Партійна каса «Слуги народу»: гроші не пахнуть

Майже 36 млн. грн за три місяці перерахували партії “Слуга народу” підприємці нашого південного регіону. У законі ці суми називаються “пожертвами”, “благодійною допомогою”. Однак серед спонсорів є далеко не меценати і безсрібники, а бізнесмени, які мають проблеми з законом, а то й кримінальне минуле. З чого складаються “гроші партії”, а головне, хто їх жертвує – тема чергового журналістського розслідування.

Нова матриця за старими лекалами

Нещодавно обраний очільник партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко заявляв:

“У нас є багато фізичних і юридичних осіб, готових жертвувати нам невеликі суми”.

Інший її лідер Руслан Стефанчук, звертаючись до журналістів, запевняв:

“Ми сповідуємо принципи прозорості та будемо вдячні, якщо ви, представники ЗМІ, скажете нам про запобіжники, які дадуть змогу не втратити рівень народної довіри”.

На ділі ж фінансування партії залишається прихованим за сімома печатками, а грошові потоки, за рахунок яких вона існує, виявляються вельми сумнівного походження. Схоже, що гучні заяви про “нову матрицю”, за якою збиралися працювати прихильники Президента Володимира Зеленського, які прийшли в політику, є всього лише гарними передвиборчими обіцянками.

На такі роздуми наводить фінансовий звіт “Слуги народу” за третій квартал нинішнього року, оприлюднений у середині листопада.

Із тридцяти юридичних осіб, які перерахували до фонду партії 89,7 млн грн, одинадцять – представники південних областей: десять одеських і одна миколаївська приватні фірми. Сумарно вони поклали в скарбничку “народних слуг” 35,9 млн. грн, що склало добру третю частину квартального бюджету партії.

Більшість коштів було пожертвувано в липні одним, рідше трьома-чотирма платежами. Загалом дарувальники переганяли по 2,9-3,3 млн. грн. Тобто стільки, щоб не перевищити розмір спонсорських коштів у 3 млн. 348 тис., дозволених законом. Це максимальна сума для перерахування юридичними особами.

Щедрість підозрюваних

Приватна компанія “Фермерське господарство “Екопівдень” – єдина з Миколаївської області, яка робила перерахування в касу “Слуги народу” і доволі примітна. Виявилося, що за нею стоять люди, які ще не так давно перебували в СІЗО. Сама фірма нині є фігурантом кримінального провадження.

Пожертвування склали 3,3 млн грн. Кошти перераховували в один день – п’ятого липня – чотирма переказами по 825 тис. грн.

ТОВ “ФГ “Екопівдень” зареєстровано в Снігурівці за адресою: вулиця Виноградна, 21. До речі, нинішню назву товариство отримало нещодавно, в червні минулого року. До того 11 років фірма називалася “Веломир-К”.

Кардинальні зміни торкнулися і засновників. З 27 травня 2019 року власником значиться мешканка Херсону Юлія Голубенко. До цього компанія належала миколаївському підприємцю Олегу Коноваленку, якого правоохоронці затримали разом із Михайлом Титовим на прізвисько Мультик наприкінці серпня 2017 року. Їм і ще кільком особам правоохоронці інкримінували створення злочинної організації.

У 2017 р. Генпрокурор України Юрій Луценко на всю країну назвав Титова “кримінальним авторитетом, який тримає в страху всю область”. І обіцяв, що цьому буде покладено край. Але щось пішло не так, і Коноваленка, а потім і інших фігурантів  одного за одним відпустили з-під варти.

Багато років юридичною адресою компанії “ФГ “Екопівдень” (“Веломир-К”) був офіс на проспекті Центральному (Леніна), 101, де були зареєстровані фірми, підконтрольні Михайлу Титову. А першим засновником і директором компанії був Володимир Леонов – батько ще одного фігуранта справи Титова – Дмитра Леонова, який помер у березні минулого року в миколаївському СІЗО.

Олег Коноваленко пов’язаний зі скандально відомим у Миколаєві бізнесменом Олексієм Пеліпасом, якого також називають у справі Тітова. З 2011 по 2015 роки Коноваленко керував фірмою Пеліпаса “Південдорсервіс”, яку потім перейменували на ТОВ “Карс Клінінг”.

У прокуратурі Миколаївської області нас запевнили, що кримінальну справу за участю фірми “Екопівдень” готують до розгляду в суді, тож усі її фігуранти мають статус підозрюваних, а серйозні звинувачення з них не знято.

