Грант – у каналізацію
Для ліквідації забруднення Дунаю свої зусилля об’єднали Україна, Румунія та Молдова, що мають вихід до річки. Масштабний проект з будівництва вакуумної каналізації та очисних споруд отримав міжнародний грант, а розпорядником коштів у нашій країні став департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної держадміністрації. Через два роки після реалізації задуму Дунай, як і раніше, поповнюється нечистотами. А на відповідальних посадових осіб заведено кримінальні справи. Що і чому пішло не так, розбиралися кореспонденти Центру журналістських розслідувань.
Відповідь по-європейськи
Невелике придунайське містечко Вилкове, що розташоване на півдні Одеської області, відоме як Українська Венеція. Тільки на відміну від всесвітньовідомого італійського культурного центру воно розташоване на суходолі, а на його вулицях прокладено численні так звані канали-єрики, які ведуть до Дунаю, вздовж узбережжя якого й розташоване місто. Централізовану каналізацію тут прокласти практично неможливо, а тому мешканці користуються вигрібними ямами або… спускають нечистоти у вуличні канали, які звідти потрапляють просто до дунайських вод.
Захистити від забруднень одну з найзначущіших річок Європи покликаний був великомасштабний грантовий проєкт “Інвентаризація, оцінка та зменшення впливу антропогенних джерел забруднення в Нижньодунайському регіоні”, розроблений трьома країнами спільно. У 2014 році Євросоюз виділив для цієї мети 5,1 млн євро. Більша частина грошей – 4,4 млн євро – дісталася Україні, а розпорядником і замовником основних робіт став департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації. За ці гроші українська сторона мала: побудувати у Вилковому вакуумну каналізацію, реконструювати очисні споруди; а потім збирати проби і проводити моніторинг стану води, повітря і ґрунту в Придунайському регіоні. За результатами досліджень передбачалося розробляти програми для зниження забруднення річки.
Побудовану за європейські гроші каналізацію і реконструйовані очисні споруди ввели в експлуатацію наприкінці 2017 року. Додатково було встановлено систему моніторингу діяльності всієї вакуумної магістралі.
Нова мережа проходить майже через усе місто, але “Венецію” охоплює погано. Але ж саме ця острівна частина міста, порита єриками, більше за інших страждає через відсутність відвідної системи, а стоки потребують ретельного очищення. Чи змінила щось вакуумна каналізація?
Зручність не для всіх
Сім’я Івана – він, дружина та двоє дітей – мешкає на вул. Придунайській, що розташована просто на березі річки. Навесні в паводок ці місця затоплює. А тому замість тротуарів настелені кладки – дерев’яні підмостки на підпорах. Відводити стоки нікуди, а тому вулиця мала потрапити в проєкт однією з перших. Ще 2012 року господиня будинку, як і сусіди, давала дозвіл на встановлення на території свого домоволодіння приймальної камери. Але до справи чомусь так і не дійшло.
– Каналізації немає і не було ніколи – туалет у дворі, там же за будинком вигрібна яма. А каналізацію ніхто не проводив. Навіть робітників не було, – каже Іван.
Виявляється, що для пересічних жителів Вилкового проблема відведення стоків нікуди не зникла. А самі вони практично не можуть скористатися цим “благом цивілізації”. Для жителів, багато з яких уже на пенсії, підключення до системи загрожує вилитися “в копієчку”. Поки каналізацію будували, під час громадських слухань людям обіцяли безплатне підключення, а після введення в експлуатацію озвучили цифри: від 5 до 20 тис. грн!
– Я хотів підключитися до вакуумної каналізації. Прийшли з фірми, порахували, скільки це коштуватиме. Вийшло 20 тис. грн. Яма ось там – за будинком, а тягнути потрібно он туди, – показує Михайло, мешканець вулиці Бєлгородський канал.
Ось і порахував пенсіонер, що платити раз на три місяці 200 грн за вивезення нечистот асенізатором йому вигідніше, ніж підключатися до нової каналізації. Із 7000 мешканців міста, яких, згідно з цілями проєкту, передбачалося забезпечити каналізацією, фактично підключено тільки 120, причому 27 із них – бюджетні установи.
Чи була змова?
