Підрядник завжди правий? Або чому в Ізмаїльському районі дороги такі вбогі

В Україні мало тем, яким приділяють так багато уваги, як ремонту та будівництву доріг. Однак особливого оптимізму в людей спостережливих це не викликає. Незважаючи на вражаючий масштаб “великого будівництва”, що розгорнулося, якість самих робіт продовжує кульгати, зокрема, при поточному ремонті доріг місцевого значення.

Днями знайома з села Лощинівка Ізмаїльського району поскаржилася, що дорога, яку відремонтували наприкінці минулого року, вже потихеньку починає руйнуватися. І це дивно, оскільки про відновлення 19-кілометрової ділянки Ізмаїл – Лощинівка – Каланчак ще недавно сурмили на весь район. Ще б пак! Майже п’ятнадцять років селяни чекали, коли і на їхню нещасливу дорожню стрічку, якою їздити стало важко і навіть небезпечно, звернуть увагу.

Перше враження від цієї дороги зараз, звісно, непогане – але тільки якщо порівнювати з тим, що було. Хоча важко не помітити, що з усієї довжини ділянки, яка заявлялася на поточний ремонт, приблизно чверть виявилася недоторканою, і старий асфальт там продовжує руйнуватися. Ширина проїжджої частини відчутно скорочується, а нелатані ями розширюються. Майже геть відсутні облаштовані узбіччя: мало того, що крайові лінії дорожнього одягу залишаються незахищеними, так ще й бур’яни, що виросли вище пояса, не залишають пішоходам жодного шансу пересуватися в безпечній зоні. За глиняними плямами вздовж полотна можна припустити, що підрядник підсипав тут ґрунт, але його виявилося явно недостатньо, і його навряд чи ущільнювали (не кажучи вже про те, що глина в принципі не підходить для облаштування узбіч, оскільки під час опадів стає слизькою і небезпечною).

Вартість поточного ремонту дороги Ізмаїл – Каланчак – Лощинівка становила близько 76,4 млн грн, випливає з даних тендерного майданчика Прозорро. Виконало його ТОВ “Евродор” під керівництвом Геворга Аветісяна, за сумісництвом депутата Ізмаїльської райради, голови постійної комісії з питань регуляторної політики, промисловості, будівництва і транспорту.

На роботу цієї підрядної організації, яка “корінням вросла” в дорожню сферу південних районів Одеської області, нарікання звучали неодноразово. Взяти, наприклад, безнадійно вбиту чотирикілометрову дорогу Стара Некрасівка – Дунайське. Її ремонтували наприкінці 2016 року в рамках договору на експлуатаційне утримання доріг в Ізмаїльському районі. За інформацією Служби автомобільних доріг в Одеській області, на це витратили 987 тис. грн. Жителі Старої Некрасівки стверджують, що після так званого ремонту “Євродором” проїжджість тут лише погіршилася. Обурені селяни збиралися на знак протесту перекривати проїжджу частину. У результаті підрядник погодився провести ревізію своєї роботи й усунути недоробки. Хоч як дивно, але площа виявлених “недоробок” вилилася всього в пару-трійку квадратних метрів, а на їх усунення компанії знадобилося кілька місяців (!).

На жаль, до ремонту цієї нещасливої дороги більше не поверталися. Хоча спроба була: за інформацією електронної системи “Кларіті Проджект”, у червні 2017 року відбувся тендер зі стартовою вартістю 17 млн 175 тис. грн. Ясна річ, виграв його “Євродор”. Однак через відсутність фінансування, а також у зв’язку зі зміною органу управління автодорогою (з 2019 року об’єкт перейшов на баланс ДП “Служба місцевих доріг”, що перебуває в підпорядкуванні Одеської ОДА) договір із переможцем розірвали.

