Земельний переділ: як на Миколаївщині розтягають заповідні території

За кількістю земель природно-заповідного фонду Миколаївщина посідає одне з останніх місць в Україні. Але замість того, щоб покращувати ситуацію, збільшуючи кількість ландшафтних парків і заповідників в області, чиновники активно дерибанять землі природно-заповідного фонду. Займаються цим і співробітники Держгеокадастру, і керівники місцевих органів влади. Обласна влада ж лише імітує бурхливу діяльність, але бажання припинити беззаконня часто не має.

Великий переполох на Кінбурні

В останні дні літа на Кінбурнській косі було дуже спекотно. І річ навіть не в кліматичних змінах, а в загостренні пристрастей, що розгорілися на півострові. На високий градус суспільних настроїв вплинули дії місцевої влади, а саме керівництва Очаківської територіальної громади, що вирішило замовити виконання нового Генерального плану трьох сіл, розташованих на Кінбурні, – Василівки, Покровки та Покровського. Причому суспільний резонанс викликав не сам факт створення нового генплану цих населених пунктів, а ті зміни, що були запропоновані владою та втілені в проєкті підрядниками – ТОВ “Миколаївський обласний центр інжинірингових технологій”.

Так, згідно із запропонованим владою проєктом межі сіл розширювалися, що призводило до значного збільшення площі населених пунктів. Село Василівка, приміром, за новим проєктом має стати більшим у 7 разів, Покровка – у 3,3 раза. Розширення має відбутися за рахунок земель Регіонального ландшафтного парку “Кінбурнська коса” і Національного природного парку “Білобережжя Святослава”, розташованих на півострові. У першого місцева влада запланувала “віджати” 1782 га, у другого – 456 га відповідно.

Першим забив на сполох багаторічний директор РЛП “Кінбурнська коса” Зіновій Петрович. На своїй сторінці у Фейсбуці він опублікував вражаючу статистику, згідно з якою до 2008 року в селі Покровка фізичним особам для індивідуального будівництва було виділено 345 земельних ділянок. За новим генпланом, затвердженим 2008 року, площу села було збільшено до 548,5 га. Причому практично всю землю, що дісталася населеному пункту, розділили на ділянки (всього 590 ділянок) і роздали. З огляду на те, що чисельність населення за цей же час зменшилася до 114 жителів, зрозуміло, що ділянки отримали не тільки місцеві.

За інформацією Петровича, більшість земель було виділено чиновникам різних рангів, правоохоронцям, бізнесменам та іншим “потрібним” людям, які отримали її і для будівництва, і, мабуть, для перепродажу.

Розслідування Центру, на основі якого було створено гру “Знайди сотку”, підтверджує слова директора парку.

Крім збільшення території, проєкт нового Генплану запам’ятався також численними фактичними помилками. Так, на Кінбурні раптом “з’явилися” промислова зона, балка Кодима і річка Висунь, яких тут зроду не було. Відзначився проєкт й іншими недоречностями. Після ознайомлення з ним склалося стійке переконання, що документ писали, як то кажуть, на “колінці”. Тобто в нього, не особливо замислюючись, механічно помістили інформацію з генплану якогось іншого населеного пункту, додали трохи місцевої специфіки і вуаля – важливий документ готовий.

При тому що вартість такої “праці” склала 49 тисяч грн, які ще у квітні були перераховані фірмі “Миколаївський обласний центр інжинірингових технологій”.

Народний протест

Дізнавшись про переділ заповідної землі, захисники природи – і ті, хто проживає на Кінбурні, і ті, хто цінує унікальну природну різноманітність коси з інших місць, що називається, забили на сполох. Тема нового генплану почала активно обговорюватися в соціальних мережах; люди стали звертатися з листами у всілякі інстанції аж до Офісу Генпрокурора України. Така “народна” активність не залишилася поза увагою регіональних і національних ЗМІ, які долучилися до висвітлення цієї ситуації.

Двадцять дев’ятого серпня в селі Покровка відбулася сільська сходка, на якій переважна більшість мешканців (97 зі 101 присутніх на сході), висловилися проти розширення меж населеного пункту. Причина такого різкого неприйняття місцевими проєкту розширення територій одна – люди переконані, що нові землі будуть знову розділені на ділянки і роздані “потрібним” людям. Тим паче, що приклад попереднього розширення і того, що трапилося потім із землею, якою “приросло” село, у всіх перед очима.

– Розумієте, коса й так “тріщить” від напливу туристів. Нового збільшення власників ділянок, які почнуть тут будуватися, вона навряд чи витримає. З таким антропогенним навантаженням Кінбурн ризикує втратити свою самобутність і природну унікальність, – вважає один із виразників народного протесту Сергій Бєляков.

