Адвокат на мільйон

 

 

Якщо у вас несподівано виникли проблеми з поліцією, то ви, звісно, можете розраховувати на допомогу “безкоштовного” адвоката від держави, але не факт, що це вам допоможе. Як показало розслідування Центру, серед умовно безоплатних адвокатів нерідко трапляються захисники, які легко заплющують очі на етичні норми, і навіть такі, що більше співпрацюють із поліцією, ніж із клієнтом. У підсумку це не тільки не допомагає розв’язувати правові проблеми, що виникають, а тільки їх посилює. І заробляють такі адвокати мільйони.

Злочинець мимоволі

Для десантника Романа Зубенка життя назавжди розділилося на дві частини: все, що було до в’язниці, і, те, що відбувається зараз, – у місцях ув’язнення.

У першій частині були дитинство, навчання у військовому виші, звільнення з армії, робота в школі, одруження, дитина, розлучення, війна на Донбасі, а після – арешт і суд. У другій – животіння в місцях позбавлення волі та надія на умовно-дострокове звільнення.

До в’язниці Зубенко потрапив через війну. Почалося все в серпні 2014-го, коли його рідна 79-ка з боями виходила з оточення, в яке потрапила поблизу кордону з Росією. Роман тоді служив водієм БТРа і назавжди запам’ятав події того часу.

– Було страшно. Коли ти бачиш, як гинуть ті, з ким ще вчора ділився шматком хліба і ковтком води, а тут раз – і їх уже немає, – таке нікого не залишить байдужим. При цьому прекрасно розумієш, що подібне може трапитися будь-якої миті з тобою, і це тільки посилює стан, коли ти не зовсім усвідомлюєш свої вчинки, – каже десантник.

Роман згадує, що виходили важко, під обстрілом ворожих гаубиць. Тоді біля машини, яка йшла в колоні перед його автомобілем, розірвався снаряд і там здетонували боєприпаси. Майже всі, хто в ній їхали, загинули. Техніка загорілася. Зубенко кинувся витягувати єдиного вцілілого бійця, якому відірвало обидві ноги, і тут знову пролунав вибух. Романа контузило, на ньому загорілася форма. Потім виявилося, що він отримав опік 15 відсотків свого тіла, хоча товариша врятувати так і не вдалося.

А потім сталося те, що згодом і привело його до ув’язнення. На захопленому в бою блок-посту сепаратистів Зубенко натрапив на невеличкий арсенал зброї та боєприпасів: гранатомети, набої, гранати, які він узяв із собою. Тоді це виглядало логічно – невідомо, скільки ще виходити з оточення, тож в умовах повної ізоляції та відірваності від баз це “добро” могло врятувати десантникам життя.

Але коли вирвалися з оточення, ворожі трофеї Зубенко не здав, а відніс додому.

– Навіть не можу раціонально пояснити, навіщо я це зробив. Пам’ятаю лише свій незвичний стан – пройшовши через те пекло, вирішив, що мушу завжди мати під рукою зброю, щоб було чим захистити родину, – пояснює десантник.

А далі сталося те, що мало рано чи пізно статися: Зубенка зупинили працівники поліції і показали ордер на обшук його квартири. Десантник не став заперечувати, що зберігає в оселі заборонені законом речі, і показав, де вони перебувають.

Коли про етику можна забути

Адвокатка Ірина Вдовиченко, яка чергувала в той день у Регіональному центрі безоплатної правової допомоги, отримала від чергового доручення та приїхала з ним до Заводського райвідділу поліції. Доручення було виписано на надання правової допомоги Роману Зубенку до винесення судом рішення про запобіжний захід. За два дні суддя змінив запобіжний захід: тепер Зубенко був на волі і лише вночі мав перебувати у власному помешканні.

Після винесення суддею рішення сталося те, що сторони цієї ситуації пояснюють по-різному. Так, десантник Зубенко каже, що адвокат Ірина Вдовиченко запропонувала йому свої послуги, тільки тепер як звичайний адвокат – на договірній основі, тобто за гроші. І повідомила адресу свого адвокатського бюро.

Але адвокат Ірина Вдовиченко, до якої Центр звернувся по коментар, категорично заперечує, що пропонувала свої послуги як платний адвокат.

– Я Зубенку свої послуги захисника не пропонувала. Він сам до мене звернувся через два місяці, – безапеляційно заявила вона Центру.

