Операція імітація

Прокуратура Миколаївської області регулярно повідомляє про те, що повернула в держвласність чергову земельну ділянку на морському узбережжі, яку, порушуючи закон, передали в приватні руки. Але процес цей дуже вибірковий: повертаючи невеликі ділянки, правоохоронці чомусь не помічають, а тому й не чіпають володарів великих земельних наділів на морському узбережжі.

Шляхи в морі

Ділянка морського узбережжя на захід від Рибаківки – від лиману Карабуш до мису Аджияск – зона ризику. Берег тут високий і крутий – море постійно розмиває його, поступово “з’їдаючи” все нові й нові метри суші.

– Минулого року зсув був: частина узбережжя завдовжки метрів триста і завширшки метрів десять сповзла в море. В одному місці від обриву до дороги метрів п’ятдесят залишилося. Якщо так піде і далі, то скоро дорога на Коблеве піде під воду і добиратися до сусідніх сіл доведеться об’їзною, а це гак кілометрів тридцять буде, – розповідає житель приморського села Рибаківка Олександр Расько.

Про проблему можливого зсуву ґрунту, що може вплинути на сполучення між найближчими від Рибаківки населеними пунктами, влада чудово обізнана. Староста села Олександр Антоненко каже, що цього року сільська рада вирішила навіть виділити 300 тисяч гривень на проєкт зі зміцнення берега.

– Але коли приїхав спеціаліст і подивився наш берег, то сказав, що все набагато складніше, ніж ми собі уявляємо, тому проєкт обійдеться у мільйон триста тисяч гривень, – підкреслює Антоненко.

Центр уточнив у старости, наскільки місцевий бюджет здатний впоратися з такою проблемою і як іде його наповнення.

– Суми виходять не дуже значні – можна було б збирати ще більше коштів, – переконаний очільник села.

-За його словами, у селі робили спроби це зробити, але поки що всі звернення до органів влади ніяких результатів не дали.

– Ми намагаємося включити до меж населеного пункту зону відпочинку “Рибаківка”. Це дало б нам змогу провести інвентаризацію і переукласти договори з власниками землі, змусивши їх вийти з тіні і платити справедливу ціну за приморську землю. У такому разі бюджет села збільшиться в рази, – запевняє Олександр Антоненко.

Прокурорська короткозорість

Якщо за допомогою карт Геокадастру подивитись на морське узбережжя, біля якого розкинулось село, то можна переконатись, що значна частина земельних ділянок перебуває тут у приватних руках. Щасливими володарями квадратних метрів на морському узбережжі є як юридичні особи, так і окремі громадяни. При тому, що, за словами адвоката Павла Калашникова, який спеціалізується на земельному праві, відповідно до водного, земельного та містобудівного кодексів у 3-кілометровій прибережній захисній смузі Чорного моря заборонено будь-кому мати землю в приватній власності.

– Землю в цьому місці можна лише орендувати, – пояснює адвокат.

Оренда прибережної землі й для місцевої влади набагато вигідніша, ніж ця сама земля в приватній власності. Річ у тім, що орендна плата за землю в грошовому еквіваленті в кілька разів вища, ніж податок на землю. Відповідно місцева влада отримуватиме більше коштів до бюджету громади, а отже, і більше витрачатиме на свої потреби.

– У нас власники земельних ділянок у селі сплачують податок з 420 грн. за квадратний метр, а за межами села – на узбережжі – з 26 грн. Є різниця? Так ми ще й не можемо знайти всіх власників – районна та обласна влада не дає всієї інформації, кому і коли вона роздала землю, – стверджує Антоненко.

Тут би й прийшла на допомогу прокуратура, відновлюючи справедливість і повертаючи з приватних рук дорогоцінні приморські метри. Але правоохоронці своєрідно підійшли до вирішення цього завдання. Відповідаючи на інформаційний запит Центру, у прокуратурі Миколаївської області вказали, що з 2015 року повернули в держвласність у зоні відпочинку “Рибаківка” земельних ділянок загальною площею 13 га. Багато це чи мало?

Одного погляду на карту Держгеодкадастру достатньо, щоб переконатися, що це небагато. Взявши виписки, Центр нарахував півтори сотні ділянок загальною площею близько ста гектарів, які досі перебувають у приватній власності. Усі вони були отримані з порушенням законодавства. Чому ж відновлення справедливості та повернення дорогої землі, яка зможе наповнити скарбницю місцевої територіальної громади, рухається так повільно?

