“Нафтопровід” для російської армії: як Євросоюз забезпечує паливом Придністров’я

Ще на початку повномасштабного вторгнення від частин російської армії, розташованих у самопроголошеній «Придністровській молдавській республіці», виходила реальна загроза нападу на Південь України. Згодом, коли російські загарбники були відкинуті з Миколаєва, а потім і з Херсону, ця загроза стала набагато меншою, але все ж ймовірність нападу полишається. І частково військову машину РФ “підживлють” країни Європейського Союзу.

Як показало транскордонне розслідування, незважаючи на міжнародні санкції, складний ланцюжок постачання палива з ЄС забезпечує постачання сепаратистського регіону паливом.

Трубопровід, який постачає паливо для російської армії в Придністров’ї, складається з компаній, зареєстрованих у країнах Європейського Союзу, і працює на повну потужність з перших днів російського вторгнення в Україну.

Сьогодні Євросоюз і НАТО відмовляються коментувати цю небезпечну ситуацію, вказуючи на відповідальність тих країн ЄС і НАТО, які дозволили постачання палива до Придністров’я. Вони, у свою чергу, ховаються за Молдову – країну, яка, на їхню думку, єдина здатна вирішити проблему.

Не можна ігнорувати військову загрозу Придністров’я

За даними Національного агентства з регулювання енергетики Республіки Молдова, до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у Придністров’я паливо для російської бойової техніки постачалося з Російської Федерації.

Після початку бойових дій на українській території Київ заблокував кордон з Молдовою вздовж Придністровського регіону, щоб запобігти можливому наступу російських військ.

Ще більш небезпечним, ніж прямий напад на південно-західну частину України, було б зближення придністровських сил з російськими військами, які намагалися атакувати Одесу з півдня. Такий рух військ був би руйнівним не лише для України, а й для Молдови, яка стала б частиною театру воєнних дій.

Але, запитуємо ми Артема Філіпенка, експерта Національного інституту стратегічних досліджень, чи є ризик нападу придністровських військ?

“Як окрема військова потуга весь військовий контингент, розташований в Придністровському регіоні, суттєво поступається частинам збройних сил України і навряд чи слід очікувати нападу з боку регіону. До того ж, адміністрація Придністровського регіону контролюється одним економічним об’єктом – холдингом «Шериф».

Відповідно ані господарі холдингу, ні його ставленики у місцевій адміністрації не зацікавлені в ескалації подій. Тому, попри різноманітні провокації, придністровська адміністрація уникає якихось дій по відношенню до України.

Разом з тим, Україна не може ігнорувати наявність російського військового контингенту біля південно-західного кордону. Особливо гостро загроза військової активності з боку Придністров’я існувала на початку повномасштабного вторгнення, коли російські війська намагалися захопити Миколаїв і існувала загроза висадки десанту в Одеській області. Наразі швидше існує загроза «гібридних» дій з боку регіону (розвідувальна діяльність, інформаційно-психологічні операції, намагання впливати на настрої населення в прикордонних районах тощо).

Поки непомітно якоїсь надмірної військової активності. Більшість заходів, наприклад, навчань, проводяться в плановому режимі. Інша справа, що Москва та її агентура в Молдові намагаються постійно підтримувати напруження навколо Придністров’я, заявляючи про нібито можливі провокації з боку України. Мета подібних заяв – не лише змушувати реагувати Україну, але й тиснути на Молдову.

Наразі Росія за допомогою проросійських сил намагається дестабілізувати ситуацію в цій країни і скинути проєвропейське керівництво Молдови. Загроза нібито втягування Молдови в російсько-українську війну – одне із звинувачень з боку проросійських партій на адресу президента Молдови Маї Санду та її команди.

Більше імпортного дизеля після вторгнення в Україну

Митні документи Молдови, з якими ознайомилася наша команда журналістів, свідчать, що ізоляція Придністров’я не зупинила і навіть не зменшила потік палива, імпортованого Придністров’ям. Навпаки, зросла кількість дизельного палива, необхідного для живлення танків та іншої моторизованої військової техніки.

