«Сутенери» в погонах

Секс-бізнес в Україні, а особливо в Одесі – курортному портовому місті, процвітає, незважаючи на законодавчу заборону. Для громадськості – показові рейди поліції. А насправді “кришування““і здирництво правоохоронців уже давно стали радше правилом, аніж винятком. Левова частка прибутку тут дістається сутенерам та їхнім покровителям у поліцейській формі. Жінки ж, заробляючи таким чином собі на життя, позбавлені будь-яких гарантій безпеки та захисту від насильства.

Романтика на 101-му кілометрі

24-річна одеситка Вікторія розлучилася з чоловіком і залишилася сама з чотирма дітьми – наймолодшій доньці не було й півроку.

“Я довго намагалася влаштуватися на роботу. Мене, дипломованого фахівця з вищою освітою, ніхто не хотів брати, бо часто були б лікарняні”, – каже жінка.

 

Залишившись без засобів для існування, Вікторія вимушена була зайнятися тим, що приносить нібито “легкий заробіток” – вийти на трасу “Одеса-Київ” і стати секс-працівницею. Відтоді минуло вже майже 12 років, 10 з яких жінка надавала секс-послуги.

“Усі думають, що там великі гроші, що це така легка професія. Але це далеко не так, і йдуть туди не від хорошого життя”, – розповідає Вікторія.

Координаторка благодійної організації “ВОНА” Юлія Коган пояснює, що в Одесі працівниці секс-індустрії, особливо ті, що працюють на трасі, постійно стикаються з насильством.

“Дуже часто приходять по допомогу дівчатка, побиті клієнтами. Деякі ж думають, що якщо заплатив за секс, то може робити з жінкою все, що завгодно”, – каже Коган.

Волонтерка наголошує, що, окрім як у благодійних організаціях, секс-працівницям шукати допомоги ніде – деякі поліцейські, навпаки, використовують їх у своїх цілях.

“Вони під’їжджали на трасу і без запитувань, наче це їхні раби, брали дівчаток понятими. Що секс-працівниць змушували говорити, те вони й говорили. Уявіть, як це: оббрехати невинну людину, – з цим же потім усе життя жити”, – пояснює Юлія Коган.

За словами Юлії, були випадки, коли поліцейські під виглядом клієнтів користувалися послугами секс-працівниць, а коли треба було розраховуватися, показували посвідчення та вимагали хабара.

Наразі Вікторія, працівниця секс-бізнесу в минулому, вже припинила займатися проституцією, щойно з’явився інший заробіток. Щоправда, до нормального способу життя звикла не одразу: піти з такої “сфери діяльності “вдається небагатьом. Однак вирішивши стати частиною секс-індустрії, більшість заздалегідь погоджується з тими проблемами, уникнути яких у цьому нелегальному бізнесі не вдається нікому.

Як багато навколо розваг!

Одеська область значно випереджає інші регіони України за кількістю “трудівниць розважального фронту”. У 2019 році в дослідженні Міжнародного благодійного фонду “Альянс громадського здоров’я” та державної установи “Центр громадського здоров’я МОЗ України” розрахували за регіонами країни приблизну кількість людей, які займаються проституцією. На Одещині їх виявилося майже 11 тисяч. Більше – тільки в Києві: 14,6 тисяч.

Згодьтеся, навколо нас так багато пропозицій приємно провести час, адресованих потенційним клієнтам-чоловікам, а для дівчат – можливостей заробити, що складається враження, що нічого поганого в цьому немає. За статистикою Національної поліції, тільки в Одесі діють 17 стриптиз-клубів, 10 салонів еротичного масажу, 2 ескорт-агентства, а в інтернеті 276 пропозицій щодо надання сексуальних послуг.

Пошукова система Google під час запиту “робота для дівчини в Одесі” видає одразу до п’яти сайтів, на яких відкритим текстом пропонують роботу в ескорті чи вебмоделінгу (“робота”, яка передбачає загравання із чоловіками через вебкамеру аж до повного роздягання), що в Україні також є незаконним. Іноді заклики попрацювати в секс-індустрії маскують під запрошення в елітні фотостудії або шлюбні агентства. Сотні подібних пропозицій у “сфері дозвілля” рекламуються в розділах пошуку співробітників на майданчиках Jooble, Trovit, Besplatka та інші. Навіть месенджер Телеграм, що набирає популярності з кожним днем, активно використовується ділками для заманювання у свої “мережі” “дівчат модельної зовнішності” і чоловіків, які бажають скористатися їхніми сумнівними послугами.

