Верховна Рада епохи Рибака – повернення старих пільг

Слова “криза” та “економія” не знайомі парламентським чиновникам. Джерела поділилися з “Українською правдою” кошторисом Верховної Ради на 2013 рік, який має бути тепер проголосований у сесійній залі.

Вартість законодавчого органу в 2013 році зросте з 784 мільйонів до 849 мільйонів гривень видатків загального фонду.

При цьому керівник апарату Ради Валентин Зайчук у своїй доповідній скаржиться на недофінансування парламенту – реальну потребу в коштах він називає 1 мільярд 380 мільйонів! “Рівень забезпечення потреби Верховної Ради бюджетними призначеннями становить 62 відсотка”, – зізнається він.

Найбільше зростання відбулося за двома статтями. Перше – це проживання депутатів у готелях – вона збільшилася на 24 мільйони порівняно з 2012 роком та досягла 38 мільйонів гривень.

У кошторисі вказано, що готельні номери надано 213 депутатам. Але конкретні прізвища депутатів, дах над головою яким дали платники податків, апарат парламенту не озвучив, називаючи цю інформацію “конфіденційною”.

Таким чином, суспільство не може контролювати, чи дійсно житло отримали безхатченки. Чи, як в минулому скликанні, коли номери в готелі видавали всім депутатам без розбору, аж до власників багатомільйонних статків Артема Щербаня та Наталії Королевської.

Друге “покращення” в кошторисі парламенту – за статтею “оплата праці”. Тут збільшення порівняно з кошторисом 2012 року склало 36 мільйонів гривень.

Під словосполученням “оплата праці” насправді приховано оплату бездіяльності. Адже ці 36 мільйонів передбачені для виплати 173 нардепам попереднього шостого скликання, які ще рік будуть отримувати депутатську зарплату як начебто “непрацевлаштовані”.

Тобто понад третина (!) депутатів, які до грудня 2012 року ходили на роботу до парламенту, зараз стверджують, що не можуть дати собі ради після втрати мандату. Прізвище цих “лузерів”, які насправді й далі паразитують на державному бюджеті, апарат Верховної Ради знову відмовився розголосити на запит “Української правди”.

Для порівняння – уся програма “Українська книга” в бюджеті 2013 року становить таку ж суму, як і виплати “безробітним” депутатам – 37,5 мільйонів гривень.

Ця благодійність щодо відставних депутаів передбачена в законі. Так, у разі, якщо колишній депутат не зможе працевлаштуватися, то все життя до пенсії він буде отримувати половину зарплати чинного депутата.

І тому зараз, окрім “непрацевлаштованих” 173 депутатів минулого скликання, існує ще 55 депутатів третього (1998-2002), четвертого (2002-2006) та п’ятого скликань (2006-2007), які отримують гроші як такі, що не змогли знайти роботу.

Цим 55 бідним нещасним колишнім депутатам виплачується – і буде виплачуватися до самої пенсії! – половина зарплати депутата, тобто 8 тисяч 712 гривень щомісяця. Якщо комусь здається, що це не так багато, то сумарно бюджет втрачає 5 мільйонів 750 тисяч гривень на рік.

КОШТОРИС ВЕРХОВНОЇ РАДИ – 2013

Загалом же утримання колишніх депутатів-бездільників чотирьох останніх скликань сягає 42 мільйонів.

Для порівняння – Державний бюджет України має статтю “заходи із реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч у Міжнародній клініці відновного лікування”, за якою передбачено фінансування 12 мільйонів гривень. Тобто в три з половиною рази менше, ніж на виплати “безробітним” екс-нардепам!

На оплату праці чинних депутатів у кошторисі передбачено 96 мільйонів гривень, виходячи з того, що зарплата спікера Рибака – 20 тисяч 240 гривень щомісяця, а рядового депутата – 17 тисяч 425 гривень.

ЗАРПЛАТИ ЧИННИХ ДЕПУТАТІВ

* Окрім того, деякі депутати отримують додаткову доплату за науковий ступінь, почесне звання та навіть знання іноземної мови.

Але усе це були квіточки. Ягідки – далі.

Отже, в 2013 році повертається норма закону, за якою депутати зможуть отримувати “матеріальну допомогу” в розмірі двомісячної зарплати, тобто близько 35 тисяч гривень на душу.

Цей привілей записаний в законі про статус народного депутата. У 2012-му видачу “матеріальної допомоги” зупинили лише на один рік – це був популістський крок із начебто самообмеження депутатів у їх пільгах в зв’язку з проведенням парламентських виборів. Зараз вибори завершилися, і норма знову діє. На “матдопомогу” депутатам з бюджету піде 16 мільйонів гривень.

