Убивці на дистанційці. Хто та як наводить керовані ракети на цивільні об’єкти в Україні

Міжнародна група розслідувачів The Insider, Bellingcat и Der Spiegel встановила особи 30 офіцерів секретного підрозділу в складі Головного обчислювального центру ЗС РФ, які визначають польотні завдання для високоточних ракет, що вбивають мирних мешканців та руйнують цивільні об’єкти в Україні.

Більшість з  тих офіцерів – молоді чоловіки та жінки з бекграундом у сфері інформаційних технологій та навіть у розробці комп’ютерних ігор. Деталізація їхніх дзвінків, зіставлена з обстрілами, підтверджує їхню причетність до вбивства цивільних українців, пише THE INSIDER.

Масові російські ракетні атаки 10 та 11 жовтня житлових кварталів та енергетичної інфраструктури України призвели до численних жертв серед цивільного населення, руйнування енергооб’єктів. Верховний комісаріат ООН з прав людини вважає такі ракетні атаки, порівняними з воєнними злочинами.

Візуальні свідоцтва та фотографії залишків ракет показують, що багато з тих, які випущені 10 та 11 жовтня, були крилатими ракетами морського базування «Калібр» (3М-14), наземного базування Р-500 (9М728) для комплексів «Іскандер» та повітряного базування типу Х-101. Вони позиціюються Кремлем як «високоточна» зброя, яка вражає лише цілі, що мають військове значення. Проте з початку російського вторгнення крилаті ракети великої дальності неодноразово руйнували цивільну інфраструктуру та призводили до загибелі та поранень сотень мирних жителів. Або ці ракети не слідували заздалегідь запрограмованій траєкторії польоту, або наведення на мету проводилося на основі непевних розвідданих, або, нарешті, знищення мирного населення і було справжньою метою Кремля. Так чи інакше, особи, відповідальні за наведення та пуск цих ракет, — військові злочинці, які добре усвідомлювали наслідки своїх дій. Розслідувачам вдалося встановити їхні імена та посади.

Навідники з Головного обчислювального центру

Яка саме структура в Збройних силах Росії займається визначенням цілей та польотних траєкторій для керованих ракет — не очевидно з відкритих джерел. Щоб знайти відповідь на це запитання, ми проаналізували дані тисяч випускників провідних військових інститутів Росії, що спеціалізуються на ракетобудуванні та цілевказівці, зокрема підмосковній Військовій академії Ракетних військ стратегічного призначення та петербурзького Військово-морського інженерного інституту. Деякі з них після випуску прийшли на службу до Головного обчислювального центру (ГВЦ) Збройних сил — це звучить як те саме місце, де можуть займатися обчисленням траєкторій керованих ракет, хоча у відкритих джерелах про ГВЦ не так багато інформації. Примітно, що всі ці ракетники, які перейшли на службу до ГВЦ, ​​зареєстровані як ті, що проживають і працюють за адресою Знам’янка, 19 в Москві, тобто на офіційну адресу Генштабу Збройних сил Росії.

Офіційно функції ГВЦ описуються у військових виданнях як «надання ІТ-послуг» та «автоматизація» Збройних сил. Попри довгу історію (заснований у 1963 році), у російських ЗМІ цей інститут рідко згадується. Більшість із тих співробітників ГВЦ, ​​чию біографію ми змогли вивчити, закінчили або Академію РВСП (зокрема, її філію в Серпухові), або Військово-морський інженерний інститут. Деякі раніше проходили військову службу офіцерами чи корабельними інженерами на флоті. Інші мали попередній досвід цивільної роботи в якості корпоративних айтівців або навіть гейм-дизайнерів.

