“Сьогодні не варто закручувати гайки”: інтерв’ю із головним санітарним лікарем однієї з найбільш заражених областей

27 серпня, на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, затвердили рішення про встановлення рівнів епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

Зокрема, до червоної зони віднесли:

– міста Івано-Франківськ, Калуш та Коломия, Городенківський, Косівський та Тисменицький райони Івано-Франківської області;

– міста Біляївка та Ізмаїл Одеської області;

– міста Дубно та Острог, Костопільський та Радивилівський райони Рівненської області;

– міста Бережани та Чортків, Бережанський район Тернопільської області;

– місто Чернівці, Вижницький, Глибоцький, Заставнівський, Кіцманський та Новоселицький райони Чернівецької області.

Станом на 30 серпня в п’ятірці лідерів за кількістю виявлених хворих: Львівська область, місто Київ, Чернівецька, Рівненська та Івано-франківські області.

А статистика за всіма областями, за інформацією МОЗу, виглядає таким чином:

«Четверта влада» поспілкувалася з  головним санітарним лікарем Рівненщини – однієї з тих, де найбільше виявлено заражених, Романом Сафоновим про те як починалася епідемія в області, чому область в лідерах за кількістю хворих та про доцільність карантину.

Хто на Рівненщину привіз Covid-19

– Сьогодні можна упевнено сказати, звідки саме на Рівненщину прийшов коронавірус і в яких саме середовищах він розвивався найшвидше?

– Не пов’язаних між собою джерел потрапляння вірусу на Рівненщину було, щонайменше, кілька.

До прикладу, на Сарненщину Covid-19 привезла жінка, яка повернулася з Італії і активно святкувала цю подію у колі родичів. На Рокитнівщину пандемія потрапила від чоловіка з Португалії, в Рівне – від жінки з Польщі. У Рівненському районі перший випадок зафіксували у літнього чоловіка, який тривалий час перебував в Америці…

Як бачимо, приблизно в той самий проміжок часу в дію вступило одразу кілька ланцюгів зараження.

– Пригадую, з найбільшою пересторогою наші земляки в той час ставилися все таки до туристів з Китаю…

– Можливо, це буде несподіванкою для вас, але з Китаю – в тому числі і з найпроблемніших його провінцій – на Рівненщину поверталися десятки людей. Я особисто і гадки не мав, що туди подорожує так багато наших земляків. Тим не менше, з-під контролю процес ще не виходив. Це сталося пізніше, коли в область стали масово повертатися тисячі наших заробітчан.

– Як змінювалася динаміка захворюваності по районах Рівненщини?

– У весняні дні, особливо, коли хороша погода співпадала із серією вихідних, через тиждень сплеск захворюваності спостерігався фактично в усіх районах. В той час я радів, коли насувалася злива або іншим чином псувалась погода, бо знав, що більшість земляків точно сидітиме удома.

Для мене було  абсолютно очевидно, що, в першу чергу, епідемія почнеться в районах з найбільшою кількістю трудових мігрантів, а також у Рівному, яке є густонаселеною логістичною розв’язкою нашого краю.

– На початках, в період найжорсткішого карантину, активно обговорювали середовища підвищеної небезпеки. Говорили про лікарні і церкви…

– Умовами швидкого розповсюдження хвороб, що передаються повітряно-крапельним шляхом (у нашому випадку – переважно крапельним), є обмежене закрите приміщення і велика кількість людей в ньому. Природно, у лікарняному середовищі ризики є одними з найвищих. Ми бачили це, зокрема, і з повідомлень про сплески захворюваності серед медперсоналу.

Десь вогнищем епідемії ставали заклади торгівлі, десь церква… Нашим головним завданням було локалізувати небезпеку. Встановлення блок-постів у Тинному, Зорі та інших селах було швидким і дієвим засобом. Епідеміологи в цей час перевіряли контакти заражених, перериваючи ланцюги передачі інфекції.

Поки кількість хворих обчислювалася десятками, наша діяльність, як на мене, була цілком ефективною. Але, коли ж рахунок пішов на тисячі і потенційно контактною стала чи не половина населення області, працювати стало значно складніше.

– Уточніть, будь ласка, який рівень захворюваності має бути щоб у країні була визнана епідемія?

– Для різних інфекцій рівень має бути різним. Бо одна с справа – це грип, а інша – ебола, яка, слава Богу, до нас не дійшла, але десяток захворювань вже можна було б епідемією вважати. 