Проте десантник уклав з адвокатом Вдовиченко договір, сплативши спочатку аванс, а потім і всю суму. Але, як показав час, Зубенку допомога адвоката не допомогла. Суд першої інстанції присудив йому шість років позбавлення волі, апеляція “скостила” цей термін до трьох років. У квітні цього року колишнього військовослужбовця (Зубенка звільнили із ЗСУ) відправили відбувати покарання в колонію. Вдома він залишив п’ятнадцятирічного сина, який жив із ним, і дружину. Спілкуючись напередодні відправки з Центром, Зубенко говорив, що переконаний – велика дещиця в такому суворому вироку – помилкова лінія захисту, обрана його захисником.

– Адвокат сказала мені весь час дотримуватися статті 63, що дозволяє нічого не говорити на суді. У підсумку я нічого не пояснив суду, як і за яких обставин у мене з’явилися ці зброя і боєприпаси. Не пояснив, чому я їх узяв і, виносячи свій вердикт, суддя звернув на це особливу увагу. У вироку сказано, що суд критично ставиться до мого каяття, оскільки на суді я відмовився щось пояснювати, – каже Зубенко.

У цій ситуації примітно те, що в діях адвоката Ірини Вдовиченко проглядаються порушення норм адвокатської етики. Стаття 41 цього документа говорить: “…Спонукання адвокатом особи (третіх осіб в інтересах цієї особи), якій він надає безоплатну правову допомогу, до укладення договору в цьому провадженні …. – забороняється. Адвокату, який здійснював (здійснює) захист клієнта за дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, забороняється укладати договір на надання професійної правничої (правової) допомоги цьому самому клієнту в цьому провадженні”.

Роман Зубенко поскаржився на дії адвоката Ірини Вдовиченко до Регіонального центру БВПД у Миколаївській області, але там порушень з боку захисника не побачили. Можливо тому, що Ірина Вдовиченко деякий час працювала у Миколаївській обласній колегії адвокатів. Її тітка тривалий час була суддею апеляційного суду.

Ударники адвокатської праці

Регіональні центри безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД), що є в кожному обласному центрі, надають адвокатів усім без винятку громадянам, яких затримує поліція. На наступних етапах (досудового слідства та суду), якщо підозрювані в скоєнні злочину бажають скористатися послугами своїх адвокатів (на договірних засадах), правом користуватися послугами захисників, наданих державою, вони позбавляються. Але якщо людина не має коштів – держава гарантує їй адвоката. Слід наголосити, що держава надає послуги захисників не лише в кримінальних провадженнях. Українці можуть безоплатно скористатися послугами юристів таких центрів і в цивільних спорах, але зробити це може обмежене коло громадян: малозабезпечені, пенсіонери, неповнолітні, переселенці та учасники АТО/ООС.

Хто ж такий “безоплатний” адвокат? Це звичайний адвокат, який уклав договір із Регіональним центром БВПД на надання своїх послуг із захисту громадян. За цю роботу з ним розплачується держава. Система працює так: у РЦ БВПД щодня чергують близько 10-12 адвокатів, які охоплюють усі райони області. Коли правоохоронці затримують громадян за підозрою в скоєнні злочину, вони негайно зобов’язані повідомити про це в центр, який видає черговому адвокату доручення. З ним захисник протягом години зобов’язаний з’явитися в райвідділ поліції, куди було доставлено затриманого. Доручення може видаватися на короткий термін, так звана окрема процесуальна дія, а може і на тривалий, коли адвокат захищає інтереси підзахисного в суді. Від кількості виконаних доручень та їхньої складності залежить оплата адвоката.

Побутує думка, що держава мало платить “своїм” адвокатам, тому ті не надто стараються захищати своїх підзахисних. Центр журналістських розслідувань вирішив з’ясувати: чи так це насправді? Для цього ми проаналізували відомості, які є у відкритому доступі, а також дані електронної системи державних платежів Е-дата. Несподівано для себе ми виявили, що інформація про низьку оплату адвокатів, які співпрацюють із системою БВПД, не зовсім відповідає дійсності. Ба більше, серед деяких захисників ми знайшли таких, які заробляють дуже солідні гонорари.

Так, зі 106 адвокатів, з якими у РЦ БВПД (і трьох інших місцевих центрів БВПД) укладено договори на надання правових послуг жителям області, до першої п’ятірки за доходами входять: Анатолій та Андрій Вишневські, Вадим Матвєєв, Роман Свідзінський та Михайло Дорошенко. Перші двоє – батько і син, які працюють на адвокатській ниві у Вознесенську. Решта три захисники – жителі Миколаєва. Анатолій Вишневський – безумовний лідер цієї п’ятірки. За останні два роки і п’ять місяців йому вдалося заробити 1,51 млн грн; його син – Андрій Вишневський – 1,08 млн грн; Вадим Матвєєв заробив 1,18 млн грн, Роман Свідзінський – 765 тис. грн і Михайло Дорошенко – 648 тис. грн.