За січень-травень 2023 року до “ПМР” надійшло 31 348 тонн дизельного палива. За аналогічний період минулого 2022 року Тирасполь імпортував дизель лише 25 654 тонни. Розрахунок показує приріст у 2023 році на понад 22% тільки за період січень-травень.

Загалом у 2023 році в Придністров’я в середньому щомісяця надходило майже 6270 тонн дизеля. Для порівняння, середньомісячний імпорт дизеля у 2022 році становив менше 4100 тонн. Таким чином, місячний приріст у 2023 році склав понад 50%, що свідчить про гостру потребу в паливі для бойових машин.

Що стосується бензину, то обсяги імпорту в Придністров’я у 2023 році зменшилися порівняно з 2022 роком. За січень-травень 2023 року до ПМР надійшло 8,5 млн літрів проти 9,7 млн ​​літрів за аналогічний період 2022 року. Скорочення майже на 13%. Як логічно: танки не заправляють бензином.

Після початку російського вторгнення в Україну імпорт російського палива та нафти до Європейського Союзу був заборонений. Молдова, країна-кандидат на членство в ЄС, вжила аналогічних заходів. “ПМР” таким чином була позбавлена ​​свого виключного джерела палива.

Однак насправді міжнародні санкції не спрацювали: Придністров’я продовжувало отримувати пальне, особливо дизельне для танків та інших бойових машин, через європейський ланцюг поставок. Ключовим гравцем у цьому ланцюжку поставок була приватна російська компанія «Лукойл», яку допускають на території ЄС, особливо в Румунії та Болгарії, де вона здійснює великі та фінансово важливі операції.

Sheriff & Tiroiltreid, імпортери палива

Придністровський кінець паливного ланцюжка представлений двома компаніями: «Шериф» і «Тіройл Трейд». Тільки ці дві компанії імпортують дизельне паливо, бензин і зріджений газ до сепаратистського регіону Молдови. За даними Агентства державних послуг в Кишиневі, обидва контролюються придністровським олігархом Віктором Гушаном. Він є бенефіціарним власником.

Обидві компанії «тимчасово зареєстровані» в Державному реєстрі підприємств Молдови та мають податкові коди.
Компанія «Шериф» була заснована в 1993 році, через рік після закінчення молдавсько-російської війни на Дністрі, в результаті якої Придністров’я фактично відокремилося від решти Молдови. Засновниками були Віктор Гусан, Лариса Гусан та Ілля Казмалий. Останній залишив компанію в березні 2012 року. Зараз єдиним акціонером «Шерифа» є Віктор Гусан, який також є президентом компанії.

Холдинг «Шериф» налічує десятки діючих компаній, які контролюють усі сегменти місцевої економіки. Tiroiltreid – один з них. Схоже, він створений для імітації конкуренції на тендерах із закупівлі палива для потреб державних установ Придністров’я. З відкритої тендерної документації видно, що в цих тендерах стабільно беруть участь лише дві компанії – Sheriff і Tiroiltreid.

Річні доходи «Шерифа» перевищують бюджет сепаратистського регіону – це сотні мільйонів доларів.

Тимчасово зареєстровані в конституційних органах Кишинева компанії Гушана повною мірою використовують угоду про вільну торгівлю, яку Молдова підписала з ЄС. Згідно з офіційною статистикою, у 2023 році ринок ЄС поглинув 67% експорту Придністровського регіону з сильною динамікою зростання.

Гушан має ділових партнерів у більшості країн-членів ЄС, а також на Сході. Незрозуміло, наскільки війна Росії проти України вплинула на його стосунки з політичною елітою в Києві (він також є громадянином України). Гушан не відповів на низку запитань, які йому надіслали журналісти.

Відомо лише те, що в період з 2014 до 2017 років на тлі АТО на сході України «Шериф» мав бізнес із кондитерською компанією «Рошен», що належить колишньому президенту України Петру Порошенку. За даними RISE Moldavia, товарообіг між двома компаніями склав близько 3 мільйонів доларів. Товар відправляли безпосередньо до Придністров’я, уникаючи митного контролю з боку влади Кишинева.