Утім, є на косі люди, які дотримуються іншої думки, хоча й воліють висловлювати її, не афішуючи себе. Так, кілька жителів села Василівка, з якими поспілкувався автор, розповіли, що не бачать у розширенні меж сіл нічого поганого.

– Нові землі селам зайвими не будуть. Хоча б ту ж худобу випасати – земля потрібна. Чим ще нам тут годуватися? А те, як дбають про природу в цих природоохоронних парках, ми добре знаємо – браконьєрство процвітає. Незаконний вилов креветки та кефалі, полювання на червонокнижних птахів, звірів у цих парках відверто “кришують”. І на косі це ні для кого не секрет, – висловилася людина, яка побажала залишитися неназваною.

До речі, про браконьєрство. У 2018 році за фактом незаконного вилову креветки співробітниками НПП “Білобережжя Святослава” поліція відкрила кримінальне провадження. Причому в матеріалах справи фігурувала інформація про те, що до організації браконьєрського вилову креветки причетне керівництво парку.

Центр журналістських розслідувань у матеріалі “Великий улов” також розповідав про зловживання, які вчиняє керівництво національного природного парку. Тоді про це нам повідомили відразу кілька співробітників установи.

Мер-фокусник

Тридцятого серпня в Очакові відбулися громадські слухання, на яких голова Очаківської територіальної громади Сергій Бичков вислухав усі заперечення проти розширення меж сіл і озвучив позицію влади. Якщо коротко, то вона мала такий вигляд.

– Включення в межі населених пунктів земель природно-заповідного фонду ніяк не може нашкодити охороні природи, – заявив мер Очакова.

І пояснив, що землі ПЗФ як були, так і входитимуть до територій парків. З огляду на їхній статус, з ними нічого не можна зробити: ні змінити їхнє цільове призначення; ні, нарізавши на земельні ділянки, роздати.

– Парки за багато років не змогли узаконити свої межі. Хто їм винен, – резюмував голова місцевої влади.

Ба більше, Бичков вважає, що парки навмисно не оформляли землю, щоб не платити земельний податок.

– Якщо вони оформлять усі правовстановлювальні документи, то це піде на користь усім – їм доведеться платити земельний податок, наповнюючи бюджет громади, – сказав мер Очакова.

Не забув пан Бичков і про морське узбережжя Кінбурнської коси, яке також планується включити до меж населених пунктів. Зараз там на п’яти рекреаційних пунктах веде бізнес миколаївська компанія “Туристична фірма Лідер-Тур”. Підзвітна вона НПП “Білобережжя Святослава”. На думку голови територіальної громади, зазначена турфірма погано справляється зі своїми обов’язками – сміття накопичується на косі, проблеми з водовідведенням не вирішуються. А заробляють на цьому бізнесмени, які до Кінбурна стосунку не мають.

Голова ж громади хоче, щоб там, дотримуючись усіх санітарних норм, вели комерцію місцеві жителі. При цьому сплачували податки до бюджету, фінансово допомагаючи розвивати територію, розв’язуючи численні проблеми, що накопичилися на косі.

Закінчилися громадські слухання в Очакові несподівано: попри те, що кілька десятків присутніх проголосували здебільшого проти розширення меж населених пунктів Кінбурнської коси, Сергій Бичков не розгубився. Як досвідчений фокусник, він несподівано дістав уже підготовлені списки з підписами семисот осіб, які не були присутні на заході, але заздалегідь проголосували за новий генплан. І оголосив, що, з огляду на таку значну перевагу голосів своїх прихильників, формально слухання закінчилися підтримкою намірів влади. Додавши, що на найближчій сесії депутати спробують затвердити новий генплан.

Але десятого вересня на сесії Очаківської територіальної громади це питання навіть не винесли. Річ у тім, що затвердження проєкту нового генплану відбулося без обов’язкової в такому разі стратегічної екологічної оцінки, що йде врозріз із вимогами законодавства.

Депутати Миколаївської обласної ради на чолі з Аллою Ряжських, які приїхали на сесію, закликали місцевих депутатів дотримуватися норм закону, щоб потім у судах не опротестували це рішення. Про це ж місцеву владу попередило управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА, яке надіслало в Очаків відповідного листа.

