Діамантова нога

 

У міністерстві охорони здоров’я практично зупинилася закупівля ліків. Щойно туди прийшла нова очільниця Уляна Супрун, причетні до медичних тендерів чиновники самі втратили здоров’я і опинилися на лікарняному. Зараз пані Супрун намагається розібратися зі складними схемами медичної мафії, яка роками гріла руки на закупівлях препаратів. Але це на рівні міністерства. А як це працює на рівні звичайної міської лікарні, вже розібралися наші колеги з Миколаєва.

Дороге “залізо”

Олександр працює в миколаївській пресі дизайнером, на початку серпня з ним стався нещасний випадок – він зламав ногу. Оскільки травма була серйозна, його доправили до лікарні швидкої медичної допомоги. Там потерпілого одразу попередили: щоб кістки зрослися нормально, необхідна термінова операція, але треба зробити передоплату за ліки – три тисячі гривень.

– Хірург попросив три тисячі гривень на медикаменти, бо без них він не хотів робити операцію. Коли мені зробили два знімки ноги, сказали, що в ногу вставлятимуть медичне залізо – набір фіксаторів для МОС, – розповідає потерпілий. Але скільки коштуватиме “залізо”, яке імплантували в ногу Олександра, йому не повідомили. Про це він дізнався вже після операції.

-Після того як мені зробили операцію, наступного дня до мене прийшов чоловік і сказав, що я винен за “залізо”, яке мені поставили в ногу, 5100 гривень. Я відразу попросив документи на все це. Він запевнив, що документи будуть, – продовжує Олександр.

Зібравши за допомогою знайомих зазначену суму, дизайнер передав їх невідомому кур’єру. Розрахунок відбувався безпосередньо в палаті лікарні.

Поки Олександр перебував у ЛШМД, він дізнався, що п’ять тисяч за імплантат, встановлений у його ногу, – це ще квіточки. Його братам по нещастю, з якими він лікувався в одній палаті, хірургічні послуги обійшлися набагато дорожче. Тільки “залізо” коштувало від 10 до 30 тис. гривень.

Сповна відчув діамантову дорогоцінність імплантатів і інший Олександр, який потрапив до лікарні швидкої медичної допомоги на початку вересня. 30-річного чоловіка збила машина, і з переломом обох ніг його доставили в лікарню. Лікар-травматолог повідомив матері, що для якісного лікування треба в кінцівки встановлювати титанові пластини. Їхня вартість 29 тис. гривень. Гроші на операцію мати Олександра збирала кілька тижнів.

– З пошуком коштів, звісно, було складно, – каже жінка. – Оскільки я деякий час працювала в Росії, звідти мені зробили такий щедрий дар допомоги. З них орієнтовно в мене пішло 40 тис. грн. витрат на матеріал, який потрібен для операції, та лікування. Кошти за імплантати жінка передала Степану Чирику – тій самій людині, що й у попередньому випадку з дизайнером Олександром. Формально саме цей підприємець постачає імплантати до лікарні швидкої медичної допомоги в Миколаєві. У всіх випадках він страхує себе договором, який підписують усі пацієнти під час передачі йому грошових коштів. У договорі не вказано ні фірми-виробника, ні країни, де вона знаходиться. Навіть те, що саме вживили в тіло пацієнта, – не розкривається.

“Лукавий” договір

Колишній лікар, а нині президент Всеукраїнської Ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор Сердюк уже дванадцять років професійно працює в цій галузі. Ознайомившись із текстом миколаївських договорів, експерт дійшов висновку, що вони грубо порушують права пацієнтів:

– Якщо ми купуємо цей імплантат разом із накладною, то бачимо, що це таке. Ми просимо сертифікат якості, і він має бути. А там стандартні угоди досить таки недійсні, за які можна і не платити. Далі в тих накладних написано якийсь виріб. Що за виріб? Але там мають бути цифри – такі скорочення. І от навіть цього в цих договорах немає.

