Хабарі реальні – терміни умовні

За останні кілька років Миколаївська область стрімко увірвалася у всеукраїнський рейтинг корупційних скандалів. Раз у раз на отриманні великих хабарів затримують миколаївських чиновників, депутатів і правоохоронців. Обшуки, “маски-шоу” та затримання “на гарячому” нерідко супроводжуються гучними заявами топ-правоохоронців рівня Генпрокурора, в яких ті обіцяють швидкі розслідування та миттєвий арешт хабарників. Журналісти ЦЖР вирішили з’ясувати, чим же насправді закінчуються гучні затримання – скільки корупціонерів опинилися за ґратами, а хто з них так і не поніс покарання.

Межа безкарності

У березні цього року про Миколаїв у черговий раз заговорили на національних каналах. Цього разу приводом послужив вирок Центрального районного суду міста в справі трирічної давності. За одержання неправомірної вигоди в розмірі 240 тисяч гривень колишнього начальника податкової інспекції Жовтневого району Миколаєва покарали… штрафом у розмірі 17 тисяч гривень.

Про В’ячеслава Туриця, якого затримали “на гарячому” в червні 2015 року, тоді не говорив тільки ледачий. Слідство встановило, що податківець отримав неправомірну вигоду від керівника миколаївської фірми ТОВ “Ліка-О”. На той час підлеглі Туриці, проводячи чергову перевірку, виявили, що фірма ухиляється від оподаткування, про що й доповіли своєму начальнику. Начальник податкової не розгубився і повідомив керівнику фірми, що може вирішити цю проблему, як і всі наступні за нею. Ціна питання становила 1% від загальної суми проведених фірмою господарських операцій за один календарний місяць (на той момент 240 тисяч). Але не склалося. На отриманні першого ж хабара від підприємця Турицю затримали.

У результаті проведення досудового розслідування вже екс-податківцю закидали ч. 2 ст. 369 Кримінального кодексу України – “Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка вплинути за надання такої вигоди”. Санкція такої статті передбачає покарання у вигляді штрафу від 750 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Однак екс-податківцю пощастило – за ґрати він не сів. Хоча й провини своєї він ні під час слідства, ні в суді не визнавав, – пізніше все-таки зізнався в скоєнні корупційного злочину та ухвалив рішення піти на угоду з прокуратурою. Завдяки такому “маневру” В’ячеслав Туриця відбувся штрафом у 17 тисяч гривень – 1000 неоподатковуваних мінімумів. Крім цього, йому довелося оплатити судові витрати на експертизи – загалом 18200 гривень.

Хоча 17 тисяч штрафу і ще 18 тисяч компенсації за залучення експертів для сімейного бюджету Туриці – крапля в морі. Тільки за те, щоб на час досудового розслідування вийти із СІЗО, він без проблем вніс заставу в десятки разів більшу – 750 тисяч гривень.

Таким чином, сума штрафу, виплаченого екс-податківцем, виявилася майже в 15 разів меншою за суму отриманої неправомірної вигоди, на якій його “взяли” правоохоронці.

Як виявилося, В’ячеслав Туриця – далеко не єдиний миколаївський корупціонер, якому пощастило відбутися “легким переляком”.

Провальна статистика

“Миколаївська область увійшла до трійки лідерів України з розкриття злочинів” – заявив під час нещодавнього брифінгу прокурор області Тарас Дунас. Такий показник був напрацьований за перше півріччя 2018 року. Однак під час свого журналістського дослідження репортери ЦЖР дійшли зовсім протилежного висновку. Якщо проаналізувати справи, пов’язані з розкриттям корупційних злочинів з моменту реформування правоохоронної системи – з 2014 по 2018 рік, то картина складається аж ніяк не райдужна.

Для того щоб зрозуміти, скільки корупціонерів понесли реальне покарання за хабарництво, а хто з них опинився на волі або навіть продовжує обіймати свої посади, ми відправили кілька інформаційних запитів – у поліцію і прокуратуру. Нас цікавили загальні показники – кількість зареєстрованих проваджень, скільки з них було передано до суду і які рішення за ними судом було ухвалено.

Виявилося, що навіть такі прості показники, за якими формують звіти і статистику, у миколаївських правоохоронців отримати далеко не просто.

Приміром, слідче управління ГУНП в Миколаївській області на наш об’ємний запит дало відповідь тільки на один пункт – про кількість зареєстрованих кримінальних проваджень, пов’язаних із корупцією. Інформацію про те, за скількома з них було завершено розслідування і матеріали передано до суду, у поліції чомусь порахували таємницею слідства.

