Окупанти змогли набрати в херсонські школи близько половини учнів

Окупаційна влада Херсонщини звітує про відкриття в Херсонській області 91 школи, але майже в усіх цих школах навчатимуться близько половини учнів від тієї чисельності, яку школа може прийняти.

Мешканці області кажуть, що в деяких школах навчатимуться навіть близько чверті дітей від нормативної кількості для цієї школи.

Зокрема, в херсонські школі № 52 навчатимуться очно за так званою «російською програмою» 450 дітей при тому, що до війни там навчалося близько 900-т школярів. Школа № 51 набрала 250 учнів при довоєнній кількості – 760.

Чимало херсонців обурені тим, що окупаційна влада області закликає мирних мешканців приводити дітей в школу для очного навчання при тому, що ті родини російських військовослужбовців, які приїхали в Херсон зараз спішно залишають місто через активізацію бойових дій й дедалі напруженішу ситуацію на фронті.

Окупаційна влада змушує херсонців приводити дітей в школи погрозами, а також заманює відвертим підкупом: обіцянкою щомісячних виплат по 4 тисячі рублів на кожну дитину шкільного віку, яка вчиться очно, й по 10 тисяч, якщо дитино всиновлена чи виховується лише одним з батьків. До речі, такої виплати в самій Росії немає. Тому мешканці Херсонщини дуже сумніваються, що гроші виплачуватимуть довго.  

До того ж люди дуже стурбовані частими відключеннями електроенергії по всій області останнім часом, які можуть стати величезною проблемою пізньої осені й зимою, коли світловий день – короткий, й дітям доведеться йти в школу або повертатися додому в сутінках.

Але більше за все людей турбують безпекова ситуація й навчання по так званій «російській програмі» з дуже вагомою пропагандистською складовою.

Нагадаємо, херсонський окупаційний «чиновник» виправдовується через свою втечу до Росії під час активізації бойових дій на Херсонщині.      

Цей матеріал підготувлено ГО «Миколаївський центр журналістських розслідувань» в рамках програми Інституту висвітлення війни та миру «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст публікації є винятковою відповідальністю ГО i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.