Захід «Зорі»

Державне підприємство “Зоря”-“Машпроект” відоме на весь світ виробництвом унікальної продукції. Воно гідно складає конкуренцію таким світовим компаніям, як “Сіменс” і “Роллс-Ройс” у виробництві потужних турбін. На цьому акцентував увагу і Президент Порошенко під час свого нещодавнього візиту на завод. Здавалося б, маючи такий потенціал, “Зоря” має семимильними кроками виходити на світовий ринок і приносити держбюджету України мільярдні доходи. Утім “повинна” і “робить” – речі трохи різні.

Президентський менеджер

“Це – гордість України!” Такими словами Президент України Петро Порошенко охарактеризував завод “Зоря”-“Машпроект” під час свого нещодавнього візиту до Миколаєва. Тут він був присутній на випробуванні нового двигуна, виготовленого на підприємстві. Гарант наголосив, що Україна просто зобов’язана зберегти машинобудування і робочі місця, адже люди – “це найцінніше, що є у “Зорі”.

Щоправда, сьогодні “гордість України” переживає не найкращі свої часи. Стратегічно важливе для країни підприємство, яке забезпечує робочими місцями тисячі миколаївців і є одним із найбільших у місті платників податків, сьогодні практично простоює без роботи. Через агресію Росії на сході та анексію Криму “Зоря” втратила всі російські замовлення, а саме вони десятиліттями становили абсолютну більшість усіх замовлень заводу. “Зоря” опинилася на межі припинення своєї роботи.

“Рятувати” “Зорю” призначили наближеного до Петра Порошенка Костянтина Картошкіна. До цього він керував президентським “Севастопольським морським заводом”, а сам власник неодноразово хвалив підлеглого і публічно пишався ним. Пізніше Картошкін навіть очолив список президентської партії “БПП “Солідарність” під час виборів до Миколаївської міської ради. І це навіть незважаючи на те, що “гордість Порошенка” звинуватили в державній зраді – той одним із перших визнав Севастополь російським на початку окупації.

Однак після призначення Картошкіна на посаду генерального директора “Зорі”-“Машпроєкту”, схоже, справи пішли краще тільки в нього самого та його заступників, але зовсім не в заводу.

Красиве життя директорів

Ми зустрілися з колишнім головним конструктором заводу Леонідом Ігнатенком. На заводі він пропрацював 55 років і два роки тому пішов на пенсію. Сьогодні він дуже засмучений станом, у якому перебуває “Зоря”-“Машпроект”.

“Ну як це так? На підприємстві поки що є люди, не всі звільнилися. І обладнання є. А замовлень і роботи немає. Потрібно ж людям давати роботу!” – заявив Леонід Миколайович.

За словами конструктора, на сьогоднішній день через відсутність замовлень і відповідно низьких зарплат із “Зорі”-“Машпроекту” звільнилося багато робітників. Здебільшого залишають підприємство люди, які зайняті на збірці. За даними держаудитслужби, тільки за останній рік кількість робітників на заводі скоротилася на 869 осіб.

Але, як виявилося, проблема низьких зарплат зовсім не знайома керівникам заводу – генеральному директору та його заступникам. Вони навіть не приховують свого розкішного способу життя. Як от в.о. директора з закупівель Валерій Подимака. У своєму профілі в Інстаграм його дружина Інна активно ділиться з передплатниками фотографіями з відпочинку за кордоном, люксових автомобілів і шикарного особняка. Цікаво, що цей особняк навіть не вказано в декларації Подимаки. Ми змогли знайти його за допомогою геолокації.

До слова, особняк сім’ї Подимаки розташований у мікрорайоні, сумнозвісному більшості миколаївців, – на вулиці Леваневців. Тут, на березі річки, відбудувало свої шикарні маєтки багато “вершків” миколаївського суспільства. Сусідами директора з закупівель “Зорі” є екс-член виконкому міської ради Петро Мойсол і нардеп від Миколаївщини Андрій Вадатурський.

За цією адресою нам навіть пощастило застати саму любительку красивих фоточок Інну Подимаку. Щоправда, з журналістами вона була не такою відвертою.

На наше запитання, чому її чоловік, будучи посадовою особою державного підприємства, не вніс до декларації будинок загальною площею понад 400 квадратів, Інна Олегівна різко відповіла, що вкаже його наступного разу.

Після невдалої спроби отримати коментар Інни Подимаки ми звернулися до самого в.о. директора з закупівель “Зорі”-“Машпроекту” Валерія. Він пояснив нам, що не знав, що коли посадовець не вказує у своїй декларації майно – це порушення.

