БАЛАСТ

 

В Україні чимало контролюючих органів, які замість припинення правопорушень просто збирають гроші за відсутність у вас проблем. Як приклад – сумнозвісний пожежний нагляд, інспектором якого представлявся свого часу навіть Остап Бендер. Інше контролююче відомство з розмитими повноваженнями, але конкретними корупційними скандалами – державна екологічна інспекція.

Як “Diligence” кримінальну справу “пришили”

У листопаді минулого року в Миколаївському морському торговельному порту місцеві екоінспектори затримали судно “Diligence” під прапором Ліберії. Їм здалося, що воно злило баластну воду, чим нібито забруднило чисту акваторію. Коли капітан судна не дозволив екологам зайти на борт для перевірки, ті покликали правоохоронців. Так з’явилися кримінальна справа та ордер на обшук.

Морський агент Володимир Горшков, який представляв інтереси судна в Миколаївському морпорту, розповів подробиці інциденту.

– За фактом початок відкатки баласту було зроблено на наступну добу, після того, як прийшли екоінспектори. Коли вони прийшли, судно не відкочувало баласт, – стверджує Володимир Горшков.

Під час обшуку судна екологи порушень так і не виявили. Разом із правоохоронцями вони пішли, а судно після завантаження зерном пішло своїм курсом.

Процедури ні згідно з кримінальним, ні процесуальним, ні екологічним, ні тим більше етичним кодексами дотримано не було. Усе це був, висловлюючись простою мовою, “наїзд” і взяття “на понт”, – переконаний Володимир Горшков.

Але самі екологи так не вважають. У тому, що сталося, вони звинувачують екіпаж судна.

– Якщо проводиться екологічний контроль, люди піднімаються на судно. Їм надають документи, вони дивляться: чи здійснювалося скидання? Який, у якій кількості, чи є нафтопродукти? – пояснює завідувач Миколаївським сектором екологічного та радіологічного контролю Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Андрій Карпенко.

Подвійна бухгалтерія морських екологів

Усі, хто якось пов’язаний із обслуговуванням суден, які заходять до українських портів і на суднобудівні заводи, в один голос стверджують, що перевірка екологами суден – це не ретельний екологічний контроль, а банальна корупційна схема.

Про методи роботи екологів добре знає директор одеської фірми “Трансшип-сервіс” Іван Ніякий.

Його фірма неодноразово стикалася з методами роботи екоінспекторів.

– У літній періодвони приходять у шортах, у майках, капцях, капелюшках. Приходять із відрами, часто іржавими, з пластиковими пляшками. І з ходу виставляють капітану вимоги надати можливість відібрати проби ізольованого баласту, – говорить Іван Ниякий.

Візит інспекторів може дорого коштувати капітану і власнику судна. Морський агент Володимир не може говорити відкрито, оскільки боїться втратити свою роботу. Але посередником між капітаном і так званими екологами він виступає регулярно.

– Ззбирали баластні води на аналіз і потім говорили, що у капітана – порушення на таку велику суму, що він їх просто не потягне. І тому йому буде простіше дати невелику, у кілька разів меншу, суму грошей готівкою в доларах як хабар для того, щоб вони від нього просто відв’язалися, – розповідає Володимир.

Баласт – це морська вода, яка набирається в судно для його стійкості в спеціальні ємності – танки. Перед тим, як починається завантаження судна, ця вода зливається, або, як кажуть моряки, “відкочується”. Вода в цих танках ізольована, тому не може контактувати із забруднювальними речовинами…

Екоінспектори цим зловживають. Держекоінспекція не ставить відмітку про проходження екологічного контролю. А без такого документа прикордонники не відкривають для судна кордон, йому не дають так званої “вільної практики”, і воно не може зайти в порт або під навантаження. Фактично – простоює. Що більше судно і довший простій, то серйозніші збитки, яких зазнають судновласник і власник вантажу.

Капітан судна “Ekmen” Ібрагім Кантабаян, яке нещодавно заходило в Миколаївський морський порт, не приховує, що неодноразово стикався з поборами екологів в українських портах.

– У порт, назву говорити вголос не буду, приходили екологи, баластні води не відбирали, але отримували за це певні бонуси і дозволяли відкатувати баласт, – каже він.

 

За словами турецького капітана, хабарі в українських портах платити доводилося багато разів.

За Януковича “екологічний бізнес” поставили на потік. Усі порти України – зокрема, Одеси, Іллічівська, Південного – екоінспекція контролювала жорстко. Боротися наважувалися одиниці. Серед сміливців – група компаній “Трансшип”. За п’ять років “Трансшип” відчув на собі тиск міліції, прокуратури, судів. І все через принципову позицію – не піддаватися шантажу з боку екологів і не давати їм хабарів. Свою позицію фірма зрештою відстояла і в українських судах, хоча це коштувало її керівництву нервів, а підприємству – сотень тисяч доларів збитків.

– Цим не тільки екологічна служба займається, у цій схемі вимагання замішані були правоохоронні органи, включно з міліцією, прокуратурою, Службою безпеки України. Багато судів заангажовані, тому все це дає нам підстави стверджувати, що це було класичне організоване злочинне угруповання, – переконаний один із керівників “Трансшипу” Іван Ніякий.

Київський наказ – не всім указ?