Центр спробував дізнатися це у самих правоохоронців, але це виявилося непросто. У Миколаївській місцевій прокуратурі № 1, куди ми кілька разів направляли інформаційні запити, відповідати по суті відмовилися, відбуваючись відписками. При тому, що до сфери нагляду цієї прокуратури входить Березанський район, і хто, як не прокурори цієї структури, мали бути зацікавлені у відновленні справедливості.

Виходить із точністю навпаки: прокурори знаходять і повертають через суд переважно невеликі ділянки розмірами 6-10 соток. І практично не помічають великі земельні наділи, що перебувають у приватній власності. Буває й так: кілька сусідніх ділянок повернуть у держвласність, а одну, що знаходиться тут же, не беруть до уваги. Звідки ж береться така “короткозорість”?

Ліс для банкірів

Проаналізувавши дані Держгеокадастру щодо того, хто є власником непомічених правоохоронцями ділянок, Центр дійшов висновку, що здебільшого це або дуже заможні бізнесмени, або правоохоронці, або ж не останні в Миколаєві та області люди.

Так, найбільшим власником морського узбережжя Рибаківки, землі якого впритул “не помічають” миколаївські прокурори і, мабуть, не збираються повертати державі, є одеська ТОВ “Леддер”.

Взявши виписку з держреєстру нерухомості на майно, яким володіє ТОВ “Леддер” у зоні відпочинку “Рибаківка”, Центр нарахував у фірми 12 ділянок загальною площею 55,79 га. Примітно, що фірма активно використовує дорогу чорноморську землю для здійснення фінансових операцій: з реєстру іпотеки ми дізналися, що на сім ділянок вона отримала три іпотечні кредити загальною сумою 10 мільйонів доларів!

– На цих землях розташований красивий хвойний ліс. Сосни по три-чотири метри заввишки. Його ще моя тітка садила. Раніше ліс був улюбленим місцем відпочинку рибалок і приїжджих, а тепер там вхід тільки для обраних, – поділився Антоненко.

ТОВ “Леддер” – непроста компанія. Згідно з даними Єдиного реєстру фізичних та юридичних осіб, власниками фірми є люди і структури, безпосередньо пов’язані з комерційним банком “Південний”.

Так, бенефіціарами фірми є Юрій Родін, ТОВ “Компанія з управління активами “Теком Ессет Менеджмент” і ТОВ “Сервіс-менеджмент”. За інформацією Нацбанку України, саме Юрій Родін є одним з основних бенефіціарів комерційного банку “Південний”.

За словами Антоненка, у лісі власники облаштували кемпінг. Судячи з судового реєстру, прокуратура не заважає банкірам відпочивати – судових позовів з метою повернути в держвласність землю Центр там не виявив.

Герої з Чернігова і не тільки

Другим великим власником землі на узбережжі в Рибаківці є Герой України, депутат Верховної Ради першого скликання Леонід Яковишин. Відповідно до даних реєстрів, він володіє вісьмома земельними ділянками загальною площею 14,28 га. Усі вони були також незаконно передані в приватні руки.

Весь бізнес Яковишина пов’язаний із Чернігівщиною, там же працює його успішне агропідприємство ТОВ “Земля і воля”. У Миколаївську область він прийшов кілька років тому, встигнувши звести прямо на узбережжі цілий архітектурний комплекс, що складається з чотирьох великих особняків. За словами місцевих, приїжджає здебільшого один і відпочиває там недовго – більшу частину пори року маєток героя пустує.

Ще одним великим власником землі на узбережжі Рибаківки є такий собі Сергій Колесніченко. Про нього інформації вдалося отримати небагато. У листопаді 2016 року він за один день оформив у приватну власність 16 земельних ділянок по десять соток кожна. Виходить, що у нього у власності 1,6 га чорноморського узбережжя. Ділянки розташовані на західному узбережжі Рибаківки поблизу від урізу води. І, звісно, це теж незаконно.

І прокуратура, і поліція в долі

Активно отримували і скуповували дороговартісні приморські метри і жителі Миколаївської області, тільки в більш скромних масштабах.

Так, дружина голови Очаківського району Світлана Самоукова має на узбережжі Рибаківки ділянку площею 9 соток; директор Очаківського лісгоспу Володимир Туровський разом із сином – депутатом Очаківської райради Сергієм Туровським – дві ділянки по 10 соток кожна. Колишня співробітниця Очаківського лісгоспу Ірина Мартяш та її найближчі родичі мають три ділянки по десять соток. Помічниця судді Березанського районного суду Тетяна Мостова – 10 соток.

Серед жителів Миколаєва варто відзначити чоловіка головної спеціалістки Держгеокадастру Ірини Малашиної – Никодима, який володіє 10-ма сотками, та дружину начальника цеху заводу НАРП – Тетяну Дембовську, яка має 25 соток. Дві ділянки загальною площею 5,5 сотки є в чоловіка у ревізора ДФС Тетяни Іщенко – Григорія.

Не цураються прагнення придбати приморську земельку і правоохоронці. Так, колишній заступник начальника поліції області Анатолій Дробот обзавівся тут ділянкою в три сотки. Інспектор поліції охорони Богдан Парфенюк разом із дружиною і батьками в жовтні 2016 року стали щасливими володарями чотирьох ділянок по 10 соток кожна, причому правоохоронець чомусь регулярно забуває вказувати цю нерухомість у своїй декларації.

На відміну від нього начальник відділу слідчого управління ГУНП Володимир Василинюк вказав, що дружина придбала на узбережжі минулого року шість соток. Не зрозуміло тільки, чому його не збентежила ця покупка? Складається враження, що високопоставлений поліцейський знає, що ні ділянку його дружини, ні ділянку інших поважних людей ніхто не чіпатиме.

Не відстають від поліцейських і співробітники прокуратури. Так, Олександр Федірчик – батько прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Наталії Кравченко і тесть начальника Інгульського відділу місцевої прокуратури № 2 Віталія Кравченка – кілька років тому отримав 10 соток на узбережжі. Незважаючи на те, що в більшості його сусідів земельні ділянки співробітники прокуратури повернули через суд, ділянку колеги чомусь не чіпали. У всякому разі, Держгеокадастр показує, що цією ділянкою рибаківської землі досі володіє Федірчик. Примітно, що про цю землю і дочка, і його зять у декларації нічого не повідомляли.

Дорога земля

Поки прокуратура вибірково відновлює справедливість для одних, інші безперешкодно продають і купують дорогі чорноморські метри. Досить поглянути на інформацію спеціалізованих сайтів з реалізації нерухомості на кшталт domik.ua, щоб переконатися – земля на узбережжі в Рибаківці в ціні. Сотку пропонують у діапазоні від 8 до 15 тисяч доларів.

Дочка високопоставленого поліцейського Артура Гаспарова – Жанна – скористалася цим і наприкінці 2016 року продала свою ділянку площею 6,8 сотки, яку за рік до цього отримала. Депутат Березанської райради Михайло Олейніков ділянку розміром у п’ять соток купив по сусідству, хоча у нього і його дружини є вже кілька ділянок у Рибаківці.

Ці ділянки були виділені екс-головою Березанської РДА Володимиром Трибухою у 2015-2016 рр. Загалом у той період було виділено 34 спірні ділянки. Суди різних інстанцій винесли однозначні рішення, зазначивши, що своїми діями голова району порушив закон. Але справедливість восторжествувала не для всіх виділених Требухою ділянок – до деяких “руки” у правоохоронців чомусь не дотягнулися, і земля так і залишилася у власності їхніх власників.

Сім ділянок за останні півроку придбала бізнес-вумен з Одеси Ангеліна Музиченко, яка володіє двома фірмами, що займаються продажем нерухомості. Причому ділянки розташовані за пару десятків метрів від моря.

Чому всі ці люди не бояться вкладати свої кошти в ресурс, який у них можуть у будь-який момент відібрати через суд? А може, вони впевнені, що прокуратура “не побачить” або не “згадає” про них?

– Якщо представники прокуратури починають не помічати очевидних порушень, особливо у сфері земельних ділянок, то практично завжди виникають обґрунтовані підстави вважати про їхню матеріальну зацікавленість у подібному не помічанні, – переконана член правління Міжнародної спілки “Інститут національної політики” Марина Багрова.

З огляду на серйозність звинувачень, Центр хотів поспілкуватися з представником прокуратури Миколаївської області, щоб отримати відповіді на всі питання, які нас цікавлять. Керівник прес-служби Валерія Власова пообіцяла нам цю зустріч влаштувати, але, отримавши кілька запитань, які Центр планував поставити співробітнику прокуратури, зустрічатися з нами ніхто не захотів.

Матеріал підготовлено за підтримки МФ “Відродження”..