Шериф двічі був об’єктом прокуратури Республіки Молдова за підозрою в незаконній торгівлі та контрабанді в особливо великих розмірах. Кримінальні справи були порушені в 2004 і 2005 роках і згодом були об’єднані. У 2008 році обвинувачення призупинили через «неможливість встановити осіб, які вчинили злочин».

Tiroiltreid була зареєстрована до 2014 року за тією ж адресою в Тирасполі, де знаходився Sheriff: вулиця Шевченка, 81/11. Після придбання 100% акцій «Метан-Авто» Tiroiltreid переїхала на вулицю Шевченка, 103. Метан-Авто – ще одна придністровська компанія, яка отримала ліцензію Національного агентства з регулювання енергетики в Кишиневі на імпорт нафтопродуктів до 8 листопада 2022 року.

Tiroiltreid, яка має ліцензію ANRE на імпорт нафтопродуктів до Молдови, була заснована і керована Іллею Васильєвим, бізнесменом із мандатом і імунітетом як «депутат» у кількох законодавчих зборах у так званому «парламенті» в Тирасполі.

«Шериф» Гушан – колишній офіцер КДБ

Віктор Гушан є бенефіціарним власником компаній Sheriff, Serif і Tiroiltreid SRL, як вони вказані в базі даних Агентства державних послуг Кишинева (ASP). Дані про бенефіціарних власників трьох компаній востаннє АСП оновлювала 02.02.2023. В усіх трьох випадках бенефіціарним власником фігурує Віктор Гушан.

Разом з Іллею Казмалі – ще одним олігархом, пов’язаним із схемами, створеними сепаратистським режимом у Тирасполі – 60-річний Гушан є співвласником десятків компаній, заснованих у Молдові та Україні і країнах -членах ЄС (більшість із них у Німеччині). При реєстрації цих компаній він використовував документи, що посвідчують особу, видані Молдовою, Україною та Російською Федерацією, маючи громадянство всіх трьох країн.

У придністровському регіоні Молдови, який контролює проросійський сепаратистський режим, Віктор Гушан контролює велику групу компаній, через які він тримає під своїм впливом всю економіку сепаратистського регіону – від продуктів харчування, палива, медикаментів і торгівлі спортом до фіксованої та мобільної телефонії, Інтернету, банківської справи та ЗМІ.

Згідно з даними Реєстру юридичних осіб України, на початку 2016 року Гушан значився власником і бенефіціарним власником українського мобільного оператора «Інтертелеком». У 2016 році на тлі війни з проросійськими сепаратистами на сході України «Інтертелеком» став об’єктом розслідування СБУ. Компанію підозрювали в наданні російським спецслужбам можливості прослуховувати абонентів мобільного зв’язку в Україні.

За часів СРСР Гушан був одним із керівників російської спецслужби в Молдові, а пізніше, після створення сепаратистського анклаву на лівому березі Дністра, входив до так званої «придністровської спецслужби». Його ім’я в цій якості можна знайти у справі ЄСПЛ № 48787/99 тираспольських політв’язнів “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”. У досьє вказано, що Гушан був одним із співробітників КДБ, які 31 рік тому брали участь в арештах, обшуках і допитах політв’язнів.

Всі люди Гушана та бос, якого ЄС не чіпатиме

Основними виразниками сепаратистського режиму в Тирасполі були і залишаються продукти холдингу «Шериф», у тому числі так звана «парламентська більшість». Через них Гушан забезпечує абсолютний адміністративний контроль над Придністровським регіоном.

Колишній «президент» самопроголошеної Придністровської республіки Євген Шевчук був заступником директора «Шерифа». Нинішній «президент» сепаратистського анклаву Вадим Красносельський у 2012-2015 роках був радником директора компанії «Інтердністровком» – оператора мобільного зв’язку на лівому березі Дністра, також заснованого Гушаном і Казмалі.
Таким чином, весь «адміністративний апарат» сепаратистської «республіки» працює в інтересах імперії Гушан.

