Курорт для прокурорів

Курортне селище Коблеве – один із популярних туристичних об’єктів України. Піщаний берег вабить не лише туристів із різних куточків нашої країни, а й правоохоронців. Адже тут море … і море грошей.

Цінні землі на узбережжі активно роздає місцева сільська рада, а прокуратура впритул не помічає незаконних дій. Особливо відтоді, як ці землі стали приватною власністю чиновників. У тому числі і з прокуратури.

– Після того, як межі села Коблеве було розширено і віддано на відкуп голові сільської ради, ось тоді й пішла масова забудова. Будівництво йде на березі, у забороненій зоні, яка взагалі не дозволяє жодної забудови, – каже місцевий підприємець Борис Свіржевський.

Коблевський підприємець Борис Свіржевський обурений тим, що місцева влада роздає землі, які роздавати заборонено. У рекреаційних зонах, у лісі, у водно-захисній смузі та навіть на пляжі.

За останні кілька років сільрада нарізала сотні таких ділянок, більшість – безоплатно. Принаймні, для місцевого бюджету. Але насправді ціна питання висока. За ринковими розцінками сотка землі на березі Чорного моря коштує від 15 тис. доларів.

Усе це не тільки незаконно, а й б’є по туристичному потенціалу Коблевого. Місць для відпочинку туристів – дедалі менше. Влада розкішними маєтками забудовує територію пляжу і лісового масиву “Сосновий Бір”. За високі паркани простим людям вхід заборонений. Ще 5 років тому ця територія була у вільному доступі відпочивальників.

Майже в самому морі побудував собі будиночок експрокурор Одеської області Микола Стоянов. У сосновому лісі виросли котеджі одеської прокурорки Галини Стоянової-Юрко, керівника Бердянської прокуратури Володимира Рудого, військового прокурора Південного регіону Марії Градовської, начальника Миколаївського управління СБУ Олексія Ляха та багатьох інших.

Чому місцева влада так вільно розпоряджається землею? Отримати коментар від сільського голови Володимира Панича не вдалося – він на лікарняному. Тому ми запитали виконувачку його обов’язків Світлану Талоху. Чиновниця говорить про перемогу грошей і, здається, не бачить у цьому проблеми.

– Сьогодні деякі депутати отримали земельні ділянки, я отримала земельну ділянку, є мешканці, які хочуть мати, але не мають. Чим депутат Талоха гірший за депутата чи за прокурора? Люди, у яких є гроші, – їдуть до Одеського апеляційного суду, і там ці справи виграють, і їдуть до Києва, і чиї гроші переможуть – там так і вирішують питання, – пояснила Світлана Талоха.

Обстоювати інтереси держави й повертати незаконно відведені землі в Коблевому має Миколаївська місцева прокуратура № 1 під керівництвом Дмитра Левицького.

На початку 2018 року прокуратура відрапортувала: державі повернули 13 земельних ділянок площею 1,3 га в зоні відпочинку “Коблево”. Однак, як виявилося, повертає землі прокуратура дуже вибірково – одні ділянки (де власники звичайні люди) помічає, а ті, що належать прокурорам, працівникам СБУ та іншим посадовим особам, впритул не бачить.

За словами Бориса Свіржевського, прокуратура скасовує другорядні акти, а потім рапортує: ми повертаємо.

Як пояснити цю курячу сліпоту правоохоронців? Можливо, особистістю керівника. Дмитро Левицький у Коблевому людина не нова. Ще до так званої реформи прокуратури він займався питаннями забудови пляжної території в Березанській прокуратурі, а 2015 року першим пройшов люстрацію і пішов на підвищення – очолив Миколаївську місцеву прокуратуру № 1.

Прокурор і місцева влада тісно сплелися через родичів і бізнес. Об’єднує ця недобудована поки що база відпочинку в зоні відпочинку Коблево.