Ще у кошторисі Верховної Ради-2013 виявлено зовсім дивні речі, як, наприклад, “довічне утримання колишнього голови Верховної Ради”. На це поточного року мають витратити 242 тисячі 900 гривень. Обґрунтування – таємний указ Віктора Ющенка за травень 2006 року щодо довічного утримання Володимира Литвина, виданий після втрати ним посади спікера у парламенті четвертого скликання.

Кошторис, який ми аналізуємо, “Українській правді” передали джерела. Офіційно ж апарат Верховної Ради відмовився озвучувати, скільки грошей передбачено на “довічне утримання колишнього голови Верховної Ради”.

“Ваш інформаційний запит розглянуто та повідомляю. Інформація про матеріальний стан особи згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 належить до конфіденційної інформації. Керівник апарату Верховної Ради Валентин Зайчук”, – ідеться у відповіді, яку отримала “Українська правда”.

Звітувати? На це немає часу!

Ще одна чорна діра кошторису Верховної Ради – це так звані “депутатські”. Фактично, це – друга зарплата народного обранця, яку йому виплачують для компенсації видатків, пов’язаних із депутатською діяльністю.

Щомісяця на такі цілі кожен нардеп отримує 17 тисяч 425 гривень. Але за жодну копійку в межах цієї суми вони не звітують – і можуть придбати як шубу дружині, так і зробити ремонт або роздати виборцям в окрузі. Володимир Ар’єв, коли його запитали про витрату “депутатських”, зізнався, що кошти пішли на технічне обслуговування автомобіля. А Ельбрус Тедеєв взагалі заявив, що пустив “депутатські” гроші на утримання власної сім’ї.

Подібне твердження у Британії могло би спричинити ефект бомби. Адже зовсім нещодавно найстаріша демократія Європи здригалася від скандалу, пов’язаного з нецільовим використанням державним коштів. Спроби тамтешніх членів Палати громад компенсувати за рахунок бюджету ремонт басейнів або собачі консерви, завершився поразкою правлячої партії на виборах і кримінальними справами.

Загальна сума “депутатських компенсацій” в кошторисі Верховної Ради – майже дев’ятизначна: 94 мільйони 95 тисяч гривень (тобто 17 425 гривень, помножені на 450 депутатів, та помножені на 12 місяців).

Навіть якщо погодитися з тим, що депутат повинен отримувати таку додаткову суму, викликає два питання. Перше – чому народний обранець не звітує про витрату цих коштів? Друге – чи повинні виплачуватися компенсації за період двомісячної відпустки Верховної Ради? В такому разі економія склала би 16 мільйонів гривень. Це багато чи мало? Для прикладу, стаття “фінансова підтримка міжнародного позитивного іміджу України” в бюджеті становить учетверо меншу суму – 4 мільйони гривень.

Без змін у кошторисі-2013 залишається розмір видатків на безкоштовні подорожі народних обранців – 26 800 гривень кожному протягом року за статтею “безоплатний проїзд депутатів у виборчі округи”.

Загалом на це в кошторисі передбачено 12 мільйонів 60 тисяч гривень. Але в реаліях, депутат може їхати в будь-яку точку України, а не до свого округу, взагалі не звітуючи про причини, що змусили його залишити Київ. І без будь-яких обмежень – адже жодних санкцій щодо нардепів, які перевищили ліміт 26 800 гривень, не застосовується.

Парламентське марнотратство

У парламентському кошторисі-2013 знову збереглася норма, за якою депутати забезпечили себе унікальним привілеєм, який дозволятиме їм уникати спілкування зі своїми виборцями. Стаття називається “Проходження зали офіційних делегацій”. Таким чином, народний обранець уникає контакту з простим людом аж до завантаження свого недоторканого тіла у літак. Бюджет передбачає на ці потреби 765 тисяч гривень. Сума не така масштабна, набагато більше обурення викликає сам факт подібної сегрегації.

Але найабсурдніше, що цей привілей поширюється і на родичів народних слуг. Кошторисом передбачена стаття “Відшкодування користування залами офіційних делегацій членами родини депутата” в розмірі 100 тисяч гривень.

Ще один парламентський привілей, явно неадекватний економічній ситуації в країні – це фінансування чартерних перельотів спікера Володимира Рибака. Так, кошторисом передбачена оренда літака для поїздок спікера по Україні в розмірі 950 тисяч гривень плюс спецрейси літаком за кордон на суму 4 мільйони 580 тисяч. При цьому потребу таких видатків апарат Верховної Ради взагалі вказав у розмірі 15 (!) мільйонів гривень.