Заповідні землі під прицілом

Хоча пристрасті трохи вляглися, питання розширення сіл Кінбурна за рахунок земель природно-заповідного фонду з порядку денного не знято. І тут потрібно підкреслити одну важливу обставину. Вся ця метушня місцевої влади навколо земель природно-заповідного фонду виявила старі й невирішені проблеми, на які “хворіють” і РЛП “Кінбурнська коса”, і НПП “Білобережжя Святослава”, і, як виявилося, багато інших регіональних ландшафтних і національних природних парків Миколаївщини.

Крім згадуваного вже браконьєрства, яке традиційно існує на заповідних землях, у парків відсутня правовстановлювальна документація.

Так, за інформацією управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА, з 5 регіональних ландшафтних парків і двох національних природних парків, розташованих в області, повний пакет правовстановлювальних документів має лише одна природно-охоронна організація.

При тому що термін їхнього існування обчислюється десятками років! За цей час місцева влада неодноразово виділяла кошти на проектну документацію, але віз і нині там.

Голова РЛП “Кінбурнська коса” Зіновій Петрович каже, що зараз триває розробка вже третього (!) за рахунком проєкту організації території парку вартістю 198 тис. грн. Це документ, який визначає стратегію існування та розвитку природно-заповідної території на десять років уперед.

– Попередні проєкти ми не змогли узгодити – весь час хтось або щось заважало це зробити. На мою думку, основна причина – дорогі приморські землі, які місцева влада краще роздасть із користю для себе, ніж залишить для охорони природи, – переконаний Петрович.

Крім проєкту організації території, у парку відсутній і проєкт розмежування земель, який визначає кордони РЛП “Кінбурнська коса” на місцевості. За відсутності цього документа із землею парку можна робити що завгодно – можна включити в межі населеного пункту, а можна нарізати на ділянки і роздати своїм людям. Що найчастіше і відбувається.

Утім, за словами відомого еколога і директора РЛП “Тилігульський” Олега Деркача, зі спробами місцевої влади прибрати до “рук” природно-заповідні території стикаються всі природоохоронні організації області.

– Голови територіальних громад поводяться, часом, як місцеві князьки, для яких закон не писаний. Я, наприклад, не можу вже 2 роки узгодити проєкт розмежування земель РЛП “Тилігульський” із Коблевською територіальною громадою. Її керівництво обрало просту, але дуже дієву тактику – просто не відповідати на наші звернення! Мені здається, що виною всьому земля парку, на яку “поклали око” бізнесмени, яким благоволить місцева влада, – переконаний Олег Деркач.

Щось подібне сталося цього літа на Тилігульському лимані. Там без жодних дозвільних документів на території РЛП “Тилігульський” місцевий підприємець раптом став зводити конструкції для розваг.

– Примітно, що цю ділянку парку 2011 року було включено в межі села Коблеве. Тобто за фактом власником у неї є місцева влада, а ми тільки стежимо за дотриманням тут особливого природно-заповідного режиму. І з того, як нахабно і безцеремонно діяв цей бізнесмен, у нас склалося враження, що він мав якісь домовленості з місцевою владою з приводу цієї землі. Але, коли розгорівся скандал, місцева влада “вмила руки”, звинувативши керівництво парку в тому, що це ми дозволили підприємцю там будуватися і, відповідно, винні, – каже Деркач.

Олег Михайлович вважає, що очолювана ним організація зіткнулася зі спробою запустити пробну кулю – чи вдасться на землях ПЗФ узаконити незаконну “нахабну забудову” чи ні? Адже в разі успіху подібні дії можна повторити вже в інших місцях парку.

Тож еколог переконаний, що хоча формально землі природно-заповідного фонду могли б бути в межах населених пунктів (законодавство це не забороняє), за фактом безконфліктно таке співіснування в Україні неможливе.

– Те, як у нас держчиновники та представники місцевої влади ставляться до дотримання законів, може принести загрозу існуванню природно-заповідного фонду, – переконаний відомий миколаївський еколог.

Зберегти природу нащадкам – місія здійсненна?

Інформація правоохоронців також свідчить про численні випадки посягання на землі природно-заповідного фонду. Так, цього року Миколаївський окружний адміністративний суд скасував рішення Очаківської районної ради, яким місцеві депутати узаконили збільшення площі села Покровка на 57 га за рахунок територій РЛП “Кінбурнська коса”. Суд визнав таке розширення території незаконним.

Очаківський міжміський суд скасував торік рішення Покровської сільради, яким фізичним особам у приватну власність було виділено ділянки природно-заповідного фонду загальною площею 9 га за рахунок територій РЛП “Кінбурнська коса”.  І апеляційна інстанція залишила рішення суду чинним.

