Безкоштовних ліків немає: чому пацієнти миколаївських лікарень оплачують своє лікування двічі

До 20 тисяч за два тижні лікування: стільки для пацієнтів з інсультом коштує «безкоштовна» медицина в Миколаєві. Як і до реформи, пацієнти все ще отримують списки покупок в аптеці. За вказівками лікарів вони змушені закуповувати не тільки ліки та витратні матеріали, за які лікарні вже отримали гроші з бюджету, а й препарати, ефективність яких не доведена. 

«З вільних у нас тільки фізрозчин»

64-річну жительку Миколаєва Ірину Грабко госпіталізували з Covid-19 навесні 2021 року. Стан ускладнював цукровий діабет, а також перенесений три роки тому інсульт. Через добу після госпіталізації у Ірини різко порушилося мовлення і його сприйняття – інсульт повторився. На цьому, за словами її чоловіка Анатолія Грабка, безкоштовне лікування закінчилося.

Ірину перевели з міської лікарні №3 в ангіоневрологічне відділення лікарні №1. Тут її чоловіку Анатолію щодня давали списки ліків і витратних матеріалів , які потрібно було купити.

Після цього він звернувся до завідувача відділенням Володимира Нікуліна з питанням, що їм робити, якщо у них закінчилися гроші на лікування.

“Він відповів, що лікарня вже купує все, що могла. А що вони купують, якщо я плачу за пелюшки, серветки, шприци, рукавички та ліки?”, – розповів Анатолій Грабко.

З такою ж ситуацією зіткнувся і житель Миколаєва Андрій. Він попросив не надавати дані, за якими його можна було б ідентифікувати, але надав всі чеки і фотографії лікарських призначень. У листопаді 2021 року його батько під час роботи переніс ішемічний інсульт. Швидка доставила його в міську лікарню №1.

“Два дні він був у свідомості, навіть відповідав на дзвінки, а потім його стан різко погіршився і він потрапив у реанімацію”, – розповів Андрій.

За словами Андрія, ліки він купував з перших днів перебування батька в “інсультному” відділенні. Загалом за списками необхідного він витратив близько 10 тис грн.

“Я розмовляв з завідувачем (віддділення – ред.), чому у них нічого немає. Він сказав, що на пацієнта з інсультом виділено всього 14 тисяч, тому в лікарні є тільки фізрозчин і магнезія», – розповідає син пацієнта.

«Лікування інсульту – пріоритетне і безкоштовне для пацієнта»

Щорічно в Україні діагностують близько 150 тисяч інсультів. Гострі порушення кровообігу в головному мозку посідають друге місце серед основних причин смерті українців.

У Миколаєві договір на лікування інсульту з Національною службою здоров’я (НСЗУ) підписали шість медичних закладів, серед яких міська лікарня №1.

Ставка за один пролікований випадок інсульту становить 14 тис грн, у разі використання препаратів для розчинення тромбів або проведення хірургічних операцій на судинах – до 54 та 97 тис грн відповідно.

Знімок пошкодження головного мозку. Джерело: Shutterstock/SvedOliver

Згідно з умовами договору з НСЗУ, медичні заклади мають безкоштовно проводити всі обстеження, в тому числі комп’ютерну томографію, забезпечувати витратними матеріалами та харчуванням у стаціонарних умовах. Також пацієнти з інсультом повинні бути безоплатно забезпечені лікарськими засобами та препаратами для наркозу, які включені до Національного переліку основних лікарських засобів.

«За ліками – до сімейного лікаря»

Однак реальність, з якою стикаються пацієнти миколаївських лікарень та їхні родичі, дуже відрізняється від того, що стверджує Національна служба здоров’я. Наприклад, пацієнтам неврологічного відділення лікарні №1 довелося купувати низку препаратів з Національного переліку основних лікарських засобів. Серед них – «Діапразол» (до 180 грн за штуку), «Кардіомагніл» для профілактики тромбів (до 170 грн за штуку), «Левомак» (до 150 грн за штуку).