Водночас роботи із заміни комунікацій у Вилковому стали предметом кримінального провадження, яке наприкінці 2017 року розпочала прокуратура Одеської області. Правоохоронці підозрюють у змові та махінаціях з метою заволодіння бюджетними коштами посадовців замовника – департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА, підрядника – ТОВ “Полімерконструкція ЛТД” та технагляд в особі держпідприємства “Одеська об’єднана дирекція будівництва водогосподарських суб’єктів”. Наразі правоохоронці повідомили про підозру власнику ТОВ “Полімерконструкція ЛТД” В. Чиричу – як організатору злочину, а також трьом колишнім директорам департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА, керівнику та двом працівникам технагляду.
– За даними слідства, засновник підприємства-генпідрядника, що займалось будівництвом та реконструкцією каналізаційних очисних споруд м. Вилкове, у змові з іншими особами заволодів понад 6 млн 800 тис. грн коштів, – йдеться у відповіді із прокуратури Одеської області до Центру журналістських розслідувань. – Оборудку спільно з іншими фігурантами реалізували шляхом підробки документів для завищення обсягу виконаних робіт, фактично здійснивши роботи не повною мірою. Зокрема завищено обсяги робіт під час здійснення ремонту каналізаційних насосних станцій, благоустрою території, прокладання трубопроводів. А також не виконані певні частини робіт, які, згідно з будівельною документацією, вказані як виконані.
Колишній директор департаменту екології та природних ресурсів Іван Петрів (керував з липня 2016 р. по червень 2017 р.) вважає звинувачення проти себе та колег абсурдними та безпідставними.
– Підозри ґрунтуються на чиїхось припущеннях – чи то прокурорів, чи то якихось третіх зацікавлених осіб, які намагалися здійснювати тиск. Не вказується, ні з ким, ні коли, ні де, ні якими коштами я заволодів, – пояснив Петрів журналісту. – Коли було оголошено підозру, все, що мені надали, це чотири аркуші виписки з будівельної експертизи.
На думку екскерівника департаменту, справа сфабрикована правоохоронцями, можливо, з метою тиску на бізнес.
У мене тільки одне припущення: це тиск на приватний бізнес і на нас, приватних осіб. Не знаю навіть, яку мету переслідують у даному випадку слідчі, тому що вони порушили дуже багато норм законодавства, зокрема, питання підслідності та порядок відкриття кримінального провадження.
Сьогодні у справі значиться дев’ять підозрюваних: Володимир Чирич – як організатор схеми та один із власників фірми-генпідрядника “Полімерконструкція ЛТД” (до березня 2019 р.), а також головний інженер і колишній директор підприємства; керівник і два інженери фірми, що проводила технагляд – ДП “Одеська об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів”. За період від розробки до завершення проєкту в департаменті змінилося п’ять директорів: Анатолій Яцков, Олександр Ставнійчук, Андрій Городинський, Іван Петрів та Ірина Шатохіна. Трьом із них повідомлено про підозру у справі.
Один із головних фігурантів справи, власник ТОВ “Полімерконструкція ЛТД” Володимир Чирич, якого прокуратура підозрює в організації схеми розкрадання бюджетних коштів, своєю чергою, вважає кримінальне провадження сфабрикованим прокуратурою, а експерта, що проводила будівельну експертизу, некомпетентною.
Утім, розслідування триває, і остаточні висновки залишаються за правоохоронцями.
Хронологія торгів
Як же здійснювався проєкт захисту Дунаю від забруднень? Торги на будівництво вакуумної каналізації та очисних споруд проводилися двічі. Перший тендер на закупівлю робіт з реконструкції очисних каналізаційних систем у м. Вилкове департамент екології та природних ресурсів Одеської ОДА провів навесні 2015 року. Підряд вартістю 61,29 млн грн виграла одеська компанія – ТОВ “СМУ-22”. А пропозицію другого учасника – київської компанії ТОВ “Полімерконструкція ЛТД” – було відхилено: на конкурс подали не всі документи.
Але за два місяці Департамент і ТОВ “СМУ-22” достроково розірвали договір за згодою сторін.
Новий тендер провели в серпні 2015 року, і цього разу його виграло ТОВ “Полімерконструкція ЛТД”, запропонувавши суму в 57,1 млн грн.
У процесі виконання робіт Департамент екології та ТОВ “Полімерконструкція ЛТД” уклали кілька додаткових договорів на роботи, які чомусь не були передбачені проєктом. У результаті Департамент заплатив “Полімерконструкції ЛТД” 80 млн 134 тис. 593 грн, тобто майже на третину більше від початкової вартості.