Улітку цього року Миколаївська обласна прокуратура звернулася до Жовтневого районного суду з вимогою скасувати рішення про передачу в приватну власність 0,8 га земель ландшафтного заповідника місцевого значення “Півострів Піщаний”.

Але землі ПЗФ ваблять не тільки місцеву владу. Навесні поліція повідомила про підозру у скоєнні злочину колишньому в. о. начальника ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області та начальнику одного з районних відділів цього відомства. Посадовцям головного земельного відомства інкримінують незаконне відчуження земельної ділянки площею 14 га, що перебуває в постійному користуванні РЛП “Приінгульський”.

Наведені факти свідчать про одне: охочих за будь-яку ціну роздобути у власність заповідні землі менше не стає. І місцева влада або сама в цьому бере участь, або потурає таким “хотілкам”.

А чиновники рангом вище часто демонструють байдужість до проблем екологів, або нерозуміння важливості проблеми.

Так, щодо ситуації на Кінбурні перший заступник голови Миколаївської ОДА Георгій Решетилов заявив, що влада не може втручатися в плани Очаківської міськради щодо розширення території трьох сіл на Кінбурні.

– Люди мають розуміти, що держава пішла шляхом надання широких повноважень громадам та органам місцевого самоврядування у визначенні розвитку багатьох сфер населених пунктів. Якщо ця процедура проходить у правовому полі, ми не можемо в неї втручатися, – зазначив він.

При цьому після галасу, що розгорівся навколо Кінбурна, лист, як писалося вище, в Очаків таки відправили, що, мабуть, і вплинуло на рішення не виносити на розгляд сесії “сирий” документ.

Спілкування з представниками природоохоронних організацій також свідчить про те, що запевненням чиновників довіряти можна далеко не завжди.

Представники одразу кількох регіональних ландшафтних і національних парків, з якими поспілкувався автор, в один голос заявили, що особливої допомоги та підтримки від можновладців вони ніколи не відчували.

– Влада тривалий час дивилася на природоохоронні організації, як на щось чуже, що не приносить регіону практичної користі, – каже заслужений природоохоронець України Олег Деркач.

А за словами директора РЛП “Приінгульський” Сергія Куценка, створення регіональних і національних природних парків узагалі відбувалося в області не завдяки, а часто всупереч бажанню місцевої влади.

– Те, що природоохоронні установи донині не мають усіх необхідних правовстановлювальних документів, – яскравий показник такого ставлення, – каже Куценко.

На думку захисника природи, це, своєю чергою, породило у місцевої влади почуття безкарності, яке виливається в постійні спроби прибрати до рук частину заповідної території.

Збільшити землі ПЗФ у п’ять разів

Попри неабияку частку скептицизму і песимізму, які просочувалися в екологів у розмовах із Центром, невелика надія на зміну ситуації все-таки є. Річ у тім, що минулого року уряд затвердив стратегію регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Згідно з цим документом, до 2027 року передбачено розширення ПЗФ України до 15% загальної території країни.

Миколаївська область за цим показником у п’ятірці найбільш відстаючих регіонів. Наразі землі природно-заповідного фонду області становлять 77 тис. га (3,14% загальної території). Навіть у сусідів картина інша: в Одеській області землі ПЗФ, приміром, становлять 154 тис. га (4,63% загальної території), а в Херсонській ця цифра взагалі немислима – 319 тис. га (11,22% загальної території області).

Чи зможе обласна влада збільшити землі ПЗФ області до необхідних 15 відсотків? На сьогодні, враховуючи, що ті нечисленні заповідні землі, які є в регіоні, вона не може вберегти від зазіхань, таке завдання здається нездійсненним. Але може, необхідність виконати вимоги державної стратегії все ж таки матиме на місцевих чиновників необхідну дію?

Екологи та екоактивісти, з якими поспілкувався Центр, сходяться в одному: всі сфери життєдіяльності і Кінбурна, і інших заповідних територій області потрібно приводити в цивілізоване русло, розв’язавши проблеми, що не вирішувалися десятиліттями. У регіональних і національних парках мають нарешті оформити всі правовстановлювальні документи, повернувшись обличчям до своєї основної функції – захисту природи, а не думок про те, як на ній заробити. Місцева влада – має узаконити межі сіл, думаючи про те, як наповнювати бюджет, зробивши життя тих, хто мешкає на цих територіях, комфортнішим, а не заробляти на тіньовому розпродажі земельних ділянок.

І при цьому всі в суспільстві мають розуміти, що порушувати біологічну унікальність ні Кінбурна, ні інших заповідних місць Миколаївщини нікому не дозволено. Адже в іншому разі нащадки за це нам навряд чи подякують.