ТЕЦ на розпродаж

 

Нинішнього року передбачалося продати на аукціонах Миколаївську та Херсонську ТЕЦ, однак не склалося, незважаючи на кілька оголошених конкурсів. Обидва підприємства мають поважний вік і діряві комунікації. Але причина відсутності охочих придбати таке “добро”, все ж таки, вочевидь, не лише в цьому. Після переоцінки обидві теплоелектроцентралі знову будуть пропонуватися на продаж. З дивовижною завзятістю можновладці намагаються позбутися підприємств, які раніше вважалися стратегічними, а отже, недоторканними. Чи справді уряд хоче налагодити їхню бездоганну роботу, чи за цим криється щось інше?
Невичерпна жива копійка

Теплоелектроцентралі завжди були серед найважливіших міських об’єктів інфраструктури. Спробувало б хоч одне місто обійтися без опалення та електроенергії! Миколаївська ТЕЦ обслуговує близько 40 тис миколаївців, а Херсонська ТЕЦ – приблизно половину населення Херсона, тому уявити життя міст без них неможливо, хоча якість обслуговування залишає бажати кращого.

Мешканець Миколаєва Олександр Поліщук не став миритися з холодними батареями у своїй квартирі і звернувся до суду в далекому 2007 році. Тоді Миколаївська ТЕЦ вимагала від нього сплати 600 грн. Олександру вдалося оскаржити претензії підприємства в суді, ґрунтуючись на тому, що він не має договірних відносин з ТЕЦ: договір про постачання тепла особисто він не підписував, а співробітники підприємства просто “підмахнули” підпис на його договорі. Відтоді кілька судових розглядів завершилися на користь споживача.

Сьогодні Олександр принципово не платить за тепло, яке зігріває його житло не більше ніж на 15 градусів, і готовий захищатися в суді.

– Усі наші проблеми в будь-якій сфері життя йдуть від недотримання законів, – каже Олександр. – Я буду відстоювати свою позицію. Адже ТЕЦ не виконує закон, а від нас вимагає бути законослухняними…

Олександр Поліщук – скоріше виняток із правил, адже іншим споживачам, не настільки активним і юридично підкованим, доводиться підкорятися вимогам монополіста. Серед кількох тисяч судових позовів Миколаївської ТЕЦ – переважна більшість стосується вибивання боргів. А це мільйонні суми, які з минулого року доповнилися нечувано підвищеними тарифами на тепло. За логікою такі підприємства апріорі не можуть бути збитковими, хоча на ділі все інакше: обидві ТЕЦ що далі – то більші в боргах як у шовках. Чому так? І чи немає тут горезвісної корупції?

Загадкові покупці

Варто нагадати, що обидві ТЕЦ – “у віці”: Херсонська збудована ще в 50-ті роки, а Миколаївська нинішнього року відзначила своє 105-річчя. Їхнє обладнання та комунікації гранично зношені й потребують масштабної та дорогої модернізації. Додати до того ж не встановлені “правила гри”, тобто відсутність необхідних законодавчих умов, зокрема – у співпраці з ОСББ, відому корупцію в керівництві підприємств, незбалансований тариф, що не дає змоги мати прибутку, – ця видима частина “айсберга” явно не приваблює потенційних покупців. Але ж багато що залишається прихованим від очей непосвячених.

Аукціони щодо Миколаївської ТЕЦ були призначені на 12 липня і 18 серпня нинішнього року. Пропонували пакет у 99,912% акцій за ціною 97 млн грн. Кілька конкурсів з продажу Херсонської ТЕЦ оголошувалося ще з 2016 року: 99,833% акцій за 155 млн грн. Незважаючи на офіційні заяви про відсутність заявок, інтерес до цих двох підприємств на півдні країни все ж був. Голова ФДМ Ігор Білоус заявляв, що бажання купити одночасно “Миколаївобленерго” і Миколаївську ТЕЦ висловлювали представники канадської компанії, а в мерії Херсона нам повідомили, що до Херсонської ТЕЦ нібито прицінювалися американці.

Однак у відповіді на запит Миколаївського центру журналістських розслідувань з Фонду держмайна чітко заявили: після оголошення про конкурс у газеті “Відомості приватизації” з продажу акцій Херсонської ТЕЦ до ФДМ звернувся і підписав Договір про конфіденційність наданої інформації громадянин України Куриленко Сергій Миколайович. Але конкурсну документацію у встановлений термін потенційний покупець не подав.