Журналісти Центру вирішили провести експеримент і зв’язалися з адміністраторами кількох “агентств”, нібито, бажаючи влаштуватися на “роботу”. Як з’ясувалося під час обговорення умов, ціна однієї години надання секс-послуг сильно залежить від зовнішніх даних і віку дівчини. При цьому їх навіть розподіляють у різні борделі з урахуванням віку, комплекції, форми тіла тощо. Звісно ж, із відповідною різницею в оплаті: від 1,5 до 3 тисяч гривень береться з кожного клієнта. Проте не варто дивуватися такому, на перший погляд, “швидкому збагаченню” “нічних метеликів”: вони з цієї суми отримують у кращому разі 50-60%, решта йде на зарплату адміністраторам, охороні та в прибуток “закладу”. У “дівчинки” може бути 7-9 клієнтів за день, а це від 5 до 13 тисяч гривень її внеску в загальну касу.

Процедура прийому на роботу займає лише день-два: співбесіда телефоном, потім зустріч з адміністратором і, власне, можна братися за справу. Важлива подробиця: журналістка Центру розслідувань, яка пробувала “влаштуватися” в кілька одеських агентств із надання сексуальних послуг, обов’язково ставила запитання про можливі рейди поліцейських – адже така діяльність суворо заборонена законом. У всіх випадках питання було “надійно вирішено”.

-Проблем не буде?

– Так, так. Дах не тече, все гаразд.

– Тобто жодних штрафів від правоохоронців немає?

– Та ні, за це не переживай. Ми в курсі, коли і що. Я ж кажу, дах не протікає, – сказала працівниця з персоналу одеського ескорт-агентства “Red Relax”.

В іншій “конторі “” “Delux Odessa “” також клятвено запевнили, що правоохоронці не втручатимуться: “Ми працюємо ось уже сім років без зміни адреси і номерів”.

Нікому нічого за ЦЕ не буде

У той самий час Управління у боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, регулярно повідомляє про проведення успішних рейдів та викриття місць розпусти. Однак правду не сховаєш, як не приховуй її за парадними звітами. Навіть у самій Національній поліції вважають, що боротьба з сутенерством і звідництвом в Одесі недостатньо ефективна. У наказі ГУНП в Одеській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу моралі Олександра Токарчука від 18 лютого 2020 року принагідно повідомляють, що за минулий рік працівники УБПТЛ не задокументували жодної організованої групи, що займається звідництвом. А розкриття злочинів за ст. 302 КК України (створення місць розпусти та звідництво) знизилося більш ніж удвічі порівняно з 2018 роком.

Та чи покарані ті сутенери, яких поліцейським вдалося спіймати? Починаючи з 2016 року, судячи з матеріалів кримінальних справ, розміщених у Державному реєстрі судових рішень, лише двоє правопорушників отримали тюремний строк: одному мешканцю Одеської області присудили 4 роки та 4 місяці ув’язнення за участь у злочинному угрупованні та втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, а іншому – 3 роки в’язниці за сутенерство і пропозицію хабара поліцейським. Ще дев’ятьох осіб за сутенерство або звідництво засуджено від 1 року до 3 років умовно! Притому, що за останні три роки сукупно за ст. 302 (створення місць розпусти і звідництво) і ст. 303 (сутенерство) Кримінального кодексу України було задокументовано 144 правопорушення, до суду дійшло тільки 27 проваджень. З них три було закрито, а два – повернуто до прокуратури. За цей самий період одеські поліцейські понад одну тисячу разів притягували секс-працівниць до адміністративної відповідальності за заняття проституцією.

Одеський правозахисник Ігор Кравець зазначає, що часто на лаві підсудних опиняються лише виконавці: “дівчатка” або адміністратори, які приймають дзвінки від клієнтів.

“Поліцейські роблять підміну понять заради показників. Наприклад, дві секс-працівниці знімають квартиру для надання сексуальних послуг, одну з них поліцейські роблять організатором, і вона вже несе кримінальну відповідальність. Усі поліцейські знають, що ця боротьба – абсолютний фейк, і ті показники, які подаються, не відповідають дійсності”, – каже правозахисник.

Одна з колишніх одеських секс-працівниць, що дала згоду на анонімне інтерв’ю, стверджує, що справжніх злочинців поліція до відповідальності не притягне в жодному разі, а, навпаки, всіляко покриває.

“Ось по телевізору показують: накрили бордель, покарали дівчаток. Але сенс? Їх завтра ж переведуть на іншу квартиру. Правоохоронці ж карають не того, хто це створив, а хто заробляє гроші. Але вони ж не каратимуть свого”, – каже жінка.

Вона ж розповіла ще про одну пікантну подробицю: виявляється, місця для показових рейдів поліція обирає не випадково.