Більше доручень – вищий дохід

Центр зацікавився, у чому ж полягає секрет успіху найбільш оплачуваних адвокатів? Адже їхні колеги, які також співпрацюють із державними центрами БВПД, заробили значно менші суми. У середньому за цей же період вони становили від 150 до 350 тис. грн. Ба більше, далеко не всі адвокати, які працюють лише на себе, можуть похвалитися такими високими заробітками, як деякі захисники від держави.

Так, за даними сайту Труд, середня заробітна плата українських адвокатів становить 15 тис. грн на місяць, і то в найбільш високооплачуваній області – Дніпропетровській, за якою з меншими доходами йдуть Київська – близько 11 тис. грн і Запорізька з 7,2 тис. грн.

Миколаївський адвокат Вадим Матвєєв (який посів друге місце за заробленими коштами) пояснив причини своїх таких високих доходів так:

– Минулого року я отримав багато коштів за процеси, які розпочалися в попередні роки, а закінчилися тільки в 2019 році. За ці процеси мені було закрито акти і виплачено гроші, – пояснив він.

Слова Матвєєва підтверджуються даними відомостей, які є у відкритому доступі, згідно з якими у 2019 році йому дійсно було нараховано понад 400 тис. грн за попередні роки.

А що в інших? Таких великих нарахувань за попередні роки ні в кого з них більше не було. Тоді журналісти Центру подивилися на інший показник роботи адвокатів, які співпрацюють із системою БВПД, – кількість доручень, отриманих ними за останні два роки та п’ять місяців. Адже за виконання цих доручень і нараховуються потім кошти. Залежність пряма: що більше отриманих і виконаних доручень, то вищі нарахування.

Виявилося, що за два роки і п’ять місяців Анатолій Вишневський отримав 404, а його син – 342 доручення, що становить абсолютну першість серед усіх адвокатів, які співпрацюють із центрами БВПД Миколаївської області. Решта адвокатів із першої п’ятірки за доходами – Вадим Матвєєв, Роман Свідзінський, Михайло Дорошенко – отримали за цей самий час 178, 188 і 192 доручення відповідно. У середньому адвокати отримували за цей період 60-100 доручень.

Найкращий захист – угода з прокурором

Що більше доручень, то більше справ, які має встигнути вивчити адвокат, щоб захист був професійним та ефективним. А ще потрібно встигнути потрапити до судів, які знаходяться в різних районах Миколаєва та області, що також забирає багато часу і сил. Чи можливий ефективний захист клієнтів за високої завантаженості?

Щоб дізнатися відповідь на це запитання, Центр зв’язався з Анатолієм Вишневським. Ми попросили його поділитися секретами своєї ефективності, але адвокат був небагатослівний:

– Просто працювати треба. Я ніколи не відмовляюся від доручень центрів БВПД, які мені пропонують. І це стосується не тільки Вознесенська. Я активно їжджу й іншими районами області. Трудовий день у мене починається рано-вранці й закінчується пізно ввечері. При цьому працюю без вихідних і відпустки, – розповів найбільш високооплачуваний адвокат в області в системі БВПП.

Тоді Центр вирішив поцікавитися, наскільки ефективно працює Анатолій Вишневський. Проаналізувавши судові рішення, у яких він брав участь, ми виявили сотні вироків у кримінальних справах, у яких обвинувачений укладав угоду з прокурором про свою винуватість. До речі, у розмові з журналістом Центру він також повідомив, що найближчим часом у нього готуються три угоди про винуватість із прокурором.

Склалася думка, що угода обвинуваченого з прокурором – це і є основний і найбільш ефективний спосіб захисту, який пропонує своїм клієнтам адвокат Анатолій Вишневський.

Нагадаємо, що угода обвинуваченого з прокурором про винуватість – це норма, що з’явилася в кримінально-процесуальному кодексі з 2012 року. Вона дозволяє значно скоротити судовий процес, якщо обвинувачений визнає свою провину в обмін на пом’якшення вироку. Як кажуть юристи, з якими поспілкувався Центр, окрім безумовних плюсів (економія часу та коштів на процесі) така угода має і свої мінуси. Наприклад, якщо обвинувачений, навіть якщо вина його мінімальна (а в деяких випадках навіть якщо невинний), не хоче разом із захисником боротися, доводячи свою правоту, і погоджується на умови прокурора. Або коли учасник злочину заради здобуття свободи навмисно применшує свою роль у правопорушенні, обмовляючи подільників, які не такі поступливі з обвинуваченням.