Такі препарати пацієнти мають отримувати безкоштовно в умовах стаціонару, але згідно зі звітом про залишки медикаментів, міська лікарня №1 протягом року жодного разу не закуповувала ці ліки.

Директорка медичного закладу Марія Грачова вважає, що порушень в цьому немає.

«Це не препарати для лікування інсульту. Для цього в Національний список включаються тільки «Актиліз» і фізрозчин. Все, я більше нічого не можу купити за бюджетні кошти. Нехай родичі йдуть до сімейного лікаря і отримують там інші препарати», – сказала Грачова.

Однак обмежень щодо того, які препарати може купити лікарня з Національного переліку, фактично немає. За словами директорки департаменту комунікацій НСЗУ Лілії Гудзь, лікарня зобов’язана забезпечити пацієнта лікарні всіма препаратами з Національного переліку, призначеними лікарем, а також витратними матеріалами, в тому числі засобами гігієни.

«Національний перелік – це лише перелік лікарських засобів. Якщо лікар вирішив, що необхідно їх виписувати пацієнту, то лікарня їх купує і надає безкоштовно», – розповіла Лілія Гудзь.

Слід зазначити, що тромболітичний препарат «Актиліз», якого потребують пацієнти з гострим інфарктом міокарда або ішемічним інсультом, міська лікарня №1 не придбала, а отримала за кошти державного бюджету за рахунок централізованих закупівель. Станом на початок грудня в медичному закладі не було жодного флакона препарату.

Зазначеної міською лікарнею №1 річної потреби «Актилізу» вистачає на 50 пацієнтів. При цьому за 9 місяців 2021 року тут планувалося прийняти 600 пацієнтів з інсультом та 216 хворих на інфаркт міокарда.

Також пацієнти «інсультного» відділення, з якими спілкувався Центр, купували «Левофлоксацин», «Цефтріаксон» з Національного переліку та витратні матеріали: шприци, катетери, спирт. Згідно зі звітом про залишки медикаментів, все це було в лікарні в наявності.

«Можливо, був якийсь серйозний випадок. Але чому вони не були видані пацієнтам, я зрозумію, у нас це повинно бути в наявності. Ми б купили всі препарати, якби у нас вистачило грошей», – запевнила директорка міської лікарні Грачова.

Однак нібито малий бюджет не заважає міській лікарні №1 регулярно переплачувати десятки тисяч гривень на закупівлях. Тільки за останні два роки медзаклад хотів придбати тести на ковід, шприцеві насоси та засоби захисту за завищеними цінами.

Як з’ясували в Центрі, керівниця лікарні непогано заробляє на співпраці з фармацевтичними компаніями. Як зазначено в деклараціях Грачової, за три роки вона отримала 536 тисяч грн від ТОВ «Байєр», ТОВ «Астразенека Україна» та ТОВ «Ново Нордіск Україна», які займаються виробництвом та продажем лікарських засобів.

«Вибирайте: безкоштовно чи ефективно»

Крім ліків, які лікарні повинні закуповувати за бюджетні кошти, сім’ї хворих на інсульт за призначенням лікарів купували препарати, що впливають на нервову систему. Вартість однієї упаковки таких препаратів може перевищувати 2 тисячі гривень, при цьому їхня ефективність не доведена.

Миколаївець Борис Кудар під час лікування батька Юрія Григоровича в «інсультному» відділенні міської лікарні №1 витратив 20 тис грн.

«На питання, чому, незважаючи на наявність безкоштовних для пацієнта препаратів, ми повинні купувати деякі інші, лікуючий лікар відповів: «Так, ми можемо лікувати вашого батька безкоштовно, але ці препарати не ефективні. Тому я прописав вам дорогі, але ефективні. Рішення за вами!”, – розповів син пацієнта.

Більшість препаратів, які купив Борис, зустрічаються в призначеннях і чеках, наданих родичами інших пацієнтів. Це медикаменти з групи «ноотропів і нейропротекторів», які нібито поліпшують роботу нервової системи: «Церебролізин», «Новаксон» і «Нейротропін».

