Обличчя вбивць: хто керує обстрілами Миколаєва і виконує злочинні накази

Понівечене місто

Російські війська обстріляли житло родини миколаївської волонтерки Вікторії Ганусовської. Вогонь по житлових кварталах Миколаєва відкрили із гармат «Піон». Дівчина збирає кошти на амуніцію для наших захисників, закуповує необхідне для них обладнання і авто, а також допомагає місцевим жителям продуктами, ліками і засобами гігієни. За кілька днів до обстрілу її родина – бабуся та батьки – виїхали звідти.

Вікторія Гуносовська на фоні розбитого будинку бабусі

«За декілька днів до обстрілу тато інтуїтивно вивіз бабусю до села, мама поїхала… На момент обстрілу вдома нікого не було. Якби бабуся була вдома, а вона зазвичай о 10-й ранку порпається десь у себе в городі чи на клумбі, – я не знаю, що могло б статися», – розказала Вікторія.

У будинку бабусі розбиті всі вікна, побитий дах, знесена частина паркану. Трохи менші пошкодження в будинку батьків Вікторії. Уламки від ворожих «Піонів» залишилися на подвір’ї та в стінах.

Російські «Піони» зруйнували паркан бабусі Вікторії Ганусовської

Уламок від «Піону». Фото – Інстаграм Вікторії Ганусовської

«В кімнаті моїй, там, де розбите вікно, над ліжком в стіні є уламок», – говорить волонтерка.

Вона розповідає, що загалом збитки, яких зазнала її родина, оцінюють в десятки тисяч гривень. Але головне, вважає, що нікого на той момент не було вдома.

Того ж дня від ворожого обстрілу загинув чоловік – він заїхав до друга на каву. Потрапивши під ворожий обстріл, він отримав осколкове поранення і загинув на місці. Другові дивом вдалося врятуватися, на хвилину зайшовши до приміщення.

За п’ять місяців повномасштабної війни в Миколаєві загинули 129 людей, серед жертв – дитина. Про це свідчать останні офіційні дані. Мирних жителів вбивали ракети, реактивні системи залпового вогню та артилерійські установки. За даними, які надала військова комендатура оборони Миколаєва, окупанти використовували для обстрілів цивільного населення зокрема гармати «Піон».

«Боєприпас наносить суттєве ураження об’єктам, але не забезпечує точної стрільби. Його застосування окупаційними військами має на меті нанесення максимальної шкоди цивільним об’єктам: житловим домам, підприємствам та інфраструктурі», – повідомила військова комендатура.

Обстріли із «Піонів» здійснює 291 артилерійська бригада російських окупантів, яка дислокується в Інгушетії. Ми проаналізували її склад, оприлюднений Головним управлінням розвідки Міноборони України, щоб показати, хто саме віддає злочинні накази нищити мирне місто і його жителів, та хто ці накази виконує.

Керівники орків

Командир 291 бригади Алєксєй Смєлов (справа) на святкуванні 40-річчя бригади

Командує бригадою, за даними розвідки, 42-річний полковник Алєксєй Смєлов або, як він сам себе називає, Шурік Гнєвний (на фото справа).

На посаді командира він із 2016 року. Інформації про Смєлова та членів його родини практично немає, однак Центру вдалося дізнатися, що зареєстрований він за адресою військової частини, розташованої у Станиці Троїцькій в Інгушетії. Володіє командир бригади дорогою автівкою Volvo XC 90 із держномером У724МН799, на якій часто порушує правила дорожнього руху, про що свідчать чисельні штрафи.

Нам вдалося також знайти номер телефону командира бригади. Поставити Смєлову питання про злочинні накази, які він віддає своїм підлеглим, можна за телефоном +79232030101. У російській соцмережі Алєксєй Смєлов заховався (обережно рашистські соцмережі) за ніком «Шурік Гнєвний» та нестандартним, як для військового, хоч і російського, аватаром.

Хоча постів про повномасштабну війну росіян проти України на його сторінці немає, можемо роздивитися, що він думав про російську агресію у 2014-му.

Як і у майже всіх росіян, у командира артилерійської бригади палає лише від згадки про Степана Бандеру, навіть через понад 60 років після його смерті.