Після виходу кількох урядових постанов, зокрема, №491 (від 07.07.2015 – Прим. авт. ), що значно обмежила корупційні можливості охоронців морської екології та заборонила брати проби баластної води на судні без видимих ознак забруднення акваторії, інтереси екоінспекторів звузилися до Миколаївського регіону.

-Розмір побутової корупції, це як щодо даішників: усі знають, що беруть, але ніхто не можемо зловити за руку, оцінювався таким чином: 1000 суден у середньому заходили до Миколаєва на рік, 500 доларів із судна. Близько півмільйона на рік – це корупційний ринок, про який може йтися, – Олександр Попов, начальник адміністрації Миколаївського морського торговельного порту.

Але самі екоінспектори кажуть, що їхня робота не тільки рятує екологію, а й наповнює бюджет Миколаєва.

-До вересня наш сектор давав від 50 до 100 тисяч гривень до бюджету міста. І по забрудненнях… від 100 тисяч до мільйона щомісяця. Тобто судно прийшло, напаскудило, ми це зафіксували, примусили сплатити збиток за те, що вони зробили, і це йде в міський бюджет. А коли вийшли ці постанови, коли нас перестали пускати, у міський бюджет нічого не йде, – каже завідувач Миколаївським сектором екологічного та радіологічного контролю Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Андрій Карпенко.

Ці розрахунки можна вважати “білою бухгалтерією” миколаївської екоінспекції. У закритій “чорній” бухгалтерії крутяться набагато більші кошти.

– У середньому зараз вони беруть тисячу доларів з десяти тисяч тонн вантажу, який судно бере в порту. Тобто, наприклад, якщо судно бере п’ять тисяч тонн, то це п’ятсот доларів. Якщо судно бере 10 тисяч тонн – це  тисяча доларів, – розкриває механізм чорної бухгалтерії агент Володимир. Але агенти не можуть відкрито заявити про корупцію, оскільки схему побудовано так, що вони стають співучасниками злочину. – Це правильно побудована схема, коли ми є співучасниками. Нам невигідно після цього якось боротися з ними. Розумієте? У принципі, вони цим користуютьсяя, – пояснює морський агент Володимир.

Ми поцікавилися в головного “чорноморського” інспектора в Миколаєві: чи є хабарництво в цій держструктурі?

– Гаразд, якщо таке відбувається, чому вони не йдуть до органів, які займаються корупцією, тобто до прокуратури, СБУ чи міліції? Нехай туди пишуть заяви, якщо це присутнє. А я вам скажу, що цього немає, – категорично відстоює чистоту помислів екологів завідувач Миколаївським сектором екологічного та радіологічного контролю Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Андрій Карпенко.

Але життя спростовує твердження головного миколаївського морського еколога. Наприклад, торік в Одесі затримали, як мінімум, трьох співробітників Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря. Одного взяли на хабарі від представника агента в сумі 3 тис. 400 доларів; двоє інших попалися, вимагаючи по 2 тис. 250 доларів.

А от у Миколаєві, на жаль, досі нікого не спіймали. Хоча для цього правоохоронцям достатньо порівняти офіційні доходи екоінспекторів та їхній стиль життя. Узяти хоча б декларацію про доходи завідувача Миколаївським сектором інспекції Андрія Карпенка.

– У вас зарплата трохи більше 2 тис. гривень. Ви маєте 4 земельні ділянки, дві автівки, одна з них – вартістю близько 10 тисяч доларів, – запитали ми.

– Я трудову діяльність розпочав забійником у шахті, заробляв хороші гроші, після цього я працював бухгалтером певну кількість років, теж заробляв гроші. Тільки потім я пішов на держслужбу, – пояснює Андрій Карпенко.

Риба гниє з голови, а морська інспекція – з Одеси. Виконувач обов’язків начальника екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Юрій Кавун має скандальну репутацію. ЗМІ писали, що він – кум екс-генпрокурора Пшонки.

Кавуна вже звільняли з екоінспекції, але він поновився через суд. За 2014 р. борець за екологію задекларував 300 тис. грн. доходу від відчуження нерухомого майна, земельну ділянку, дві квартири в Одесі та автомобіль “Тойота Венза” за 400 тис. грн. І все це – за середньомісячної зарплати держслужбовця в 7 тис. гривень.

“Хіба можна так жити на одну зарплату?”, – запитали ми в інспектора.

– Звісно можна. Мене ж перевіряли, ви мене вибачте, я квартиру, яка в мене була на Дерибасівській, продав, задекларував, і майже півмільйона отримав. Тож я спокійно міг купити собі і дітям і кому завгодно… Хіба ж я купив би на цю зарплату? Смієтесь, чи?

– Юрію Даниловичу, а роботою інспекції, яку ви зараз очолюєте, ви задоволені?

– Та я прийшов заради колективу. А те, що тут руйнували, що–то намагалися зробити за своїми, понабирали “професіоналів”, таксистів усяких, які жодного документа за рік не склали. Ось такі працівники.

А поки нелюстровані чиновники всім задоволені, українські порти за рівнем корупції порівнюють з Африкою, де все побудовано на хабарах.

– Too much papers, too much ports… Bakshish… Якщо є гроші, то немає проблем, якщо немає грошей, то є велика проблема, – пояснив у двох словах капітан судна “Ekmen” Ібрагім Кантабаян.