Сутичка за чужий урожай

 

У Миколаївській області розпочалося збирання врожаю, і аграрії дедалі частіше замислюються не лише над тим, як його зібрати, а й над тим, як плоди своєї праці не загубити. А все тому, що кількість випадків, коли чужі комбайни під прикриттям “тітушок” прибирають зерно і вивозять його в невідомому напрямку, з кожним роком зростає. Схоже, що представники влади – держреєстратори, поліцейські та прокурори – рейдерам у цьому тільки допомагають.

Коли міліція “в долі”

В Арбузинському районі в протистоянні за чужий урожай виявився втягнутим колишній високопоставлений міліцейський начальник Олег Маковський. Свого часу він встиг покерувати чотирма райвідділами міліції області, але не пройшов переатестацію в нову поліцію і вийшов на пенсію.

Об’єктом рейдерського наскоку стало фермерське господарство “Шепіт” із села Садове. Перші сутички сталися там ще у вересні 2016 року. Тоді один із засновників підприємства “Шепіт” Олександр Лісовий, який давно відійшов від справ, оскільки проживав на Київщині, раптом приїхав до рідного села і вирішив узяти участь у зборі врожаю соняшника, який не сіяв. На допомогу покликав Олега Маковського. Тоді на полі, серед яскраво-жовтих капелюхів соняшнику, розігралася справжня драма з бурхливим з’ясуванням стосунків, стріляниною, з кремезними молодчиками, які прийшли на допомогу новому – старому господареві.

Завдяки присутності поліції, кровопролиття тоді вдалося уникнути, хоча забоїв зазнав один з учасників конфлікту, а його машину пошкодили сівалкою. Попри розбірки, врожай зібрали все ж таки ті, хто кидав зерна в землю. Однак через рік ситуація повторилася.

У червні 2017-го Олександр Лісовий створив нове сільгосппідприємство – фермерське господарство “Ліспома”. Причому, реєстрація відбувалася саме на ті 50 га, які були в користуванні його попереднього підприємства, в якому він залишався засновником. Як пояснив юрист Павло Калашников, який понад десять років спеціалізується на конфліктах у земельній сфері, так чинити не можна.

– Щоб створювати нове сільгосппідприємство на тій самій ділянці землі, цей підприємець (Лісовий – прим. авт.) повинен був спершу вийти з попереднього, і тільки потім реєструвати нове. Згідно з чинним законодавством, два підприємства одну й ту саму землю обробляти не можуть, – роз’яснив правознавець. Але ні Лісового, ні його помічника Маковського такі “дрібниці” анітрохи не збентежили. Ба більше, вони знову націлилися на збирання врожаю, тепер уже пшениці, яку саджали члени ФГ “Шепіт”.

Олег Маковський, який представляв за дорученням інтереси Лісового, знайшов комбайн, домовився з дюжиною міцних хлопців і приїхав на спірну ділянку збирати врожай. Фермери з ФГ “Шепіт” – батько і син Шелемби, які садили пшеницю й обробляли поле, викликали поліцію. Яке ж було їхнє здивування, коли приїхав зять Олега Маковського – заступник начальника Арбузинського райвідділу поліції Вадим Чуприн.

Після тривалого протистояння, під час якого представники двох фірм доводили один одному, хто з них володіє реальними правами на цей урожай, учасники конфлікту нарешті дійшли компромісу. А саме: вирощене зберуть разом, здадуть на зберігання, а потім у суді з’ясовуватимуть, кому ж воно належить за законом. Утім, через рік, забрати зібране зерно тим, хто його посадив і виростив, поки що не вдалося.

Сфальсифіковані справи

Далі – більше: близькі Василя Шелемби одразу ж відчули на собі пильну увагу правоохоронців. В Арбузинському відділенні поліції, де працює зять і дочка Маковського, завели 23 (!) кримінальних провадження на колишню дружину Василя Шелемби. Підставою стало те, що жінка, з якою Шелемба не живе вже кілька років, оформила після розлучення допомогу на трьох спільних дітей. Хтось шепнув поліцейським, що розлучення подружжя, мовляв, насправді – фікція, спосіб отримати державну допомогу. У суді першої ж інстанції справа розвалилася: жінку визнали невинною і виправдали. Але судовий розгляд неабияк потріпав нерви їй та її колишньому чоловікові, який змушений був оплачувати недешеві послуги адвоката.

У жовтні 2017 року слідча Южноукраїнського відділення поліції Наталія Сотник незаконно закрила кримінальне провадження, яке завели ще 2016 року за заявою Шелемби про протиправну спробу зібрати його врожай. Офіційно заявника повідомили про це лише через три місяці – у січні нинішнього року. Шелемба оскаржив це рішення в Южноукраїнському суді, і слідча суддя Олена Волкова винесла ухвалу, в якій дала вичерпну оцінку роботі правоохоронців.