За даними порталу “Ю-контрол” і Державного реєстру юридичних та фізичних осіб, існують два таких підприємці, обидва – з Чернігівської області. В обох – відмітка про припинення підприємницької діяльності: в одного – у 2009, в іншого – у 2010 році. Один займався оптовою торгівлею зерном, насінням і кормами для тварин, інший – спеціалізувався на торгівлі книжками, газетами та канцтоварами. Важко зрозуміти, як той чи інший підприємець збирався керувати таким складним об’єктом, як теплоелектроцентраль.

До Миколаївської ТЕЦ, за інформацією Фонду держмайна, інтерес виявили також вітчизняні потенційні покупці: ТОВ “КОЛАРД ГРУП” та “Укренергобудресурси”, які, утім, теж не подали потім документів. З уже зазначених відкритих джерел можна дізнатися, що обидві фірми – київські та діючі. Перша займається вирощуванням зернових культур, нерухомістю та інжинірингом, діяльністю у сфері геології та геодезії. Її статутний фонд становить 1 тис грн.

Широкий спектр діяльності у компанії “Укренергобудресурси”: виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, торгівля паливом, зерном, деревиною, будматеріалами, хімічними продуктами, водопровідним та опалювальним обладнанням. Загалом, як бачимо, до енергетики прямого стосунку не має ні та, ні інша компанія.

Відсутність реальних покупців голова Херсонського обкому профспілки енергетиків Валерій Пащенко вважає не випадковістю, а спланованою змовою зацікавлених компаній. За його словами, від конкурсу до конкурсу зменшується ціна основних фондів підприємств, а отже, і ціна, за яку ТЕЦ буде виставлено на продаж наступного разу.

-Система приватизації передбачає, якщо конкурс не відбувся, зниження йде на 30% вартості акцій і так далі, робиться другий конкурс. Другий конкурс не відбувся – робиться третій, – пояснив Пащенко. – Звичайно ж, це на руку майбутньому господареві. Під час приватизації виступає один або два підставних інвестори. І вони зазвичай програють. А виграє той, кому потрібно, або конкурс знову не відбудеться. Загалом, працюють під одного.

Цілком зрозуміло, що в даному випадку “інвестори” виявилися не просто несерйозними, а відверто “лівими”. Імена ж головних зацікавлених покупців залишаються поки що невідомими.

“Плюси” і “мінуси” фінансових звітів

Є ще один спосіб “здешевити” покупку на аукціоні. Як зазначають фахівці, вірною ознакою того, що підприємство готується на приватизацію, є нарощування його боргів, адже і тоді його продажна ціна танутиме на очах.

Як випливає з відповіді ФДМ, на Миколаївській ТЕЦ неухильно рухається до банкрутства: у першому кварталі 2017 року кредиторська заборгованість майже вдвічі перевищила дебіторську. Але ж ще 2014 року ця різниця становила 6 млн 207 тис. грн, у 2015 році – 8 млн 823 тис. грн, у 2016 році – 61 млн 942 тис. грн.

У графі “чистий прибуток” також суцільні мінуси: якщо в 2014 році ТЕЦ отримала 17 млн 231 тис. грн, то в 2015 році – лише 309 тис. грн, а в 2016 році 59 млн 114 тис. грн збитку. Падіння тривало в нинішньому році, в 1-му кварталі 2017 року збиток обчислювався 38 млн 602 тис грн. .

Щоб зрозуміти причини накопичення значних, а головне, хронічних боргів, що переходять з року в рік, ми вирушили до директора Миколаївської ТЕЦ Олександра Матвіюка. На поставлене запитання він, у свою чергу, відповів запитанням:

“НАК “Нафтогаз” – державне підприємство? ТЕЦ – на 99,99% державне. А “Енергоринок”, НКРЕ? Виходить, питання зовсім не до нас. НАК “Нафтогаз” з нас стягує штрафи. Нам “Енергоринок” винен 44 млн – за 2011,12-13,14, 15-й роки. Якщо за всіма існуючими нормативами я накручую штрафні санкції, інфляцію, то ці 44 млн мають перетворитися на 70 млн. Ми подали до суду на “Енергоринок”, на що отримали відмову, мовляв, “Енергоринок” працює за постановою уряду, яка говорить, що це розподіляється ось так! Борги віддаватимуться тоді-то, штрафи не застосовують. А НАК “Нафтогаз” штрафи застосовував аж до 2017 року. Я не маю права застосувати, до мене – застосовують!”

