Колаборанти-«примари»: окупаційний «мер» Херсона і його «адміністрація» існують лише у віртуальній реальності

Останнім часом активізувалася окупаційна «адміністрація міста Херсона». Але активізувалася вона лише в онлайн-форматі: в Телеграм-каналі і зовсім трохи на сайті.

Звісно, після визволення Херсона від російської окупації, яка тривала з кінця лютого по  11 листопада 2022 року, діяльність підконтрольної росіянам «міської адміністрації» фактично припинилася. Мало що відомо про долю колаборантів, які погодилися в ній працювати. Скоріше за все, вони втекли на лівобережну частину Херсонської області або в Росію. Втім, останнє маловірогідно, бо росіяни через великий брак в окупаційних структурах місцевих кадрів не люблять відпускати колаборантів з числа колишніх українських чиновників.

Але зараз так звана «адміністрація» міста Херсона буцімто функціонує «у вигнанні». Функціонує вона лише у віртуальному форматі. До речі, і під час окупації росіянам не вдалося створити повноцінну «міську адміністрацію».

Видимість влади

В квітні 2022 року міським «гауляйтером» Херсона росіяни поставили Олександра Кобеця, який в Херсоні народився і жив до закінчення вишу. Потім багато років жив в Києві, працював в КДБ СРСР, потім – в СБУ. Після виходу у відставку працював в різних недержавних організаціях.

Ймовірно, Кобець вже давно співпрацював з росіянам, якщо опинився на посаді окупаційного «мера» Херсона.

Працювати в окупаційній адміністрації погодилися дуже небагато співробітників Херсонської міськради. Кадровий голод відчувався буквально всюди. Навіть в заступники «мера» довелося брати людей, які хоч раніше і мали в Херсоні певний авторитет, але зараз відомі переважно своїми дивними вчинками.

Наприклад, це – Сергій Рибачок – херсонський підприємець, людина з політичними амбіціями і  великими проблемами з їх реалізацією. Він намагався дружити з владою, брав участь у багатьох її заходах, зокрема, в форумах «Таврійські горизонти». У 2016 році брав участь у проміжних виборах народного депутата України на окрузі № 183, балотувався від «Народного руху України».

У 2019 році був включений тодішнім головою ОДА Юрієм Гусєвим до складу робочої групи з розробки Стратегії регіонального розвитку Херсонської області на період до 2027 року.

Крім того, Сергій Рибачок час від часу оприлюднював свої «державницькі теорії», які, м’яко кажучи, дуже дивували.  

Дивакуватою поведінкою Рибачок відрізнявся і в окупаційній «міській адміністрації Херсона». Зокрема, він представлявся як «Семен Анатолійович Ушинський». Можливо, вважав, що, сховавшись за «сценічним псевдонімом», зможе уникнути кримінальної відповідальності. Але все одно отримав від українських правоохоронців підозру в колаборационізмі.

Ще одним заступником окупаційного «мера» Херсона був Ігор Семенчев, який з 2016 року працював директором міського комунального підприємства «Гарантія».

Проросійські погляди цієї людини і його сина, Ігоря Семенчева-молодшого, були загальновідомі, тому колаборантство обох не здивувало херсонців, які слідкують за політичним життям міста. Семенчев-молодший став «заступником голови» в обласній окупаційній «адміністрації». А Семенчев-старший – в міський.

«Мені дивно, що Ігор Семенчев-батько не став окупаційним «мером» Херсона, – каже голова Громадської ради при Херсонському міському голові Олександр Мошнягул. – Він – херсонець, багаторічний депутат міськради, дуже добре знає міське господарство, чудово орієнтується в місцевих політичних і бізнесових розкладах. Але «мером» стала стороння людина, яка хоч і прожила частину життя в Херсоні, але вже багато років не пов’язана з містом. Я не думаю, що росіяни не дали Семенчеву цю посаду через те, що призначили його сина в обласну «адміністрацію» і боялися звинувачень у поширенні кумівства. На такі «дурниці» вони б не звертали уваги. Можливо, вони не настільки довіряли Семенчеву-старшому, щоб поставити його головою окупаційної адміністрації міста. Можливо, мали якісь серйозні важелі впливу на Кобеця, і тому він для них був більш зручним. Та й можу припустити, що організація роботи міських окупаційних структур у росіян на той час не була в пріоритеті».