Ще один “бідолашний” об’єкт – ділянка дороги загального користування державного значення Ізмаїл – Кілія – Вилкове протяжністю 29 км (до повороту на Кілію). У 2015 році, коли дорога перебувала на балансі Служби автомобільних доріг (САД) в Одеській області, компанія “Євродор”, яка уклала договір на експлуатаційне утримання доріг в Ізмаїльському районі, виконала поточний середній ремонт цієї ділянки. Дорога на той момент була настільки жахливою, що рух по ній був справжньою мукою для водіїв.

У відповідь на наш запит у САД відповіли, що на ремонт ділянки витрачено 13 млн 400 тис. грн, джерелом фінансування був обласний бюджет. Виконавець давав гарантію на роботу терміном на три роки. Але радість жителів Придунав’я була недовгою: вже через рік із невеликим дорожнє покриття почало руйнуватися. Депутати Ізмаїльської райради змушені були порушувати питання про необхідність повторного ремонту.

Після численних обурень навесні 2019 року ТОВ “Євродор” у межах договору на експлуатаційне утримання доріг виконало роботи з відновлення покриття ділянки. Вартість конкретно цих робіт визначити важко, оскільки у відповіді вказано лише загальну суму за обслуговування доріг району в 2019 році – 2 млн 876 тис. грн. Джерело фінансування – державний бюджет. На жаль, і цей ремонт було проведено неякісно: вже сьогодні на дорозі знову видно тріщини, напливи і нові ями.

Виникає закономірне запитання: чому підприємство, яке на ринку дорожнього ремонту працює вже півтора десятка років, робить це на тяп-ляп? І чому не несе за це жодної відповідальності, і навіть більше – продовжує перемагати в тендерах у цих же районах? Що забезпечує фірмі перемогу в тендерах? Ким контролюється виконання робіт підрядних організацій? Спробуємо відповісти на ці запитання.

Під час Дорожньої реформи, що стартувала 2018 року, державні та міжнародні автомагістралі передали Державному агентству автомобільних доріг України (“Укравтодор”), дороги місцевого значення – обласним держадміністраціям, а комунальні дороги залишилися за місцевими радами. В Одеській області це виглядає таким чином: 1554 км доріг обласного і 3973 км районного значення перебувають на балансі ДП “Служба місцевих автомобільних доріг” (підпорядковується Одеській ОДА), а 2785 км державних доріг – на балансі Служби автомобільних доріг в Одеській області (“Укравтодор”). Відповідно, ці структури і виступають замовниками ремонтних робіт.

Готовий об’єкт після капітального ремонту приймає державна комісія, тоді як поточний (ямковий) ремонт контролює сам замовник. Це призвело до того, що при ямковому ремонті відбувається чимало махінацій, про що чітко сказав президент Володимир Зеленський: “Тривалі роки в нашій країні існував так званий успішний стартап, завдяки якому деякі чиновники побудували собі не один маєток. Цей стартап називався “ямковий ремонт”.

Чому ж замовник ніби крізь пальці дивиться на низьку якість роботи підрядників? Річ у тім, що в Україні дорожній бізнес географічно давно поділений між основними групами компаній. І цей факт цілком помітний при уважному аналізі учасників тендерів. На конкретних територіях перемагають одні й ті самі компанії і, звісно ж, неспроста. Наші неофіційні джерела стверджують, що навіть сам допуск до конкурсу, зокрема, на Одещині, отримують тільки “свої” фірми. За кількістю отриманих замовлень одразу зрозуміло, чи користується компанія прихильністю у замовників.

Фірма “Євродор” Геворга Аветісяна, з одеською пропискою на вул. Бугаївській, 60 і зі статутним капіталом у 100 тис. грн, – справжній улюбленець долі. Компанія вже підписала 604 договори більш ніж на 2,8 млрд грн. Її основні замовники: САД в Одеській області (1,7 млрд грн), УЖКГ Ізмаїльської міськради (620 млн грн), ДП “Служба місцевих автомобільних доріг” (586 млн грн), Управління дорожнього господарства Одеської міськради (138 млн грн). Ну або так: серед підрядних організацій, з якими укладала договори САД, “Євродор” значиться на третьому місці, поступаючись хіба що таким “мастодонтам”, як “Ростдорстрой” і “Автомагістраль-Південь”, підконтрольним меру Одеси Геннадію Труханову. До речі, у більшості випадків у конкурсах саме “Ростдорстрой” обережно змагається з “Євродором” – на його території, і навпаки. Злі язики кажуть, що робиться це з метою формального проведення тендера.