Скріншот зі сторінки Смєлова в Однокласниках

Скріншот зі сторінки Смєлова в Однокласниках

Фото Алєксєя Смєлова на сайті знайомств «Love Planet»

Схоже, командир Гнєвний безуспішно шукає свою командиршу – Центр знайшов його профілі на кількох сайтах знайомств, де він називає себе «Алєкс». Про себе комбриг пише: «Зріст 183 см, вага 82 кг, статура звичайна» і публікує такі фото:

Знайти когось із членів родини Смєлова не вдалось.

Більше інформації знайшлося про заступника «Шуріка» – 50-річного підполковника Сєргєя Саладіна. Зареєстрований заступник командира у Челябінській області, в місті Чебаркуль, за адресою вулиця Каширіна, будинок 50, квартира 50. Їздить Саладін теж на дорогій автівці Audi Q5 із держномером Х055МЕ123.

Саладін власних фото у соцмережах не публікує, однак в «Однокласниках» це зробила його донька Катєріна Лесюк.

Фото зі сторінки Катєріни Лесюк (Саладіної) в Однокласниках

Дівчина оприлюднила фото з власного весілля, яке підписала «Люблю»

Фото Єгора Саладіна зі сторінки його матері, Татьяни Саладіної, в Однокласниках

Крім доньки, окупант має неповнолітнього сина Єгора, світлини якого теж є в соцмережі «Однокласники».

Найяскравішим «героєм» родини Саладіних виявилася дружина заступника командира. У своїх соцмережах Татьяна Саладіна, яка займається рукоділлям, активно постить типову російську пропаганду. У вільний від вишивання хрестиком та фотографування квітів час жінка селфиться і пише, що вона «zанаших, вмєстє всє».

Сумує за совком, називаючи рядянський прапор «знаменем жизни, а не выживания». Дивно, адже жінка її віку мала б пам’ятати, яким насправді було «життя» в СРСР.

Фото зі сторінки Татьяни Саладіної в Однокласниках

Скріншот зі сторінки Татьяни Саладіної в Однокласниках

Зруйнувати пів світу

Російські артилеристи полюбляють хизуватися родом військ, до якого належать. На їхніх сторінках в соцмережах часто можна побачити пафосні картинки з цитатою «Артиллеристы – боги войны».

Та 291 артилерійська бригада з Інгушетії за роки свого існування показала «майстерність» лише у руйнуванні мирних міст та вбивстві цивільних. І сталося це ще задовго до її участі в повномасштабному вторгненні в Україну.

Бригада обстрілювала міста Чеченської республіки після того, як та отримала незалежність від РФ у 1991 році. Зокрема військові 291 АБР брали участь у штурмі Грозного. За тиждень масованих бомбардувань, ракетних і артилерійських обстрілів загинули тисячі мирних жителів. Через кілька років інгушетські артилеристи відправилися на так звану «контртерористичну операцію» в Дагестан.

Реактивні системи і артилерійські установки саме російської 291 бригади «накрили» Донбас на початку війни. Тільки за 2014-2015 роки, за даними ООН, загинуло 2,7 тисяч мирних мешканців Донецької та Луганської областей. Зруйновано або пошкоджено 50 тисяч житлових будинків.

Правозахисники розслідували, що регіон неодноразово атакували ствольною та реактивною артилерією з території РФ. А волонтери міжнародної організації «Інформ Напалм» за допомогою фото, які самі ж російські військові викладали в свої соцмережі, змогли довести, що український схід обстрілювали вже знайомими миколаївцям «Піонами», «Градами» та «Ураганами».

В Сирії ця ж 291 бригада з 2015 року обстрілювала міста, підконтрольні повстанцям, які воювали проти диктатури президента Асада. Незважаючи на вручені інгушетським воякам нагороди, Кремль заперечував будь-яку наземну операцію.

Експерти виявили, що інгушетські артилеристи осіли в Сирії поблизу прибережного регіону Латакія. Ось як виглядають «звільнені» ними міста.