Два в одному: і розробник, і підрядник
Що являє собою переможець, який отримав вигідне замовлення, оплачене з Європи? Кінцевим бенефіціаром ТОВ “Полімерконструкція ЛТД” є кіпрська офшорна компанія “Полімерус Трейдінг Лімітед” і мешканець Києва Володимир Чирич. Основним видом діяльності компанії є виробництво пластмасових листів, камер для шин і профілів. ТОВ “Полімерконструкція ЛТД” зі статутним капіталом 31,5 тис. грн. зареєстровано в Києві по вул. Грушевського, 28/2, н.п. 43.
За даними податкової, це одна з адрес найбільшої масової реєстрації юросіб Києва, повідомляло видання “Наші гроші”. Крім того, Володимир Чирич за часів Леоніда Кучми очолював центральне будівельне управління Міноборони, а згодом був відряджений до Адміністрації президента Віктора Медведчука.
Ще один важливий факт: саме фірма Володимира та його сина Дмитра Чиричів, ТОВ “Бізнес Інформація Технологія”, розробила робочий проєкт реконструкції каналізаційних очисних споруд у м. Вилкове. Проект цей чомусь не передбачав цілу низку робіт, за які підрядникові – фірмі того самого Володимира Чирича ТОВ “Полімерконструкція ЛТД” – департамент екології додатково заплатив понад 20 млн грн. Цікаво, що до категорії “додаткових” увійшли ті роботи, без яких система не змогла б працювати: зокрема, реконструкція каналізаційної насосної № 5, пуско-налагоджувальні роботи, приєднання насосних до електромереж та підключення до системи державних установ.
На наше запитання, чому так вийшло, Володимир Чирич послався на “не залежні від нього обставини”. Наприклад, у початковому проєкті не було передбачено підключення вакуумних насосних станцій до електромережі, тому що, за його словами, “не було технічних умов”.
Нам було надано документи, що підключатися можна в будь-якій точці мереж, що всі мережі комунальні. А потім, виявляється, не комунальні. Мережі належать до Кілійської РЕМ. І підключитися до них неможливо. Тому треба було брати технічні умови, розробляти проєкт, узгоджувати з Кілійським РЕМом, затверджувати, і таким чином виконувати потім ці роботи, – пояснив Чирич.
Розобратися в технічних тонкощах може тільки фахівець. Але важко припустити, що розробник і виконавець робіт – дві фірми, які належать одному засновнику, – могли не узгоджувати свої дії між собою та припуститися настільки суттєвих помилок.
Екоцентрів цілих два. А досліджень немає
Виділивши мільйони євро на будівництво каналізації та очисних споруд, грантодавець зажадав моніторити стан річкових вод, здійснювати програми з їх очищення, а також зробити всю цю інформацію доступною для широкої громадськості, що цілком логічно. І на це також було передбачено і витрачено чималі кошти гранту. Але моніторинг, схоже, так і не ведеться.
Для моніторингу забруднень Нижньодунайського регіону Одеська облдержадміністрація спеціально створила дві екологічні установи: комунальну “Центр сталого розвитку та екологічних досліджень Дунайського регіону” та екологічний центр у м. Кілія Одеської області, на що пішло 195 тисяч євро. Журналісти побували в обох центрах і дійшли висновку, що вони себе не виправдовують.
Пересувну мобільну лабораторію вартістю 6,3 млн грн, закуплену й передану “Центру сталого розвитку”, за два роки, із грудня 2017-го, так і не запустили.
Лабораторія є, але вона не може робити ті аналізи, на які розрахована, – пояснив журналістам заступник директора департаменту екології Одеської ОДА Максим Садчиков, – немає лаборантів, які це б змогли робити. Устаткування не перевірено і не пройшло сертифікацію.
Але ж саме департамент екології облдержадміністрації повинен тепер фінансувати діяльність лабораторії, придбану за допомогою європейського гранту! Можливо, одеські чиновники недооцінюють важливість такої роботи, а тому не виділили вчасно кошти?
Одеський екоцентр розміщується у двох тісних кабінетах у будівлі облдержадміністрації. Наразі там працює 7 осіб, серед яких немає ні лаборантів, ні наукових співробітників. Займаються, здебільшого, просвітницькою діяльністю, організацією екологічних акцій для дітей, але аж ніяк не дослідницькою роботою.
Директор Центру Ліліана Іванова пояснює це тим, що на ці потреби не виділяють грошей. До того ж, за її словами, займатися моніторингом забруднення води може спеціалізована установа.