У 2003 році, після зловживань в Тирасполі щодо румунськомовних шкіл на лівому березі Дністра, ЄС запровадив візові обмеження проти кількох членів сепаратистського режиму. Щороку ЄС продовжує термін дії цих обмежень.

Однак у списку санкційних ЄС Віктора Гушана немає. У Кишиневі лише громадські організації (а не влада) вимагають включення його до списку міжнародних санкцій.

У лютому нинішній проєвропейський уряд Кишинева ухвалив закон про боротьбу з сепаратизмом. Він передбачає кримінальну відповідальність за сепаратизм і підбурювання до сепаратизму. Виконуючий обов’язки генерального прокурора Молдови Іон Мунтяну каже, що наразі немає кримінальних справ за новим положенням Кримінального кодексу і що його “важко виконати”. Конституційна влада не порушувала кримінальних справ за сепаратизм чи узурпацію влади на частині національної території ні на ім’я Гушана, ні на ім’я шановного лідера Придністров’я Вадима Красносельського.

«Лукойл», головний насос сепаратистів

Головним партнером підконтрольних Віктору Гушану Sheriff і Tiroiltreid на березень 2022 року є російська група Лукойл.
Згідно з молдовськими митними документами, з якими ознайомилася наша команда журналістів, 98% дизеля, імпортованого до Придністров’я у 2023 році, надходитиме з нафтопереробного заводу Лукойл у Румунії. Крім того, у 2023 році 100% бензину, імпортованого до сепаратистської республіки, надходитиме з нафтопереробного заводу Лукойл у Румунії.

У 2022 році 96% бензину в сепаратистському анклаві Молдови надійшло з Румунії.

Також у 2022 році «Лукойл» (через компанії в Румунії, Болгарії та Нідерландах) поставив лише 30% дизеля для Придністров’я. Решта 70% надходили від менших компаній, усі контрольовані громадянами Росії чи Молдови.

Усі ці дані стосуються компаній, які експортували паливо до Придністров’я. Однак у деяких випадках країни походження палива відрізняються від країн експортуючих компаній. Наприклад, у 2022 році Придністров’я отримало дизельне пальне, яке експортували компанії в Румунії, але походженням із шести країн (включно з Росією) та Європейського Союзу.

Малі болгарські танкери

З наведених вище документів свідчать, що в 2022 році в Придністров’я потрапило 49049 тонн дизеля. Майже 70% цього обсягу, тобто 33 804 тонни, імпортувала компанія «Шериф».

Шість компаній (дві з Болгарії, три з Румунії та одна з США) мали контракти на поставку дизеля з Sheriff.

Дві болгарські компанії поставили близько 2800 тонн дизельного палива, або близько 8% від загального імпорту Sheriff у 2022 році.
Є дві невеликі компанії. Одне, «Агро 03», спеціалізується на продажу товарів загального користування, а також пального. Інший, GTA Petroleum, є трейдером нафтопродуктів, що працює на ринках Болгарії, Румунії, Греції, Косово та Сербії.

Походження палива, яке постачають дві болгарські компанії, – Румунія, Болгарія та інші країни ЄС.

Euronova Energies та російський трубопровід

Більшість дизельного палива, імпортованого Шерифом у 2022 році, 90% обсягу, надійшло від трьох експортних компаній, зареєстрованих у Румунії. Sheriff імпортував 30825 тонн дизельного палива з цих трьох компаній. Країною походження майже 70% цього дизеля (20990 тонн) була Росія.

Імпортером дизельного палива з Росії була компанія, зареєстрована в Швейцарії, але вважалася молдовською митницею румунським експортером. Компанія називається Euronova Energies SA, вона розташована в Женеві і була заснована у 2013 році.

