Дорога ХАЛАТність

 

Ще на посвяті вони – вчорашні школярі – одягають білі халати. Незабаром ці люди даватимуть клятву медичного працівника. Обіцятимуть бути чесними і сумлінними. Не випадково. Адже від їхньої чесності, сумлінності і знань залежатиме порятунок життів. Життів пацієнтів, які  довірятимуть і зможуть лише здогадуватися хто із медиків купивав свої сесії, дипломи, але не знання і чесність.

«Це от якась взаємовигода. Просто приходиш як в магазин, даєш гроші і тобі дають те, що тобі треба, ти як купляєш от. Я не можу даже сказати, що там якось ховаються чи що».

«Ольга», студентка, порівнює з магазином свій навчальний заклад – Рівненський державний базовий медичний коледж. За останні 3 роки на хабарах тут вже тричі гучно затримували викладачів.

До коледжу дівчина, яка мріяла стати лікарем, пішла одразу після 9-го класу. Розчарувалась з перших тижнів.

– Коли йшла на перший екзамен, мені мама сказала: «Не переживай, все ок».  Була викладачка. Вона була посередник і ще одна була посередником. І виходить та людина, яка віддавала за мене гроші, вона віддала їй. А ця іншій і там далі не знаю. Головній особі. – розповідає Ольга.

– Про яку суму йде мова?

– Три тисячі доларів за вступ на державну форму, на лікувальну справу.

Олександр Мамчур – дипломований лікар. Закінчив Івано-Франківський національний медичний університет. Спочатку вступив до рівненського медколеджу, але після першої ж сесії покинув його. Каже, через корупцію.

– Коли я поступав собствєнно в цей коледж, ну мені популярно пояснили що державних місць немає. Тобто вони вже всі зайняті. + Я можу здати сам. «Та тебе завалять, ти нічого не здаси! Ти не зможеш», – пригадує Олександр, як спілкувався з одногрупниками. –  Вони тіпа: «Блін, ти там шось не шариш, тут всьо так заведено, тут так треба, це тіпа там традиція, блаблабла». Я такий: «Шо? Яка традиція? Це просто взятка».

З 25 студентів та випускників медколеджу. половина зізналась: за вступ на державну форму навчання у них вимагали від однієї до чотирьох тисяч доларів. Одна випускниця стверджує, що платила 200 доларів, щоб навчатися за контрактом.

Студенти кажуть, що хабарі починаються на вступному іспиті. І продовжуються на сесійних.

• Староста підходить до викладача, питає што па чьом. Він їй каже. Вона приходить, говорить нам: «На таку то оцінку стільки грошей». І от так далі. Потім вибираємо день, коли зручніше, приносимо гроші. На листочках записує список повністю кому яка оцінка треба і сума, яку дали. І до викладача з заліковками, з журналом, – розповідає студентка Ольга. – Три – в районі 200-300 гривень. Чотири – це вже 300 тире 500, а п`ять – це 500 і вище.

23 з 25 опитаних нами студентів та випускників коледжу підтвердили, що купівля оцінок у закладі – справа буденна. На деякі дисципліни, заплативши, студенти можуть навіть не з`являтися.

• Зазвичай п`ятірки мають ті, хто найперший здав гроші Більшість викладачів пускає пиль в очі. Тобто ти приходиш, береш свій білет, якщо це екзамен, якщо це просто якийсь модуль то прийшов посидів і пішов. Якщо все таки екзамен, то здав в кінці пустий листочок і викладач робить своє діло далі, – каже студентка Рівненського медколеджу «Дарина».

Зазвичай мінімальна ціна сесії – 1500 гривень, середня – 4 тисяч гривень. Оцінки купують всією групою. За тих, хто відмовляється платити, кошти можуть закласти одногрупники. Але після цього «відмовникам» у групі несолодко.

• Їх, скажем так, гноблять. Їм майже напряму кажуть, що вони не отримають позитивний бал. Натякали на те, що їм буде дуже складно в подальшому навчанні. Якщо це випускний курс, то під питанням їхній диплом, – розповідає студентка «Дарина».

Майже всі, з ким вчишся – з одного боку. Майже всі викладачі – з іншого.

• Мені простіше сказати хто не бере. За весь час два викладача, може, три, які взагалі от  принципово не брали, – каже студентка «Ольга».

• 95 в періоді відсотків, навіть не знаю як назвати, ну переважна більшість, – розповідає колишній студент коледжу Олександр Мамчур.

Знайомтеся: це – керівник цього великого коллективу – Ростислав Сабадишин. Професор, доктор наук, заслужений лікар України.

І йому не подобаються запитання про хабарництво в його коледжі

• Ви чого не підете в інші заклади, де проблеми? Вам не соромно ні чуть-чуть? Ні трішечки? – заявив Ростислав Сабадишин журналістці у відповідь на питання про викладачів- хабарників.

Декларація дворічної давнини дозволяє вирахувати, що зарплатня Сабадишина – майже 600 тисяч гривень на рік. Близько 50 тисяч на місяць. Це друге місце серед подібних посад в Україні.

Хоча за штатним розписом власне зарплатня – до 20  тисяч на місяць. Решта – премії, матеріальна допомога, надбавки за складність і напруженість праці. Чому у його колег зарплати нижчі? Сабадишин сам дивується.

• Колєги, я таке саме питання задаю як ви заступнику свому з економіки і інше. Чому в мене зарплата вища, чим в інших? Мені це все каже провіряється і прокуратурою і два рази в рік да і це законно, – каже Ростислав Сабадишин.
• Питання до Міністерства освіти і до їхнього джерела фінансування, – стає на захист директора його заступниця Надія Дорощук.
• Чому професора доведені до такого стану? До зубожіння?! –дивується Ростислав Сабадишин.

Сабадишина зубожіння оминуло. У директора медколеджу чотири гектари землі. У дружини, теж медика, дві земельні ділянки. Будинок на Хмельниччині, два будинки в Карпатах, квартира у Тернополі, два будинки у Рівному.  Автівки – пристойні. Банківські рахунки – теж. При цьому – прибутку від ТОВ «Аква», де Сабадишин співзасновник задеклровано нуль.

У директора, звісно пристойна зарплатня. Але навіть на неї важко придбати стільки нерухомості.

Свіжіші дані щодо доходів свого директора коледж приховує. Водночас, студенти коледжу не приховують альтернативних шляхів збагачення у медзакладі.

Про корупцію в коледжі я дізнався вперше, коли примушували платити спонсорські внески, зобов’язували. Видавали квитанції, – розповідає відрахований студент медколеджу Вадим Мухорин. –  Для всіх це була однакова сума. Там близько трьох тисяч гривень.

У 17-му медколедж звітував про 450 тисяч гривень благодійних внесків. Переконував, що їх сплачували «в добровільному порядку», а кошти витрачали за побажаннями благодійників. Добровільність була примусова.

• Перше вересня, коли нас вперше збирав куратор, він роздав нам папірці із номером рахунку, куди ми повинні надіслати енну кількість грошей. І це вважається благодійним внеском, – розповідає студентка «Дарина».

Наприкінці другого курсу Вадим Мухорин  мав перездати «фармакологію». Перша ж перездача завершилася однозначною вимогою викладачки.

• Поставила мені два і цей листочок подала іншим членам комісії, щоб вони підписали його, вона мені сказала: «Заплатиш на рахунок коледжу шість з половиною тисяч і до початку перездачі принесеш мені квитанцію про сплату», – розповідає Вадим Мухорин.

За версією медколеджу, Вадим мав заплатити за відпрацювання «прогулів». Роботу викладача на відпрацюванні коледж оцінив у 65 гривень за годину. Після оплати викладач має додатково попрацювати з прогульником.

Але в реальності…

• Тебе там не було тиждень вабщє на парах. Ти пішов там, заплатив пару сотень і всьо, ти вільний, – розповідає колишній студент коледжу Олександр Мамчур.

Оплата прогулів принесла коледжу 400 тисяч гривень. На якій законній підставі збирають ці гроші – незрозуміло. Куди їх витрачають – таємниця. Вадима відрахували після того, як він відмовився платити. Нині хлопець судиться з коледжем. Після початку судового процесу йому надходили дзвінки з погрозами. Ось фрагмент одного із них.

• Мені потрібен той що навчався в Рівненському медичному базовому коледжі, – заявляє голос по телефону.
• Хто звонить? 
• Віталій Петрович.
• Це хто?
• Я б хотів зустрітися вам яйця викрутити.
• Нема чим зайнятися?
• Яйця б вам викрутити хотів.

Вчитися і давати хабарі. Не платити і бути вигнанцем. Саме страх змушує студентів ховати обличчя. Бо ціна питання для них та їхніх батьків зависока.

Керівництво коледжу переконане, що студенти брешуть, а їхніх викладачів поліція не ловить з міченими доларами, а підставляє.

• От, а на рахунок наших викладачів, може, ви знаєте, я так от трішки скажу дешо таке нехороше для мене – професора, такі речі говорити негарно. Оскільки я надзвичайно поважаю роботу нашої міліції, я знаю, шо в них надзвичайно важка робота. І їм дістається тоже добре, але я вам скажу, що в нашій міліції тільки мертві не беруть. Якщо поставлено завдання, конкретно до кожної людини, то хто хоч візьме, – каже директор медколеджу Ростислав Сабадишин.

Рівень корупції просто не може не відбитись і на якості освіти.

• За чотири роки медичного коледжу я ні разу не тримала шприц в руках, в аудиторіях.  Я знаю багато людей, ну як багато, відносну кількість людей, які справді мали талант, в яких було велике майбутнє в медицині, але вони просто не мали змоги заплатити викладачу і їх просто валили, валили, виганяли, – розповідає студентка «Дарина».

А після освіти – на якості роботи.

• Ці люди переважно не знають нічого. Вони учаться заново всьому, що треба в самому відділенні. Вони от конкретно просто приходять і їх починають: «Ти тупий! Ти нічого не знаєш! Йди сюди! Во бачиш треба? Давай роби». І от таким образом. Їх туди тоже не просто так приймають. І тих з ким вони працюють популярно пояснюють: «Вот ето має шось в тебе робити, бажано шось корисне. Бо того що от на – це твоя частинка». – розповідає Олександр Мамчур про свій досвід роботи зі студентами коледжу. – Кому це вигідно? Це вигідно тим хто там працює. Тому що смисл працювати за три чи за чотири тисячі в місяць?

Експерт Реанімаційного пакету реформ Євген Гончар вважає, що проблему треба вирішувати ще на етапі відбору абітурієнтів. В медичному університеті навчатися можуть навіть ті, хто ледве набрав прохідні бали на ЗНО.

Міністерство охорони здоров`я планує підняти планку принаймні до 150 балів з незалежного тестування, що, на переконання експерта, відсіє багатьох немотивованих претендентів на білий халат.

• Це феєрична ситуація, коли професії, спеціальність, від яких найбільше залежить людське життя, зазвичай там працюють слабкі лікарі. Тому що вони були слабкими студентами. В той же час  студенти, які гарно вчилися, вони не змогли отримати цей розподіл, через якісь корупційні моменти, вони дуже часто бросають медицину, їдуть в інші країни, – розповідає член громадської ради при Міністерстві охорони здоров’я, експерт РПР Жвген Гончар.

Студентка Рівненського медколеджу «Ольга» зізнається, що тепер працювати у медицині не хоче, як і багато інших наших співрозмовників. Вони хотіли чи ні, але ставали частиною корупційної системи, яка навчила зовсім не медицині.

• Тобі не показують на скільки це все важливо. Наскільки ти маєш бути відповідальним, – каже студентка Рівненського медколеджу «Ольга». – Загрозою є люди, які думають, що все можна поплатити і все можна купити. А в принципі, що нас тут навчили? Те, що от можна купити все?! Те що от ти можеш парішать?

Троє засуджених за хабарництво викладачів медколеджу відбулися штрафами. Двоє із них продовжують навчати студентів. І не тільки медицини, а й реалій української освіти.