Кільком пацієнтам були призначені аналогічні препарати «Нейродар», «Іпігрікс» і «Мексидол». Жоден з них не включений до Національного переліку основних лікарських засобів та українських протоколів лікування, оскільки фахівці не знаходять доказів їх ефективності.

У 2017 році Центр протидії корупції проаналізував, скільки українці витрачають на препарати з недоведеною ефективністю. Серед лідерів продажів виявилися нейропротектори, які зазвичай призначаються для лікування інсульту. За розрахунками авторів дослідження, за рік невролог призначає своїм пацієнтам препарати сумнівної ефективності на 500 тис грн. Загалом в Україні це 2,5 млрд грн.

«Медичні протоколи всіх розвинених країн свідчать про те, що немає підстав для використання нейропротекторів. Обгрунтовано використовуються тільки тромболітичні препарати, які розчиняють тромби. У країнах з найбільш організованою допомогою при інсультах тромболізис застосовується в 30% випадків», – зазначив під час презентації дослідження керівник проєктів ГО «Українська асоціація боротьби з інсультом» Дмитро Гуляєв.

У Миколаївській міській лікарні №1, як з’ясували в Центрі, щорічної кількості одного з таких препаратів – «Актилізу» – вистачає лише на 6% випадків. При цьому лікарі активно призначають пацієнтам з інсультом «Церебролізин» – препарат, який не має доведеної ефективності.

Батько Бориса Кудара під час лікування в «інсультному» відділенні міської лікарні №1 отримав пневмонію, втратив і через півроку не відновив здатність рухатися і розмовляти. Ніхто з медперсоналу не попередив його родичів про те, що ряд призначених нейротропінів має суперечливу ефективність.

«На жаль, навіть ці «дорогі і ефективні ліки» не допомогли: батько залишився інвалідом. На це начальник відділу відповів дослівно: «Ну що ти хочеш? Інсульт в нашій країні лікуванню не піддається», – згадує він.

Батько миколаївця Андрія під час лікування перестав рухатися і реагувати на навколишній світ. Через місяць він помер, так і не прийшовши до тями.

«Вистачило б на машину – стільки було витрачено в лікарнях»

Журналісти Центру отримали низку анонімних звернень, скільки коштувало «безкоштовне» лікування в різних лікарнях Миколаєва. Одна з пацієнток міської лікарні №4, яка перенесла інсульт у 2021 році, щодня купувала ліки за 600-700 грн. Також купляли ліки під час лікування інфаркту, який також повністю фінансується з бюджетного рахунку.

Кілька миколаївців поскаржилися на Миколаївську лікарню швидкої допомоги. За їхніми словами, там вони не отримували ніяких безкоштовних ліків, а деяким доводилося платити за операції.

Ірина Грабко, яка була госпіталізована з інсультом, більше місяця перебувала у відділенні ангіоневротичного набряку міської лікарні №1, але її стан не покращився. Жінку виписали додому, а незабаром госпіталізували із запаленням травної системи в міську лікарню №5. Там у Ірини стався третій інсульт. Потім вона провела три тижні в лікарні швидкої допомоги.

Кореспондент Центру журналістських розслідувань протягом декількох годин спостерігав за аптеками, розташованими на території ЛШМД. За цей час пацієнти, як і до початку медреформи, купували витратні матеріали і препарати для процедур, вручаючи фармацевту списки, часто написані не на бланках, а на звичайних аркушах з зошита.

«У нас є стенди для пацієнтів на кожному поверсі лікарні, на яких є переліки ліків, які є в наявності. Також щомісяця ми купуємо витратні матеріали. Але буває, що ми отримуємо постраждалих від ДТП, які беруть на себе фінансування десяти пацієнтів. І якщо ліків не вистачає, давайте згадаємо: ми живемо в Україні, поки що, і фінансуємося з того, що нам дають платники податків”, – сказав Дем’янов.

У звітах – неправда

Кошти від НСЗУ, які лікарні мають витратити на закупівлю ліків, вже закладені в оплату пакету послуг, що надаються пацієнтам. Тому медичні установи самі визначають, яку частину цієї суми і на що потрібно спрямувати.