А до 2022 року ця компанія експортувала російське паливо до Придністров’я. За даними кишинівського Центру журналістських розслідувань, трубопровід починався з російського порту Новоросійськ, перетинав Чорне море до румунського порту Констанца, де зберігався в компанії Oil Terminal Company, а потім був прийнятий румунською компанією та транспортований на територію Молдови, звідки досяг Придністров’я.

Euronova Energies SA займається транспортуванням, зберіганням і маркетингом нафти і продуктів переробки на ринках Південно-Східної Європи. Він має сховища на Чорному морі (де він має контракт із Державною компанією нафтового терміналу в Констанці) і на Адріатиці, а також транспортує паливо по Дунаю. Вона також має офіси в Женеві, Дубаї та Нові-Саді.

Вона виграла кілька тендерів на квоти на нафту на Уралі через російську державну компанію «Зарубежнефть».

Газпромівська матрьошка та шпигунство за ресурсами в Румунії

Euronova Energies SA також має непрямі зв’язки з гігантом “Газпрому”. Згідно зі звітами про діяльність сербської компанії NIS, яка належить “Газпрому”, Euronova Energies є другим постачальником сербської компанії після власника “Газпрому”.

Наразі Euronova Energies керують серб Стефан Йованович (голова правління) та франко-швейцарці Жиль Шотар і Рафає Госснер.
З 2012 до 2017 року Стефан Йованович також працював через Euronova Energies SRL, компанію, яку він заснував у Бухаресті, але згодом закрився.

База даних ICIJ Offshore Leaks показує, що Стефан Йованович також є партнером Душка Петровича в Vendome Energy International SA (зареєстрована на Британських Віргінських островах).

Душко Петрович – голова представництва Республіки Сербської (частина території Боснії і Герцеговини) в Москві і великий русофіл.

Кілька років тому Петрович був замішаний у скандалі, коли погрожував журналістам боснійсько-герцеговинського видання Capital після того, як вони опублікували розслідування про Петровича та компанію Comsar Energy, яка мала будувати теплову електростанцію.

Comsar Energy – кіпрська компанія, що належить російському олігарху Рашиду Сардарову, і Петрович також був співробітником компаній Сардарова. Comsar Energy має 44-річну концесію від уряду Республіки Сербської на будівництво та експлуатацію теплоелектростанції Ugljevik 3 і прилеглої вугільної шахти.

Петрович також відповідав за доставку вакцини Sputnik проти COVID і кілька російських інвестицій до Республіки Сербської.
Душко Петрович також є акціонером офшорних компаній Британських Віргінських островів Brokly Alliance Inc і Elnasort Financial Inc (компанія, яка сама була акціонером російської компанії Sardarovs Comsar).

Його партнером у другій компанії є серб Александр Андреєвич. І з цієї фігури випливає клубок офшорів, до яких причетні кілька росіян і колишніх сербських політиків.

Ім’я Александра Андрєєвича пов’язане з кількома скандалами як представника швейцарської компанії Mineco AG. У Сербії йому також висунули звинувачення в шахрайстві при приватизації заводу з виробництва алкоголю.

Переховуючись від сербської влади в 2012 році, Андреєвич зустрівся в Бухаресті з Якобом Кішаревом, тодішнім директором румунської компанії Moldomin, і Даном Адріаном Русом, представником румунського відділення Mineco.

Метою зустрічі було знайти спосіб підкупити суддю, який розглядає справу про приватизацію в Молдові, щоб він виніс рішення на користь швейцарської компанії. На кону стояли родовища міді вартістю понад 1 мільярд доларів, які контролюються колишньою румунською державною компанією.

Mineco отримала права на розробку мідних запасів Молдови, але румунська держава скасувала приватизацію через підозру, що процес не був проведений належним чином. Тож справа дійшла до суду, і швейцарці хотіли переконатися, що вони не втрачають час.

Хабарника Якоба Кішерау заарештували, а за ним суддю та Дана Адріана Руса. Всі вони були засуджені в 2013 році. Андреєвичу вдалося вчасно покинути Румунію та сховатися від закону, сховавшись у Лондоні.

Тоді румунська влада затримала російського геолога в міжнародному аеропорту в Бухаресті. У нього знайшли секретні геологічні карти, а румунські служби заявили, що вони завадили акту шпигунства та загрозі національній безпеці Румунії. Карти нібито містили секретну інформацію про запаси міді та рідкісних металів у районі Молдавія Ноуа.

Заарештованого тоді шпигуна звали Михайло Орлов, геолог, який входив до групи російських експертів з гірничої справи, привезених до Румунії Драганом Аксентієвичем, головою Олександра Андрєєвича, якого переслідувала Mineco.

За даними OCCRP, групу експертів очолював Ільяс Абдрахманов, тодішній народний депутат від Республіки Башкирія, що входить до складу Російської Федерації, і член політичної партії “Єдина Росія”.

Після цих епізодів Mineco вийшла з Румунії та ліквідувала всі свої компанії, що призвело до банкрутства компанії Moldomin і екологічної катастрофи.

Дві інші румунські компанії, які експортували дизельне паливо до Придністров’я в 2002 році, були Bitum Logistics Co SRL і Marsala Koncept SRL. Загалом вони відправили до “ПМР” близько 3600 тонн дизельного палива.

Bitum Logistics Co продала лише 533 тонни дизеля Sheriff Tiraspol. Компанію засновано у 2020 році. Лише за три роки її оборот зріс у 88 разів, а прибуток – у п’ять разів (до майже чотирьохсот тисяч євро).

Однак наприкінці березня 2023 року кредитори довели компанію до банкрутства.

Нинішнім власником і адміністратором Bitum Logistics Co SRL є Григоре Чечина, громадянин Румунії, який народився 58 років тому в Республіці Молдова.

Історія Bitum Logistics Co SRL досить насичена, враховуючи її коротке життя. Компанію заснували у вересні 2020 року громадяни Румунії та Чехії.

Поляки також займаються енергетичним і паливним бізнесом вдома в Польщі, а Константі також був представником російської компанії DelkOil.

У березні 2021 року румуни виходять з компанії, а партнерами залишаються Григоре Чехіна, поляки Вальчак Томаш Станіслав і Константи Даріуш Войцех, молдаванин Юрій Іванов.

Чехіна стала єдиним акціонером у червні 2021 року та подала заяву про банкрутство в березні 2023 року.

Компанія Marsala Koncept, заснована в 2014 році, експортувала понад 3000 тонн дизельного палива в Шериф Тирасполь.
Єдиним акціонером і керівником компанії з торгівлі паливом у Констанці є Елбіс Осман.

У телефонній розмові з членом нашої команди журналістів Елбіс Осман зізнався, що працював із Sheriff: «Ми продовжуємо експорт до Молдови, але більше не маємо справу з Sheriff, тому що це несерйозна компанія. Через поточну ситуацію в Молдові великий дефіцит палива».

Осман сказав, що Marsala Koncept купує паливо у «декількох постачальників на румунському ринку. У нас немає конкретного постачальника. Ми купуємо у тих, хто пропонує кращу ціну».

На запитання, чи знав він, що частина дизельного палива, яке експортує його компанія, може потрапити до російських військ у Придністров’ї, Осман заперечив це: “Я продаю легально. Хто краще платить, той клієнт. Я не розслідую, хто кому продає, купувати на нафтовому терміналі та продавати національним або іноземним клієнтам”.

Компанія з Майамі та дизель з Білорусі

Американська компанія, яка у 2022 році експортувала дизель до Шерифа, є лише прикриттям для громадянина Молдови Юрія Блінкова. Він заснував компанію Prime H.M. Exim Inc. у Маямі у 2013 році. Згідно з документами, з якими ознайомилася наша команда журналістів, країна походження дизельного пального, виставлена ​​в рахунку Prime H.M. Exim Inc. – Білорусь. Обсяг експорту: всього 184 тонни.

За даними порталу розслідувань RISE Moldova, Блінков також фігурує в суперечці проти так званого Митного комітету сепаратистського регіону, який значиться постачальником дизеля для компанії «Шериф».

Це ж джерело також цитує документи Міністерства фінансів США (оприлюднені через міжнародний проект FinCENFiles), згідно з якими у 2017 році нью-йоркський Bank of China Limited повідомив про 2 мільйони доларів, перерахованих Sheriff Tiraspol з рахунків у російському банку кільком компаніям у Польщі, Литва, Україна та США. У США гроші були перераховані Prime H.M. Exim Inc.

Petrotel Lukoil Romania, улюблений НПЗ Тирасполя

У 2022 році Tiroiltreid також імпортував дизпаливо до Придністров’я загальною кількістю 15245 тонн.

Більшість дизельного палива, імпортованого Tiroiltreid, 12258 тонн, надійшло з нафтопереробного заводу Petrotel Lukoil в Румунії, але продавцем дизельного палива була швейцарська компанія Litasco, офіційний трейдер групи Lukoil. Ще майже 3 тис. тонн дизельного палива Tiroiltreid закупив у Лукойл Болгарія та Лукойл Бенілюкс.

У 2023 році з січня по травень до Придністров’я надійшло 31348 тонн дизеля. Більшу частину цього обсягу, 30737 тонн дизельного палива, або 98%, було поставлено Litasco Switzerland, трейдером групи Лукойл, а джерелом палива був нафтопереробний завод Petrotel Lukoil в Румунії.

У 2022 році до Придністров’я надійшло 30,3 млн літрів бензину. «Шериф» імпортував трохи більше мільйона літрів бензину, весь з Білорусі. Решта 29,3 млн літрів Tiroiltreid імпортувала з нафтопереробного заводу Petrotel Lukoil в Румунії.

У 2023 році з січня по травень тільки Tiroiltreid імпортувала бензин до Придністров’я 8,5 млн літрів. Продавцем палива виступала компанія Litasco Switzerland, трейдер групи Лукойл, а джерелом бензину був нафтопереробний завод Petrotel Lukoil в Румунії.

Танкери заправляються в компанії PECO Гушана

Кожен одержувач палива в Придністров’ї – чи то приватна особа, компанія, чи установа – є клієнтом однієї з двох компаній, контрольованих Віктором Гушаном, Sheriff і Tiroiltreid, єдиних імпортерів дизельного палива, бензину та зріджений газ.

Що стосується державних установ придністровської «республіки», то Sheriff і Tiroiltreid є єдиними компаніями, які подають заявки на фіктивні публічні тендери. Те саме стосується і збройних сил на території Придністров’я.

Навіть Служба розвідки та безпеки Молдови в записці, опублікованій anticoruptie.md, вказує, що «значна частина дизельного палива та бензину, імпортованого до Придністров’я (…) використовується оперативної групою російських військ, яка дислокована на лівий берег Дністра для оборони складів зброї в Ковбасні. Ця група також часто проводить військові навчання, спрямовані на демонстрацію можливостей сепаратистських сил і залякування конституційної влади Молдови.

Два запитання до ЄС, НАТО та деяких урядів

У контексті підживлення російської військової машини в Придністров’ї суттєвими є два питання:
Як стало можливим, що після вторгнення в Україну понад 20 000 тонн дизельного палива з Росії потрапило до російських збройних сил у Придністров’ї через компанії ЄС (справа Euronova Energies), незважаючи на санкції, запроваджені блоком ЄС щодо російської нафти?

Як могло статися, що понад 55 000 тонн дизельного палива і 38 мільйонів літрів бензину, вироблених в ЄС (переважно в Румунії, а також в Болгарії та інших країнах ЄС), опинилися в Придністров’ї і, таким чином, в руках підконтрольних Москві військових сил, незважаючи на санкції, запроваджені блоком ЄС проти фізичних і юридичних осіб, які підтримують російське вторгнення?