Вважаючи, що зв’язок ГВЦ з наведенням керованих ракет дуже ймовірний, дослідники перевірили цю гіпотезу і вивчили метадані телефонних розмов начальника центру генерал-майора Роберта Баранова. Аналіз його дзвінків з 24 лютого до кінця квітня 2022 року показав: щоразу перед запусками крилатих ракет (про які відомо з відкритих джерел) йому дзвонили з одного конкретного номера, який належить полковнику Ігору Багнюку, зареєстрованому за тією ж адресою , що й інші відомі офіцери ГВЦ, ​​— на Знам’янці, 19. Потім розслідувачі вивчили метадані дзвінків самого Багнюка та виявили його інтенсивне спілкування більш ніж із 20 військовими інженерами та айтівцями з ГВЦ. На основі кластерів із дзвінків, що повторюються, ми реконструювали команду з 33 військових інженерів, які підпорядковуються полковнику Багнюку.

Крім того, проаналізувавши ці дані, розслідувачі змогли пов’язати багато окремих ударів крилатими ракетами з конкретними підрозділами ГВЦ та виявити кореляцію між типом ракет та конкретними співробітниками ГВЦ.

Виявлений підрозділ ГВЦ складається з трьох команд, кожна з яких програмує траєкторії польоту одного конкретного типу високоточних ракет: ЗМ-14 («Калібр», морського базування), 9М728 (він же Р-500, оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер») наземного базування)) та Х-101 (повітряного базування).

“Я працюю на свинофермі!”

Коли The Insider почав зв’язуватися з навідниками телефонами з отриманого білінгу, всі вони визнали, що ці телефонні номери належать саме їм, але категорично заперечували, що працюють у Головному обчислювальному центрі та мають якесь відношення до обстрілу України.

Наприклад, один із них визнав, що його звуть Сергій Володимирович Ільїн, але заявив, що є «самозайнятим» і працює сантехніком: «Жодного відношення до якихось обчислень я не маю, хіба тільки до тих, які потрібні для сантехнічних робіт». Лейтенант Артем Веденов, відповівши на номер, який ми знайшли в білінгу, не заперечував, що він Артем Веденов, але заявив, що працює на свинофермі і жодними цінними даними не має: «Я не проти з вами поговорити, але що я можу вам розповісти – як обробляти свинину? Або як правильно курей обскубти?».

Капітан Юрій Ніконов заявив, що є водієм автобуса та інформація про його роботу в обчислювальному центрі — це «якась маячня». Майор Іван Попов заявив, що він тільки вчиться програмувати на «Пітоні», ні про який обчислювальний центр не знає і питати його про керовані ракети безглуздо: «Це як я вас став би зараз про балет розпитувати, розумієте?». Лейтенант Катерина Чугунова відповіла: «У мене квіткова крамниця. Ви точно помилились».

Коли ж The Insider продемонстрував деяким із навідників фото, де вони стоять у військовій формі зі знаком обчислювального центру, це спричинило їх повне замішання. Так, наприклад, Володимир Воробйов також спочатку заявив, що не має відношення до ГВЦ, ​​а коли йому показали фото у формі, відповів загадковою фразою: «Вперше в житті бачу. Тим більше у формі ще…»

Один із інженерів погодився поділитися з нами на умовах анонімності деякою контекстною інформацією та кількома фотографіями маршрутно-обчислювального блоку ГВЦ, ​​що стоїть перед будівлею Міністерства оборони в Москві.

Верхній ряд: Денис Шишкін, Сергій Дивенко, Володимир Воробйов. Другий ряд: Юрій Мартинець, Олексій Михайлов, Дмитро Сидорик, Володимир Наумов. Третій ряд: Сергій Ільїн, Наталія Дяченко, Ельвіра Обухова, Ксенія Попова, Катерина Чугунова, Ігор Багнюк. У першому ряду: Ростислав Широков, Артем Васін

Як вдалося встановити Bellingcat, ця фотографія була зроблена у внутрішньому дворі будівлі Міноборони на Знаменці.