ВІДКРИТИ В НОВОМУ ВІКНІ

Будує базу приватне підприємство “Ашлар”, оформлене на матір прокурора Левицького. Партнеркою прокурорської мами записана мати місцевого депутата Олексія Осипенка. Сам Осипенко – далекий родич Коблевського сільського голови Володимира Панича. У Коблевому у депутата Осипенка – 38 земельних ділянок, усі він отримав в останні десять років. У прокуратури до депутата-латифундиста – знову ж таки жодних претензій. Які можуть бути претензії у підлеглих прокурора Левицького до депутата Осипенка, коли у матерів прокурора і депутата спільний курортний бізнес. Сам депутат Осипенко будь-який зв’язок із прокурором Левицьким заперечує.

Мати прокурора Левицького, на яку записана частка в коблівському турбізнесі, живе в скромному будиночку у Врадіївці. Але скуповує сотні квадратів нерухомості в Миколаєві та віддає їх … синові-прокурору. На самого прокурора не оформлено взагалі нічого, крім “Лади пріори”.

Мати живе у Врадіївці – за 200 км від Миколаєва, але в обласному центрі в неї купа нерухомості. А саме – два будинки площею 354 і 113 квадратних метрів, а також квартира на 54 квадрати. Ще одна чотирикімнатна квартира в Миколаєві належить батькові прокурора. Її площа – 118 квадратів.

І перлиною інвестицій батьків прокурора виявився приватний будинок біля річки. Саме в ньому прокурор і живе.

Цікаво, що в жодній із декларацій Левицького немає згадок про користування цим будинком. Хоча мати прокурора придбала його наприкінці 2016-го. Одразу після того, як її син перебрався працювати до Миколаєва.

Але в декларації прокурор вказав, що він живе у квартирі. Теж маминій. Однак у ній ми зустріли квартирантів.

Левицький не став заперечувати, що зараз живе в будинку біля річки. Каже – переїхав у будинок, записаний на матір, нещодавно. Поки у квартирі ремонт.

– Уже три місяці я не живу в цій квартирі тимчасово, тому що в цій квартирі на сьогоднішній день проходить ремонт, – заявив журналістам Левицький.

Звучить не дуже переконливо. Тим паче мама прокурора Лідія Іванівна про ремонт у квартирі не згадує. І її версія теж не розвіює сумніви. Мати прокурора каже: на початку цього року раптом просто вирішила переселити сина в будинок, який придбала ще за рік до того.

– Я сказала: “Навіщо? Я тобі хочу купити будинок”. Ну, і син зараз уже з січня місяця, з нового року туди переїхав. Я взяла будинок своїй дитині. А що, не маю права взяти його? – пояснила мати прокурора

Новенький “Фольксваген Пасат” 2017-го року випуску мама прокурора теж передала синові, щойно купила. У цьому Дмитро Левицький теж не бачить нічого дивного.

– Це нормальна ситуація, коли батьки піклуються про своїх дітей. Як ви вважаєте? Я думаю, коли ви приїжджаєте до матері, то вона вам дає і закрутку, і все. І це ж нормальне питання, – каже Левицький.

Скуповує нерухомість матір прокурора не тільки в Миколаївській області, а й на Полтавщині. Там проживає її другий син В’ячеслав. До речі, донедавна теж прокурор. Лідія Іванівна Левицька зареєструвалася як підприємець з 2007 року. Основний її бізнес – кілька магазинів у Врадіївці. Це мають бути надприбуткові магазини, щоб інвестувати в будівництво бази відпочинку, скуповувати нерухомість і машини для дітей та навіть – зовсім недавно – АЗС у м. Вознесенську на Миколаївщині. Чи майно, яким насправді користується не матір, придбано і не на її кошти?

А поки кількість активів, записаних на прокурорську маму, зростає, вільної коблівської землі на березі Чорного моря стає дедалі менше. Приватними будиночками посадовців уже забудовано майже половину коблівського пляжу. І замість комфортного для туристів курорту Коблево перетворюється на закрите поселення місцевих правоохоронців.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Сприяння локальним центрам журналістських розслідувань” за підтримки Інтерньюз-Нетворк