Що означають ці договори на практиці, і як вони підписуються, добре знає Сергій, який значний час пропрацював так званим кур’єром, тобто посередником між лікарем і пацієнтом. На умовах анонімності він погодився пояснити нам схему, за якою працює цей медичний бізнес:

– Людині підсовують договір, щоб вона його підписала, а потім родичів ставлять перед фактом, що потрібна така-то сума, яку потрібно зібрати. Найчастіше в цьому договорі вартість матеріалу не перевищує 30-40%. Все інше – це винагорода лікарю за операцію.

У відносинах між лікарями та пацієнтами посередницьку роль виконують так звані кур’єри.

-Роль посередника полягає в тому, щоб збирати гроші та передавати їх лікарям і розрулювати якісь конфліктні ситуації. Лікар виходить тут абсолютно ні до чого. Усі конфлікти виникають із цим посередником, – каже колишній кур’єр Сергій.

ФОПи- прокладки

Формально цих посередників оформлено як ФОПи – фізичні особи-підприємці. Через рахунки цих підприємців-кур’єрів прокручувалися сотні тисяч гривень. Чи існують насправді ці підприємці-посередники, чи це лише прикриття для оборудок із “залізом”?

Ми прийшли за адресою підприємця Козаченка, який торік активно продавав імплантати в медичні заклади Миколаєва.

Із самим підприємцем поспілкуватися не вийшло – двері відчинив його син. Про діяльність свого батька як бізнесмена-протезиста він нічого не знає.

– Може, на нього зареєстрували це? – запитали ми в сина Козаченка.

– Ну, може бути. Я вам нічого не можу сказати, тому що я сам не розумію. Зараз важко від нього щось добитися.

– Тобто він любитель випити, і тому з ним важко спілкуватися, так? – уточнили ми.

– Ну так, він же старий, він 44-го року.

Невдача спіткала нас і з іншим “постачальником” – ФОП Литвиненко. Самого підприємця не було за місцем реєстрації. Кажуть, що він зараз зайнятий своєю основною справою – продає взуття.

– Литвиненко Олександр Віталійович чим займається? – запитали ми в сусідки.

– Він торгує взуттям на ринку і в магазині на вулиці Радянській, – відповіла жінка.

Тим часом дизайнер Олександр намагався отримати інформацію про фіксатори, які йому вставили в ногу. Для цього він зателефонував Степану Чирику, який продав йому виріб. Продавець запевнив, що в нього є всі необхідні документи на фіксатори, і він їх надішле. Але замість обіцяного пацієнт отримав лише Свідоцтво про державну реєстрацію виробів індійської компанії Апотекаріс Сандріз Мануфактуринг в Україні, яке є в Інтернеті у відкритому доступі.

Перевірити цю інформацію неможливо, оскільки медики не розписують, що конкретно було встановлено хворому.

– Найчастіше пацієнти взагалі не бачать, що їм ставлять. Це може бути і Китай, і Росія, це може бути і Європа. Через те, що ніхто матеріал, який їм імплантують, не бачить, то й сертифікат після операції можуть надати будь-який, – пояснює виверти посередників наш співрозмовник Сергій.

У ЛШМД таємниці зберігати вміють

Ми прийшли в Миколаївську лікарню швидкої допомоги. Але журналістам там були не дуже раді.

– Ви знімаєте тут, а чого це раптом? Ви в головного лікаря дозвіл питали? – закидали нас запитаннями лікарі в ординаторській.

– Головного лікаря немає, – пояснили ми.

– Є начмед, який заміщає головного лікаря. За його дозволом ведуться всі зйомки. Ви це знаєте? Ви це знаєте. А чому ж ви робите так, як не можна робити?

– Давайте тоді вийдемо на вулицю і поспілкуємося. Ви з Чириком працюєте? – запитали ми в лікаря-травматолога.

– Я зараз дуже зайнятий, ви мене відволікаєте. У мене хворий іде на операцію, – відмовився відповідати на наші запитання миколаївський ескулап.

– А от ви працюєте з Чириком? – звернулися ми тоді до іншого лікаря.

– Ви мені не викайте, будь ласка. Перш ніж говорити, треба знати, як кого звати. На всі запитання відповім тільки з дозволу адміністрації, – перервав спілкування лікар.

На сходах лікарні ми зіткнулися і з самим підприємцем Степаном Чириком, який, мабуть, поспішав на чергову ділову зустріч із пацієнтом. Побачивши камеру, спритний ділок кинувся від нас навтьоки, але на сходинках ми його наздогнали.

– Я не хочу з вами говорити, – безапеляційно сказав він.

– Чому? – запитали ми в нього.

– У мене немає часу.

– Ну, знайдіть час, бо ви людям продаєте товар, який їм вставляють у тіло…

– Я не буду з вами говорити…

Але, врешті-решт, йому нічого не лишалося, як відповідати на наші запитання.

– Де “залізо” вироблено, з якого матеріалу, в якій країні, фірмою в договорі взагалі не йдеться, – сказали ми йому.

– Там усе написано, – сказав Чирик.

– А на скільки відсотків збільшується ціна? – запитали ми в нього.

– У цьому я вам не можу сказати, – відповів Чирик.

– А чому?

– Усе відповідно до законодавства.

– А чому у вас не відкрито КВЕД на спеціалізовану торгівлю ортопедичними виробами, а просто торгівля оптовими товарами? Можете пояснити?

– ?! ….

– А ви з усіма лікарями співпрацюєте в ЛШМД?

– Так.

Нажите непосильною працею

Що думає з цього приводу керівниця міського управління охорони здоров’я Лариса Дергунова? Ми кілька днів намагалися зв’язатися з головним медиком Миколаєва, але марно. То вона, кажуть, удома, то – на роботі.

– А Ларису Юріївну можна? – запитала ми її чоловіка.

– А її немає, вона на роботі.

Поїхали на роботу, там її теж немає.

– Нам сказали домашні, що вона на роботі.

– Звідки я знаю, може, вона в лікарню поїхала.

Чи має зиск від цього травматологічного бізнесу чиновниця, якій підзвітні всі миколаївські лікарні? Варто поглянути на майно її та родини. Згідно з декларацією, очільниця міськздоров’я не має ані майна, ані автівок, а лише банківський рахунок на 159 тис. гривень. Натомість її чоловік має дві земельні ділянки 537 та 800 кв. метрів, два будинки 75 та 54 кв. метри, автівку BMW520 та банківський вклад 164 тис. гривень. Донька чиновниці Альона Глінка також не пасе задніх від батьків: дві ділянки на 500 і 832 кв. метри, два будинки на 311 і 278 кв. метрів та автомобіль Lexux RX 350 вартістю понад мільйон гривень. Як родині пані Дергунової вдалося зібрати це майно? Оскільки ми не мали можливості з нею поспілкуватися, використовуємо архівне відео.

– Як Ви на зарплатню чиновника відбудували таких два будинки?

– Ви вибачте, ми тут живемо вже десять років… На зарплату чиновника? У мене є чоловік бізнесмен у майбутньому, минулому і зараз теж займається.

– У Вас така донька талановита, чи ви їй допомагаєте?

– Донька в мене талановита, вона закінчила два інститути з червоним дипломом.

І доки очільниця миколаївської медицини опікуватиметься добром своєї сім’ї, простим пацієнтам не світить гарантована законом безоплатна медицина.

Центр журналістських розслідувань продовжуватиме стежити за розвитком теми. Якщо Ви або Ваші родичі, знайомі мали досвід лікування переломів із застосуванням імплантатів, будь ласка, повідомте нам свою історію, відповідаючи на запитання, наведені нижче. Ваші коментарі та контактна інформація не буде опублікована, але репортер або редактор з Центру може зв’язатися з Вами напряму, щоб дізнатися більше про Вашу історію.