Слова Олександра Мошнягула підтверджують і люди, які до окупації Херсона працювали в міськраді. За словами однієї із співробітниць (вона просила не називати її прізвище і посаду, бо зараз живе і працює в прифронтовому і небезпечному Херсоні), в квітні і травні 2022 року було масове звільнення працівників міськради, бо люди не бажали ставати колаборантами.

«Не лишилося жодного працездатного структурного підрозділу. Чимало людей звільнилося з комунальних підприємств, в тому числі – з «Гарантії». Можна сказати, що з травня 2022 року в Херсонській міськраді фактично не було виконавчих органів. Я звільнилася в квітні, коли утворили міську «окупаційну» адміністрацію. Вона фактично існувала лише на папері. Колаборантами стали дуже небагато співробітників. І, спостерігаючи за усім цим зі сторони, я робила для себе висновок, що серйозної роботи по формуванню саме міських структур окупаційна влада не проводила», – каже ексспівробітниця Херсонської міськради.

Віртуальна влада

Донедавна було невідомо, чи взагалі живий так званий «глава міської адміністрації Херсона» Олександр Кобець. Але нещодавно, мабуть вперше після деокупації Херсона в медіа з’явилося фото Олександра Кобеця. Ним проілюстроване привітання віртуального «мера» з «днем пам'яті про росіян, які виконували службовий обов'язок за межами Вітчизни».

Фото зроблене в окупованому місті Скадовську біля пам’ятника «воїнам-інтернаціоналістам». Тобто, можна припустити, що колаборанта Кобеця окупанти не випустили в РФ, а для чогось тримають в Херсонській області. Зараз Олександр Кобець не має ніякої «офіційної» посади.  

Фото опубліковане в Телеграм-каналі Pro Херсон – офіційному «медіа» окупаційної влади Херсона. На цьому Телеграм-каналі час від часу публікуються звернення і привітання від імені Олександра Кобеця. Привітання – традиційні, витримані у суто чиновничому стилі. А звернення – беззмістовний набір фраз про «консолідацію зусиль» і «подолання труднощів». Також є кілька повідомлень про видачу гуманітарної допомоги від «адміністрації міста Херсона».

Звісно, немає ніяких повідомлень про те, що «адміністрація» реально робить. Бо робити вона не може нічого, тому що Херсон – визволений від окупантів. Та й самої «адміністрації», з великого рахунку, немає.

На сайті «адміністрації» є відомості лише про одного її «співробітника» – Олександра Кобеця. Вже немає відомостей навіть про Ігоря Семенчева і «Семена Ушинського». Зараз взагалі невідомо, де вони перебувають. Лише відомо, що обидва ще на початку листопада 2022 року виїхали з Херсона в напрямку лівобережної частини області.

Сергій Данилов, політолог, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, вважає, що росіяни тримають віртуальну «міську адміністрацію Херсона» з кількох міркувань.

«По-перше, це – спроба мати певний вплив на херсонців, які виїхали на поки що підконтрольну росіянам територію Херсонської області, а також на херсонців, які зараз живуть в місті або виїхали в більш безпечні регіони України і чекають можливості повернутися в Херсон. Мета таких впливів, звісно, різна. Херсонців, «евакуйованих» в Росію чи на лівобережну частину області, хочуть переконати, що «Росія повернеться в Херсон». А містян, які живуть в Херсоні чи виїхали в інші регіони України подалі від лінії фронту, хочуть залякати, посіяти в них невпевненість. По-друге, треба враховувати особливості російської бюрократичної системи, насамперед, її косність. В Росії не так просто створити якийсь «офіційний орган» і набагато складніше ліквідувати. Російські чиновники будуть усіляко «тягнути» навіть нікому не потрібну структуру. По-третє, є певні особистісні риси людей, які керують окупаційною владою Херсонщини. Насамперед я маю на увазі Володимира Сальдо, який, ще перебуваючи на посаді Херсонського міського голови, полюбляв «пиляти» бюджетні гроші на проекти, які існували лише на папері. Думаю, він не позбувся цієї звички. І зараз віртуальна «міська адміністрація Херсона», можливо, розглядається Сальдо і його оточенням як спосіб «розвести» росіян на якесь додаткове фінансування».

Втім, і сам Володимир Сальдо має перспективи стати віртуальним «губернатором Херсонської області». Цю «посаду» він отримає після визволення від окупантів частини регіону, розташованої на лівобережжі Дніпра.