«Чоловіки дивляться на нас як на свій тил». Дружина військового з Миколаєва про те, чому жінкам важливо бути у спільноті і шукати моральної підтримки

Олександра Глизіна – дружина військового 67-ї окремої механізованої бригади. Її чоловік Євген на позивний «Мапей» добровільно пішов до війська вже в перші тижні повномасштабної війни і несе службу на сході. Нещодавно Олександра стала однією з ведучих у групі взаємодопомоги для дружин і партнерок військовослужбовців у Миколаєві – таких самих жінок, як вона. Які щодня очікують, хвилюються, перебувають у стані тривоги і часто – відчувають себе самотніми.

Олександра розповідає: військова служба чоловіка стала важким випробуванням для її родини. Жінці знадобився час, щоб завдяки роботі над собою і терапії з психологом впоратися із власними почуттями і переживаннями. А зрештою – і відчути: внутрішніх сил достатньо для того, щоб допомагати іншим.

«Бути дружиною військового – це карусель. Тебе постійно кидає у протилежні стани. Отримала у повідомленні плюсик і сердечко – більше нічого не потрібно. А з іншого боку – ми, дружини, перші стикаємося з їхніми проблемами, дізнаємось що таке ПТСР і втрати. Це важко – постійно підтримувати чоловіка», – говорить Олександра.

Вже два місяці Олександра щотижня зустрічається з дружинами захисників, модеруючи роботу їхньої групи взаємодопомоги. Часто учасниці групи на початку спільної роботи були налаштовані скептично. Проте зараз всі бачать результат і з кожної зустрічі беруть для себе щось нове. Олександра переконана: потрібно лише почати працювати.

«Моє спостереження: дуже багато дівчат, коли починають розмову, говорять через сльози. Але вони відчувають, що їх тут розуміють. На наступні зустрічі вони вже приходять більш серйозні і спокійні, з більшим оптимізмом. Тим, хто налаштований скептично, я говорю: просто приходь. Ти можеш сидіти і мовчати, слухаючи інших. А чим більше я дивлюсь на дівчат, тим більше розумію: це – класна річ. Це – підтримка твого стану, це дозволяє бути десь посередині, рівненько», – переконана Олександра.

За словами дружини захисника, у групі взаємодопомоги питання про те, як говорити із чоловіком-військовослужбовцем – одне із найактуальніших. Чи не всі учасниці приєдналися до проєкту саме з таким запитом, адже із початком служби чоловіків побачили зміни у стосунках. А ще – прагнуть дати їм таку необхідну підтримку.

«Чоловіки дивляться на нас як на свій тил і опору. А я приймаю його вибір і довіряю йому. Я справлюсь», – ділиться дружина захисника.

Дружини військовослужбовців на своїх зустрічах, зокрема, говорять про те, якими наразі сприймають самих себе – самостійними чи самотніми. Зараз важливою темою учасниці визначили роботу із ПТСР, яку планують опрацювати разом із психологинею. Кожна з дружин військових у групі може запропонувати важливу для неї тему, якій хотіла би приділити час.

Олександра Глизіна переконана: у проєкті «Рівний рівному» вона знайшла своє місце, адже завжди хотіла допомагати іншим. І запрошує долучитися до нього всіх жінок, які переживають розлуку зі своїми коханими через війну. Приєднатися до роботи групи можна в будь-який час, заповнивши коротку форму за посиланням: https://forms.gle/YjqXmcoYeTmJk4sY9.

військова служба, волонтери


Олеся Баранцевич

Журналістка-розслідувачка МЦЖР. Авторка антикорупційних розслідувань, співавторка розслідувань про воєнні злочини російських окупантів в Україні. Лауреатка Всеукраїнської премії імені Василя Сергієнка.

Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Підпишіться на останні новини

Використання матеріалів сайту дозволено лише за умови посилання (для електронних видань - гіперпосилання) на сайт NIKCENTER.


Copyright © 2012-2024. NIKCENTER