Законодавчого визначення відсотку для епідемії ще немає. Але у нас є населені пункти, де навіть рівень Covid-19 досягає того рівня, за якого прирівнюють до епідемії при грипу.

Наприклад, у Дубно, де більше 500 хворих на 100 тисяч населення. В нас в області більше двох з половиною тисяч активних хворих. Та дайте нам зараз стільки ж – і всі ліжка в лікарнях будуть зайняті. І це означатиме, що паралізована система охорони здоров'я, направлена на лікування інших хворих.

Чому Рівненщина в лідерах по захворюваності

– З чим пов'язаний факт, що Рівненщина вже кілька місяців поспіль стабільно не покидає перші позиції по Україні за кількістю нових захворювань?

– Однією з причин такого результату є те, що рівненські епідеміологи від початку старалися тримати область хоча б у п’ятірці лідерів за кількістю проведених ПЛР-тестувань.

Особисто я спочатку мав амбіцію зробити Рівненщину лідером і навіть наздогнати Польщу! На жаль, обійти ту ж столицю, маючи всього дві лабораторії, виявилося абсолютно не реальним завданням. Але стабільне третє місце по Україні ми все таки утримуємо.

Велика кількість тестувань, втім, є не основною причиною високої кількості COVID-інфікованих у нашому краї. Ми, як і решта областей Західної України, мали велику кількість заробітчан, які регулярно їздять в Європу. А відтак і значно більше можливостей заразитися.

На моє глибоке переконання, значної відмінності у перебігу епідемії в областях Західної України немає. Якщо сьогодні, скажімо, у Волинській області кількість виявлених випадків нижча, говорити варто, передусім, про те, що на даному етапі там є суттєве недодіагностування.

Хай на мене не ображаються колеги, але коли ПЛР-реєстрація у них налагодиться, за кількістю нових випадків вони швидко почнуть наздоганяти і нас, і Львівщину, і Буковину. Я, звісно ж, можу не враховувати якісь несподівані фактори-ікс. Але поки уявлення складається саме таке.

– Які повноваження у налагодженні роботи на місцях має санітарний лікар області?

– Нормативно-правові акти, які регулюють роботу головного санітарного лікаря області, передбачають: якщо йде погіршення епідемічної ситуації в регіоні, він має право ініціювати введення жорсткіших обмежувальних заходів.

Вважаю, свого часу саме своєчасне введення карантину дозволило запобігти сотням смертей, які ми потенційно могли би мати. А іще – що не менш важливо – був виграний час, аби краще підготуватися до протидії, на той момент, іще малодослідженій пандемії.

Не думаю, що у когось складається враження, що заходи щодо протидії Covid-19 найближчим часом перервуться. Зрозуміло, що це доволі надовго. Але, на сьогодні маємо рівень захворюваності цілком прийнятний для того, аби наша медицина могла дати йому раду.

Які карантинні заходи безглузді

– Які карантинні рішення вважаєте безглуздими чи невмотивованими?

– Не буду тут оригінальним, якщо згадаю сумнозвісну заборону відвідування скверів і парків, прибережних смуг. Чого прибережних смуг? Я досі не зрозумів (сміється). Ну нехай сквери і парки ще можна було пояснити великою кількістю людей. А прибережні смуги – це ж поодинокі там відвідини були. Другий момент – мова йшла про дезінфекцію вулиць.

Більшість не стикалася з коронавірусом

– Коли ходиш вулицями, немає враження, що у нас діють карантинні заходи. Люди переважно ходять без масок, інколи надягають їх, але тільки на рот. Інколи і в приміщенні можна побачити людину без маски. Цього стає все більше. Виникає питання, чи можливо взагалі зробити карантин жорсткішим?

– Літньої пори ультрафіолет допомагає знищувати збудник. В цей період хворіють в значно легшій формі, а відповідно і сплесків епідемії не виникає. Думаю, сьогодні не варто закручувати гайки.

Головний санітарний лікар України зі мною не погоджується, але я вважаю, влітку достатньо вживати побільше продуктів, що містять вітаміни та частіше перебувати на відкритому повітрі. І захворюваність протікатиме значно легше, тим більше із збільшенням кількості пасажів (передачі інфекції від однієї людини до іншої) збудник, зазвичай, втрачає силу.