Фірма-привид та бізнес-леді інкогніто

У Снігурівці, на вул. Виноградній, 21, куди добралися журналісти Центру, ніякої фірми не виявилося. Місцевий бізнесмен Василь Нікурадзе, який викупив кілька років тому виробничий комплекс за цією адресою, нічого не чув про “ФГ “Екопівдень” і власників її не знає. Місцеві жителі, з якими говорили розслідувачі, також нічого не знають про компанію.

    Ресурс Youcontrol даних про фінансові показники “ФГ “Екопівдень” не має. Натомість є інформація про кримінальне провадження, де згадується “ФГ “Екопівдень”. Йдеться про заволодіння якимись підприємцями пальним на понад 8 млн. грн. За версією слідства, група осіб привласнила та легалізувала чуже майно за допомогою підставних фірм. До них слідчі відносять і миколаївську компанію.

Із власницею “ФГ “Екопівдень” Юлією Голубенко поспілкуватися не вдалося. За вказаною в реєстрі адресою: смт Комишани Херсонської області, вул. Добровольців (Комсомольців), 18 – Юлі не виявилося. Сусіди повідомили, що вона перебралася в Херсон. А звістка про те, що вона володіє компанією з мільйонними оборотами, викликала в них посмішку: сім’я у Юлі – звичайнісінька, а в брата навіть були проблеми з погашенням кредитів.

Матір Юлії – Світлана, з якою вдалося зателефонувати, подумала, що журналіст її розігрує. Але допомогти нам поговорити з донькою категорично відмовилася.

Пушкінська, 36 – адреса ділової удачі

Серед десятка одеських фірм, які пожертвували великі суми пропрезидентській партії, до деяких є запитання з приводу походження коштів.

Три з них – “Кодексо” (розмір внеску – 3,338 млн. грн), “Флора Імпекс” (2,88 млн. грн) і “Барака Трейдинг” (2,92 млн. грн) разом з іще однією фірмою “Амбра Імпекс” (3,1 млн. грн у червні 2019 р. – ред.) – є фігурантами кримінального провадження, відкритого у квітні 2018 року за ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах). Правоохоронці підозрюють компанії в тому, що за пособництва співробітників латвійського банку, а також підконтрольних суб’єктів господарювання – резидентів України – вони організували злочинну схему експорту сільгосппродукції за кордон, щоб уникнути платежів державі. Результати фінансових операцій не відображалися ні в бухгалтерській, ні в податковій звітності.

Ми звернули увагу на дивну обставину. Згідно з даними ресурсу Youcontrol, зазначені фірми, які легко перераховують мільйони гривень на пожертви, мають борги і дають серйозний привід сумніватися в їхній спроможності. Наприклад, у “Кодексо” боргові зобов’язання за 2018 рік утричі перевищили доходи (210 тис. грн до 70 тис. грн відповідно – ред.)! А у “Флора Імпекс” справи минулого року йшли ще гірше: заборгованість сягала 47 млн. і перевищувала дохідну частину в 40 разів!

Три з чотирьох фірм, а саме “Кодексо”, “Флора Імпекс” і “Амбра Імпекс”, прописані в Одесі за однією адресою – вул. Пушкінська, 36, і розташовуються в сусідніх офісах. У телефонній розмові директор “Кодексо” не захотів відповідати на запитання, звідки взялися кошти для політичної “благодійності” за такого фінансового стану. Телефони двох інших фірм виявилися недійсними.

На Пушкінській, 36 зареєстрована ще одна фірма-спонсор партії “Слуга народу” – “Кристал М”. Компанію було зареєстровано наприкінці травня нинішнього року, але вона вже встигла заробити 3 млн грн, які одразу ж задонатила партії в середині липня (напередодні парламентських виборів).

Зустрітися з настільки успішними підприємцями нам не вдалося. В одеському бізнес-центрі за вказаною адресою охорона не пропустила далі турнікета. Зв’язавшись внутрішнім телефоном по черзі з кожною фірмою, автор почув одну й ту саму відповідь: спілкуватися з пресою бажання немає!

Інваліди почекають

З іншими одеськими спонсорами “Слуги народу” теж не все просто. Компанія “Віста Спейс”, зареєстрована в Чорноморську, з 2018 року згадується в кримінальному провадженні про несплату податків до бюджету. Військові прокурори підозрюють, що ця фірма разом з іншими приватними компаніями брала участь у схемі, яка вела на “верхівку” влади: задіяні були колишній президент, прем’єр-міністр і голова податкової служби.

За даними ресурсу Youcontrol, зараз фінансове становище фірми незадовільне. Боргові зобов’язання в 2018 р. на 10 млн грн були вищими за дохідну частину. При цьому фірма знайшла 3,24 млн. грн, щоб пожертвувати їх новим політикам.