Ще далі пішла прокуратура Миколаївської області – ми не отримали відповіді на жодне запитання. Там нам повідомили, що частина запитуваної інформації розміщена на їхньому офіційному сайті, мовляв, знайдіть її самі. Решту інформації нам не змогли надати або через відсутність статистики, або через її “секретність”.

Повною виявилася тільки відповідь поліції на запит про кількість адміністративних протоколів за корупційні правопорушення, складених у період з 2014 по 2018 роки. Для управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП не видалася секретною ані інформація про кількість переданих до суду протоколів, ані про кількість ухвалених ним рішень.

У поліції нам повідомили, що за весь період, з 2014 до 2018 року, в Миколаївській області до суду було направлено 509 адмінпротоколів про правопорушення, пов’язані з корупцією. Але виявилося, що навіть за адміністративними статтями корупціонерів далеко не завжди карають. У 278-ми із зареєстрованих справ суд ухвалив рішення про накладення штрафу на правопорушників. Ще 138 справ було закрито – чи то через відсутність складу злочину, чи то у зв’язку із закінченням строку давності.

Ми поцікавилися в очільниці відділу комунікації обласної поліції Олени Бережної, чому в слідчому управлінні нам відмовили в наданні суспільно важливої, а головне – публічної інформації. Чи не свідчить ця відмова про те, що поліції є що замовчувати і що насправді немає чим хвалитися?

“Виходячи з того, що слідство вам дуже докладно надало можливу інформацію, а персональні дані досудового розслідування дуже докладно та з посиланням на законодавство пояснили, чому надати не можуть, нема потреби щось іще коментувати. Тому того ж дня, коли ви надіслали запит, його було направлено для відповіді в юридичний відділ, і відповідь ви отримаєте найближчим часом, згідно з чинним законодавством”, – відповіла речник ГУНП в Миколаївській області Олена Бережна.

Однак на момент публікації матеріалу відповіді юрвідділу поліції ми не отримали.

Успіхи реформи

Через відмову поліції в наданні інформації щодо кількості завершених кримінальних проваджень стосовно корупціонерів нам довелося шукати ці дані самостійно. Для цього ми обрали всі статті з кримінального кодексу України, пов’язані з корупційними правопорушеннями, і порахували, скільки проваджень за кожною з них розглядалося в миколаївських судах за останні п’ять років.

Отримані з Єдиного реєстру судових рішень дані ми порівняли з кількістю зареєстрованих за цими статтями проваджень за той самий період. Різниця – очевидна.

ВІДКРИТИ НА ВЕСЬ ЕКРАН

Виходить, що з усіх кримінальних проваджень, відкритих щодо миколаївських корупціонерів, до суду йде в кращому разі десята частина. Решта так і залишаються незавершеними, а самі хабарники не тільки залишаються на волі, але іноді навіть продовжують обіймати “хлібні” посади, і, ймовірно, донині брати хабарі.

Тоді ми задалися питанням, а як склалася доля тих кримінальних справ, які все-таки потрапили до суду? За допомогою Єдиного реєстру судових рішень ми вивчили найгучніші корупційні справи останніх років у Миколаєві та з’ясували, чим вони завершилися.

Податок на хабар

Улітку 2016 року співробітники Державної податкової інспекції Центрального району Миколаєва публічно звинуватили першого заступника голови Романа Підгородінського в “кришуванні” підприємців. А за місяць звинувачення підтвердилися – співробітники СБУ, прокуратури та відділу внутрішньої безпеки ДФС затримали посередника під час передання третьої частини хабара, 250-и тисяч гривень. Ці гроші призначалися тому самому Роману Підгородинському.

У кабінеті фіскала провели обшук і з’ясували, що гроші він брав за закриття провадження щодо одного з місцевих підприємців. Загальна сума хабара склала 700 тисяч гривень. Як повідомили правоохоронці, перші дві передачі неправомірної вигоди відбувалися під контролем військової прокуратури та відділу “К” УСБУ в Миколаївській області.

За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за ст. 368-4 та ст. 364, ст. 369-2 КК України. У день обрання запобіжного заходу Підгородинський вніс заставу в сумі 1 млн 156 тис грн і вийшов із СІЗО. Слідчим і прокурорам знадобився майже рік, щоб скерувати до суду обвинувальний акт щодо нього. У березні 2017 року почався розгляд справи по суті, але судовий розгляд триває й досі.

За цей час Підгородинський намагався поновитися на посаді, а також вимагав компенсувати йому середню зарплату, втрачену внаслідок відсторонення від посади, але апеляційний суд відмовив Підгородинському в задоволенні позову проти ДФС у Миколаївській області. Але навіть тоді ексфіскал не заспокоївся і подав касаційну скаргу, за якою наразі відкрито провадження і незабаром буде ухвалено рішення.