Адвокатів, які “допомагають” обвинуваченим швидко визнати свою провину, дуже “люблять” слідчі поліції і співробітники прокуратури. Адже такі захисники полегшують їм проведення досудового слідства, позбавляючи необхідності шукати докази вини спочатку підозрюваної, а потім обвинуваченої особи. А от тих адвокатів, які принципово захищають свого клієнта, правоохоронці навпаки не шанують.

Про це добре знає вознесенський адвокат Петро Лукіянчин. Він також співпрацює з центрами безоплатної правової допомоги, як і Анатолій Вишневський, але не має такої кількості доручень, а відповідно й таких доходів.

Наприклад, за два роки і п’ять місяців у нього було всього 40 доручень від центрів БВПД на захист інтересів громадян, а заробив він близько 53 тисяч гривень. При цьому Лукіянчин 26 років пропрацював адвокатом (на відміну від Анатолія Вишневського, який працює адвокатом 12 років), заробивши репутацію принципового і професійного захисника.

Один із найгучніших процесів, у якому він брав участь як адвокат центру БВПД, розпочався 2016 року. Тоді він “витягнув” із в’язниці сирійця Саєда Амада Мохамада, якого звинуватили у вбивстві власної дружини. Петро Лукіянчин довів у суді, що слідчий поліції сфальсифікував докази винуватості обвинуваченого. Лише після цього громадянина Сирії, який просидів сім місяців за ґратами, випустили.

Але після тієї справи, каже Лукіянчин, вознесенські поліцейські роблять усе можливе, щоб відмовити затриманих за підозрою у злочині мати з ним справу.

Із цим безпосередньо зіткнувся мешканець Вознесенська Станіслав Корінний, якого затримали в січні 2017 року у Вознесенську разом із двома товаришами за підозрою у скоєнні злочину за статтями 289 і 187.

– Коли мене затримали і поліцейські дізналися, що захищати мене від центру прийшов адвокат Петро Лукіянчин, вони почали активно відмовляти від послуг цього адвоката. Мовляв, знаємо ми його – він поганий адвокат. Відмовся від нього, – згадує Корінний.

За словами чоловіка, те ж саме правоохоронці радили і його товаришеві, закликаючи відмовитися від іншого адвоката центру БВПД, водночас настійно рекомендуючи послуги Анатолія Вишневського.

Обидва затриманих вчинили так, як від них хотіли поліцейські, і відмовилися від послуг адвокатів, які прибули за дорученням центру БВПП. Але Корінний за наполегливими рекомендаціями рідних потім все одно звернувся до Петра Лукіянчина й уклав із ним договір про правовий захист. Його подільник же скористався рекомендаціями правоохоронців і звернувся до Вишневського, який через певний час оформив договір про його винуватість із прокурором.

Центр звернувся до вознесенських поліцейських, щоб з’ясувати: чи справді в них є свої “улюбленці” та “нелюбленці” серед адвокатів, які співпрацюють із РЦ БВПД? Однак у поліції відмовилися відповідати на запитання журналістів, мотивуючи це тим, що не можуть розголошувати персональні дані адвокатів без їхнього дозволу.

Система БВПД потребує реформування

Про ситуацію, коли слідчі поліції намагаються мати справу з певними адвокатами, Центру розповів і колишній начальник Другого місцевого центру БВПД Олег Антонець.

– Коли я працював у системі БВПД, ми зіткнулися з тим, що слідчі деяких райвідділів поліції вручали підозри про вчинення злочину саме в ті дні, коли в нас чергували певні адвокати. Було видно, що вони мали графік чергування адвокатів центру і щосили користувалися цим. Ми тоді пояснювали поліцейським, що така практика неприпустима, – розповів юрист, який зараз працює адвокатом.

Центр звернувся з проханням до керівництва Регіонального центру БВПД прокоментувати цю ситуацію. Але Євген Мороховець, заступник начальника РЦ БВПД у Миколаївській області сказав, що чує про таке вперше. Він наголосив, що адвокати отримують доручення виключно в рамках свого чергування:

– Найбільшу кількість доручень від Центру мають ті адвокати, хто згоден найбільше працювати. Анатолій Вишневський заступає на чергування раз на два дні, крім того він часто перебуває в резерві, ніколи не відмовляючись їхати захищати клієнтів в інші райони, – пояснив таку велику кількість доручень вознесенського адвоката заступник керівника структури.

Мороховець вважає, що на якість надаваних адвокатом послуг це не впливає. Але на прохання продемонструвати показники якості роботи першої п’ятірки адвокатів, які заробили за два з половиною роки найбільші кошти, відповів відмовою.