Так, дії співробітників Южноукраїнської прокуратури на чолі з прокурором Кучерявим, який очолював групу з чотирьох прокурорів, суддя визначила як “профанацію процесуального керівництва”. Роботу південноукраїнських поліцейських суддя назвала “фальсифікацією кримінального провадження”, а дії слідчої Сотник, яка закрила справу, – службовим злочином.

Кореспондент Центру журналістських розслідувань звернувся із запитами до прокуратури області та Первомайської місцевої прокуратури, до структури якої входить Южноукраїнська прокуратура, і до поліції області, а також до відділень – в Арбузинці та Южноукраїнську. Журналіста цікавило: чи було проведено розслідування службового злочину, вчиненого слідчим поліції Сотник? Тим паче, що на суді вона заявила: закрити справу їй в усній формі наказав начальник слідства. Також автор хотів дізнатися: чи було когось зі складу поліцейських і співробітників прокуратури покарано по заслугах за фальсифікацію кримінального провадження і злочин, скоєний слідчим?

Відповіді з правоохоронних органів збентежили своєю простотою. Слідчі занесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про злочин. Однак про результати розслідування ні поліцейські, ні прокурори у відповіді на запит не повідомили, посилаючись на таємницю слідства. Із Первомайська відповіли, що в Южноукраїнській прокуратурі нікого не покарали, а в прокуратурі області взагалі заявили, що ухвалу судді Волкової не читали, тож і жодних заходів реагування щодо неї не вживали. Очевидно, справу плавно звели нанівець і постаралися про неї забути.

Справа була в Баштанці

11 червня Миколаїв сполошила новина про замінування управління Держгеокадастру в Миколаївській області. За кілька годин з’ясувалося, що тривога – хибна і побоюватися за здоров’я співробітників держустанови нічого. Але новина – пустушка, на перший погляд, не є настільки нешкідливою, як може здатися. Помилкова мінна атака на головний земельний держорган, що відає обліком землі в області, стала знаковою подією. І не тому, що зловмисники вперше зазіхнули на цю установу. Аж надто багато виявляється охочих заробити легкі гроші на землі чужим коштом.

Фермер із Баштанки Валентин Головченко торік відчув усі “принади” ситуації, коли на врожай зерна та соняшнику, які він засіяв на 50-ти га землі, раптом знайшовся новий “господар” в особі фірми “Агробізнес – Південь”. Молоде підприємство, зареєстроване в лютому 2016 року в Житомирі, за спиною у підприємця, який офіційно отримав землю в суборенду, ще до закінчення терміну договорів із власниками паїв, уклало з ними нові договори. Закон цього не дозволяє. Підмахнувши папери, представники житомирської фірми приїхали на поле з явним наміром зібрати чужий урожай. При цьому збентеженому власникові сільгосппродукції пояснили, що раз земля тепер їхня, то і все, що на ній виросло, тепер прибирати будуть вони.

Схожа історія сталася приблизно в той самий час і в іншого фермера з Баштанки – Юрія Мацюти. За його спиною все той же “Агробізнес – Південь” уклав нові договори з власниками паїв, які перед цим передали їх в оренду баштанському фермеру.

Як потім з’ясувалося під час розгляду, і в першому, і в другому випадках “Агробізнес – Півдню” “підіграв” держреєстратор з Єланця Віктор Шапошников, який відомості про нові договори вніс до держреєстру чомусь пізно вночі (!). Згодом держреєстратор визнав, що припустився технічної помилки і скасував свою ж реєстрацію.

Хитромудрі вигадки

Які ж схеми використовують зловмисники, щоб захопити чужий урожай? Центр опитав кількох юристів, які спеціалізуються на земельних відносинах. І ось що з’ясувалося. Махінації, як правило, “прокручують” ті, хто за посадою має доступ до держреєстрів – реєстратори та нотаріуси. Саме з ними, насамперед, домовляються про послуги зловмисники.

Залагодивши питання ціни, ділки розпочинають “польові роботи”: їздять селами і пропонують власникам паїв нібито кращі умови, обіцяючи молочні річки і кисільні береги. Люди в селах не завжди забезпечені всім необхідним, тому з легкістю погоджуються на щедрі обіцянки нових фермерів укласти з ними нові договори оренди. Не звертаючи уваги на те, що в них ще не закінчилися попередні домовленості, і абсолютно не здогадуючись про те, що це – незаконно. Але ділків це не лякає.

Уклавши договори з селянами, і отримавши від них копії необхідних документів, махінатори знову повертаються до реєстраторів або нотаріусів, які вносять до держреєстру нові договори, незважаючи на те, що там уже є попередні на ті самі ділянки землі.

Після чого робиться офіційний витяг із держреєстру і виявляється, що на одні й ті самі ділянки існує по два договори оренди з різними сільгосппідприємствами. Озброївшись цілком легальними виписками з держреєстру, а також прихопивши з собою охоронну фірму, зловмисники приїжджають на отриману обманним шляхом землю і… починають збирати врожай. Поліція при цьому лише розводить руками: у всіх документи правильні, тож пропонують вирішувати суперечки в судах. Але поки в судах встановлять істину, загарбник встигає зібрати чужий урожай, продати його та зникнути.

Найбільшого розмаху подібні схеми набули в Миколаївській області. Але, як стверджують юристи, у шахраїв є й інші хитромудрі способи поживитися чужим коштом. Причому, менш конфліктні та більш ефективні.

У них також спочатку реєстратор або нотаріус вчиняє незаконні дії в реєстрі, після чого фірма – одноденка, з якою оформили договори (які, до речі, можуть бути і чистою “липою” – прим. авт.), або ж закладає майбутній урожай у банку під відсотки, або ж продає його за заниженою ціною. Отримавши готівку, яка може сягати мільйона і більше гривень, махінатори благополучно відбувають у невідомому напрямку. А на поле нібито за “своїм” урожаєм приїжджають уже представники банку або інші покупці. Цей спосіб до Миколаєва ще не дійшов і здебільшого популярний у Київській області.

Масштабів проблеми не знає ніхто

Наскільки поширене агрорейдерство на полях Миколаївської області? У чому причина цього явища? Із цими питаннями автор звернувся до представників влади, фермерів та юристів.

У Миколаївському обласному управлінні юстиції відповіли, що торік для боротьби з рейдерами створили Антирейдерський штаб, до якого увійшли представники влади та правоохоронних органів. Результати діяльності антирейдерів виявилися більш ніж скромними.

– Спільними зусиллями було повернуто кілька земельних ділянок пайовикам у Покровській сільській раді Врадіївського району, – повідомила головний спеціаліст одного з відділів обласного управління юстиції Ірина Мошанська. – Дві земельні ділянки в Казанківському районі загальною площею 18 га. Крім того, було зареєстровано сім кримінальних проваджень.

Мошанська погодилася з тим, що “допомогу” рейдерам надають держреєстратори та нотаріуси. Скільки вони отримують за надання подібних послуг, співробітниця управління юстиції не знає, але зазначила, що за подібні протиправні дії реєстратори ризикують поплатитися репутацією і місцем роботи.

– Після вивчення в минулому році скарг на дії реєстраторів та нотаріусів нами було подано три подання до вищого органу. У підсумку одному реєстратору з Кривого Озера було назавжди анульовано доступ до держреєстру, іншого реєстратора – з Березнегуватого – позбавили можливості користуватися переліком тимчасово. Як і ще одного миколаївського нотаріуса, – зазначила Ірина Мошанська.

Попри бадьорі звіти державних мужів, миколаївський фермер Михайло Любченко вважає, що протидії загарбникам чужого майна з боку представників держави явно недостатньо. А тому він сам організував минулого року громадську організацію “Антирейдерська самооборона Миколаївщини”. До неї увійшли фермери Баштанського та Веселинівського районів.

– Поки ми, тобто ті, хто чесно працює на землі, самі не об’єднаємося проти цієї напасті, нам ніхто не допоможе, – упевнений Любченко. – Тільки надаючи один одному фінансову, організаційну, методичну і навіть силову підтримку, ми зможемо перемогти це зло, – переконаний активіст.

Юрист Павло Калашніков вважає, що справжніх масштабів проблеми агрорейдерства в області не знає ніхто.

– По допомогу звертаються, як правило, тільки великі господарства, а ось наскільки від захоплень потерпають дрібні об’єднання, можна тільки здогадуватися, – стверджує він.

На думку Калашникова, причина подібних зловживань лежить у законодавчій площині.

– В Україні закони та підзаконні акти у сфері земельних відносин дуже часто суперечать один одному, що дає можливість зловмисникам отримувати з цього вигоду, – пояснює Калашников. – Доки ці протиріччя не буде усунуто, рейдерські захоплення не тільки не припиняться, а скоріше, стануть більш приватними. І жодне зняття мораторію на продаж землі завадити цьому не зможе.

Розслідування проведено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.