У той час, коли європейські лідери літають рейсовими суднами (на фото – президент Литви Даля Грібаускайте), чиновники парламенту навіть не можуть допустити подібної думки.

При тому, що голова Верховної Ради Рибак – такий самий депутат, як і решта 444, і на момент виборів жодних додаткових повноважень народ йому не надавав.

Ще в кошторисі залишаються кілька неадекватних статтей. Наприклад, окремо для потреб депутатів прописано гроші для “оренди приміщень в округах” – 167 гривень на місяць для кожного обранця. Стаття “оренда приміщень для зустрічей з виборцями” – ще менше, 55 гривень на місяць.

Чи можна за ці гроші зняти хоча би стілець – велика загадка. Але бюджету України ці дві статті будуть вартувати 1 мільйон 200 тисяч гривень.

Також у кошторисі парламенту закладено гроші на… джинсу, тобто підкуп засобів масової інформації. Називаються вони “Виступи депутатів на радіо, телебаченні та в пресі” та “Відшкодування коштів періодичним виданням за публікацію матеріалів депутатів”. Сумарно на весь парламент за рік – 2 мільйони 500 тисяч гривень, тобто 5,5 тисяч гривень кожному депутату. Розмір не вражає, але чи етично депутату оплачувати свою появу в медіа? Якщо йому так кортить купувати матеріали про себе у пресі, він може це робити в межах тих 17,5 тисяч гривень, які він отримує щомісяця на компенсацію депутатських видатків, а не окремою статтею кошторису.

Сам парламент продовжує утримувати повноцінний медіа-холдинг. Газета “Голос України” коштуватиме платникам податків 13,5 мільйонів гривень. У добу інтернету вона давно мала згорнути свою нинішню діяльність та перейти до чорно-білого формату простого бюлетеня, де тільки би офіційно оприлюднювалися закони. Далі – телеканал “Рада” обійдеться бюджету в 12,4 мільйони гривень. А журнал “Віче” коштуватиме українцям 3 мільйони гривень. Дотувати друковане видання в період, коли паперова преса помирає, а все переходить в інтернет – це взагалі чистої води марнотратство державних коштів.

“Хотєлкі” парламенту

Як згадувалося на початку статті, керівник апарату Верховної Ради пан Зайчук скаржиться на недофінансування. Цікаво, на що Верховна Рада хоче отримати грошей, які поки не передбачені в бюджеті, але які вони відносять у розшифровці кошторису в графу “потреба”.

Отже, замість ухвалення законів, Верховна Рада дуже хоче займатися… монтажно-будівельними роботами.

Так, з позначкою “потреба” у кошторису вказано, що Верховній Раді необхідні 22,8 мільйонів гривень для… проектування будівництва житлових будинків на вулицях Глибочицькій, Тропініна, Обсерваторній та провулку Несторівському. Квартири там мають дати депутатам і працівникам апарату парламенту.

Інший проект, який не дає спокійно жити Верховній Раді – це перекриття скляною стелею внутрішнього дворику над будівлею парламенту по вулиці Грушевського, 5. Воно коштує 6 мільйонів 350 тисяч гривень. Коштів у бюджеті на це не передбачено, але апарат записав таку нагальну надбудову в розділ “потреба”.

10,7 мільйонів парламент просить на реконструкцію “з надбудовою” будівлі комітетів по вулиці Садовій, 3. Дехто може сказати, що депутатам у кабінетах тісно – але як тоді пояснити спорудження супер-апартаментів у Верховній Раді для Колеснікова чи Гєллєра, яке відбувалося шляхом об’єднання кількох робочих кабінетів?

На ремонт зали засідань в бюджетному комітеті, де нещодавно відбувалася виїзна сесія “путчистів”, апарат просить 8 мільйонів гривень.

Також парламентські чиновники прагнуть грошей на заміну символіки, металоконструкцій куполу, зовнішніх сходів та шпилю над Верховною Радою – 3 мільйони 800 тисяч гривень. Далі – парламенту дуже потрібні кошти на облаштування прес-центру Верховної Ради – 4 мільйони гривень.

Відмовляючись запускати сенсорну кнопку, апарат парламенту просить профінансувати створення та впровадження нової системи електронного голосування – 40,1 мільйона гривень!

Ну і ще одна стаття, за якою в нинішньому проекті кошторису немає коштів – це придбання житла для депутатів. Свою потреби Верховна Рада окреслює в розмірі 20 мільйонів гривень. Хіба це багато? – запитають депутати. Ні, звичайно. Це місячна пенсія лише двадцяти тисяч пенсіонерів, – відповімо ми їм.

Сергій Лещенко, УП