Від в’язниці і від землі – не зарікайся

 

На землі, що перебуває в постійному користуванні в держустанов, можна непогано заробити. Перший раз – якщо виграєш тендер на її обробку, другий – коли реалізуєш урожай. Головне – домовитися з керівництвом установи і “справа в капелюсі”. Миколаївські агрофірми, що належать депутатам облради, також беруть участь у таких міжсобойчиках і непогано на цьому заробляють.

Колонія-мільйонер

Заробляти на обробці землі вигідно. Попри примхи погоди та високі ціни на паливо, кількість охочих отримати прибуток в агросфері меншою не стає. А ось кількість вільної землі, яку агрофірми можуть обробляти, стрімко скорочується. Дедалі більшу увагу бізнесмени звертають на землі, які перебувають у постійному користуванні в держустанов: інститутів, профтехучилищ, коледжів і… виправних колоній. Однак, насправді, за такою благородною метою обробити землю стоять банальні схеми з “освоєння” бюджетних коштів. При цьому участь у них беруть миколаївські агрокомпанії, що належать представникам місцевої влади.

У системі електронних закупівель “Прозорро” ми знайшли безліч пропозицій від держустанов, які за бюджетні гроші пропонують приватним сільгоспвиробникам зорати свою землю, удобрити її, засіяти, а потім зібрати врожай. Але ринок цей досить закритий – аналіз “Прозорро” показує, що участь у торгах бере невелика кількість фірм, і перемагають, як правило, одні й ті самі. Ціна питання від кількох сотень тисяч – до кількох мільйонів гривень.

Саме в “Прозорро” ми знайшли пропозиції Широківського виправного центру № 75 на обробку своєї землі, які за своїми розмірами виділяються навіть на національному рівні. Приміром, торік виправна установа готова була заплатити приватникам за роботу на своїх полях 25 млн. грн., цього року трохи менше – 17 мільйонів.

Виправна установа пенітенціарної системи, про яку йдеться, розташована в селі Водяне Широківського району Дніпропетровської області. Це місцевість, що межує з Казанківським районом Миколаївщини. У центрі відбувають покарання ті, хто скоїв дрібні та середньої тяжкості злочини.

Установу було створено наприкінці вісімдесятих років на землях радгоспу, тож на правах постійного користування вона володіє значними земельними ділянками: загалом п’ять тисяч гектарів, з яких 4,3 тисячі га найродючіша земля – рілля. Обробляти такий земельний масив силами одних ув’язнених мабуть складно, тому керівництво виправної установи залучає до роботи приватні агрофірми. Причому віддає перевагу чомусь фірмам із підмоченою репутацією.

Пенітенціарний бізнес: домовитися про ціну, а потім її знизити

Ми проаналізували дані з обробітку земель цієї виправної установи за останні два роки і дійшли несподіваних висновків. Так, минулого року Широківський виправний центр № 75 (ШВЦ № 75) оголосив конкурс на обробку 2399 га землі. На цій площі необхідно було посадити, виростити і зібрати врожай соняшнику. Пенітенціарна установа пропонувала за цю роботу значну суму – 25 млн грн.

Але поборотися за такий серйозний куш зважилися три фірми, з яких кіровоградське ПП “Удача” одразу зазнало невдачі – його пропозицію відразу відхилили. Конкуренція відбувалася між двома іншими учасниками торгів – миколаївською фірмою ТОВ “Нива Весняне”, що належить депутату Миколаївської облради Юрію Кормишкіну, і київським ТОВ “Нива 2014” дніпровського підприємця Вадима Лащева. Обидва підприємства спочатку запропонували ціну, яка була заявлена організатором. Згодом миколаївська фірма знижувати її чомусь не стала, а дніпровська “Нива 2014” зменшила пропозицію на 250 тисяч грн. і, зрештою, перемогла.

А далі почалося найцікавіше: після закінчення всіх робіт – у грудні минулого року – замовник і підрядник уклали додаткову угоду, згідно з якою договірну ціну знижено з 24,78 млн. грн. до 13,9 млн. гривень. Таким чином, виправна установа зменшила обумовлену ціну робіт майже на половину, точніше – на 44 відсотки!

Для такого кроку потрібні вагомі підстави. Ми захотіли дізнатися які, тож вирішили поцікавитися в керівництва виправної установи: чому так сталося? Що вплинуло на зниження ціни? Утім, відповіді на прямо поставлені запитання від керівництва ШІЦ № 75 так і не отримали.

Тоді ми спробували з’ясувати це у виконавця робіт – фірми “Нива 2014”. Однак і тут зазнали невдачі: директор підприємства Олександр Кириленко спочатку повідомив, що пояснити нічого не може, оскільки де-факто перестав виконувати обов’язки керівника фірми ще в середині минулого року. А всі робочі питання, мовляв, вирішував виключно засновник – Вадим Лащев. Більше Кириленко, який був зазначений у держреєстрі як директор підприємства, нам нічого не сказав. Це при тому, що на додатковій угоді про зменшення ціни стоїть підпис Кириленка, який, утім, дуже відрізняється від його ж підпису, зробленого за півроку до цього.