“Є спеціальні квартири, показні, тож усі рейди заздалегідь плануються, щоб показати, так би мовити, протидію. Ті “заклади”, які мають працювати, працюють. Ті, що не приносять великого доходу, можна і “підставити”, показати в новинах. Ну, я не буду в це дуже сильно заглиблюватися, мені не хочеться проблем”, – додала співрозмовниця.

Навіщо боротися, якщо можна керувати?

Те, що за регулярну платню поліцейські гарантують спокійну роботу “будинкам терпимості”, підтверджують судові справи, де, за версією слідства, головними фігурантами є штатні співробітники Управління у боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Після одного з останніх затримань 15 червня нинішнього року двом оперуповноваженим управління оголосили про підозру за фактом вимагання хабарів із секс-працівниць.

У матеріалах судової справи від 21 червня цього року описано схему, за якою діяли правоохоронці. Поліцейські зв’язалися з дівчиною, яка займається проституцією, і домовилися про зустріч, представившись клієнтами. На місці ж, у квартирі, де все мало відбуватися, почали погрожувати їй відповідальністю і тим, що повідомлять родичам про її заняття. За приховування фактів і мовчання працівники УБПТЛ зажадали й отримали від “винуватої” 400 доларів. А потім і зовсім запропонували їй і трьом її подільницям своє заступництво і захист у разі чого. Звичайно ж, не з милосердя, а за щомісячні перерахування на банківську карту правоохоронцям 1200 доларів.

З наказу начальника ГУНП в Одеській області Олега Беха від 21 липня 2020 року випливає, що заступник начальника управління по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, В’ячеслав Індичанський був у курсі відпрацювання за цією адресою, а на початку службового розслідування взагалі припускали, що він причетний до цього факту хабарництва.

“Під час перебування у квартирі Вусатенко Р. В. (один з оперуповноважених – Ред.) зателефонував безпосередньому керівникові Індичанському В. О. В. (один з оперуповноважених – Ред.) і доповів про хід проведення заходів у рамках доручення слідчого. Після розмови Вусатенко не зателефонував до служби “102” і не доставив жінок до УБПТЛ ГУНП для складання адміністративних матеріалів, а Індичанський В. А., зі свого боку, як керівник, ніяких заходів не вжив”, – ідеться в наказі.

У підсумку оперових звільнили з поліції, а ось В’ячеслав Індичанський за неналежний контроль за підлеглими відбувся лише попередженням про “неповну службову відповідність”. Тоді ж до дисциплінарної відповідальності притягнули його заступника Сергія Колісніченка і начальника управління Миколу Кульчицького. Пізніше правоохоронці, які “завинили”, ризикнули оскаржувати накази про притягнення їх до відповідальності і подали до суду позови щодо ГУНП в Одеській області. Відомості про це є в Державному реєстрі судових рішень. На сьогодні відомо, що Кульчицький свій позов відкликав, розгляду в суді позовів від решти поліцейських ще не було.

Юлія Коган стверджує, що подібне вимагання поліцейськими хабарів з правопорушників – явище системне та давно вкорінене.

“Можу сказати, що з 1984 року, коли я почала активно спілкуватися з секс-працівницями, нічого не змінилося щодо поборів. Дівчата не можуть працювати в Одесі без того, щоб не заплатити поліції. А у правоохоронців є свої інформатори: якщо в місті з’являється “новенька” конкурентка, про неї одразу ж доповідають”, – каже Юлія Коган.

Один із колишніх оперуповноважених УБПТЛ на умовах анонімності повідомив нам, що гроші можуть вимагати не тільки співробітники цього управління, а й, користуючись службовим становищем, їхні колеги з інших підрозділів Нацполіції, адже “посвідчення у всіх поліцейських однакові”.

“Співпрацюють” поліцейські і з сутенерами, які організовують кубла на орендованих квартирах. Жінки, які займаються проституцією, стверджують, що в такому разі розцінки набагато вищі: що більший “заклад”, то більше “метеликів” зможе там приймати клієнтів, відповідно, вищі прибутки й того, хто “кришує”. Зазвичай платять за кожну працюючу “дівчинку” до 400 доларів щомісяця. Схема починає діяти з ініціативи сутенерів, які самі виходять на правоохоронців, або після того, як “заклад” буде “розкритий” під час перевірки.

Схема починає діяти з ініціативи сутенерів, які самі виходять на правоохоронців.

Гроші все-таки “не пахнуть”

У кримінальних справах щодо хабарництва фігурують лише рядові співробітники управління. При цьому змінюється в кращий бік саме добробут керівних працівників УБПТЛ.