З екологічним центром у м. Кілія схожа історія. За два роки в усій 2-х поверховій будівлі працювала лише одна співробітниця, яка нібито раз на тиждень вела екологічну школу. У вересні нинішнього року, за словами директора одеського екоцентру Ліліани Іванової, звільнилася і вона. А центр підписав з Кілійською міською радою меморандум про оперативне управління будівлею.
А виконавці хто
Доволі сумнівними виглядають переможці двох тендерів, проведених департаментом екології Одеської ОДА.
Право розробити “Програму з нарощування потенціалу” отримав ФОП Малик Роман Юрійович. Він мав скласти рекомендації для роботи Регіонального центру екологічних досліджень, підготувати інструкції, виконати аналітику і провести навчальні семінари для фахівців, які займуться подальшим моніторингом.
Згідно з єдиним держреєстром фізичних та юридичних осіб, ФОП Малик Роман Юрійович зареєстрований в Одесі, і за період із 2013-го до 2017-го роки тричі розпочинав та закривав свою підприємницьку діяльність, пов’язану здебільшого з торгівлею. Державний тендер на підготовку працівників дослідницьких і моніторингових організацій виявився єдиним, у якому він брав участь. Причому, в умовах конкурсу чомусь не було вимоги про виконання подібних робіт у минулому. Отримавши 2 млн 465 тис. грн, ФОП Малик благополучно закрився в черговий раз.
Також, як і ФОП Шилов Максим Васильович, який виграв тендер за “Програмою підвищення інформованості”, у рамках якої мав провести три навчальні семінари в Одесі за 1 млн 568 тис. грн. Теми тренінгів мали стосуватися забруднення ґрунту, води, довгострокового моніторингу та оцінки ризиків. Шилов зареєстрував підприємництво в селі Каїри Херсонської області буквально за місяць до проведення тендера. І від нього не вимагали виконання аналогічних договорів. У квітні 2017 року, через 8 місяців після проведення торгів, Шилов закрив підприємництво.
Ми намагалися зв’язатися з підприємцями Маліком і Шиловим за номерами, зазначеними в реєстрі фізичних та юридичних осіб, але вони не працюють або відключені.
На наш інформаційний запит із проханням надати копії звітів і вказати, де можна ознайомитися з результатами лабораторних досліджень і розробленими програмами в електронному вигляді, департамент екології надав витяги зі звітів. А також посилання на сайт проєкту, де вони мають бути розміщені для інформування громадськості. Звітів на цьому ресурсі практично немає, а отже, ця інформація залишається невідомою широкому колу жителів області.
Запитувана інформація частково опублікована на сайті проєкту за посиланням http://lsp.sea.gov.ua. У зв’язку з великим обсягом інформації робота з їхнього оприлюднення триває, – повідомили в департаменті.
Хочете знати? Не дізнаєтеся!
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України розробив методологію оцінки ризиків від джерел забруднення ґрунту та вод, за що мав отримати 100 тис. євро. Однак, за словами директора інституту Бориса Буркінського, за виконані роботи департамент екології не доплатив 44 тисячі євро.
На наші звернення до департаменту екології облдержадміністрації провести повний розрахунок за виконані роботи відповідь не отримано та повний розрахунок не здійснено, – повідомили в Інституті.
Ще 370 тис. євро, згідно з грантовим договором, мав отримати Український науковий центр екології моря за “проведення інвентаризації об’єктів хімічних складів і джерел забруднення води; створення служби інформаційного забезпечення громадськості щодо джерел забруднення в регіоні Нижнього Дунаю”.
Принципово, що УкрНЦЕМ мав розробити вебсайт, на якому б розміщувалась уся інформація, яка стосувалась проєкту. Також до його завдань входило створення інтерактивних гіс-карт і розміщення їх на веб-порталі проєкту за результатами моніторингу забруднень усіх трьох країн.
На наш запит з УкрНЦЕМ поінформували, що виконали всі поставлені завдання й отримали 256 тисяч євро.
Розроблено базу даних джерел забруднення для Нижньодунайського регіону http://lsp.sea.gov.ua/lspdb/, та відповідну інтерактивну систему, що містить просторові дані за результатами проєкту http://ims.sea.gov.ua:8081/flexviewers/lsp/, які є загальнодоступним інтернет-ресурсом, – йдеться у відповіді.