Тоді ми звернулися по пораду до фахівця із земельного права Павла Калашнікова із запитанням: що може означати таке суттєве зменшення договірної ціни? Чому приватна фірма могла піти на це, а не опротестувати це рішення через суд? Павло Володимирович вважає, що все це дуже нагадує взаємовигідну, але не зовсім законну угоду.

– Настільки різке, без будь-яких пояснень, зменшення ціни може свідчити, що ціна на цей вид робіт від самого початку була дуже завищена. Щоб не привертати увагу аудиторів до угоди, замовник і міг її знизити. А ось заробити в цьому випадку можна було на врожаї. Наприклад, можна вказати, що з якихось причин було зібрано низький урожай. Різницю між фактичним урожаєм і проведеним за паперами обидві сторони могли поділити між собою, – пояснив експерт.

Агробізнес із кримінальним відтінком

Що ж являє собою партнер дніпропетровської виправної установи фірма “Нива 2014”? Створена 2014 року в Київській області вона вже встигла “засвітитися” в кількох сумнівних історіях. Так, у 2017 році фірма проходить у кримінальній справі про фіктивні товарно-грошові операції, причому в цій справі проходила й одна з фірм миколаївського обласного депутата Юрія Кормишкіна.

А 2017 року “Нива 2014” стала фігурантом кримінальної справи за те, що 2016-го її керівництво, за версією слідства, перебуваючи у змові з керівництвом ДП “Конярство України”, незаконно вивезло із запорізького конезаводу та реалізувало в Миколаєві невстановлену кількість соняшнику.

Є в послужному списку фірми й історія про те, як “Нива 2014” обійшлася з іншою приватною компанією – “Павлоградзернопродукт”. Павлоградцям фірма зобов’язалася поставити пшениці на 700 тисяч гривень. Але, отримавши на рахунок гроші, зерно покупцеві не поставила. Стягувати витрачену даремно суму павлоградським підприємцям довелося через суд.

Ми вирішили поцікавитися у керівництва фірми деталями її фінансових операцій, подзвонивши за телефоном, вказаним у всіх її документах. Однак розмови не вийшло, бо потрапили на зовсім інше підприємство. На іншому кінці дроту жіночий голос повідомив, що цей номер був завжди закріплений за їхньою компанією. І це не “Нива-2014”.

Розмова з директором фірми Олександром Кириленком була дуже короткою, що стосується власника – Вадима Лащева, то з ним зв’язатися не вдалося – він не відповідав на наші дзвінки на мобільний. Примітно, що за кілька днів після телефонної розмови з директором компанії, під час якої той усе заперечував, у фірми змінився і директор, і власник.

Ми зв’язалися з новим власником “Ниви 2014”, щоб дізнатися: на яких умовах і чому він купив підприємство, замішане в кількох скандальних історіях, за результатами яких навіть відкрито кримінальні провадження? Але конструктивного діалогу не вийшло: новий власник дуже здивувався, повідомивши, що вперше чує про такий “багатий” послужний список придбаного ним підприємства. І додав, що працює на будівництві, а про Вадима Лащева, у якого він придбав підприємство, дізнався нещодавно. На подальші телефонні дзвінки новий власник фірми не відповідав.

Компанія-привид

Цьогоріч ШІЦ № 75 провів чотири конкурси на сільгоспобробку землі на загальну суму 17,3 млн гривень, які також заслуговують на увагу. Переможці мали обробити землю та посіяти соняшник на площі 2500 га землі. На відміну від попереднього року, чомусь без збирання врожаю.

Ці торги примітні як своїми учасниками, так і результатами. У всіх чотирьох за право зорати землю і посадити ув’язненим соняшник змагалися одні й ті самі три фірми, але переможцем скрізь вийшло ТОВ “Грінвіл Юкрейн Компані”. Це агрокомпанія, що існує на ринку п’ять років, належить депутату Миколаївської облради Юрію Кормишкіну та його компаньйону Ростиславу Данильченку.

Уважно вивчивши результати торгів, ми дійшли висновку, що на них могла відбутися змова учасників. Так, під час усіх чотирьох конкурсів тільки одна компанія – ТОВ “Грінвіл Юкрейн Компані” – регулярно знижувала ціну на свої послуги. Решта компаній чомусь так само не робили, і, цілком очікувано, програли.

Крім того, всі три компанії – миколаївські, пов’язані між собою через власників. Наприклад, засновник агрофірми ТОВ “Юлігс-МС” Валентин Кертичак працює директором кількох компаній у власника фірми-переможця Юрія Кормишкіна. А ПП Агропромислова фірма “Вісла” належить колезі Кормишкіна – депутату Миколаївської облради Володимиру Фроленку.

Ми запитали у Володимира Фроленка, чому він підіграв Юрію Кормишкіну під час тендерів? Але голова фракції Опоблоку будь-які домовленості зі своїм колегою по сесійній залі рішуче заперечив, повідомивши, що взагалі не підтримує з ним стосунків.

Тоді ми вирішили придивитися до фірми – переможця торгів – ТОВ “Грінвіл Юкрейн Компані”. Згідно з даними судового реєстру, фірма є фігурантом кримінального провадження: правоохоронці вважають, що компанія проводила фіктивні товарно-грошові операції з конвертаційним центром. Іншими словами, переказувала зі своїх рахунків на рахунки фірми-конверта кошти для їхнього переведення в готівку.

У такому разі: чи могло ТОВ “Грінвіл Юкрейн Компані” взагалі обробляти землю ШІЦ № 75? Щоб знайти відповідь на це запитання, ми поїхали за місцем реєстрації агрокомпанії в село Ковалівку Миколаївського району. Там за адресою: вул. Першотравнева, 7 і зареєстровано підприємство. Примітно, що за цією ж адресою зареєстровано ще 11 агрофірм, які належать Юрію Кормишкіну. За ідеєю ми мали побачити потужну виробничу базу з великою кількістю техніки, де працює багато місцевих мешканців і всі про діяльність цих компаній добре обізнані.

Але на нас чекала зовсім інша картина. За адресою: вул. Першотравнева, 7 ми знайшли стару двоповерхову будівлю, де, за словами місцевих, раніше знаходилася радгоспна контора.

Жодних вказівок на наявність тут 11 фірм ми так і не побачили. Однак директора фірми ТОВ “Грінвіл Юкрейн Компані” Вадима Бєліка все ж зустріли. Він же, до речі, є директором ще однієї фірми Юрія Кормишкіна – ТОВ “Трихатське-Агро” та керівником компанії ТОВ “Олімпійський”, де засновницею є бухгалтерка фірм Кормишкіна Раїса Іванова.

Однак менеджер одразу трьох агропідприємств відмовився відповідати на наші запитання, порадивши звернутися безпосередньо до їхнього господаря.

Жодної потужної виробничої бази в Ковалівці ми також не знайшли – за високим парканом, що огороджує велику земельну ділянку, де раніше дислокувалася мехколона, стояло лише кілька одиниць далеко не нової техніки.

Місцеві жителі, яких ми розпитували про діяльність фірм, нічого про це не чули, стверджуючи, що з роботою в селі туго, тому більшість молоді з села виїжджає на заробітки в інші місця.

Питання без відповідей

Після поїздки до Ковалівки ми вирішили, що у всіх хитросплетіннях діяльності своїх десятків фірм найкраще нам допоможе розібратися їхній власник – депутат Миколаївської облради Юрій Кормишкін. Тим паче, що в кримінальному провадженні за статтею фіктивне підприємництво, за яким проходить ТОВ “Грінвіл Юкрейн Компані”, фігурантами також є ще десять фірм, що належать Юрію Анатолійовичу.

Також нас цікавило: що пов’язує його і колишнього власника фірми “Нива 2014” Вадима Лащева? Річ у тім, що цей дніпропетровський бізнесмен має тісні зв’язки з Миколаєвом. Судячи з інформації з соціальних мереж, дніпровець навчався в Миколаївському медичному коледжі та деякий час жив тут. Також у соціальній мережі ми дізналися, що Лащев і Кормишкін друзі. Крім того, фірми обох підприємців проходять по одному кримінальному провадженню. Але депутат облради відповідати на наші запитання категорично відмовився.

Не вийшло пролити більше світла на господарську діяльність Широківського виправного центру № 75. У відповіді на інформаційний запит, надісланий до цієї установи, керівництво Центру обмежилося загальними фразами, так і не пояснивши: чому на 44% знизилася ціна за збирання соняшника минулого року; скільки було зібрано врожаю і що з ним потім сталося? Ще на один запит, у якому ми просили повідомити інформацію про господарську діяльність центру за останні три роки, керівництво установи пообіцяло дати відповідь через двадцять днів.

Дивно, але навіть представники влади Широківського району не захотіли співпрацювати з журналістами. Ми просили чиновників Широківської РДА надати нам статистичну інформацію про середню врожайність сільгоспкультур в агропідприємствах району за останні три роки. А також дані про той урожай, який збирали за той самий період у виправній установі. Нам це було необхідно, щоб порівняти середню врожайність по району з тим, що збирають у ШВЦ № 75. Але районні чиновники з надуманих причин відмовилися надати запитувані нами дані.

Ми вважаємо, що крапку в цьому розслідуванні ставити рано. Було б непогано, якби нам допомогли це зробити правоохоронці.