Зруйновані сирійські міста біля регіону Латакія, де розміщувалися російські військові

Російські медіапомийки під час найактивніших боїв розповідали про те, як сирійські діти зустрічали «визволителів» з «квітами і апельсинами», а їхні батьки співали пісень про «російсько-сирійську дружбу» і раділи гуманітарці – борошну для коржиків. А люди гинули, за версією РФ, через «бойовиків», які, відступаючи, «підло обстрілювали свої міста». Нічого не нагадує?

Російська «гуманітарна місія» в Сирії. Сайт Міністерства оборони РФ

Солдатське безчестя

«Якби російські війська були на південному сході, то українська армія вже б перепливала Атлантичний океан» – цей «прикол» з Путіним на своїй сторінці в «Однокласниках» у 2014 році розмістив такий собі Віталій Маракасов. На той час він служив у 136 мотострілецькій бригаді російської армії. І хоч вона дислокується у Дагестані, в той рік рядовий Маракасов опинився на Луганщині. Саме він «засвітив» на своїх сторінках російські танки Т-90.

Через рік після цього на сторінці вояки з’явилося вже таке: «Я ситий по горло цим світом, де старі чоловіки розв’язують війни, вмирати в яких вони відправляють молодих».

Але сподіватися на «просвітлення» марно: згодом він з’явиться серед воєнних злочинців 291 бригади.

Скріншоти зі сторінки Віталія Маракасова в Однокласниках

Мінімум 17 російських бійців, які, судячи зі списку ГУРу, прийшли обстрілювати південь України, раніше вже засвітилися в рядах «окупантів» – вони воювали на сході України, в Сирії і захоплювали Крим.

Фото зі сторінки Васілія Постолова у ВКонтактє

28-річний Васілій Постолов із Ставропольського краю обстрілював Донбас із реактивних систем «Ураган» з-за російського кордону.

Його сторінка ВКонтактє, на якій він хизувався фотографіями з «колегами» в Ростовській області, звідки й стріляли з РСЗО по українцях, досі відкрита, хоча, схоже, й закинута.

Поряд з фотосерією, яка ілюструє всі будні російського воєнного злочинця, – «пацанські» пости про армію і важку долю «защітніка».

Скріншоти зі сторінки Васілія Постолова у ВКонтактє

Та ж історія з 28-річним артилеристом з Краснодарського краю Даніїлом Хіжняковим. Він також обстрілював Донбас з гаубиць «Мста-Б» 291 бригади.

Фото зі сторінки Даніїла Хіжнякова і його дружини Іріни у ВКонтактє

Після того, як його зробили відомим волонтери «Інформ Напалму», він назвався у ВКонтактє Іваном Казаковим і зробив сторінку приватною. Але сторінки його родичів лишилися відкритими. Ось його теща постить після повномасштабного вторгнення в Україну, як всією душею підтримує Путіна, а той, хто цього не робить – «неправильний».

Її донька публікує щасливі сімейні фото з минулого Нового року. Зі своїми дружиною й дітьми позує на камеру і Хіжняков. А через рік він відправиться з подарунками для українських дітей – бомбами і снарядами.

Фото зі сторінки Іріни Хіжнякової у ВКонтактє

Дані ще п’ятьох рашистів згадуються у наказі про перекидання військових до Криму під час анексії.

Фото зі сторінки Алєксєя Будовскіх

А один із типових представників інгушетських «богів війни», 28-річний Алєксєй Будовскіх, засвітився на війні в Сирії в 2015 році. Фото звідти він задоволено підписує «командіровка».

І наївно сподівається, що зможе повернутися додому з війни просто тому, що його там, нібито, чекають.

Більше зброї для більшого вторгнення

Ось гармати «Піон», якими у Миколаєві обстрілюють житлові будинки, б’ють по Росії. На жаль для українців та решти цивілізованого світу, це лише навчання тієї ж 291 бригади.

У 1990 році в РФ відмовилися від САУ «Піон», бо їхня модернізована версія може стріляти ядерними снарядами. Але вже в 2015 році вирішили офіційно повернути їх на озброєння.

Крім них у 2020 році інгушетські «боги війни» тренувалися на «аналоговнєтних» мінометах «Тюльпан» і реактивних системах залпового вогню «Ураган».

