Дорожній клан

Ремонт проїжджої частини вулиць і внутрішньоквартальних проїздів у Центральному районі Миколаєва за останні кілька років став годівницею для кількох приватних підприємців, тісно пов’язаних один з одним. Вони примудряються отримувати вигідні підряди без будь-яких торгів або на конкурсах, більш схожих на імітацію змагальності, а не на конкурентну боротьбу. Голова адміністрації Олександр Береза, з приходом якого і з’явилися ці бізнесмени, тільки розводить руками. При цьому він може дозволити собі елітний спосіб життя: живе в люксовій квартирі, за яку чомусь не платить, і активно подорожує світом з усією сім’єю.

Ремонт по-миколаївськи: розрити й кинути

На вулиці Новоросійській у Тернівці під час дощів ґрунтова дорога розмокає так, що ні транспорту проїхати, ні пішоходу пройти. Мешканка вулиці Ганна Григор’єва розповідає, що водії швидкої допомоги часто просто відмовляються під’їжджати до будинку хворого, оскільки машина може застрягти в багнюці.

Але так було не завжди. До 2017 року на Новоросійській було так зване “біле шосе” – щебінка з крихтою – яке місцеві жителі зробили власним коштом. Це давало змогу не тільки спокійно проїжджати транспорту, а й навіть у дощ пересуватися пішоходам.

Однак наприкінці 2017 року чиновники з департаменту ЖКГ міськради вкотре намагалися розв’язати давню проблему Тернівки – підтоплення житлового сектора підземними водами. Підрядник розрив вул. Новоросійську і проклав дренаж, попутно знищивши дорожнє покриття. При цьому відновлювати його, як того вимагали умови договору, не став.

Мешканці стукалися в усі інстанції – від департаменту ЖКГ до адміністрації району, зверталися і до мера, але безрезультатно: в департаменті кивали на район; голова районної адміністрації – на департамент.

Незважаючи на звернення мешканців кількох навколишніх вулиць, гроші на ремонт ні в адміністрації Центрального району, ні в департаменті ЖКГ міськради так і не знайшли. Не передбачено відновлення вул. Новоросійської і 2020-го року. На ній живе близько 150 осіб, і ще 250 проходять тим самим шляхом до своїх домівок на сусідніх вулицях, виходить, страждають близько чотирьохсот людей. Голова адміністрації Центрального району Олександр Береза, до якого Центр звернувся по коментар, відповів, що поки що нічим допомогти не може.

53 мільйони на сім’ю

Центр вирішив проаналізувати бюджети дорожніх ремонтів у Центральному районі Миколаєва і розібратися, хто і як їх освоює.

Виявилося, гроші тут крутяться чималі. З 2017-го до 2020-го року на поточний і капітальний ремонти доріг і внутрішньоквартальних проїздів Центрального району було виділено близько 94,4 млн грн. Причому левову частку цих коштів – 76,2 млн грн – підрядники отримали без будь-яких конкурсів.

Як випливає з інформації ресурсу Clarity Project, що спеціалізується на аналізі публічних закупівель ProZorro, за останні три роки адміністрація Центрального району провела за цим видом робіт лише 8 конкурсних закупівель. Це: капремонт 3936 кв. м дорожнього покриття вулиці Ключової вартістю 1,7 млн грн; такий самий ремонт 5125 кв. м вулиці Верхня вартістю 2,7 млн грн і ремонт 3407 кв. м на вулиці Аерофлотській, що коштував 1,59 млн грн. Усі зазначені тендери в 2017 році дісталися фірмі “Шляхрембуд №17”. Директором і власником компанії є Артавазд Симонян.

Ще одним переможцем торгів став ФОП Сергій Симонян. У 2018 р. він переміг у конкурсі на капремонт 2969 кв. м дорожнього покриття вулиці Слов’янської вартістю 2,6 млн грн і такий самий ремонт 1874 кв. м дорожнього покриття вулиці 9-ї Військової вартістю 1,9 млн грн.
Два підряди у 2018 році отримав на конкурсі Михайло Антонян, якому дістався капремонт 3499 кв. м дороги по вулиці Рекордна вартістю 2,5 млн грн і 4182 кв. м дороги по вулиці Західній вартістю 3 млн грн.

У 2019 році удача посміхнулася ФОП Аліні Литвиненко, якій дістався ремонт 1568 кв. м проспекту Центральному вздовж будинку №152, що коштував 1,4 млн грн. Більше торгів за цим видом робіт у Центральному районі протягом трьох років не проводилося.

Як пояснила Анастасія Дубогрей, експерт із громадської організації “Антикорупційний штаб”, яка спеціалізується на аналізі ремонтних робіт в Україні, подібну схему застосовують повсюдно.

– Для того щоб свої фірми отримали підряди, чиновники спеціально дроблять роботи на невеликі ділянки, щоб не перевищувати допороговий рівень закупівель, – говорить експерт.

Центр вирішив проаналізувати: кому з підприємців чиновники довіряють ремонт миколаївських доріг найбільше. Виявилося, що миколаївські комерційні та комунальні підприємства, які роками ремонтували дороги в Центральному районі, останнім часом замовлень тут практично не мають.

На їхнє місце прийшли інші фірми та підприємці, за останні кілька років створені в різних регіонах країни. Це підприємці Симоняни і, як показало розслідування, пов’язані з ними бізнесмени. Так, ми нарахували чотирьох осіб із прізвищем Симонян, які освоюють бюджет Центрального району: Алік Симонян, Сергій Симонян, Аліна Симонян і Артавазд Симонян. Перші троє є фізичними особами-підприємцями (ФОП). Артавазд Симонян – засновник і директор фірми “Шляхрембуд №17”. Він же – батько Сергія та Аліни Симонян.

Таким чином, із 94,4 млн грн, виділених на ремонти доріг і внутрішньоквартальних проїздів у Центральному районі, Симоняни отримали 97 підрядів на загальну суму 53,7 млн грн! І, як випливає з історії проведення конкурсних торгів, відбувалося це майже завжди за допомогою адміністрації, яка активно “підігравала” сім’ї підприємців, відхиляючи вигідніші пропозиції їхніх суперників.

Комп’ютер – один на всіх

Із сім’єю Симонянів, яка активно освоїла бюджетні потоки, пов’язані ще двоє підприємців: ФОП Михайло Антонян із Чернігівської області та ФОП Аліна Литвиненко, зареєстрована в Києві. Перший освоїв на ремонтах миколаївських доріг майже 7 млн грн, друга – 15 млн. Причому чотири контракти на суму 4,5 млн грн Литвиненко отримала без жодного конкурсу вже в лютому нинішнього року.

Примітно, що з трьох підрядів, які виконав Антонян, у двох – його єдиним конкурентом була Аліна Литвиненко. Так, у червні 2018 року обидва підприємці взяли участь у тендерах на капітальний ремонт дорожнього покриття вулиць Рекордної та Західної вартістю 2,5 і 3 млн грн відповідно.

Вивчивши документи обох ФОПів, подані на конкурсні торги, Центр виявив, що створені вони були на одному комп’ютері. Як виявилося, пдф-файли як Литвиненка, так і Антоняна містять одні й ті самі метадані, що свідчить про те, що вони були отримані з одного джерела.

Схоже, що переможець у цьому конкурсі був визначений заздалегідь – законом це визначається як змова, і є неприпустимим.

Хто ж насправді виконував роботи: переможець чи хтось інший? Виявилося, що той самий комп’ютер використовували не тільки для друку документів Антоняна і Литвиненка, а й Сергія Симоняна, і фірми “Шляхрембуд №17”, що належить Артавазду Симоняну. ФОП Литвиненко кілька разів брала участь у конкурсах разом із ФОП Сергієм Симоняном.

Центр зв’язався із зазначеними підприємцями, щоб отримати пояснення. Також нас цікавило, чи мають підприємці виробничу базу, щоб переконатися, що вони справді могли виконувати роботи, за які отримали кошти. Але ніхто не захотів спілкуватися з журналістом і тим більше щось демонструвати. Більш відвертим був Михайло Антонян, який сказав, що з приводу робіт у Миколаєві він нічого пояснити не може, а всі запитання потрібно адресувати Сергію Симоняну.

– Сергій усім цим займається. У нього запитуйте, – пояснив Антонян.

Імовірно, ФОП Антонян і ФОП Литвиненко могли використовувати своє підприємництво для отримання підрядів в інтересах сім’ї Симонян.

Якщо підсумувати всі кошти, які отримали Симоняни на пару з Антоняном і Литвиненком, то виходить значна сума – 72,7 млн грн. При цьому всього на дорожні ремонти в Центральному районі виділили 94,5 млн грн.

А яким є ремонт?

Центр відправився на кілька об’єктів, які ремонтували підприємці Симоняни. Так, за адресою вул. Шевченка, 8 у внутрішньоквартальному проїзді асфальт поклали в травні, при тому, що договір на виконання робіт було підписано тільки в червні.

– Пройшлися швидко, але не дуже старанно – ухил розраховано невірно, і тепер біля одного з під’їздів під час дощу збирається велика калюжа, – повідомили кореспондентові Центру мешканці будинку.

За іншою адресою – вул. Потьомкінська, 17 – мешканці теж не дуже задоволені. Асфальт поклали поверх колишнього, де не було гострої необхідності в його заміні. Зате не зачепили сусідні ділянки, де ремонт необхідний.

У дворі на вул. Соборна, 3-а інша проблема: за місяць після того, як відійшли дорожники, провалився асфальт – на дорозі зяє велика яма. На сусідній ділянці трапилася аварія тепломережі й вилилася неабияка кількість води. Але тепловики стверджують, що за якісного укладання асфальту нічого подібного не сталося б.

.

Не зовсім зрозумілий підхід дорожніх будівельників до ремонту вулиць у Тернівці. На вулиці Маяковського поклали 1116 кв. м асфальту, не встановивши бічних бордюрів. На Слов’янській заасфальтували 2969 кв. м вулиці, не забувши про бордюри, але не передбачили дренаж для відведення води.

Після відвідин деяких об’єктів і спілкування з місцевими жителями в журналістів склалося враження, що роботи підрядники виконували за принципом “тяп-ляп”. Схоже, дорожники прагнули швидше “освоїти” бюджетні кошти, при цьому не дуже переймаючись якістю. В адміністрації Центрального району не просто заплющили на це очі, а дозволили виконати роботи абияк. Як пояснила експерт “Антикорупційного штабу” Анастасія Дубогрій, зазначені вище факти можуть свідчити про одне: діяльність Симонянова, Антоняна та Литвиненка нагадує фіктивну конкуренцію, коли для отримання замовлень у торгах беруть участь кілька пов’язаних між собою підприємців, через яких і освоюють бюджетні кошти.

–  Ситуація, коли в торгах беруть участь пов’язані між собою підприємства або підприємці, дуже поширена в Україні. Ось тільки довести зв’язок між ними виходить далеко не завжди. Якщо є серйозні підстави сумніватися в прозорості конкурсу – необхідно звертатися до АМКУ або правоохоронних органів для їхнього подальшого реагування, – сказала Дубогрій.

Також експертка наголосила, що конкурси для того й проводять, щоб покращувати якість робіт і зменшувати їхню вартість.

Співпраця “з підтекстом”

Наведені факти й обставини наводять на думку про те, що дорожники, які працюють у Центральному районі, не просто так отримують мільйонні замовлення з бюджету, а користуються особливою прихильністю глави місцевої адміністрації Олександра Берези. За три роки сім’я Симонянів отримала три чверті коштів, що виділяються на ремонти доріг і внутрішньоквартальних проїздів у Центральному районі. До того ж, поява в районі цих підприємців збігається з приходом на посаду голови адміністрації Олександра Берези. Ні до, ні після цього вони ніде (за винятком Антоняна і “”Шляхрембуд №17”) не працювали з держзамовленнями.

А що ж правоохоронці? Невже ніхто не придивлявся до діяльності цих підприємців? Помічали, але до конкретного результату жодної справи не доведено. У 2017 році поліція відкрила кримінальне провадження за фактом розтрати бюджетних коштів посадовими особами адміністрації Інгульського району під час проведення капітальних ремонтів доріг. Роботи тоді виконувало ПП “Шляхрембуд №17” Артавазда Симоняна. На думку правоохоронців, підприємство завищило ціни на виконані роботи. Адміністрацією району на той момент керував Олександр Береза. Але до суду справа чомусь не дійшла.

Минулого року аудитори Південного офісу Державної аудиторської служби України склали протокол за фактом навмисного поділу робіт на невеликі ділянки в Центральному районі. Але в суді довести свою правоту не змогли. Натомість у Олександра Берези справи йдуть тільки вгору. Підйом почався після його приходу на керівну посаду в Центральному районі. Як відомо, Олександр Дмитрович приїхав до Миколаєва 2016-го. До того жив і працював у Києві. Був помічником народного депутата 8-го скликання Олександра Жолобецького. У Миколаєві їх часто бачать разом: соціальні мережі обох рясніють фотографіями, де вони удвох беруть участь у різноманітних офіційних заходах.

У 2016 році Береза захистив кандидатську дисертацію на тему: “Державна антикорупційна політика: сутність та особливості реалізації в постіндустріальному суспільстві”, ставши кандидатом наук у держуправлінні. Судячи з декларації, майновий стан Олександра Дмитровича до приходу на посаду глави району був доволі скромним, як і належить чоловікові, який декларує непримиренність до корупції: власного житла у нього не було. Була тільки ділянка під Києвом, а в дружини – автомобіль.

Однак незабаром після приїзду до Миколаєва він оселився в розкішній квартирі в ЖК “Адміральський” на перетині вулиць Адміральської та Малої Морської.

Через півтора року його сім’я переїхала в трикімнатну квартиру загальною площею 90 кв. м у ЖК “Адмірал” у самому центрі міста, навпроти будівлі Миколаївської ОДА.

Про те, що проживає в одному з найрозкішніших будинків Миколаєва, у декларації Береза не вказав. Хоча, згідно із законодавством, декларанти зобов’язані вказувати не тільки власне житло, а й факт проживання в орендованому. Вартість оренди квартири, подібної до тієї, у якій проживає глава адміністрації, становить 13-14 тис. грн на місяць.

А тут, як то кажуть, гроші до грошей. У вересні минулого року сестра Олександра Берези подарувала йому земельну ділянку площею 1200 кв. м і будинок площею 356 кв. м у селі Надбузькому в Миколаївському районі Миколаївської області. Разом із сім’єю, яка складається з дружини, що не працює, і трьох малолітніх дітей, Олександр Береза тепер багато подорожує. Про це Центр дізнався зі сторінки дружини чиновника в соціальній мережі Інстаграм. Минулого року, наприклад, сім’я взимку відпочивала в Буковелі, в травні – в Румунії, у вересні – в Греції, а в листопаді – в Австрії. Наприклад, тур до Греції на сім’ю з двох дорослих і трьох дітей коштує в середньому 1800 євро.

Центр вирішив поцікавитися, як за свою зарплату чиновника (2018 року Береза отримував 22 тис. грн на місяць), як єдиному працюючому члену сім’ї вдається їздити світом з усією родиною? Також нас цікавило, чому з його приходом на посаду голови Центрального району майже всі підряди на ремонт доріг отримала пов’язана родинними зв’язками група підприємців?

Але Олександр Дмитрович був небагатослівний. Щодо Симонянов відповів, що бачив їхню роботу, будучи головою Інгульського району, тому й продовжив співпрацю. При цьому в Інгульському районі, окрім фірми “Шляхрембуд №17”, ніхто з нинішньої команди шляховиків не працював. Щодо житла, Олександр Береза заявив, що мешкає “в друзів”, тож за проживання не платить, а назвати їхні імена чомусь відмовився. Численні закордонні тури, кількість яких різко збільшилася саме останніми роками, чиновник пояснив…

– Ми продали машину, купили дешевшу, а кошти, що залишилися, вирішили витратити на подорожі, – пояснив Береза.

Факти, зібрані Центром, можуть свідчити про те, що в глави адміністрації Центрального району є додаткове стабільне джерело заробітку, яке дає змогу користуватися дорогим елітним житлом, не хвилюючись за орендну плату й комуналку, та активно подорожувати з сім’єю, не переймаючись хлібом насущним. Чи не за допомогою наближених підприємців і сумнівних конкурсів, які розігруються між “своїми” як за нотами, а то й зовсім без конкурсу, коли бюджетні гроші передають із рук у руки? Тут своє слово мають сказати правоохоронці, які не можуть не помічати всіх названих фактів і мають бути більш послідовними в завершенні вже розпочатих кримінальних розслідувань. Адже диму без вогню не буває.