– Одразу дати Вам інформацію, яка Вас цікавить, не є можливим, тому що її потрібно довго шукати, – пояснив він.

Тим не менш вознесенські адвокати Петро та Ігор Лукіянчини, які співпрацюють із центрами БВПД, розповіли інше. Мовляв, до своєї роботи ставляться відповідально і від доручень центрів теж не відмовляються. От тільки такої кількості доручень, як батько й син Вишневські, не мають. І припускають, що причина може полягати в тому, що ці адвокати користуються особливим “попитом” у поліцейських слідчих.

Експерт ГО “Чесно. Фільтруй суд” юрист Іван П’ятак каже, що в своїй адвокатській практиці неодноразово стикався з фактами співпраці адвокатів БВПД і поліції.

Це відбувалося, коли адвокат від держави з’являвся в райвідділі ще до того, як туди привозили затриманого, – каже П’ятак.

Він переконаний, що це є відвертим і неприкритим фактом співпраці адвокатів системи БВПД і поліції. Якість надаваних адвокатами за дорученням послуг також має бути вищою, ніж є зараз.

– Бувало так, що, беручи участь на перших порах у справі, адвокат, чи то з необережності, а чи то з наміром, припускався таких прорахунків і помилок, що потім їх було дуже важко виправити, – каже експерт.

Він пояснює, що таке ставлення до клієнтів може бути пов’язане з колишніми правоохоронцями, яких доволі багато серед адвокатів, які співпрацюють із центрами БВПД (Анатолій Вишневський, приміром, колишній міліціонер, який віддав службі в органах понад двадцять років).

– Такі адвокати чомусь швидко знаходять спільну мову з правоохоронцями і починають діяти в унісон з обвинуваченням. Починають підписуватися якісь протоколи, де клієнт зізнається в тому, чого не робив; або з боку правоохоронців застосовується тиск, а адвокат жодним чином цьому не перешкоджає, – додає П’ятак.

Нонна Надіч, адвокат і секретар Комітету із захисту прав адвокатів Національної асоціації адвокатів України, теж переконана, що система БВПД потребує радикальних змін.

– Стаття 59 Конституції гарантує, що держава зобов’язана надавати правову допомогу тим громадянам, які матеріально не можуть її собі забезпечити. Але це не означає, що така послуга має бути видимістю правової допомоги, її імітацією. На жаль, зараз часто це виглядає саме так, – каже Надич.

Адвокатка додає, що неодноразово стикалася з випадками, коли захисники системи БВПД ставилися до виконання своїх завдань формально. Що називається, “відбували” свій номер. Згодом це впливало на перебіг досудового розслідування і навіть на судове рішення.

– Але ж у такий спосіб порушується принцип справедливого правосуддя, – підсумовує адвокат.

Недосконалий розподіл доручень, що несе корупційні ризики, співпраця з правоохоронцями, на шкоду інтересам підзахисного, непрофесійний та неефективний захист клієнта, відсутність контролю якості послуг, що надаються, роздуті штати за невисокої якості роботи – ось неповний перелік “гріхів” “безоплатних” адвокатів і системи БВПД загалом.

У цьому чесно зізнаються самі юристи, які працюють у системі безоплатної правової допомоги, з якими поспілкувався Центр. Активне обговорення цих проблем можна зустріти і в профільних групах у соціальних мережах.

Але чи почнеться реальне реформування цієї системи, поки що сказати важко. Попри претензії, які висувають адвокатам безоплатної правової допомоги, керівництво Регіонального центру БВПД у Миколаївській області поки що жодних проблем у діяльності організації, здається, не бачить. Коментуючи ситуацію з Романом Зубенком, якого захищала адвокат за дорученням центру Ірина Вдовиченко, Євген Мороховець жодних порушень адвокатської етики з її боку не побачив. А значить і далі вона чи інші адвокати системи БВПД шукатимуть собі клієнтів серед тих затриманих, кого захищали за дорученням центрів безоплатної правової допомоги.

До речі, Роман Зубенко звернувся до Регіонального центру БВПД по допомогу, щоб там підготували касаційну скаргу на рішення суду другої інстанції. Але Верховний Суд України навіть відмовився прийняти її до провадження.

Керівник Мороховця – Наталія Гнатуша – складається враження, що теж усім задоволена. Про що говорить хоча б те, що часу на зустріч із журналістом для серйозної розмови вона так і не знайшла. Мабуть, робота центру Гнатушу цілком влаштовує, як і її київське керівництво, а отже, порочна практика адвокатів системи, про яку розповів Центр, процвітатиме.