А через рік «букет» російської артилерії вже, ймовірно, був у Криму на щойно збудованій військовій базі. Аналітики з’ясували, що її звели всього за два тижні – на початку квітня 2021 року тут було вже більше тисячі одиниць техніки. Сюди перекочували й артилеристи 291 бригади. В заявах російського міноборони такі маневри назвали «навчаннями», але в реальності це була підготовка до повномасштабного вторгнення.

24 лютого 2022 року ця бригада у складі 58-ї армії зайшла на материкову Україну і вирушила на захоплення Миколаївщини. На карті, яку вдалося отримати українським захисникам, місцем дислокації інгушетських артилеристів стала межа з Херсонщиною.

Скільки артилерійського знаряддя інгушетів опинилося на півдні України, достеменно не відомо. Але за штатним розписом у окупантів з 291 артилерійської бригади є 27 протитанкових ракетних комплексів «Хризантема», 36 гаубиць «Мста-Б», 8 самохідних мінометів «Тюльпан», 12 гармат «Піон» і 8 РСЗО «Ураган».

На початку повномасштабного вторгнення самохідний артилерійський дивізіон розмістили біля села Правдино Херсонської області, яке досі знаходиться під контролем окупантів. Звідси орківські «Урагани» діставали звичайними і касетними снарядами до майже всіх районів Миколаєва.

Після кількох місяців боїв ЗСУ змогли відсунути окупантів далі від міста. Однак рашисти не полишили терор мирних миколаївців: базуючись на відстані 40 км, вони виїжджали, відстрілювалися з артилерії і поверталися в укриття. Так під обстрілами з гармат «Піон» опинилися найближчі до Херсону райони – Корабельний та Інгульський – і села у передмісті.

«Покращені» артилеристи

Зброя, яка б’є по Миколаєву, стала мішенню для воїнів Збройних сил України. Так само, як і ті, хто, використовуючи її, нищить мирний Миколаїв. За останні два місяці офіційно підтверджено, що ЗСУ знищили щонайменше чотири «Піони», із яких росіяни обстрілювали Миколаїв, а зі списку 291 артбригади «покращили» щонайменше двох окупантів, загибель яких визнали у Росії.

Один із них – 43-річний підполковник Олєг Євсєєв. Це – одна із публікацій адміністрації району, де живе його родина. Замість того, щоб виховувати двох своїх дітей, Євсєєв поїхав за тисячі кілометрів, щоб вбивати українських. Його поховали в день народження, але, судячи з написів на фото, висновків із цього не зробили.

«Задвохсотили» ЗСУ і 26-річного єфрейтора Дмітрія Логвінова. У своїх соцмережах він хизувався фотографіями у військовій формі та зі зброєю – тепер на одній зі сторінок у російському ВКонтактє хизується допис про його «героїчну» смерть.

Майже щоденними обстрілами та ракетними ударами російські окупанти понівечии Миколаїв, зруйнували тисячі домівок, вбили сотні людей. Це роблять конкретні люди: керівники – віддають накази, солдати – виконують їх. Росіяни робили це в Чечні, в Грузії, у Сирії та на Донбасі. Вони навмисне застосовують таку зброю, яка завдасть більшої шкоди та потягне за собою більше жертв.

Проте їм не вдається залякати миколаївців та знищити бойовий дух наших захисників. Волонтерка Вікторія Ганусовська розповідає, що відчувала найбільший за весь час війни страх, коли дізналася, що під обстріл потрапив батьківський будинок. Попри це вона продовжує працювати задля нашої перемоги.

«В мене така позиція склалася ще з 24 лютого, я зрозуміла чітко, що я не зможу розвиватися, жити, працювати в іншому місті, країні, поки у нас відбувається війна, поки наше місто руйнують просто, поки обстрілюють щоденно», – говорить вона.

Вікторія об’єднується з іншими волонтерами та блогерами і завдяки пожертвам простих миколаївців закриває потреби наших військових. Нещодавно разом з містянами дівчина зібрала майже 100 тисяч на тепловізор та авто для свого вчителя. Чоловік пішов на фронт, щоб нищити окупантів та ворожу техніку, які прийшли до українців без запрошення та обстрілюють мирні міста.