Біографії вбивць

Військові інженери, що програмують траєкторії керованих ракет, мають дуже різний досвід. Сюди входять як люди, які всю свою кар’єру прослужили в армії або на флоті, а згодом отримали військово-інженерну спеціалізацію, так і молодь, набрана з цивільних професій, зазвичай пов’язаних з IT.

Безпосереднім командиром підрозділу наведення ракет ГВЦ є полковник Ігор Багнюк. Він народився 1982 року в Ризі, 2004 року закінчив Серпуховську філію Академії РВСП, що спеціалізується на інформаційних системах для російських ракет. Багнюк служив у військовій частині 29692 (2027 авіаційно-технічний склад) під Володимиром, поки в якийсь момент, не пізніше 2010 року, його не перевели до Москви для служби у ГВЦ.

На його фотографії, отриманій від одного зі співробітників ГВЦ, видно, що Багнюка нагородили медаллю «За участь у бойових діях у Сирії». Ця медаль вручається російським військовослужбовцям з 2015 року (Росія неодноразово використовувала керовані ракети в Сирії — наприклад, при ударах по Алеппо у 2016 році).

Багнюк — не єдиний співробітник ГВЦ, який відзначився у Сирії. Так, наприклад, на опублікованій Кремлем фотографії зустрічі Володимира Путіна та Башара Асада в Дамаску в січні 2021 року в російському військовому командному центрі в Сирії можна виявити майора Андрія Іванютіна, члена підрозділу ГВЦ, з яким Багнюк активно спілкується під час нинішньої війни.

Багато хто з офіцерів ГВЦ — айтівці, які встигли попрацювати в звичайних приватних компаніях. Серед них, наприклад, Матвій Любавін — один із ключових підлеглих полковника Багнюка, судячи з кількості телефонних розмов. Любавін народився в 1992 році, у 2009 році закінчив Нахімовське військово-морське училище в Санкт-Петербурзі, а потім у 2014 році закінчив Військово-морський інженерний інститут у Санкт-Петербурзі за спеціальністю «ІТ-автоматизація систем спеціального призначення».

Після закінчення університету він працював як айтівець у двох банках та у фармацевтичній компанії. Протягом кількох років вів життя звичайного москвича, їздив за кордон, коментував у твіттері останні голлівудські новинки і навіть виявляв громадянську позицію: висловив заяву Павла Дурова про те, що Telegram не збирається ділитися даними з державою, підтримував рух «Активний громадянин» і став учасником «Розумного голосування» (його телефон є у злитій базі РГ).

Майор Матвій Любавін. Ліворуч: випускний 2009 року. У центрі: 2014 рік, випуск Військово-морської академії. Праворуч: фото з резюме 2022 рік

До 2020 року Любавін уже працював у ГВЦ. Згідно з його власним резюме, розміщеним на сайті пошуку роботи для фрілансерів у березні 2022 року, він отримав подяку від президента Росії. Цікаво, що після початку війни Любавін, мабуть, вважав, що його основна робота в ГВЦ не заважає йому працювати в сфері копірайтингу та редагування — справді, не пропадати ж «різносторонньо розвиненому інтелекту» з «критичним мисленням» та «стильним» слогом» (хоч би що це означало).

Хронологія вбивства

Телефонні записи Багнюка та його підлеглих за кілька тижнів до ударів 10 жовтня показують із 2 жовтня підвищення активності дзвінків, що досягає піку 9 жовтня. При цьому в останній день перед ударами інженерам-навідникам було зроблено 11 дзвінків. До 2 жовтня дзвінків не було близько двох тижнів, що узгоджується з відсутністю повідомлень про застосування крилатих ракет. Це говорить про те, що планування удару 10 жовтня розпочалося приблизно на тиждень раніше, що відповідає розвідувальній інформації, отриманій українською владою. Також це означає, що атака на енергетичну інфраструктуру України не могла бути наслідком підриву Керченського мосту в Криму 8 жовтня 2022 року.

9 жовтня безпосередньо перед ракетними ударами, що розпочалися о 15:00, Багнюк послідовно обдзвонив трьох офіцерів-інженерів із групи ГВЦ, ​​кожен із яких спеціалізується на одному з трьох типів крилатих ракет. О 15:17 Багнюк зателефонував до капітана Олексія Михайлова, члена підгрупи, що спеціалізується на ракетах наземного базування до комплексів «Іскандер». За кілька хвилин він зателефонував до майора Матвія Любавіна, одного зі старших інженерів підгрупи ракет морського базування «Калібр». Він зателефонував Любавіну на стаціонарний робочий телефон – це показує, що той був на робочому місці в неділю вдень.

Після майже двогодинної паузи до Багнюка о 17:10 зателефонував один із заступників командира ГВЦ полковник Євген Капшук. Відразу після розмови з начальником полковник Багнюк зателефонував старшому лейтенанту Ользі Чесноковій, члену підгрупи, що спеціалізується на крилатих ракетах повітряного базування Х-101. Багнюк двічі поспіль дзвонив Чесноковій о 17:16 та 17:17, а потім передзвонював своєму начальнику полковнику Капшуку о 17:20. Таким чином, у між 15:17 та 17:17 полковник Багнюк зв’язався з офіцерами кожного з підрозділів, що спеціалізуються на трьох типах ракет, які будуть запущені за цілями в Україні наступного ранку.

Потім Багнюк вирушив із заміського будинку на околиці Москви до свого кабінету на Знам’янці, 19, до штаб-квартири Генштабу. Метадані веж стільникового зв’язку показують, що він залишався на робочому місці до пізнього вечора. Востаннє він зателефонував начальнику ГВЦ генералу Баранову о 21:15, після чого поїхав додому. Багнюк повернувся на робоче місце о 5.30 ранку 10 жовтня.

Своїм командирам — генерал-лейтенанту Баранову та полковнику Капшуку — Багнюк дзвонить рідко. Огляд його дзвінків вищому керівництву ГВЦ показує зв’язок між цими дзвінками й великомасштабними ракетними атаками, що насуваються.

Наприклад, востаннє перед жовтневим обстрілом Багнюк розмовляв із генералом Барановим 10 вересня о 12.41. Після дзвінка Баранова Багнюк перебував в офісі на Знам’янці, 19. Останній дзвінок Багнюк зробив о 21:20 тієї суботи ввечері капітану Олексію Михайлову, спеціалісту з наведення крилатих ракет комплексу «Іскандер». Наступного дня, 11 вересня, у неділю, Міноборони Росії повідомило, що за останню добу Росія запустила кілька ракет з «Іскандерів» українською військовою базою на Донбасі. Пізніше того ж дня Росія запустила ще 12 крилатих ракет — шість морських «Калібрів» та шість Х-101 повітряного базування — Україною, що стало першою відомою спробою завдати значної шкоди енергетичній інфраструктурі України.

Наступного дня, 12 вересня 2022 року, Багнюк вилетів до Ростова, неподалік кордону з Україною, показують метадані його телефону. У ніч із 12 на 13 вересня у його телефонних записах зафіксовано новий шквал дзвінків. Між опівночі та 2 годинами ночі він чотири рази розмовляв зі своїм начальником полковником Капшуком і двічі дзвонив майору Матвію Любавіну та капітану Олексію Михайлову. Наступного дня Міноборони Росії опублікувало відеозапис нічного пуску крилатої ракети комплексу “Іскандер” за командним пунктом Збройних сил України.

Скріншот відео, поширеного Міноборони Росії, на якому показано нічний пуск ракети комплексу «Іскандер»

Пізніше того ж дня, 14 вересня, російські літаки випустили кілька крилатих ракет Х-101 з гідротехнічних споруд Кривого Рогу, внаслідок чого деякі його райони залишилися без води на кілька днів.

Найраніші дзвінки між Багнюком та генералом Барановим, встановлені нашою командою, датуються 13 березня 2022 року. Того ранку вони двічі розмовляли між 10:00 та 10:30. Раніше цього ранку Росія зробила найбільший смертоносний залп з початку свого вторгнення: 30 ракет Х-101 і «Калібр» призвели до загибелі не менше 35 і поранення 134 людей на військовому полігоні під Львовом.

Вражає, але масові вбивства мирних жителів в Україні для офіцерів з ГВЦ стали абсолютно рутинною справою, принаймні, за дзвінками Багнюка видно, що того ж ранку, коли Росія розпочала жовтневі обстріли, він ні в чому не бувало насамперед списується з сайтом з продажу монет (Багнюк затятий нумізмат), а його колега майор Роман Курочкін у ті ж години, коли керовані ракети обрушуються на дитячі майданчики, торгується з повіями про ціну послуг (The Insider вдалося отримати доступ до його облікового запису на сайті знайомств, де він проводить половину робочого часу, зареєструвавшись під ім’ям Сергій):

Які ракети та як запускають в українські міста

Росія намагалася розробити сучасну високоточну зброю великої дальності з 1990-х років, але лише останніми роками на озброєнні масово з’явилися крилаті ракети, здатні вражати цілі в тилу супротивника з безпечних дистанцій.

Головні зразки такого озброєння:

•  крилата ракета 9М728 (Р-500) для комплексів «Іскандер» наземного базування,
•  крилата ракета 3М-14 сімейства «Калібр» морського базування,
•  крилата ракета класу «повітря – земля» Х-101 повітряного базування.

Дані про використання цих ракет вказують на те, що їхня «високоточність» дещо перебільшена: дуже часто ракета збивається з цілі, або відбуваються технічні збої і відмови та вона падає де доведеться. Питання про те, у якому відсотку випадків вона потрапляє у цивільні об’єкти не через промах, а просто тому, що таку ціль для неї визначили, залишається відкритим.

Важливу роль у наведенні ракет відіграють навігаційні системи, в яких головки самонаведення та навігаційні датчики коригують курс польоту відповідно до заздалегідь запланованого маршруту. Маршрут складається з навігаційних точок (тобто орієнтирів корекції курсу, що визначаються датчиками і дозволяють порівнювати характеристики місцевості, над якою пролітає ракета, із заздалегідь спланованим курсом), зонального ухилення від ППО та завершальної фази: навігації в цільовій зоні та розпізнавання об’єкта ураження. Для цього використовується кілька рівнів даних.

Вхідні дані складаються з різних карт та моделей місцевості, рельєфів та описів об’єктів. Вони вводяться до баз даних різних видів Збройних сил, одна з яких — система супутникової розвідки ГРУ. Коли всі дані зібрані, комп’ютери повинні розрахувати маршрут польоту, який своєю чергою завантажується в крилату ракету перед стартом.

Зазвичай заздалегідь запланований маршрут польоту зберігається на великих знімних носіях пам’яті, як захищені USB-накопичувачі, які зазвичай передаються озброєними кур’єрами в спеціальній валізці. Отримують ці дані або частина ВМФ з кораблями та підводними човнами, оснащеними пусковими комплексами для ракет «Калібр», частина ВКС із літаками, здатними нести крилаті ракети, або армійські ракетні частини з ВТРК «Іскандер».

Розрахунок польотних маршрутів здійснюється на спеціальних станціях у кількох секретних військових підрозділах, де військові інженери, деякі дуже молоді та потенційно перспективні програмісти стають ключовими дійовими особами, які дозволяють Путіну вести агресивні війни. Їхня анонімність надає їм відчуття безкарності та дозволяє не відчувати персональної відповідальності за вбивство десятків мирних жителів. Це розслідування покликане позбавити їх цього відчуття.

Нагадаємо, Центр журналістських розслідувань оприлюднив, що відомо про російську бригаду, яка вбила вісьмох миколаївців під час обстрілу зупинки громадського транспорту.