Усі звинувачують Молдову

Наша команда журналістів поставила ці запитання урядам усіх країн ЄС, де зареєстровані компанії, що беруть участь, постачають паливо до “ПМР”, а також Євросоюзу та НАТО.

Усі відповіді, які ми отримали, були піар-ходами.

Європейська комісія відповіла на перше запитання, що «на основі обмеженої інформації, наданої про залучені активи та організації, ЄС не в змозі коментувати чи оцінювати, чи були порушені або обійдені санкції ЄС».

Відповідь НАТО була ще більш короткою: «Ми передамо ваші запитання владі відповідних країн, яка найкраще зможе на них відповісти».

У відповідь уряд Бухареста переклав усю відповідальність на уряд Кишинева, хоча Молдова не є членом ЄС:

“Режим імпорту (ліцензування, тарифи, номенклатура товарів тощо) в Республіці Молдова встановлюється нормативно-правовими актами, прийнятими молдовською владою. Ці правила поширюються на всю територію і всіх економічних операторів Республіки Молдова, включаючи Придністровський регіон.

Румунська влада не має і не збирає даних про категорії товарів, їх походження, технічні характеристики, вартість тощо, які імпортуються до Молдови”.

Відповідь софійського уряду, схоже, була скопійована з відповіді бухарестського уряду, хоча слова, використані в ній, відрізняються:

“Ми вважаємо Придністров’я невід’ємною частиною Республіки Молдова в межах її міжнародно визнаних кордонів. Саме влада Республіки Молдова здійснює контроль над усією територією, включаючи митні пости. Ми не отримували жодних повідомлень від молдовської влади щодо висунутих вами гіпотез”.

Кишинів заборонив авіаційне паливо для Придністров’я, яке не має літаків

Відповідь уряду в Кишиневі також оминула головне питання:

“Імпорт бензину і дизельного палива, призначеного для Придністровського регіону Республіки Молдова, дозволений лише для цивільного використання, з обмеженнями на чутливі категорії нафтопродуктів (наприклад, авіаційний бензин, авіаційне паливо або еквівалент).

Після початку жорстокої війни Російської Федерації проти України діяльність прикордонних переходів на центральній (придністровській) ділянці молдовсько-українського державного кордону була призупинена. Молдовські митні та прикордонні органи повністю контролюють всі імпортні операції, що здійснюються компаніями зі східних районів країни, виключно на пунктах, контрольованих конституційною владою.

Згідно з аналізом влади, у 2022 році не спостерігалося значних коливань в імпорті нафти і дизельного палива в Придністровський регіон Республіки Молдова в порівнянні з аналогічним періодом 2021 року (…).

До Республіки Молдова заборонено ввезення всіх категорій товарів, заборонених на території країни, включених до списку міжнародних санкцій, у тому числі з Російської Федерації, а також тих, що мають потенційне військове призначення і призначені для Придністровського регіону.

Імпорт товарів подвійного призначення на територію Республіки Молдова можливий лише за наявності дозволу Міжвідомчої комісії з контролю за експортом, реекспортом, імпортом і транзитом стратегічних товарів.

У разі імпорту в Придністровський регіон нашої країни застосовується посилений моніторинг і перевірка, і в разі виявлення потенційного використання товарів у військових або воєнізованих цілях в дозволі на транзакцію відмовляється, незалежно від категорії товарів (електронне обладнання, програмне забезпечення, хімічні речовини або інші категорії).

Під час розгляду документів, поданих заявниками, перевіряється, чи не включена категорія товарів, що імпортуються, до міжнародних санкційних списків або до заборонених номенклатур, погоджених на двосторонній/багатосторонній основі з державами або міжнародними організаціями-партнерами з Республікою Молдова”.

Над матеріалом працювали: Кетелін Прсакаріу, Сорін Озон – Румунія
Виталіє Келугеряну – Молдова, Олег Оганов – Україна

The production of this investigation is supported by a grant from the IJ4EU fund. The International Press Institute IPI, the European Journalism Centre EJC and any other partners in the IJ4EU fund are not responsible for the content published and any use made out of it.