«Ці гроші мають в першу чергу покривати зарплати персоналу та закупівлю ліків, медичних виробів для лікування пацієнтів. Оплату комунальних послуг та ремонтів має фінансувати місцева влада», – зазначила директорка департаменту комунікацій НСЗУ Лілія Гудзь.

Ми проаналізували, як миколаївські медзаклади використовували кошти, отримані від Нацслужби. Велика їх частина була витрачена на зарплату – від 50 до 80% від суми.

На закупівлю ліків керівництво лікарні спрямувало лише від 3 до 15% коштів, які надійшли від НСЗУ. При цьому більше коштів було витрачено на ліки в тих медзакладах, де лікуються пацієнти з Covid-19. Ймовірно, це пов’язано зі ступенем контролю з боку Національної служби здоров’я.

У центрі порівняли кількість пацієнтів з сумою коштів, витрачених медичними закладами Миколаєва на закупівлю ліків. У 2021 році міські лікарні витрачали в середньому від 370 до 3 тисяч грн на одного пацієнта. Найменше – в міській лікарні №4 і БСМП. Скільки витратила лікарня №1, невідомо – медзаклад не відповів на запит.

Крім того, у Центрі з’ясували: медзаклад приховав від НСЗУ той факт, що пацієнтам доводиться платити за «безкоштовні» ліки. У звіті про доходи і витрати, які щоквартально подаються медичними установами, керівництво першої міської лікарні негативно відповіло на питання, чи є випадки, коли пацієнт купує ліки для свого лікування.

У звіті також вказано, що міська лікарня №1 не приймала ніякої допомоги від своїх пацієнтів для власного лікування – ні медичних виробів, ні ліків, за рецептами лікаря, ні грошей.

Аптека на території міської лікарні №1

Директорка медичного закладу Марія Грачова спробувала пояснити це тим, що в звіті запитують тільки про певні препарати. А потім – і зовсім проігнорувала численні звернення Центру за коментарем.

Однак Нацслужба спростувала її слова: у звіті керівництво медзакладу має інформувати НСЗУ про те, чи потрібно пацієнтам купувати ліки, навіть ті, яких немає в Національному переліку основних лікарських засобів.

«Є два основні чинники, чому доступ пересічних українців до безкоштовних ліків залишається проблемою. Це недосконалість системи розподілу ліків і наша вивчена безпорадність: нам простіше дати хабар, ніж розуміти перелік безкоштовних гарантій, за які ми вже заплатили зі своїх податків », – каже експерт Оксана Мусієнко.

За останні півтора року Національна служба здоров’я передала до поліції інформацію про чотири випадки порушення прав пацієнтів лікарень Миколаївської області. У трьох з них лікарі вимагали купити ліки, які пацієнти повинні отримувати безкоштовно.

У НСЗУ констатують: якщо лікарня вимагає від пацієнтів гроші за безкоштовну послугу, потрібно направити скаргу до Нацслужби.

Однак, коли під загрозою опиняється власне здоров’я і життя, багато пацієнтів не бачать іншого виходу, ніж платити за все, що говорить лікар. Голова громадської організації «Ліки Контроль» і авторка однойменного застосунку Наталія Гуран зі свого досвіду розповідає, що робити в таких випадках.

«Потрібно зберігати квитанції про покупку в аптеці або оплату медичних послуг. А після лікування направити лист до медичного закладу з вимогою компенсувати витрати та повідомити національну службу про такий інцидент. Мені, наприклад, через деякий час дійсно повернули витрачені гроші”, – сказав Гуран.

У лікарнях Миколаєва скаржаться на відсутність фінансування, але часто воно просто використовується неефективно. В результаті страждають пацієнти, яким доводиться платити за своє лікування, вже оплачене податками, вдругеА. Тільки оприлюднення масштабів порушень може вирішити цю проблему. В іншому випадку медзаклади продовжать проводити закупівлі «за подвійним тарифом», а пацієнтам призначатимуть препарати з високою ціною і сумнівною ефективністю.