записці потерпілий вказує, що він конкретних людей звинувачує у самогубстві, то вони щонайменше мали б допитати цих людей. Чи вони зробили це – не зрозуміло”, – розповіла Янкіна.

Наразі про стан розслідування нічого не відомо. В поліції Одеській області відповили лише те, що усі необхідні слідчі дії були проведені. Надавати інформацію про закриття або перекваліфікацію кримінального провадження в слідчому управлінні відмовились, посилаючись на таємницю слідства. Хоча за КПК такі дані не підпадають під це поняття і можуть бути надані. В прокуратурі Одеській області також не відповіли на інформаційний запит про долю кримінального провадження.

У судовому реєстрі є лише один оприлюднений документ – про вилучення блокноту. За даними прокуратури, обвинувальний акт до суду не направлено. Якщо подивитись загалом вироки або судові розгляди справ за доведення до самогубства, виявиться, що їх майже немає. За цей рік в Україні винесли лише один вирок. А за два роки до судів в Одеській області не потрапило жодного обвинувального акту за цим обвинуваченням.

Чому слідчі не розслідують випадки доведення до самогубства

Як розповіли у слідчому управлінні Одеської області, від початку 2021 року розпочато 12 кримінальних проваджень за ст. 120 (доведення до самогубства) ККУ, а у 2020 року – 18. Проте у прокуратури вийшли інші дані – 7 у 2020 і стільки ж у 2021. Жодного обвинувального акту не було скеровано до суду.

За словами заступниці начальника слідчого управління області Інни Власової, у таких провадженнях достатність доказів для підозри особи у доведенні до самогубства визначається окремо у кожному випадку, із урахуванням обставин. А рішення про закриття провадження приймається у разі відсутності складу злочину.

Ми передивилися ухвали слідчих судей і виявили, що провадження не розслідуються і закриваються через закінчення строку досудового розслідування.

Так, наприклад, нещодавно до Малиновського райсуду Одеси надійшло клопотання слідчої про продовження строку досудового розслідування. Кримінальне провадження відкрили 6 грудня 2019 року за ч. 1 ст. 120 КК України, в якому жодній особі не повідомлено про підозру. Раніше строки вже продовжували. На думку слідчої, закінчити розслідування вчасно не представляється можливим, оскільки неможливо встановити підозрюваного. А також через складність провадження, процесуальну, зайнятість та значне навантаження.

За даними слідчої, від початку розслідування були виконані наступні слідчі дії: проведений огляд місця події, допитані свідки. Як встановив суддя, від моменту першого продовження строку досудового розслідування жодних слідчих дій для встановлення причетних не проводилось. Так, з наданих матеріалів вбачається, що з 6 грудня 2019 року після допиту свідків будь-яких інших слідчих дій не проводилось.

“Суддя, вважає, що слідча вводить суд в оману, так як до клопотання про продовження строку досудового розслідування долучено копію ухвали судді. Але слідча не долучає копію ухвали від 6 квітня 2021 року про повернення клопотання для усунення недоліків, а надає копію постанови про закриття провадження від 20 січня 2021 року та копію постанови про скасування цієї постанови”, – сказано в ухвалі.

На думку судді, немає підтверджуючих обставин, які б перешкоджали слідчій та прокурору закінчити розслідування вчасно. Клопотання не містить розумних та об'єктивних відомостей про перспективи розкриття злочину та засобів, методів і дій, які необхідно здійснити слідчому.

“Очевидним є факт, що слідча та прокурор умисно приховують інформацію стосовно кримінального провадження та не виконують вимоги, передбачені КПК України, а лише імітують розслідування, для чого лише звертаються до судді з клопотанням про продовження строку, не здійснюючи жодних слідчих та розшукових дій, направлених на реальне розкриття правопорушення”, – йдеться в ухвалі.

Клопотання не задовольнили і повернули прокурору.

Пройшло кілька років з моменту самогубства військовослужбовця, який відправився до матері на короткострокову відпустку. Його тіло вона знайшла на балконі. 17 лютого 2019 року слідчі відкрили кримінальне провадження за ст. 120 ККУ.

Але воно теж не розслідується. Адвокатка потерпілої вважає, що в роботі прокурора і слідчого вбачається бездіяльність. Через суд вона намагається зобов'язати слідчого виповнити необхідні слідчі дії і надати деякі документи.  

Центр журналістських розслідувань дізнався, у чому полягає складність розкриття подібних злочинів і чому вони стоять на місці.

“Чому не розслідують – моє внутрішнє відчуття, що це просто лінь. Доведення до самогубства – це ж треба довести. Наші слідчі ніби усі зайняті, завалені”, – поділилася думкою правозахисниця Людмила Янкіна.

Суддя Приморського райсуду Одеси Віктор Іванов притримується трохи інакшої позиції. За його словами, такі справи - абсолютна рідкість і їх дуже складно довести до суду.

“Норма носить більше декларативний характер. В практиці таке трапляється вкрай рідко, щоб така справа потрапила до суду. Статтю важко довести. Той, хто помер, не розповість хто його довів. Якщо записку залишив, не факт що не мстить. Треба доводити. А якщо хтось вас сильно ненавидить і наостанок вирішив з вами звести рахунки і обумовити вас в записці? Або навпаки, любов нерозділена була?”, – висловив припущення суддя.

Він назвав обов’язкові елементи, з якими можна підготувати обвинувальний акт. Системність, свідки і записка можуть бути достатніми доказами.

“Свідчення свідків. Можуть бути, наприклад, матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності. Там же повинна бути система цих дій, рецидив”, – сказав суддя. 

Але, з аналізу судових ухвал, в більшості випадків слідчі не розслідують справи взагалі, строки закінчуються і провадження закривають. На думку Віктора Іванова, якого ми запитали про причини такої бездіяльності слідчих, це пов’язано з тим, що у таких випадках неможливо довести вину особи, яку звинувачував померлий.

“Це безперспективні кримінальні провадження”, – зробив висновок суддя.




 

 




 

Обсуждение

Please enter the letters as they are shown in the image above.
Letters are not case-sensitive.