Таємниці київського LA MANCHE

Поділ – візитна картка Києва. Надзвичайні краєвиди, набережна Дніпра, а ще — скупчення історичних та архітектурних пам’яток.

Таке поєднання завжди привертало увагу не тільки киян та гостей столиці, але й забудовників.

Басейн Водник, Гостинний двір, а згодом і Поштова площа. 2012–2013-ий роки запам'яталися масовим поділом землі на Подолі. Депутати Київради не звертали уваги ані на статуси пам’яток архітектури чи історії, ані на протести активістів.

Щекавицька, 46 – також Поділ і також історична земля фактично на набережній Дніпра. І її також у 2012-му році віддали у приватні руки. І тоді також почалися протести.

Тепер тут обіцяють новий житловий комплекс «La Manche». Елітні будинки на 9 поверхів та підземний паркінг мають з’явитися в середині 2020 року.

Ландшафтний двір з альтанками, стриманий чорно-білий дизайн з елементами модерну, лобі з місцями для очікування та стійка консьєржа. «Дім з манерами поряд з Дніпром на Подолі» – так його називають у рекламних оголошеннях.

Попри те, що будівництво ще не розпочалося, стати власником елітної нерухомості кожен охочий може вже зараз. Ціни не менш елітні за сам проект. За метр квадратний, в залежності від площі та планування квартири, покупцям доведеться викласти від 39-ти до 64-ох тисяч гривень.

Проте увагу «Свідомо» привернули не ціни чи дизайн нового житлового комплексу, а історія цієї земельної ділянки на Подолі. А ще прізвища, які стоять за майбутнім ЖК. Вони ведуть до Верховної ради.

2012-ий рік рішенням депутатів Київської міської ради гектар землі на вулиці Щекавицький отримує в оренду на 25 років під будівництво приватна компанія «Астеріс». Щоправда, почати будувати одразу вона не змогла.

У 2013 році Господарський суд Києва за позовом прокуратури визнав незаконним та скасував рішення Київради про передачу в оренду під будівництво землі на Щекавицький.

Компанія «Астеріс» вирішила одразу оскаржити це рішення. Проте Апеляційний господарський суд підтримав позицію прокуратури та залишив рішення першої інстанції в силі.

Більше того, Вищий господарський суд залишив без задоволення касаційну скаргу «Астерісу».

Головні аргументи прокуратури, які підтримали суди усіх інстанцій: земельна ділянка розташована в центральному історичному ареалі міста і відноситься до земель історико-культурного призначення.

Щоб почати тут будівництво, потрібно як мінімум отримати дозволи і висновки — починаючи від управлінь і закінчуючи Міністерством культури. У суді підтвердили – таких документів компанія орендар не було.

Минуло чотири роки. У 2017-му році Київрада приймає нове рішення: Про продовження терміну дії рішень щодо передачі в оренду земельних ділянок. У документі помічаємо знайомий нам «Астеріс».

У відповідь на наш запит Департамент земельних ресурсів надіслав повний пакет документів. Щоправда, пояснення що ж змінилося з 2013-го року, коли суд визнав передачу землі в оренду – незаконною, ми так і не знайшли.

– Усі проекти рішень, які до мене заходять, проходять певну процедуру. Це – узгодження Департаменту земельних ресурсів, Держгеокадастру, а також висновок з Департаменту містобудування та архітектури. Без цього висновку на комісію вони не потрапляють, – пояснює голова земельної комісії Київради Олександр Міщенко. Ми переказуємо йому історію Щекавицької, 46. Каже – не пам’ятає, але додає:

– Будь-яке рішення суду комісія виконує. Це є суд, це є закон. По закону ми живемо. Дуже багато є компаній, які так роблять, – депутат Київради уточнює: – Мені навіть траплялися договори оренди просто на бланку суду. І все.

Рішення про яке говорить голова земельної комісії, розглядав той самий Господарський суд Києва. Привід – «нововиявлені обставини» – а саме документи, яких у 2013-му році отримати не вдалось.

Позиція прокуратури не змінилась – там упевнені: ділянку на Щекавицькій віддавати в оренду під будівництво не можна. Натомість змінились позиції суддів: Земельна ділянка належала до земель історико-культурного призначення, але, при цьому, така належність не перешкоджає у здійсненні будівельних робіт на ділянці при її чинному  пам'яткоохоронному статусу.

То хто ж може отримати довідки та висновки, які дозволяють будувати там, де раніше було зась?

Оголошення про новий житловий комплекс ми побачили на сайті корпорації «Укрбуд». Будівельна корпорація «Укрбуд» не раз з’являлась у розслідуваннях «Свідомо» та наших колег.

З останніх — історія про те, як вона зводить будинки на Печерську на території військової частини. Щоправда самі військові отримують квартири не у центрі столиці, а на околиці. Нині такий обмін розслідує Національне антикорупційне бюро.

«Укрбуд» – компанія, тісно пов’язана з народним депутатом з депутатської групи «Воля народу» Максимом Микитасем. До обрання у Верховну Раду він був президентом цієї будівельної корпорації.

Більше того, в декларації за 2017-ий рік Микитась зазначає, що є кінцевим бенефіціаром «Укрбуду» та пов’язаних з нею компаній.

Нашим колегам вдалося зафіксувати, що Микитась підтримує тісні стосунки зі столичною владою. Народний депутат та мер Києва Віталій Кличко виходять з одного приватного літака після перельоту з-за кордону.

Ми спробували запитати у Максима Микитася, чи не дружба з очільником столиці дозволяє компанії “Укрбуд” отримувати потрібні документи та втілювати у життя такі амбітні проекти?

– Питання по свіжому будівництву на Щекавицькій там має бути житловий комплекс «La Manche»?

– Я не знаю нічого про це.

– Там суд забороняв оренду земельної ділянки, це історичний ареал міста.

– Я не знаю про що Ви кажете!

– Про «Укрбуд девелопмент».

– А я яке маю відношення до «Укрбуд»?

– Не маєте?

– Не маю!

За даними реєстру фізичних і юридичних осіб, власники «Астерісу», компанії, яка отримала землю на Подолі в оренду і віддала її під будівництво житлового комплексу – брати Супруненки. В’ячеслав та Олександр.

Обидва кілька разів сиділи у кріслах депутатів Київради і їхні прізвище часто виринали у скандалах. За інформацією ЗМІ, їх пов’язували з рейдерськими захопленнями комунальної власності. Наприклад, закриття книжкового магазину «Сяйво» в центрі столиці.

Молодший – В’ячеслав – колишній чоловік доньки екс-мера Києва Леоніда Черновецького, свого часу був підозрюваний у справі побиття адвоката і оголошений у міжнародний розшук, з якого потім знятий.

Старший – Олександр – кілька разів змінював крісло депутата Київради на депутата Верховної ради. У парламент вперше потрапив у 2007-му від Партії регіонів. Повернувся у 2014-му на позачергових виборах як мажоритарник від Києва. Нині – представник «Волі народу», тобто колега Микитася по депутатській групі.

– Ваша компанія «Астеріс» поновила документи на Щекавицькій. Ви знаєте про це?

– Мені невідомо.

– Це щодо земельної ділянки, яка була у 20102-му році орендована, а в 2013- рішення скасував суд.

– Можна мені документи? Я їх вивчу, а потім відповім.

Ми передали документи Супруненку і зустрічаємося з ним наступного тижня. Тож часу розібратися й підготувати нам відповідь було вдосталь.

– Згідно моїх депутатських повноважень, я не маю права займатися підприємницькою діяльністю. Тому. Якщо у вас є якісь питання, зверніться, будь ласка, до мене у письмовій формі і я Вам надам відповідь. Я не займаюся бізнесом, я передав корпоративні права в управління іншій особі.

– А куди ж нам писати питання?

– Напишіть на мені!

Звісно, ми скористаємося цією можливістю. Щоправда, сумніваємося, що відповідь на питання від того зміниться. На відміну від Подолу. Занадто вже він привабливий.

Матеріал вийшов у рамках проекту «Сприяння локальним центрам журналістських розслідувань» за підтримки Інтерньюз-Нетворк