Отже, когось у верхах дуже влаштовує існуючий порядок і мільйонні борги енергетичних підприємств? У каламутній воді рибку ловити легше?

Ситуація на Херсонській ТЕЦ дуже схожа. Динаміка падіння аналогічна миколаївській. У 2013 році різниця між кредиторською та дебіторською заборгованістю становила 128 млн 587 тис. грн, у 2014 році – 115 млн 568 тис. грн, у 2015 році: 193 млн 125 тис. грн, за 9 місяців 2016 року: 339 млн 801 тис. грн.

Величина чистого прибутку також падає рік від року: у 2013 рік у був збиток у 27 млн 750 тис грн, у 2014 році з’явився прибуток – 15 млн 629 тис грн, а у 2015 році – знову мінус у 51 млн 424 тис грн. Падіння тривало і в 2016 році: за 9 місяців збиток становив 88 млн 327 тис грн..

Судові справи повисають у повітрі?

У 2015 році на сайті “Української правди” було опубліковано лист від імені трудового колективу Миколаївської ТЕЦ, адресований особисто народному депутату Сергію Лещенку, в якому трудовий колектив підприємства звинувачував свого керівника в численних зловживаннях і виведенні приблизно 30 млн грн.

Як виявилося, дим був не без вогню. У лютому 2016 року на підставі цього звернення Миколаївська місцева прокуратура № 1 розпочала кримінальне провадження.

“Проведеним досудовим розслідуванням установлено факти необґрунтованого заволодіння бюджетними коштами”, – ідеться в рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 березня 2017 року.

Досудове розслідування проводило слідче управління Заводського відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області. І, як відповіли нам на запит у відділі, розслідування триває досі. Слідчий у справі категорично відмовився розмовляти з журналістом на цю тему, посилаючись, звісно ж, на таємницю слідства.

“Наразі за зазначеним кримінальним провадженням триває досудове слідство, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин події”, – начальник Заводського відділу поліції О. Гудима був лаконічним у своєму запиті до нашого запиту.

Тим часом на Миколаївській ТЕЦ нинішнього року відбулися одразу дві ревізії під час двох кримінальних проваджень, які розслідуються зараз. У лютому 2017 року Заводський районний суд ухвалив рішення про проведення позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Миколаївської ТЕЦ щодо господарських взаємовідносин з одеською фірмою “Анфасбуд” у червні – грудні 2014 року. А через місяць, у березні, суд надав дозвіл на проведення ревізії у справі О.М. Матвіюка за період практично з першого дня його керівництва підприємством. Перевірки проводилися фахівцями Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Під час зустрічі ми поцікавилися у Матвіюка перебігом розслідування, на що він запевнив кореспондента МЦЖР, що жоден із фактів, описаних у зверненні трудового колективу, не підтвердився, а ось офіційних результатів проведеної ревізії у нього немає. А розмову з журналістом він поспішив закінчити словами, закликавши на допомогу 63-ю статтю Конституції, що дозволяє не свідчити проти себе.

Грошовий потік з підприємства

Розслідування про діяльність О. Матвіюка триває другий рік поспіль ні добре ні погано, а тим часом сам він звільнився з підприємства. І невідомо, чи понесе він якусь відповідальність у разі підтвердження фактів зі звернення трудового колективу. Та й чи буде сама справа доведена до суду?

Також сумнівно, що до відповіді притягнуть попередника О. Матвіюка, стосовно якого триває ще одне кримінальне розслідування: про перерахування в червні-грудні 2014 року майже півмільйона одеській фірмі з ознаками фіктивності “Анфасбуд”. Уклавши договори з нею на ремонт даху, а також реконструкцію газоходів, колишній керівник перерахував партнерам 237 тис. 760 грн за фіктивні відрядження працівників “Анфасбуд” до Миколаєва, оскільки роботи виконувалися місцевими робітниками. Ще 235 тис 727 грн, що в 6 разів вище за реальні розцінки, було сплачено неспеціалізованому “Анфасбуд” за монтаж системи оповіщення.

У рішенні Заводського суду м. Миколаєва від 10.02.2017 прямо сказано:

“Незаконно отримані кошти державного підприємства були перераховані на банківські рахунки підприємств з ознаками фіктивності з метою їхнього переведення в готівку та подальшого розподілу між учасниками протиправної діяльності“.

Розслідування триває третій рік, і чи буде воно завершено, залишається великим питанням.

Податки платити необов’язково

Збіг це чи ні, але на пошту Миколаївського центру журналістських розслідувань надійшло подібне звернення від працівників Херсонської ТЕЦ, у якому керівника Богдана Педченка звинувачували у виведенні з підприємства близько 40 млн грн. У листі йдеться, зокрема, про фірму “Квадро – Фінанс”, якій ще в травні 2015 року ТЕЦ перерахувала 8 млн 785 тис грн. Як потім стало відомо, кошти призначалися для відновлення дорожнього покриття на вул. Миру в Херсоні після проведення ремонту на тепломережах ТЕЦ. Щоб переконатися у використанні бюджетних коштів за призначенням, ми поїхали до Херсона, де знайшли вулицю Миру.

Виявилося, вулиця залишалася розритою протягом півтора року, і де перебували весь цей час мільйони з бюджету, невідомо. Нарешті в серпні нинішнього року на проїжджій частині на радість водіїв з’явилися “клаптики”, що дають змогу проїхати абияк, добре, що не по вибоїнах. Перехожі розповіли нам, що багатостраждальну вулицю Миру працівники ТЕЦ риють, а потім латають практично щороку, і сумніваються, що окремі жалюгідні “клаптики” на всій проїжджій частині загалом можуть “тягнути” майже на 9 млн.

Далі наша знімальна група розшукала будівлю, де за адресою вул. Нафтовиків, 50 знаходиться ТОВ “Квадро – Фінанс”. Його засновниками значаться: Володимир Ігорович Лук’янов та Ірина Окуневська, які володіють по 40% акцій, а також Євгенія Руденко, якій належать решта 20%.

На вхідних дверях фірми красується ще одна табличка: ТОВ “Пансіонат “Петровець”, серед засновників якої ми бачимо все ті ж знайомі прізвища: Ігор Володимирович Лук’янов (син В.І. Лук’янова), Євгенія Руденко. А кінцевим власником вказана Марія Педченко – рідна мати Богдана Педченка, голови правління ПАТ “Херсонська ТЕЦ”. У документах значиться, що власниця внесла до Статутного фонду пансіонату 4 млн 640 тис 876,84 грн, що становить 50% акцій.

Як виявилося, ТОВ “Пансіонат “Петровець”, яким володіє мати керівника Херсонської ТЕЦ, безпосередньо задіяний у схемі з виведенням з підприємства 8 млн 785 тис грн.

Справу розслідує Національне антикорупційне бюро України, і у вересні минулого року суд надав дозвіл на доступ до документів ТОВ “Пансіонат “Петровець” “для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню”.

Наразі щодо керівництва Херсонської ТЕЦ ведеться одразу кілька розслідувань за кримінальними статтями: зловживання службовим становищем, несплата податків, виведення коштів з підприємства.

Прокуратура Херсонської області веде розслідування щодо посадових осіб Херсонської ТЕЦ, ТОВ “Херсонбуд”, яке ремонтувало вулицю Миру, а також ТОВ “Соліс Трейдинг”, яка визнана фіктивною. Як ідеться в матеріалах судової справи, із цими партнерами у 2015 -2016 роках ТЕЦ здійснювала безтоварні операції, унаслідок яких підприємство зазнало збитків на 4 млн 982 тис грн.

Ще одна справа – про несплату підприємством до бюджету 5 млн 938 тис. 469 грн податків під час взаєморозрахунків із ТОВ “Українська нафтогазова компанія” розглядається в Херсонському міському суді. За термінами – 2012-2013-й роки – зловживання збігаються якраз із приходом на керівну посаду Богдана Педченка. До слова, Богдан Антонович, а також його головний бухгалтер ніяк не хотіли свідчити в суді, через що служителям Феміди неодноразово доводилося закликати їх до відповіді, а потім ухвалити рішення про примусовий привід до зали суду. Чи дійшли вони туди, невідомо.