В Одеській області більшість дорожніх тендерів відбувається за участю вже сформованих пар учасників. Така профанація конкурсного відбору веде до того, що істотного зниження цінової пропозиції на торгах не відбувається (за нашими оцінками, воно не виходить за межі 0,45-1%). А відсутність реальної конкуренції не стимулює підвищення якості ремонтних робіт.

Примітний і той факт, що УЖКГ Ізмаїла, як правило, розбиває замовлення до допорогової вартості (1,5 млн грн) для того, щоб не проводити тендери з ремонту міських доріг, а одразу підписувати контракти з традиційним виконавцем – “Євродором”.

Ці факти наводять на думку про класичну змову чиновників, уповноважених розподіляти бюджетні кошти та визначати підрядника, що передбачає грошові дивіденди кожній зі сторін. Отже, на якісні матеріали та гідну оплату праці робітників кошти доведеться урізати. Результатом ганебних “договорняків” і є неякісна робота.

Щодо завищеної вартості, то вже названа компанія “Ростдорстрой”, нерозлучна пара “Євродору”, “світилася” в кримінальній справі про розтрату коштів: ішлося про закупівлю матеріалів за ціною, що в 10 разів перевищує середньоринкову.

Про “дивіденди” замовників в Україні не заведено говорити відкрито: всі знають, хто, як і скільки, але озвучувати ніхто не наважується. Ось і журналісту було відмовлено в офіційних коментарях. Розповісти про свавілля можуть хіба що тимчасові аутсайдери загального “договорняка”. Так, нещодавно загальновідомого тендерного троля з Одеси Араїка Амірханяна, власника і кінцевого бенефіціара низки підприємств з ремонту доріг, що працюють в Україні та Росії, прорвало. (До речі, на нього заведено кілька кримінальних справ, зокрема за звинуваченням у співпраці з російськими окупантами в період воєнного конфлікту).

У січні цього року на офіційній сторінці “Укравтодору” у Фейсбуці повідомлялося, що Амірханян з охороною увірвався в приміщення Агентства, щоправда, не пояснювалося – чому. У коментарях до посту один із працівників дорожньої сфери написав: “Іноді замовники затримують оплату тим підрядникам, які перемогли в тендері “без договорняка”… Роблять це з метою, щоб більше не лізли в наступні тендери”. Сам Амірханян ситуацію теж прокоментував, докладно розповівши про неконкурентні умови, які створюються дорожніми службами для “невигідних” фірм, що намагаються працювати без попереднього взаємного узгодження результатів і самої вигоди.

При цьому Дмитро Рибалка, нинішній начальник САД в Одеській області, парирував, нібито гроші Амірханяну не виплачено, оскільки той не доробив роботу, залишивши полотно без розмітки та узбіччя “зі свинороєм”. (Нагадаємо, що “свинорой” на узбіччях лощинівської дороги, виконаної “Євродором”, замовник прогавив?). Амірханян у відповідь інформує про корупційні дії колишнього керівника САД Олега Вариводи, який, “цинічно шантажуючи”, не хотів платити йому за виконану роботу…

Безумовно, стовідсотково вірити бізнесменові, який має на рахунку кілька кримінальних справ, не варто. Але й відкидати озвучену ним інформацію не можна – не буває диму без вогню. Корупція в системі держзакупівель існує, і саме ця обставина губить чесну конкуренцію і контроль над якістю робіт. Розворовані і поділені між учасниками схем гроші – це кошти з гаманців платників податків.

Ось тому слабо віриться в якісний успіх “великого будівництва”: гравці на українському ринку дорожніх послуг залишилися тими самими, і правила взаємодії їх із замовниками анітрохи не змінилися.