Коли я складав декларацію, мій будинок був у моєї мами. Уже після складання декларації вона подарувала цей будинок моєму 12-річному синові. Під час складання наступної декларації я це обов’язково відкоригую”, – заявив Валерій.

Зазначимо, що, згідно з випискою з єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, будинком родина Подимаків володіє ще з 2012 року. А на завод Валерій Євгенович прийшов працювати в 2014 році. Попри це, будинок не був зазначений у жодній з його декларацій.

Заслуги минулих років

Нинішній в.о. директора з закупівель “Зорі”-“Машпроекту” – у Миколаєві людина відома. Він давно заробив славу світського тусовщика і завсідника нічних клубів.

До приходу на “Зорю” Подимака був бенефіціаром кількох компаній, які на сьогодні переважно або збанкрутували, або закрилися. Деякий час Подимака являвся засновником фірми ТОВ “АВ ЕНД ГРУП”, основним видом діяльності якої були азартні ігри. Партнером Валерія Подимаки значився миколаївський бізнесмен єгипетського походження Матта Рамзі. Іноземця неодноразово звинувачували в рейдерстві та організації підпільних казино, а через деякий час знайшли вбитим у Туреччині.

Не нова людина в Миколаєві й начальник Подимаки Костянтин Картошкін. Нинішній гендиректор “Зорі”-“Машпроекту” засвітився у 2005-му, коли його звинуватили в доведенні до банкрутства великої компанії “Агроекспорт”, у якій Картошкін працював фінансистом. Компанія, яка експортувала 12% зернових країни, в один момент втратила всі обігові кошти.

Голова наглядової ради “Агроекспорту” Геннадій Жильцов публічно звинувачував у банкрутстві Картошкіна. Він заявляв, що до схеми виведення коштів з підприємства було причетне і керівництво банку “Аваль”, який кредитував “Агроекспорт” і де працював Подимака. На ці збіги журналісти одразу звернули увагу і задалися питанням: “А чи не чекає на “Зорю” та ж доля?”.

Леонід Ігнатенко припускає, що сьогодні “Зоря”-“Машпроект” уже впритул наблизилася до банкрутства:

“Якщо немає продажу, то де брати гроші? Гроші брати тільки в банку. Але в банку гроші беруть до певного моменту. А потім – банкрутство…”

Але катастрофічне зниження зарплат, схоже, знайоме тільки робітникам. Поки вони через відсутність замовлень змушені йти у відпустку за свій рахунок, зарплата Картошкіна завжди стабільна. Тільки за 2017 рік Картошкін вказав у декларації 5,8 млн. грн., зароблених на “Зорі”, з яких 2 млн. грн. преміальних. А ще – три квартири, три автомобілі, 66 з половиною тисяч доларів, півмільйона гривень і 15 тисяч євро на банківських рахунках.

Бонуси на закупівлях

Виявилося, що проблема невідповідності рівнів зарплат не єдина проблема “Зорі”-“Машпроекту”. Підприємство практично відсутнє на майданчику публічних закупівель “Прозорро” і майже всі тендери проводить таємно.

На відсутність у системі “Прозорро” такого великого підприємства, як “Зоря”-“Машпроект”, журналісти ЦЖР звернули увагу давно. Раз у раз завод проводить закупівлі в одного постачальника, незважаючи на те, що суми закупівель у рази перевищують допорогові.

Ми зустрілися з колишнім працівником “Зорі” Олександром. Із заводу він пішов уже за нового керівника Картошкіна. Ми навмисне змінили його ім’я. Говорити публічно він боїться з міркувань власної безпеки. Олександр не з чуток знає, в якому стані перебуває підприємство. Він вважає, що всі публічні заяви політиків і керівництва про успіхи заводу – це не що інше, як замилювання очей і спроби приховати від суспільства правду про те, що насправді відбувається на заводі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“На “Зорі”-“Машпроекті” на деяких закупівлях завищення вартості товарів, робіт і послуг доходить до 40%. Це – результат певної домовленості між постачальниками і тими, хто курує договори на “Зорі”-“Машпроекті”, – каже Олександр.

На електронному майданчику “Прозорро” здебільшого можна знайти лише звіти про укладення договорів. Суми цих договорів можуть сягати й кількох мільйонів доларів, а отримують їх чомусь одні й ті самі фірми. Одна з них – “Турбохолдинг” особливо привернула нашу увагу.

Фірма “Turboholding Kft.” зареєстрована в Угорщині. У неї “Зоря” закуповує сплави металів, необхідних для виготовлення турбін. Під час однієї з таких закупівель із серпня 2017 року по липень 2018-го до вже укладеного договору сторони 11 разів вносили зміни. У результаті цього сума закупівлі зросла з 60 до 870 тисяч доларів.

За інформацією з наших джерел, на завищення цін звернули увагу навіть українські спецслужби. Миколаївське управління СБУ надіслало на “Зорю” лист, у якому настійно рекомендувало звернути увагу на завищення ціни “Турбохолдингом” на 30%. При цьому силовики підкреслили, що зростання ціни на метал не було.

Ми вирішили з’ясувати результати перевірки і надіслали в миколаївське управління запит. Однак відповіді так і не отримали – в управлінні зробили вигляд, що такою інформацією вони не володіють.

Закупівлі в агресора – можна?

Тоді ми вирішили з’ясувати, хто стоїть за фірмою “Турбохолдинг”. Для цього ми перевірили її за угорськими реєстрами. І виявилося, що штат співробітників фірми, яка отримує від “Зорі” великі замовлення, складається всього з однієї людини. З реєстру ми дізналися і те, що “Турбохолдинг” заснували 2002 року двоє українців, а згодом їх змінили офшорні компанії з Кіпру і Сейшел. Нині кінцевим бенефіціаром є фірма з Чехії.

Не має “Турбохолдинг” і власного виробництва. У відкритому доступі ми знайшли ще один цікавий документ. Виявляється, що “Турбохолдинг” закуповує сплави металів у російського ВАТ “Русполимет”. Тобто фірма “Турбохолдинг” фактично виконує роль фірми-прокладки, через яку РФ здійснює поставки на “Зорю”-“Машпроект”.

Ми спробували отримати коментар генерального директора “Зорі” Костянтина Картошкіна з цього приводу. Однак це зробити виявилося не так просто. У пресцентрі “Зорі” нам відповіли, що для отримання коментаря керівника заводу нам необхідно запитати дозволу “Укроборонпрому”.

Ми надіслали в державний концерн “Укроборонпром” запит, на який отримали відмову в наданні будь-якої інформації. У концерні послалися на гриф секретності. Без відповіді залишилися і наші запити безпосередньо на “Зорю” та до керівництва угорської фірми “Турбохолдинг”.

Не вдалося поговорити з Картошкіним і на його робочому місці. На приватну бесіду без камер журналіста запросив директор заводу з безпеки та режиму Віктор Мотельчук.

Його зовсім не здивувала закупівля сплавів, які фактично виготовлені на підприємстві країни-агресора, через фірму-прокладку. За його словами, з тим самим успіхом “Зоря” цілком може здійснювати закупівлі через Китай, наприклад. І жодних порушень директор з безпеки в цьому не бачить.

Зате бачать порушення міжнародні експерти. Дмитро Хуткий, старший аналітик Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО), вважає, що питаннями законності таких закупівель має займатися суд.

“Постачання продукції з Росії заборонене рішенням Ради Нацбезпеки і оборони України. Якщо виконання державного оборонного замовлення, яке містить державну таємницю, проводиться якимось суб’єктом іноземної економічної діяльності, – за такими фактами має проводитися перевірка і в результаті передаватися до суду”,- пояснив Дмитро.

Схоже, що саме завдяки закупівлям у Росії “Зоря” має намір повстати як фенікс із попелу. “Завалити” підприємство світовими замовленнями неодноразово погрожував і Президент Петро Порошенко. Це питання гарант вважає принциповим для себе, як і принципово важливими для нього є робітники “Зорі”. Ті самі, які сьогодні масово звільняються з заводу.

Але чи здатна “Зоря” насправді відродитися? У це слабо вірять як колишні, так і нинішні працівники заводу.

“Якщо на “Зорі” не зміниться політика проведення закупівель товарів, робіт і послуг, то перспективи у такого підприємства дуже примарні. Інакше ми дійдемо до моменту, коли нічим буде платити заробітну плату звичайним робітникам”, – вважає Олександр.

Від колишньої слави “Зорі”-“Машпроєкту”, колись відомої на весь світ, мало що залишилося. Доля важливого підприємства, що дає робочі місця десяти тисячам людей, сьогодні перебуває в руках управлінців, які більше дбають про себе і власне багатство, ніж про колектив і розвиток заводу. А втрату стратегічно важливого для української промисловості підприємства буде дуже складно пояснити черговою спецоперацією ворога. Особливо, коли його очолює людина, близька до самого Президента.