Ймовірно, Роман Підгородинський вирішив наслідувати успішний приклад свого екс-начальника Володимира Копиці. Екс-начальника ДФС у Миколаївській області Копицю звільнив у жовтні 2015 року найскандальніший український фіскал – начальник ДФС Роман Насіров. До речі, Копицю миколаївські підприємці також звинувачували в хабарництві, а рішення про його звільнення було ухвалено у зв’язку з невжиттям дієвих заходів щодо запобігання корупції серед його підлеглих.

Посаду, що звільнилася, тоді обійняв його перший заступник, Роман Підгородинський, який пізніше “погорів” на хабарі. А самому Копиці в березні цього року вдалося поновитися на посаді начальника ДФС у Миколаївській області. Підставою для його поновлення стали постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2017 року. Фіскальну службу в Миколаєві він очолює і сьогодні.

Митниця бере “добро”

Влітку минулого року в Миколаєві правоохоронці затримали “на гарячому” ще одного корупціонера. Цього разу ним виявився високопоставлений митник – Роман Колокот, начальник управління тарифів Миколаївської митниці.

Колокота затримали “на гарячому”, коли він виходив із поштового відділення з посилкою. Сума хабара склала 300 доларів – це була третя частина неправомірної вигоди, загальна сума якої склала 900 доларів США.

Потерпілий у справі розповів, що Колокот і ще один співробітник митниці вимагали з нього данину в розмірі 100 доларів за безперешкодний проїзд одного контейнера з товаром.

Як повідомили пізніше в поліції, такі дії з боку Колокота були систематичними – він, створюючи підприємцям штучні перешкоди, регулярно вимагав з них гроші за митне оформлення товару.

Йому інкримінували злочин за ст. 368-3 КК України. Згідно з даними судового реєстру, у справі Колокота відбулося тільки одне слухання – суд відсторонив його від посади і відпустив під нічний домашній арешт. Наступне засідання і слухання по суті було призначено ще на 22 грудня минулого року, проте в Єдиному реєстрі судових рішень у цій справі жодної оновленої інформації немає. Схоже, справа Колокота, як і багато інших, просто зависла в повітрі.

Хабарі на здоров’я

Ще одне гучне затримання відбулося в Миколаєві в березні 2015 року. Під час отримання другої частини хабара в розмірі 32 тисячі гривень “на гарячому” затримали Павла Тимків, заступника керівника відділення Антимонопольного комітету в Миколаївській області.

Як повідомили правоохоронці, він вимагав гроші від представника комерційної організації за призначення меншої суми штрафних санкцій, застосованих фірмі за порушення в дотриманні тендерної процедури. Також він мав не внести інформацію про порушення до реєстру, щоб фірма могла брати участь у тендерних закупівлях і надалі.

Дії Павла Тимківа кваліфікували за ст. 368-3 КК України. Уже за два місяці обвинувальний акт щодо нього було передано до суду. А в листопаді 2016 року сторона захисту надала суду довідку про те, що обвинувачений перебуває в Одесі на стаціонарному лікуванні, нібито у нього з’явилися серйозні проблеми із зором. У зв’язку з цим суддя Скрипченко зупинила розгляд справи до одужання підозрюваного.

Однак проблеми зі здоров’ям не стали перешкодою для повернення Тимківа на робоче місце. На липень 2018 року він так і не був відсторонений від роботи. Натомість кримінальне провадження щодо нього досі не закрито, а розгляд справи в суді – заморозили.

Виходить, що в Миколаєві красива статистика розкритих кримінальних злочинів зовсім не означає, що злочинці насправді опиняються за ґратами. Принаймні це стосується проваджень, пов’язаних із корупцією.

ВІДКРИТИ НА ВЕСЬ ЕКРАН

І поки українці, затамувавши подих, очікують створення Антикорупційного суду, чергові корупційні справи продовжують розвалюватися на очах. Чи будуть покарані ті, хто “погорів” на корупції в Миколаєві зовсім недавно, – такі як депутат міської ради Ігор Копійка, заступник начальника Укртрансбезпеки Леонід Костенко, начальник СІЗО Роман Цибуля – покаже час. А поки правоохоронці збирають проти корупціонерів “залізні” докази, вони продовжують перебувати на волі, а іноді навіть представляти інтереси громади. І на своєму прикладі показують решті можновладців, що “попастися на гарячому” не завжди означає опинитися за ґратами.