Микола Кульчицький очолює управління з 2014 року, за винятком більшої частини 2016 року, коли обіймав посаду начальника райвідділу в Полтавській області. До цього поліцейський очолював одеський відділ боротьби зі злочинами у сфері суспільної моралі. При зарплаті, яка нинішнього року становила до 30 тис. грн на місяць, Микола Кульчицький їздить на новенькому автомобілі Audi Q7. Щоправда, в документах значиться, що авто 2019 року придбала Анастасія Кульчицька – 64-річна мати поліцейського. Вартість такого автомобіля на момент купівлі становила приблизно 1,8 млн грн. Власниця займалася дрібним приватним підприємництвом до 2013 року, але не мала жодної власної фірми. Миколі Кульчицькому теоретично довелося б відкладати всю зарплату до копійки протягом 6 років, щоб назбирати таку суму.

Живе правоохоронець у будинку площею 300 кв. м, що розташований у передмісті Одеси – Лиманці, неподалік від узбережжя Чорного моря. Житло зареєстровано на дружину Миколи Кульчицького Олесю. У декларації за 2015 рік Кульчицький вказав, що вартість будинку на момент придбання становила 3,2 млн грн. Того ж року заробітна плата поліцейського за рік склала … 91 тис. грн. Наразі в Лиманці подібні будови продаються не менше, ніж за 5,5 млн грн.

Де Олеся Кульчицька знайшла кошти на купівлю такого житла, незрозуміло, адже вона зареєструвалась як приватна підприємиця лише у травні 2020 року та до цього бізнесом не займалась. Відповідати на запитання щодо майна начальник УБПТЛ категорично відмовився: “Вони не стосуються теми боротьби з торгівлею людьми”.

Інші поліцейські, які обіймають керівні посади в УБПТЛ, також мають заможних родичів. Начальник “відділу моралі” з виявлення фактів сутенерства і звідництва Олександр Токарчук проживає у квартирі колишньої тещі в житловому комплексі “Фаворит” площею 93 кв. м. Аналогічну квартиру в цьому ж будинку можна придбати за 2,7 млн грн. Авто правоохоронця – Mazda 6, яка, до речі, також належить колишній тещі.

А заступник начальника відділу у боротьбі з торгівлею людьми Сергій Колісніченко разом із дружиною отримав “у подарунок” за останні два роки від якоїсь Олени Максимової 450 тис. грн – більше, ніж заробітна плата правоохоронця за той самий період. Що сказати: більш, ніж щедро!

Без права на захист

Дослідження Центру громадського здоров’я України показує, що майже кожна п’ята опитана жінка, яка займається проституцією, стикалася з насильством з боку правоохоронців. Зрозуміло, чому секс-працівниці і після насильства з боку клієнтів, здебільшого, до поліції не поспішають.

Дівчина Лєна, яка раніше займалася проституцією, кілька разів зверталася в поліцію після конфліктів із клієнтами, однак чула у відповідь байдуже: “Кличте, коли вб’ють”. Коли ж спробувала подати заяву після зґвалтування, правоохоронці заявили, що напад вона спровокувала сама.

“Жінки в проституції страждають від шантажу, відмови приймати заяви про зґвалтування або насильство. Їхні свідчення в судових справах ставляться під сумнів, а протоколи про притягнення за проституцію раптом опиняються в руках сторонніх осіб. І довести такі порушення вкрай складно, зважаючи на стан правоохоронної та судової системи в Україні, особливо в регіонах”, – каже юристка організації “Центр “Розвиток демократії” Олена Зайцева.

Колишня працівниця секс-бізнесу Вікторія переконана, що навіть ті, хто переживає насильство, зазвичай не йдуть з професії – потреба у грошах, які заробляються тут доволі швидко, змушує їх забувати про власну безпеку. Їй же вдалося змінити своє життя, завдяки підтримці близької людини.

Боротися з таким явищем, як торгівля людьми, дуже складно – для цього в Національній поліції України і створено спеціальне управління. Однак у тих, хто за службовим обов’язком має закривати кубла і саджати до в’язниць сутенерів, жага до можливої наживи набагато сильніша за почуття справедливості та законності. Коли є практично нічим не обмежена влада і жодної відповідальності, а в руки самі ллються сотні й тисячі баксів, хто дивитиметься на принижених і ображених?

P.S. Поки матеріал готувався до публікації, новим начальником Управління у боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, ГУНП в Одеській області став Артур Макаров, який виконував до цього обов’язки заступника начальника Департаменту стратегічних розслідувань у цьому ж відомстві. Однак чи змінить це сформовану систему?