Журналісти зайшли на вказаний сайт. Теоретично ресурс доступний. Практично ж те, що розміщено на сайті, складно назвати інтерактивними картами. Нанесені кольорові квадратики, трикутники та кружечки, жодної клікабельності та навіть легенди немає. Бази даних доступні тільки англійською мовою. Але навіть знаючи мову, жодних подробиць знайти не можна. Ми спробували подивитися звіт за 2017-й рік про вміст важких металів у воді, але знайшли лише запис “немає даних”. Ось і вся відкритість екологічних даних! Яка ж робота виконана науковим інститутом, як про неї дізнатися?
Ще одне кримінальне розслідування
У березні 2016 року департамент екології та природних ресурсів Одеської ОДА провів тендер на 10,7 млн грн на закупівлю чотирьох послуг, передбачених грантовим проєктом. Звертає на себе увагу те, що завдання передбачалися схожі на ті, що виконували й інші партнери Одеської облдержадміністрації: відібрати проби та аналізи для виявлення наявних джерел забруднення ґрунту й води; провести оцінку ризиків для здоров’я людини й довкілля від джерел забруднення; підготувати план заходів зменшення впливу джерел забруднення; розробити систему довгострокового моніторингу. За результатами тендеру ці роботи повинно було провести ТОВ “Регнум Оріс”, така собі фірма “широкого профілю”. Основною її діяльністю вказано оптову торгівлю паливом, а ще – торгівлю фармацевтичними та товарами господарського призначення, деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним устаткуванням і, зрештою, – “інша професійна, наукова та технічна діяльність”.
Очевидно, останнім пунктом “Регнум Оріс” бажало займатися найменше і звернулося до субпідрядників. За місяць до торгів фірма уклала договір із державним “Одеським обласним лабораторним центром Держсанепідслужби” на проведення 1-ї частини досліджень на суму 296 тис. грн. Для виконання інших 3 частин на підставі цивільно-правових договорів підприємство найняло фахівців Одеського державного екологічного університету. Загальна сума коштів, витрачених ТОВ “Регнум Оріс”, склала 377 тисяч грн. А від департаменту екології фірма отримала 10,7 мільйона гривень гранту.
Зазначимо, що відповідно до системи аналітики публічних закупівель Clarity Project “Регнум Оріс”, подаючи документи для участі в тендерах, вказував контактний номер телефону ідентичний з тим, який вказувала і ТОВ “Укрполімерконструкція”, беручи участі в тендерах. Одним із засновників “Укрполімерконструкції” є Володимир Чирич.
У 2017 році СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом привласнення посадовими особами фірми “Регнум Оріс” 10 млн 407 тис. 581 грн бюджетних коштів. Якраз без урахування суми, сплаченої субпідрядникам. У слідчому відділі СБУ в Одеській області на наш запит повідомили, що передали справу слідчим Національної поліції.
Чистий Дунай: реальність чи міф
Через два роки після закінчення проєкту можна підбити деякі підсумки. Витрачено понад 80 млн грн. Із 7000 осіб, яких передбачалося забезпечити каналізацією, під’єднано близько 120 абонентів.
Моніториться чи ні стан води і ґрунту в регіоні, і який він, невідомо, оскільки інформація на сайті проєкту доволі мізерна. Дійсний стан річки залишається прихованим за сімома печатками від широкого загалу.
Виконання специфічних робіт з відбору проб води та ґрунту, проведення моніторингу Одеська облдержадміністрація довіряла чомусь фірмам, дуже далеким від подібної діяльності. Дивує і поява посередників-субпідрядників, що може вказувати на можливі схеми відмивання грошей. Адже що довший ланцюжок, то легше приховати недостачі.
Кримінальні справи за фактами можливих фінансових махінацій розслідують понад два роки, а обвинувачені в розкраданні мільйонних сум європейського гранту спокійно розгулюють на волі.
Тим часом пересічні жителі Вилкового продовжують зливати нечистоти в канали-єрики, використовувати цю ж воду в побуті, наражаючись на небезпеку зараження, а Дунай залишається таким самим забрудненим, як і раніше.
На екологію і захист природи в нас завжди не вистачає коштів. Головною причиною забруднення річок, ґрунту і повітря чиновники, як правило, називають саме цю причину. Тут же випадок особливий – гроші, і чималі, знайшлися за кордоном. Але, схоже, вони були витрачені даремно. І якщо закордонні спонсори переконаються в цьому, розплачуватися Україна буде з власного бюджету, тобто гривнями з кишень своїх громадян.
А ще екологія була і є зручним способом для відмивання грошових коштів. Відповідь на запитання, чи були зловживання під час реалізації міжнародного проєкту із захисту Дунаю, мають дати правоохоронці. Якщо, звісно, докопаються до істини.
Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою