Квартира на додачу

Поки в Миколаєві одні перебувають по 40 років у квартирній черзі без надії отримати власне житло, інші отримують його на пільгових умовах, навіть його не потребуючи. Чому так відбувається, і кому з легкістю вдається обзавестися житлом за рахунок бюджетних коштів, з’ясовували кореспонденти Миколаївського центру журналістських розслідувань.

Черга без кінця

У списку мешканців міста, які потребують власного житла, на листопад 2016 року значилося 6 тис. 131 особа. Більше третини з них – люди, яких можна назвати такими, що гостро потребують житла: 2 тис. 203 особи мають першочергове право на отримання житла, 411 – на позачергове.

Усі давно звикли до того, що приналежність до пільгового списку зовсім не гарантує швидкого або взагалі будь-якого розв’язання проблеми з житлоплощею. Показовим прикладом є історія 29-річної Алли Храмової, яка вже п’ять років очікує на житло. Молода мама чотирьох дітей 9-ти, 8-ми, 4-х і 3-х років змушена витрачати майже всі свої скромні статки на оплату орендованої квартири без особливих зручностей за 3 тис. грн. А власники житла вже попередили її, що незабаром неспокійному сімейству потрібно з’їхати в інше місце, і ще невідомо, чи зможуть усі діти залишитися з мамою.

– З кожним разом дедалі важче господарі погоджуються брати мене на квартиру з дітьми, – каже Алла. – Мене попередили, що навесні потрібно звільнити приміщення. Був час, коли нам просто не було де жити. А поки ми шукали квартиру, довелося відправити Карину з Вікою до притулку.

Не один рік Алла оббиває пороги кабінетів, розносячи всілякі заяви та довідки. Щоразу жінка йде ні з чим. У міськраді пояснюють: у місті таких, як у неї, ще 328 сімей.

Немає свого кута і в героя-оперативника, майора поліції Ігоря Макарука, який 9 листопада нинішнього року, ризикуючи власним життям, під час затримання злочинців біля ринку “Колос” зумів запобігти вибуху бойової гранати.

Разом із дружиною Ігор виховує двох дітей. В органах внутрішніх справ Макарук працює з 2001 року, проте досі службового житла йому не запропонували, хоча, судячи з декларації, свого кута, а також надприбутків для його придбання сім’я поліцейського не має.

Житло для “особливо нужденних”

За останні 6 років, з 2011 року, мешканці Миколаєва отримали 202 квартири. З них 107 квартир виділили черговикам за місцем проживання, 80 квартир було куплено для постраждалих від вибуху газу на вул. Лазурній у 2014 році, ще 15 квартир – за рішеннями суду.

67 квартир були роздані як службові, 25 з яких швидко перейшли в приватну власність. Найцікавішою виявилася статистика з розподілу казенного житла серед “сильних світу цього” – міліціонерів, прокурорів, працівників СБУ та суддів.

Найбільше відомчого житла отримали співробітники УМВС у Миколаївській області. За неповні 6 років правоохоронцям виділили 22 службові квартири, 18 з яких уже успішно виключили з числа службових.

Уявити тільки: у розв’язанні квартирного питання високопоставлені службовці керуються законом ще радянської України – Житловим кодексом, ухваленим 1983 року! Є в цьому певне лукавство наших законодавців-депутатів, які не придумали донині нічого нового, відповідного часу і ситуації, що склалася в країні з житлом. Так, відомчі квартири співробітники, хочеться вірити, ті, що найбільше відзначилися в роботі, можуть отримувати не один раз і в різних населених пунктах, де вони опиняться за службовим обов’язком. Після 10 років ударної праці на одному місці, вони можуть його закріплювати за собою. Ось тому-то з формальностями службовці не зволікають і без перешкод стають власниками того, що ще донедавна належало рідній організації та державі. Чітко проглядається закономірність: у списку тих, хто отримав житло, немає рядових міліціонерів – квартири отримували лише високопоставлені охоронці порядку, найчастіше начальники відділів і їхні заступники, і, зазвичай,… незабаром після підвищення по службі.

У 2012 році, будучи заступником начальника УМВС України в Миколаївській області – керівником кримінальної міліції, службову квартиру житловою площею 18,8 кв. м по вул. Бурштинова, 67 отримав підполковник Олег Чорноморець. Ставши начальником Вознесенського міськвідділу 2013 року, Чорноморець наступного дня “розслужебив” житло, і за рік був звільнений з посади в рамках люстрації.

У 2012 році, будучи начальником Корабельного райвідділу міліції Миколаєва, службову квартиру в 26,1 кв. м на пр. Богоявленському (Жовтневому), 325/6 отримав полковник Олег Шевчук. Через півроку його було призначено начальником Миколаївського міського управління міліції, після чого він вивів квартиру з числа службових.

Нагадаємо, Шевчук змушений був написати рапорт про звільнення після того, як у ніч із 22 на 23 листопада 2013 року віддав розпорядження штурмувати учасників мирної акції протесту на площі Леніна в Миколаєві.

У жовтні 2013 року квартирою в 60 кв. м у самому центрі Миколаєва, на вул. Адміральській, 18, обзавівся капітан поліції Павло Черноусов. Наприкінці 2015 року правоохоронець приватизував відомче житло. Зазначимо, донедавна Черноусов обіймав посаду старшого оперуповноваженого управління із захисту економіки в Миколаївській області, однак за підсумками атестації в червні 2016 року був звільнений з поліції..

Матеріалу багато не буває

“Під приціл” журналістів потрапив і колишній заступник начальника Головного управління Національної поліції у Миколаївській області Валерій Коба, у травні 2016 року звільнений за підсумками атестації за службову невідповідність.

Наприкінці 2013 року Валерій Коба став виконувачем обов’язків начальника міського управління міліції і вже у 2014-му отримав 3-кімнатну службову квартиру площею 65 кв. м у 10-поверхівці по пр. Богоявленському (Жовтневому), 27а. До речі, вартість трикімнатної квартири в цьому районі становить близько 30 тис. доларів.

Як свідчать дані декларацій Коби за 2014 і 2015 роки, сім’я полковника житла зовсім не потребує. Разом із дружиною, дітьми та тещею Коба проживає в триповерховому будинку площею 213 кв. м, який оформлений на матір дружини – Ольгу Шалухіну.

До того ж у власності його сім’ї є автомобіль Nissan Altima, трикімнатна і двокімнатна квартири площею 62,9 і 41,7 кв. м, офіс (44,5 кв. м), нежитлове приміщення (93,3 кв. м), земельна ділянка (2 тис. кв. м).

До речі, ще одну таку саму діляночку Коба отримав у Врадіївському районі, де він свого часу очолював районне відділення міліції.

Журналісти навідалися до службової квартири міліціонера на пр. Богоявленському, проте двері ніхто не відчинив. Сусідка розповіла, що нового власника квартири вона бачила лише кілька разів 9-10 місяців тому.

У триповерховому будинку сім’ї Коби журналістів не надто привітно зустріла теща полковника і навідріз відмовилася говорити про майно свого зятя.

У коментарі журналістам Валерій Коба не захотів давати пояснення, навіщо отримував службове житло, пославшись на те, що вже не працює в правоохоронних органах.

– Я зараз не є публічною особою, – сказав він. – Свого часу, коли служив, я був відкритий, а зараз я – приватна особа, тому в мене немає жодного бажання обговорювати загальні питання, зокрема, моє особисте життя.

А де ж господарі?

На щастя, ще не все службове житло в нашому місті перейшло в приватні руки доблесних службовців. Журналісти поцікавилися, хто ж проживає в ньому?

У червні 2015 року, через кілька місяців після призначення першим заступником начальника слідчого управління УМВС України в Миколаївській області полковник Станіслав Дикий отримав 2-кімнатну квартиру житлоплощею 28 кв. м у будинку по пр. Героїв України (пр. Героїв Сталінграда), 77а. Подібна квартира в цьому районі на ринку нерухомості оцінюється нині в півмільйона гривень.

На момент отримання відомчого житла в Миколаєві у Дикого вже була квартира площею 78 кв. м і ринковою вартістю близько 50 тис. доларів у Харкові, у новобудові на вул. Новоолександрівській, 54а. А крім цього, полковник мав у розпорядженні три автівки – Москвич 1990 р. в., Volkswagen Bora 2005 р. в. і Toyota Venza 2013 р. в. вартістю понад півмільйона грн.

Як з’ясували журналісти, службові апартаменти Дикого в Миколаєві, судячи з усього, пустують.

– Якщо чесно, я нікого не бачила, щоб там жили, – зізналася сусідка з 2-ї квартири. – Ремонт там ніхто не робить, вікна там взагалі жахливі. І через стінку мені не чути нічого, світло в їхній квартирі не горить.

Далі кореспонденти приїхали на вул. Коротку, 24б, де в жовтні 2014 року службову квартиру в п’ятиповерхівці видали Роману Дончику, який працював водієм у Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при УМВС України в Миколаївській області. Судячи зі слів сусідки, у квартирі вже кілька років ніхто не з’являється. Виходить, отриманої житлоплощі Дончик особливо не потребує.

Фактично не використовується і службове житло в 9-ти поверховій будівлі по вул. Колодязній, 13а. Тут у листопаді 2015 року 3-кімнатну квартиру житловою площею 46,9 кв. м отримав полковник Владислав Кривенда. Причому, начальнику обласного управління держслужби у боротьбі з економічними злочинами на безкоштовне житло довго чекати не довелося. Полковник простояв у квартирній черзі всього місяць!

Судячи з задекларованого 2014 року майна: 2,5 млн грн готівки, земельна ділянка площею 1500 кв. м, Toyota Camry 2013 р. в. та Volkswagen Cross Touran 2007 р. в. – Кривенда зовсім не бідує і міг би сам забезпечити себе апартаментами. Тим паче, фотографії із соцмереж свідчать про те, що фінансове становище дає змогу сім’ї полковника відпочивати в Туреччині, Ризі.

Зазначимо, що в квітні поточного року Кривенду звільнили з поліції, він не пройшов переатестацію, проте квартира досі числиться за ним.

У коментарі журналісту Владислав Кривенда заявив, що як людина, яка пропрацювала в міліції 21 рік, мав повне право отримати службове житло. Разом з тим, він зізнався, що він і його рідні не живуть в отриманій квартирі, оскільки там немає ремонту.

– Як я можу там жити? – обурився полковник.

Цікаво, хто ж має робити там ремонт, якщо сам Кривенда не приховує планів щодо можливої приватизації та подальшого продажу отриманого житла. До слова, трикімнатні квартири по вул. Колодязній у Миколаєві на ринку нерухомості оцінюються приблизно в один мільйон гривень.

Під час розслідування з’ясувалося, що 2010 року службове житло також видавали тодішньому начальнику відділу у боротьбі з торгівлею людьми Миколаївського обласного управління міліції, підполковнику Ігорю Блошку. Нині він відомий як активіст, який самовіддано бореться за правду в правоохоронній системі.

З органів Блошко пішов кілька років тому, проте службова двокімнатна квартира в новобудові на Херсонському шосе, 28 досі числиться за ним. Ось тільки в ній він, за словами сусідів, жодного дня не жив. Замість нього відомчим житлом користується невідомий чоловік, який представився “знайомим” Ігоря Блошка. Він зізнався журналістам, що господаря тут немає. Причому, як повідомила голова ОСББ Марина Ржевська, за комунальні послуги екс-правоохоронець не платить, і за квартирою числиться 22 тис. грн. боргу.

У телефонній розмові з журналістами Ігор Блошко зізнався, що він у службовій квартирі не мешкає, однак стверджує, що житло йому потрібне і віддавати його не збирається.

Прокурори і силовики – отримайте!

Не залишилися обділеними “теплим кутом” і співробітники прокуратури, яким за п’ять років видали 18 квартир. Причому, десять із них уже “розслужеблені”.

Зокрема, у жовтні 2013 року 2-кімнатну квартиру по вул. Артема, 32б, неподалік від місця роботи, було надано прокурору Корабельного району Ігорю Домущею. А в грудні того ж року рішенням виконкому Миколаївської міськради квартира вже була виключена з числа службових.

Примітно, що в рік отримання безоплатного житла Домущей “прикупив” собі новенький кросовер Ford Kuga, а в 2014 році його дружина і дочка стали повноправними власницями квартири площею 104,7 кв. м. У 2015 році “служебку” було продано, про що журналістам розповів сам Домущей.

У 2013 році житлом забезпечили начальника відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Миколаївської області Ольгу Колос. Невідомо, як у 2013 році, але сьогодні, судячи з декларації, прокурор і сама може дозволити собі невелику квартирку, оскільки задекларувала готівкою 20 тис. доларів.

У листопаді 2015 року двокімнатну квартиру по вул. Б. Морській, 34 видали Марині Радіоновій, переведеній на посаду прокурора Центрального району Миколаєва з Луганської області. Згідно з декларацією Радіонової, у липні 2016 року колись службова і переоформлена квартира перейшла у приватну власність доньки прокурора – Маргарити.

Чимало квартир за останні шість років було надано співробітникам УСБУ в Миколаївській області. Причому, 13 із 15 службових квартир розташовані в новобудові в житловому комплексі “Північна Зірка” на вул. Архітектора Старова, 2/6. До слова, вартість двокімнатної квартири в цьому будинку становить понад 50 тис. доларів.

Як і слід було очікувати, щасливими володарями новеньких двокімнатних квартир виявилися керівні працівники: заступник начальника фінансового відділу УСБУ Деніс Сорокін, начальник Південноукраїнського відділу УСБУ в Миколаївській області Олександр Філоненко, нинішній начальник слідчого відділу УСБУ в Миколаївській області Андрій Василенко та інші.

Не обділили суддів

Серед них – скандальний екс-голова Ленінського районного суду Микола Олефір. Відомо, що 2012 року суддя був на межі звільнення з посади через порушення присяги, однак це не завадило йому отримати двокімнатну квартиру житлоплощею 28 кв. м по вул. Космонавтів, 79.

Судячи з декларації, Олефір є доволі заможною людиною: у 2014 році він показав 258 тис. грн. доходів, тобто, отримував зарплати приблизно по 21,5 тис. грн. на місяць. Та й самої службової квартири Олефір, схоже, не особливо потребував: поспішив її “розслужебити”, а потім продати.

Не менш цікавим виявилося виділення службового житла судді Центрального районного суду Ользі Гуденко. Її сім’я, маючи місячний дохід близько 30 тис. грн., безоплатно отримала двокімнатну квартиру площею 51,3 кв. м на вул. Океанівській (Артема), 38а. Причому, в декларації Гуденко і без того значаться дві інші квартири: площею 31 і 47,6 кв. м, а також автомобіль DAEWOO LANOS 2007 р. в.

Її колега з Корабельного районного суду суддя Олена Кутурланова отримала службове житло у 2016 році. Однокімнатна квартира житлоплощею 19,7 кв. м кв. м по вул. Январева, 28 дісталася судді за клопотанням управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області. Однак, судячи з декларації, сім’я Кутурланової цілком може забезпечити себе житлом. Загальні доходи Олени Кутурланової та її сина Костянтина за 2015 рік склали понад 370 тис. грн. Катається суддя на елітному авто Ford Kuga 2011 р. в., а її син минулого року обзавівся автомобілем Skoda Octavia 2011 р. в.

Таким чином, міська влада чомусь ніяк не цікавиться розподілом і подальшою долею службових квартир, що призводить до розбазарювання комунальної власності. Начальник відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міськради Юлія Віхрова переконана, що виконком, передавши відомству квартири як службові, звільняється від обов’язку контролювати подальший їхній розподіл і використання.

А перший віце-мер Миколаєва Валентин Гайдаржи виправдовується нестачею співробітників у відділі квартирного обліку.

– У нас немає у штаті людей, які б на підставі отриманого ордеру приходили, дзвонили б до квартири і питали, а ви живете тут чи ні? Якщо виникає проблема, ми квартиру перевіряємо, – заявив віце-мер.

Махінації з комунальним і, зокрема, зі службовим житлом дає змогу проводити застарілий Житловий кодекс, який давно вже час змінити, вважає директорка аналітико-дослідницького центру “Інститут міста” Олександра Сергієнко.

– Усе це можна врегулювати, але, насамперед, прибрати лазівки, завдяки яким окремі категорії службовців можуть отримувати по дві-три квартири, як ми зараз бачимо у деклараціях, – зазначає експертка. – Я не бачу перешкод для наведення порядку в цій сфері. Необхідно в актах чітко прописати порядок надання житла, умови, згідно з якими службовці можуть приватизувати отримані службові квартири. Наприклад, нехай і прокурор, і вчитель отримають право приватизувати житло, тільки пропрацювавши на основному місці 20 років. Якщо службовець прожив у службовому житлі років 5 і переїжджає в інше місто, квартира має залишитися за відомством. Але в цьому має бути зацікавлене саме відомство.

Навряд чи міські чиновники, та й нардепи, не розуміють усієї несправедливості наявного порядку розподілу комунального та службового житла. Найбільш знедолені не можуть навіть розраховувати на державну допомогу в цьому питанні, а ті, хто і так не обділений майном, прибирають до рук державні квадратні метри, щоб збагатитися на них ще більше. Але, як бачимо, можновладців саме це і влаштовує.

Розслідування підготовлено в рамках проєкту “Журналістські розслідування в місцевих та регіональних ЗМІ України на варті реформ” у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії.