29.12.2022
00:58

Вбивці за власним бажанням: добровольці з Осетії воюють проти цивільних українців

Оксана Орсач, Олеся Баранцевич, Центр журналістських розслідувань

Обстріли мирних міст, вбивства цивільних, тримання «на підвалі» та жорсткі фільтраційні заходи. Все це здійснюють не тільки регулярні російські війська та примусово мобілізовані росіяни, а й ті, хто прийшов в Україну за власним бажанням. Добровольчі батальйони «Аланія» та «Осетія» - підрозділи окупантів, які воюють на півдні. Центр журналістських розслідувань проаналізував, до яких злочинів вони можуть бути причетними та встановив одне із місць їхньої дислокації на Запоріжжі.

Окупанти воюють проти цивільних 

Запорізька область перебуває під російською окупацією із перших днів повномасштабного вторгнення. За цей час загарбники вчинили чимало злочинів проти цивільних. Вбивства, примусове виселення із власного житла, тримання у заручниках на блокпостах - те, до чого вдаються загарбники на Запоріжжі. Місцевих жителів, які мають бодай якесь відношення до органів місцевого самоврядування чи комунальних закладів - забирають «на підвали». Із кимось проводять «профілактичні бесіди», до інших застосовують насилля.

Депутат Запорізької районної ради Дмитро Кирильчук розповідає, що зараз окупанти намагаються привертати до своїх злочинів якомога менше уваги, тому назагал про це з’являється не так багато інформації.

«Ми розуміємо, що це окупована територія і що наші військові не можуть туди поки що дійти. З певною регулярністю такі випадки стаються. Та ми точні підтвердження цим випадкам, на жаль, зможемо отримати лише після того, як територія буде деокупована. Зараз вони, якщо це роблять, вони це роблять тихо. Тих, хто були «на підвалі», у Запорізькій області - маса, їх просто безліч. Комусь пощастило вижити і опинитися на свободі, комусь - навіть виїхати на підконтрольні Україні території», - говорить Дмитро Кирильчук.

Попри намагання окупантів приховати свої злочини, про деякі випадки інформація розповсюджується. Одним із найбільш резонансних злочинів росіян на Запоріжжі стало вбивство цілої родини у селі Комиш-Зоря. 18 листопада російськими військовими просто у власному домі було розстріляно родину Дармобід. Жертвами загарбників стали подружжя Олександра і Наталі та двоє їхніх неповнолітніх дітей - сини 5 та 14 років.

Вбита окупантами родина Дармобід: подружжя та їхні неповнолітні дітиЗа кілька днів, 23 листопада, було вбито двох мирних жителів - 40-річного Сергія Голубенка та 32-річного Миколу Хомнікова. Обидва загиблих були мешканцями окупованого села Новомихайлівка.

За інформацією, оприлюдненою мером Мелітополя Іваном Федоровим, із окупованого росіянами міста довелось поїхати більшій частині місцевих жителів.

«Натомість місто і район масово заселили окупанти з рфії - росіяни, чеченці, осетини тощо. Тож терор на тимчасово окупованих територіях продовжується, адже рашисти прикрились цивільними як живим щитом», - повідомляв у листопаді мер окупованого міста.

За його словами, на сході від Мелітополя, зокрема у Якимівці та Полянівці, окупанти виселяють людей із власних будинків і будують навколо оборонні укріплення.

Бетонні укріплення окупантів на вулицях Мелітополя

У Василівці, де розташовується російський блок-пост, до місцевих жителів, які намагалися виїхати на підконтрольну Україні територію, росіяни неодноразово застосовували силу та, не пропускаючи, тримали в автівках по кілька діб. А за даними Генерального штабу ЗСУ, із 12 грудня окупанти проводять підготовку до примусової евакуації українців, які проживають у Василівці та населених пунктах Василівського району.

Черга на блокпосту у Василівці. Фото: 061.ua

На територіях, де було скоєно більшість із цих злочинів, окрім регулярної російської армії, перебували осетинські добровольці. Про їхню причетність до решти повідомляють місцеві ЗМІ та Телеграм-канали.

Центр журналістських розслідувань  проаналізував сотні матеріалів, розміщених у соцмережах російських окупантів і з’ясував, що у Запорізькій області присутньо чимало військових із Північної Осетії. Серед інших зведених російських підрозділів там розташовуються два добровольчі батальйони - «Аланія» та «Осетія», одне із місць дислокації яких вдалося встановити.

Заводи і будинки: де на Запоріжжі облаштували свої бази окупанти з «Аланії»

Осетини-добровольці не приховують, що облаштовують свої штаби у приватних будинках та підприємствах, які належали українцям. В репортажах для російських пропагандистських медіа та Телеграм-каналів вони показують свій побут та навчання. І саме завдяки ворожим воєнкорам Центру журналістських розслідувань вдалося встановити одну із основних локацій цих добровольців. Тут вони живуть, тренуються та збирають забезпечення.

На початку вересня російський воєнкор Георгій Мамсуров (позивний «Ксанті») опублікував у Телеграм відео, на якому батальйони «Осетія» та «Аланія» приймають на окупованих українських територіях десятки новобранців-добровольців. З прибуттям на війну їх вітає Сергій Міняйло - ексмер окупованого Севастополя, куратор та один із засновників цих окупаційних підрозділів. Позаду них - величезний цех з характерною пласкою чорною покрівлею. Поряд - зруйновані колії залізної дороги, а навкруги - поля.

Протягом наступних місяців той самий воєнкор «Ксанті» засвітить цю локацію ще декілька разів. Тут проходила підготовка новобранців, тренування перед виїздом на «нуль», нагородження наймолодшого добровольця Остаєва, читання керівництвом і солдатами батальйону дитячих листів з РФ та навіть концерти російських «зірок».

 

Те, що йдеться про одне і те ж місце, підказують схожі вікна та дах. Причому таких будівель більше трьох, адже покриття підлоги та стін на різних фото та стопкадрах дещо відрізняється.

 

Також на відео воєнкорів кілька разів помітно величезне подвір’я, де шикувалися новобранці та припаркували старі радянські вантажівки. На кількох кадрах вдалося помітити водонапірну башту, яка ще навесні залишалася пофарбованою у кольори українського прапора, а також опори високовольтних ліній електропередач та білий паркан, який розтягнувся навколо цієї величезної території.

 

А ще севастопольський «волонтер» Олег Махонін, який в кінці листопада привозив допомогу окупантам «Аланії» разом з їхнім куратором Міняйлом, опублікував фото на фоні помаранчево-зеленої офісної будівлі та цеху. І хоч згодом він та росЗМІ, які писали про їхню поїздку в окуповану частину Запорізької області, підрізали фото так, щоб не можна було впізнати місцевість, оригінальна світлина вже збереглась на просторах інтернету.

 

В якому місті чи районі знаходиться штаб, окупанти, звісно ж, не розкривають. Та знайти це місце допоміг інший ворожий воєнкор, який приїжджав робити репортаж про вояк «Аланії» та «Осетії» на їхню «базу на околицях Мелітополя». Тут і знаходимо впізнавану будівлю з чорним дахом, рейки, ряд цехів, водонапірну башту, велике асфальтоване подвір’я та білий паркан по периметру.

Як виявилося, окупанти з Осетії облаштувалися на Мелітопольському заводі автотракторних запчастин в селі Обільне Мелітопольського району. До повномасштабного вторгнення РФ приватне підприємство виготовляло запчастини для сільськогосподарських потреб та ремонтувало техніку ЗСУ.

Зараз в окупаційній владі Мелітополя заявляють, що завод «демілітаризували і тепер він поставляє сільськогосподарську техніку в РФ». Пропагандисти відзняли сюжет, як працівники заводу нібито повернулися до звичної роботи, однак показали лише одну будівлю підприємства з понад півтора десятка. Що ж тоді там роблять десятки військових? Ймовірно, будівлі заводу, окрім ролі штабів, використовуються ще й для ремонту бронетехніки батальйонів осетинських добровольців.

 

Це лише одне з багатьох місць базування окупантів із Північної Осетії. В деяких населених пунктах тимчасово окупованої Запорізької області російських військових більше, ніж місцевого населення.

Поблизу лінії зіткнення загарбники заселяються в приватні будинки. Наприклад, в Пологах, що за кілька кілометрів від «нуля», вояки «Аланії» перетворили на свій штаб садибу місцевого бізнесмена. Цей будинок теж демілітаризували, але цього разу вже українські військові.

«Було дуже спекотно. Я займався своїми справами, зі мною було чоловік п’ять. Бійці були на передовій, рили окопи. Раптом чую приліт. В город впав снаряд, через кілька секунд неподалік від нас впав другий. Всі кинулися на підлогу. І один за одним п’ять снарядів прилітає в штаб.  Частина нашої «фазенди» згоріла, зруйнувалась»,  - бідкався окупант, який вижив після удару.

 

«Складно добивати поранених і знущатися над полоненими»: хто командує «Аланією» та «Осетією»

Керівники осетинських добровольчих батальйонів в РФ - зірки. Їх запрошують на телеканали, воєнкори знімають сюжети про запеклі бої за їхньої участі та нібито відбиті добровольцями спроби контратак з боку Збройних сил України. РосЗМІ пишуть про їхню «доблесть», а місцеві жителі активно розповсюджують ці матеріали у соцмережах.

Батальйоном «Аланія» керує 54-річний осетин Ігор Габуєв із позивним «Руський», у повсякденному житті - багатодітний батько. У вересні Габуєв став героєм телевізійного сюжету на каналі «Росія 24», де розповідав про нібито допомогу бідному населенню окупованої частини Запорізької області.

«Ті, хто з місцевих знають батальйон «Аланія», ті знають його [з хорошої сторони], - сказав «Руський», переконуючи, що на території України вони нібито виконують гуманітарні місії.

В минулому Габуєв вирощував рибу та займався рекетом. У 2009 році майбутнього окупанта було оголошено в розшук за обвинуваченням у вбивстві та умисному тяжкому тілесному ушкодженні. До криміналу був долучений і брат нинішнього командира добровольців з Осетії, Урузмаг Габуєв.  Він, як і брат, перебував у федеральному розшуку та навіть був засуджений за незаконний обіг зброї.

Видання Кавказ. Реалії поспілкувалось із мешканцями села Верхній Бірагзанг, де мешкав Габуєв. Там сайту розповіли, що до війни нинішній командир батальйону керував злочинною групою.

«Офіційно він бізнесмен, птахоферма у нього, риб розводить, а за фактом він бандюган номер один у республіці. Він має свою команду, яку він давно навчає, забезпечує зброєю. Страшний тип», - йдеться в публікації зі слів сусіда Габуєва.

Один із засновників добровольчого батальйону «Аланія» та його перший командир - Ібрагім Гобеєв - має позивний «Київ». Попри те, що у 2021 році його було призначено на високу посаду - керівником адміністрації голови і уряду Республіки Північна Осетія-Аланія, - у 2022-му він опинився на фронті в Україні.

Окупанту 52 роки, до роботи в адміністрації Осетії він обіймав посади у службі судових приставів, зокрема в тимчасово окупованому Севастополі.

Попри те, що командир «Аланії» намагається створити добровольчим батальйонам образ визволителів та рятівників українського народу, Ібрагім Гобеєв публічно заявив про злочини російських військових. В одному з пропагандистських відео, знятому в зоні бойових дій, Гобеєв нарікав, що їм складно воювати проти українців, які говорять російською.

«Нашим дуже складно добивати поранених та знущатися над полоненими», - сказав один із засновників батальйону.

Окупант веде сторінки у соцмережах ВКонтакті та Інстаграм, однак публікації у них доступні лише для друзів.

Його заступником був найманець Ігор Цгоєв (позивний «Король»). Однак влітку, після появи другого батальйону «Осетія», він став командиром новоствореного підрозділу.

Як заявляв Цгоєв, він за освітою - вчитель фізкультури, та замість того, щоб навчати дітей, відправився більше семи років тому в складі ПВК «Вагнер» воювати в африканських країнах. На його вже видалених сторінках в соцмережах місцем проживання було вказано місто Астара в Ірані. За вбивства українців загарбник нещодавно отримав найвищу нагороду республіки - орден «Слава Осетії«.

 

Заступник «Короля» Віктор Жидаєв також був «вагнерівцем» - мав п’ять нагород від цієї ПВК та ще одну від Сирійської Республіки. Однак найкращу «подяку» за участь у війнах отримав від ЗСУ - був ліквідований на Запоріжжі наприкінці жовтня.

Справжня зіркова родина осетинських загарбників - Руслан і Рустам Остаєви. Батько - 47-річний начальник штабу батальйону «Аланія». У минулому володів ломбардом «Золото скіфів», звідки, імовірно, запозичив свій позивний - «Скіф». Нинішній окупант також заховався за закритими сторінками у заборонених в Україні соцмережах ВКонтакті та Однокласники

У середині листопада осетинські Телеграм-канали оприлюднили відео повернення Остаєва додому - окупант вперше приїхав у відпустку із початку повномасштабного вторгнення. Вдома Руслана Остаєва зустріли дружина та семеро дітей, для яких він привіз у якості подарунків іграшкові автомати.

 

Його син, Рустам, - один із головних улюбленців пропагандистів Осетії. Ледве Остаєву-молодшому виповнилось 18 років, він поїхав на окуповану територію Запорізької області у добровольчий батальйон «Аланія». Не закінчивши навіть навчання у школі, на канікулах він нібито героїчно став пліч-о-пліч з іншими осетинськими добровольцями, отримавши статус наймолодшого окупанта підрозділу. Рустаму Остаєву дістався позивний «Хъæбул», що перекладається як «Синок». Разом із батьком він, крім іншого, показово роздавав російську «гуманітарну допомогу» жителям окупованої території Запоріжжя. 

Добровільні вбивці

Першою війною, у якій взяли участь батальйони «Аланія» та «Осетія», стало повномасштабне російське вторгнення в Україну. Підрозділи створили в березні 2022 року, об’єднавши цивільних з Північної Осетії, які добровільно прийшли зі зброєю на територію України. Окупанти підпорядковуються 58-й загальновійськовій армії РФ, яка окупувала південні області України. Тут вони воюють на запорізькому напрямку.

 

В лавах «Аланії» опинилося чимало відставних офіцерів, яких роками раніше РФ відправляла захоплювати Абхазію, Південну Осетію та український Донбас. Деякі з них були найманцями російської ПВК «Вагнер» та воювали в Сирії, як, нагадаємо, командир батальйону «Осетія» та його ліквідований заступник. А командир «Аланії» Ігор Габуєв у складі осетинських добровольчих підрозділів брав участь у збройній агресії проти Грузії у 2008 році.

Скільки наразі вояк входить до складу добровольчого батальйону, який першим з-поміж аналогічних російських підрозділів потрапив на війну, невідомо. Та в Інституті вивчення війни (ISW) вважають, що від батальйону тут лише назва - його функції та чисельність сильно відрізняються.

«Більшість «батальйонів» швидше за все матимуть розмір посилених рот. Зрозуміло, що добровольчий «батальйон» не має нічого подібного до умовної бойової потужності батальйонно-тактичної групи, яка вторглася в Україну в лютому. І не зможе виконувати якісь функції, не об’єднуючись із залишками якоїсь БТГ», - йдеться у звіті ISW.

При цьому якість таких бійців, на думку аналітиків, значно нижче боєготовності мобілізованих. Судячи з репортажів та дописів окупантів, вимог до добровольців практично немає. А постійне формування загонів нових добровольців для відправки в Україну голова республіки Сергій Міняйло поставив місцевим чиновникам як ціль.

Це підтвердив і командир батальйону: за його словами, до лав «Аланії» беруть всіх охочих: того, хто не годиться для участі безпосередньо в бойових діях, залучають як водіїв чи зв’язківців.

«До нас потрапляють чоловіки і патріоти. Вони приходять і кажуть: я хочу бути добровольцем. Ми нікого не виганяємо, ми можемо людину відсторонити від військової служби, якщо він не дисциплінований», - сказав у одному з ефірів комбат з позивним «Руський».

Командир стверджує, що його підрозділ не має ніяких потреб, а забезпечення «Аланії» «краще, ніж в регулярній армії». Влітку окупанти похвалилися: батальйон підсилили танковим підрозділом. Перші танки з екіпажем, який пройшов спеціальну підготовку, відправили в постійне місце дислокації «Аланії» у Запорізькій області.

Як і в інших нерозвинених регіонах, осетинів Кремль заманює до своєї армії виплатами та матеріальними допомогами. За день на фронті їм обіцяють 53 долара, що в десять разів більше їхньої середньої зарплати. Та, як видно з дописів в соцмережах, багато для кого з охочих наживитися на війні це і залишається обіцянками. Натомість родинам мобілізованих в Північній Осетії єдиноразово виплатили по 30 тисяч рублів.

Інформацію про місця розташування осетинських добровольців у Запорізькій області Центр журналістських розслідувань передав Службі безпеки. Імовірно, повномасштабна агресія проти України стане першою і останньою військовою кампанією цих загарбників, які замість того, щоб розбудовувати свій занепалий регіон, пішли «рятувати» від житла та бізнесу українців, а когось - позбавляти життя.

У центрі уваги