Власник і директор фірми Олександр Овсієнко, з яким журналісти говорили телефоном, стверджує:

“Кошти, які ми пожертвували, наші!”.

Овсієнко пояснив, що в махінаціях із податками, які стали предметом судового розгляду, фірма брала участь “вимушено”, оскільки його “змусили” це зробити.

Ще одного спонсора – фірму “Лана Подове”, зареєстровану в м. Рені Одеської області, правоохоронці підозрюють у незаконному обготівковуванні коштів. У червні нинішнього року розпочато кримінальне розслідування з цього приводу.

За даними Youcontrol, за те, що компанія не подавала податкову звітність, минулого року анулювали її свідоцтво платника ПДВ (податок на додану вартість – ред.). Це означає, що практично ніякої господарської діяльності вона не вела. Статутний фонд фірми дорівнює нулю. Звідки мільйони на благодійність, незрозуміло.

Ще одна деталь: на початку року з фірми примусово стягнули кошти, які вона заборгувала Херсонському фонду інвалідів. Однак на партійні внески 3,3 млн. грн знайшлися. Дізнатися подробиці нам не вдалося, оскільки телефон, зазначений у документах “Лана Подове”, виявилося, належить іншій особі.

Насамкінець відзначимо ще дві одеські фірми – “Таміра Торг” і “Кас Агро”, які, згідно з Youcontrol, проводили торговельні операції з іноземними компаніями, включеними до так званого “чорного списку” Євросоюзу. Перша перерахувала президентській партії 2,92 млн грн, друга – 1,37 млн грн. При цьому “Таміра Торг” робила “пожертви” двічі. Наприкінці червня перерахувала 2,95 млн грн, від яких голова партії чомусь відмовився. Але через три дні платіж майже на ту саму суму справно пішов за призначенням.

Ми вирушили в Одесу і розшукали компанію “Таміра Торг”. Розташована вона всього лише за метрів сто від офісу на вул. Пушкінській, 36. Але там спілкуватися з журналістами не побажали.

Чому ж партія “Слуга народу” настільки лояльна до репутації спонсорів? Невже інформація, яку дізналися ми, невідома у штабі “Слуги народу”? Чому партійці приймають кошти від приватних компаній, які є фігурантами кримінальних розслідувань і за якими часто стоять люди, підозрювані в тяжких злочинах? Можливо, це фірми-прокладки, через які тільки проводилися чужі гроші?

Ці питання ми надіслали у своєму інформаційному запиті до офісу партії “Слуга народу”, але на момент здачі статті відповіді не отримали.

Аналітик руху “Чесно” Ігор Фещенко вважає, що в питаннях фінансування президентська політсила нічим не відрізняється від інших партій, які давно влаштувалися в українській політиці. За його словами, легше назвати політичні об’єднання, які не використовують підставних спонсорів, аніж навпаки.

-Причин декілька: обмежена кількість реальних донорів, готових спонсорувати партії, та планка розмірів пожертвувань, що обмежена законом, – стверджує експерт.

Ще однією важливою причиною, на його думку, є те, що донори не можуть пояснити походження пожертвуваних коштів, тож вимушені переховуватися.

– Що стосується миколаївської фірми “ФГ “Екопівдень”, за якою можуть стояти люди, яких підозрюють у скоєнні злочинів, то ми не можемо стверджувати точно, чи їхні ці кошти, чи дану компанію просто використали, – каже Фещенко.

Як бачимо, незважаючи на передвиборчі запевнення в чесності, відкритості та неухильному дотриманню законів, нові “зелені” не гребують використовувати колишні джерела фінансування, як і їхні попередники. Уже давно ніхто не вірить у те, що утримати на плаву будь-яку партію можна внесками рядових членів. Очевидно, забезпечити безбідне існування політичному об’єднанню можна, лише звернувшись до “грошових мішків”. І тут, як то кажуть, будь-які засоби хороші. Нехай навіть “забруднені” підозрами правоохоронців. Не випадково “дарувальники” категорично уникають називати себе і походження своїх грошей. Невідомо, про що домовляються між собою політики і бізнесмени за зачиненими дверима, які умови висуваються під час кожної такої угоди, і чиї інтереси отримають потім “зелене світло” в економіці, соціальній політиці та інших сферах. Адже ніхто ще не скасовував відому приказку: “Хто платить – той і замовляє музику”. А нам залишається тільки дивуватися тому, що за новим законом парламенту чи указом уряду стоятиме ім’я чергового кримінального авторитета.