Народження дітей під обстрілами та прогулянки під антидроновими сітками: як живе Херсон на лінії вогню

Обгорілі будинки, вулиці, затягнуті антидроновими сітками, напівпорожні автобуси та випалені вщент автівки. Після деокупації Херсона ворожа армія майже кожного дня обстрілює місто, знищуючи цивільну інфраструктуру та вбиваючи мирних жителів. Попри щоденні атаки, у місті залишаються цивільні: під вибухами вони народжують дітей, ліквідовують наслідки обстрілів та облаштовують підвали, в яких можуть перечекати загрозу.

Кореспондентка Nikcenter відвідала місто під час гуманітарної місії в Олешках, дізналася, як живуть містяни і чого очікують після закінчення режиму тиші.

Валентина проживає у Херсоні більше півстоліття. Центр міста за останні чотири роки вона відвідала вперше під час режиму тиші.

Після оголошеного припинення вогню Валентина спостерігала, як місцеві жителі почали виходити зі своїх осель, аби прогулятися містом.

«В нашому районі люди зʼявились на вулиці. Ввечері дивишся: хтось вийшов на прогулянку. Але все одно всі ходять під цією сіткою. Знаєте, всі дбають про безпеку», – говорить Валентина.

За словами жінки, через постійні удари російських військових по громадському транспорту у Херсоні містяни бояться користуватися маршрутками та автобусами, навіть під час тимчасового припинення вогню.

«В нас завжди було багато людей на вулиці, багато автобусів. Скільки б автобусів не ходило, у них завжди було повно. Сьогодні ми їхали сюди з іншого району у вільному автобусі. Місць було стільки, що можна було просто лягти», – розповідає жінка.

За роки повномасштабної війни містяни підлаштувалися під умови, в яких змушені виживати.

Більшість місцевих, за словами жінки, намагаються не користуватися громадським транспортом, щоб не наражатися на небезпеку:

«Сьогодні такий день, я вперше мабуть за чотири роки зʼявилася в центральному районі. Перша реакція людей після чергового удару по маршрутці – всі вже бояться в них сідати. Якщо навіть потрібно десь поїхати, ми підлаштовуємось і стараємось у себе в районі щось купувати».

Анастасія під час режиму тиші приїхала до медичного закладу. Вона чекає на первістка. За підрахунками лікарів, народити жінка має цього тижня, хоча сама вона сподівалася, що встигне виписатися з пологового, поки триває операція в Олешках.

Жінка розповідає: більшу частину часу проводить вдома.

«Якщо виходжу десь прогулятися, то здебільшого біля будинку, аби зайвий раз від дронів не бігати і не «нарватися. Мене стараються нікуди не випускати», – говорить Анастасія.

Під час обстрілів вагітна спускається до підвалу. Анастасія ділиться: укриття в будинку обладнали всім необхідним, у ньому є каналізація, світло та всі умови, щоб безпечно перечекати атаку.

«Але сам факт того, що доводиться у підвалі перебувати, – це те ще випробування для нервової системи. Але краще так, ніж ніяк», – додає вона.

З початку 2025 року породіллі з Херсона та області народжують у переобладнаному сховищі перинатального центру. Під землею облаштували відділення, пологовий зал та операційну. Завідувач акушерського відділення Петро Маринковський пригадує російську атаку на медзаклад 4 грудня 2025 року.

«Ми приймали пологи, ще одна у нас була жінка в передпологовій палаті і у відділенні патології було мабуть вісім жінок. В нас почався тут такий масовий обстріл, в нас з першого поверху буквально нічого не залишилось. Ми якраз знаходились під цими вибухами, в пологовій залі, де якраз народжувала жінка. Це нас зберегло, що ми знаходились тут, у більш безпечній обстановці», – пригадує медик.

На щастя, внаслідок обстрілу ніхто не постраждав, а укриття не зазнало пошкоджень.

«Єдине, що під час цього обстрілу у нас тут вирвало решітку з вентиляції. Але було задимлення, ми потім жінок всіх евакуювали до інших лікарень, відпустили додому на нашому автотранспорті. Самі тут два дні наводили лад», – розповідає завідувач відділення.

Ігор у Херсоні мешкає вже сорок років. Чоловік працює у комунальній службі. Під час режиму тиші, зізнається, роботи настільки багато, що на небезпеку майже не звертають уваги.

«Ми прибирали там, ближче до площі, там такі стирчать нерозірвані снаряди. Але бачите – живі, працюємо, все добре. Страшно, але працювати ж треба», – говорить комунальник.

Як і всі містяни, з якими поговорила кореспондентка Nikcenter, чоловік очікує, що після проведення операції в Олешках обстріли Херсона значно посиляться. Та, незважаючи на небезпеку, чоловік не планує залишати місто.

«Буде дуже гучно. Тому що кажуть, що вони і техніку підтягують, і заливають бетоном. Але я не боюсь, я живу вже в місті сорок років. І нікуди не збираюся виїжджати звідси», – говорить Ігор.

Херсонці, які вимушено залишили свої домівки та переїхали зокрема до сусіднього Миколаєва, скористалися оголошеним режимом тиші, аби приїхати додому. У соціальних мережах вони публікували відео, в яких розповідали: хтось повернувся, аби забрати речі.

Хтось подолав шлях за найціннішим – родинним фотоальбомом. Інші – хотіли ще трохи побути в рідній оселі, понівеченій обстрілами, та скуштувати вирощену рідними хурму.

Фото: Альона Соломонова