До слова, “Українська нафтогазова компанія” названа серед 400 фіктивних підприємств по всій країні, створених, як ідеться в матеріалах справи, з метою “отримання незаконного збагачення за рахунок ресурсів держави Україна та розподілу його між собою”. Ось із якими партнерами працювала і, вочевидь, працює Херсонська ТЕЦ.

Щоб поставити безліч запитань, що виникли у зв’язку з цим, особисто Богдану Педченку, ми попросили його прес-секретаря про інтерв’ю і приїхали на підприємство. Незважаючи на попередню домовленість, і надісланий запит, директор Херсонської ТЕЦ не побажав зустрітися з журналістами МЦЖР. Поки секретар мужньо захищала свого шефа на прохідній, пояснюючи, що його немає на підприємстві, Богдан Антонович із вітерцем промчав у машині повз нас через прохідну і був такий. Відповіді на письмовий запит ми також не дочекалися.

Приватизація – дорівнює грабунку споживачів

Діяти в такий спосіб і нахабно обкрадати підприємства директорам дозволяється з прихильності з самих верхів, вважає екс-радник Фонду держмайна України Володимир Ларцев:

“Забрали 9 млн грн? Так завжди робиться під чиїмось високим заступництвом. На гачок беруть, а хтось спокійно це закриває”.”

На думку Ларцева, приватизовувати обленерго і ТЕЦ узагалі не слід, оскільки тут ми вже досягли межі енергетичної безпеки країни.

“Виходячи зі свого досвіду, – каже експерт, – приватизація у нас, я не тільки про енергокомпанії, – це, як я називаю для себе, відсмоктування державної ренти, засіб пограбування та експлуатації населення – через ці підвищення – “Роттердам плюс” – тарифів на тепло та електроенергію, тобто засіб викачування з людей грошей.

При будь-якій приватизації краще нічого не робити, щоб держава нічого не отримувала, принаймні, мала б можливість контролю. Це стратегічний ресурс країни. Навіть міноритарний пакет – це мінімальний важіль у держави зберігається для того, щоб впливати на політику підприємства. Ті, хто зараз хоче їх купити, жодних інвестицій вкладати не можуть. Так свідчить історичний досвід. Зараз невигідно вкладати гроші, з огляду на те, що західні інвестори не йдуть, а вітчизняні мають лише мету купити за копійки, щоб потім говорити, що нам чогось не вистачає і просити грошей з бюджету”.

Хто керує процесом?

Покарання за свої злочинні шахрайські діяння, вочевидь, керівники підприємств отримають навряд чи. Принаймні, прецедентів ми не знаємо. У кращому разі їх буде звільнено зі своїх посад. Спроби продати на аукціонах два енергетичних підприємства – Миколаївську та Херсонську ТЕЦ – укотре ілюструють корупційну схему “прихватизації” енергетичних підприємств, провідну роль у якій відіграє вся система державної влади та правоохоронці. При цьому директорам енергетичних підприємств сходять з рук найбрудніші оборудки, які вони прокручують, сидячи в керівних кріслах. Тепер же під виглядом “блага” для підприємств шукають власників. Хоч би ким вони були, зрозуміло одне: нові власники від самого початку не зацікавлені вкладати величезні гроші в зношені до краю мережі та модернізувати те, що не поліпшувалося, а нещадно експлуатувалося десятиліттями. А ось підняття тарифів на опалення, гарячу воду, електроенергію і нові непосильні побори зі споживачів можна очікувати з дуже великою ймовірністю.

У грудні минулого 2016 року рішенням Господарського суду банкрутом визнано нашу сусідню Одеську ТЕЦ. А далі сценарій уже відпрацьовано чітко: під час ліквідації її викупить єдиним промисловим комплексом новий хазяїн і створить нову юридичну особу – вже без боргів і зобов’язань. Стара, як світ, схема. У результаті новий власник отримує “чисте” підприємство, що має монопольне становище у своїй сфері, з десятками тисяч споживачів, які практично до нього прив’язані і повністю залежать від розпорядника теплом. Шлях до збагачення практично без втрат відкритий.

До речі, наприкінці березня 2017 року почалося слухання справи про банкрутство Херсонської ТЕЦ за борг у 209 млн грн перед компанією “Газ України” НАК “Нафтогаз України”. Ну що, другий пішов?

Розслідування проведено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.