Чимало земляків і досі не мали справи з проблемою коронавірусу. Якщо взяти статистично, у нас захворіло більше 9 тисяч людей. Помножте цю суму на кількість їх родичів, в середньому на 4-5. І що таке 32-40 тисяч на фоні більше ніж мільйона населення Рівненщини? Чому маємо дивуватися?

В процесі роботи нам не раз траплялися надто комунікабельні, і в той же час безвідповідальні люди, які заразили одразу велику кількість людей. Через поцілунки, обнімання і значну кількість подібних контактів. Вони про це не знали. Але відбувалося все у період жорсткого карантину, а отже було прямим і завідомим порушенням законодавства.

Як на мене, витрати на діагностику і лікування заражених мали би покладатися саме на таких «суперпоширювачів».

Я весь час отримую інформацію про десятки складених протоколів про порушення обмежувальних заходів. Це свідчить, що робота контролюючими органами ведеться.

Зрозуміло, бізнес шукає шляхи, щоб заробити. Але це зовсім не звільняє від відповідальності і розуміння, що там, де є сто людей завжди знайдеться хворий. Це стосується, зокрема, також і масових весіль чи днів народжень.

У контролюючих органів є повноваження, як накладати фінансові санкції, так і припиняти роботу того чи іншого закладу. Щодо точної кількості цих випадків, варто цікавитися у Держпродспоживслужби та Нацполіції.

Польський і шведський сценарії в Україні

– Верховний суд України нещодавно звертався в Конституційний суд України і просив його встановити, чи є обмеження, встановлені на час пандемії конституційними. Вам особисто закидали, що порушуєте чиїсь права?

– До мене особисто таких закидів не було. А щодо вищих інстанцій, то йдеться про споконвічний конфлікт індивідуальної свободи і убезпечення колективу від певних ризиків. Це як сперечатися про вакцинацію. З одного боку медицина переконує, що вона необхідна. З іншого, лунає відповідь, що кожна людина має особисте право не щеплюватися.

В більшості країн світу інтереси колективу зазвичай ставляться вище інтересів однієї конкретно взятої особи.

Сьогодні багато говорять, мовляв, жорсткіші заходи, як в авторитарних країнах, могли би бути дієвішими. Але особисто я волію жити при демократії.

Жорсткість покарання за порушення пандемії у нас приблизно така ж, як і жорсткість покарання за інші правопорушення. Але ця проблема значно глобальніша за регіональну політику і має вирішуватись на міжнаціональному рівні.

На жаль, громадянська свідомість українців перебуває на тому рівні, на якому перебуває. Це те, чого ми не можемо не враховувати, рівняючись на досвід Швеції, Китаю чи когось іншого.

– З якою країною, на вашу думку, сьогодні коректно порівнювати перебіг пандемії в Україні?

– У багатьох моментах він повторює той, що був у Польщі. Раніше я спостерігав, що у нас з кількатижневим запізненням повторюється те саме, що було у них. Тим не менше, змушений констатувати, що ситуація в Україні плавно перейшла радше у шведський сценарій, коли обмежувальні заходи мінімізовані, а рівень захворюваності лишається одним з найвищих в Європі.

– Часто доводиться чути, от коли хворих було мало, карантин ввели жорсткий. Тепер же, хворих значно більше…

– Якщо говорити про період жорсткого карантину, не вважаю, що ми допускали якісь кардинальні помилки. Звичайно ж, були моменти, по яких я вважаю, що не допрацював. І тоді це розумів, але фізично не мав ні часу, ні ресурсів, аби зробити так, як хотілося. Тому, думаю, навіть коли б мав можливість переграти ситуацію, усе одно вчинив би, як вчинив. Тим не менше, ми працювали навіть більше, ніж могли.

Нинішнє послаблення запобіжних заходів, вважаю, є природним, бо ми не можемо підпорядкувати все життя держави виключно боротьбі з епідемією.

Це правда, зберігається дуже високий рівень захворюваності. Тим не менше ситуація є відносно контрольована. Натомість, що відбуватиметься в осінньо-зимовий період прогнозувати важко.

Часто доводиться чути про можливість другої хвилі корона вірусу, але особисто я переконаний, у нас іще навіть перша не завершилася. Тільки, коли матимемо кількість нових випадків менше 20-ти на день і ця тенденція триматиметься бодай два тижні, з’являться підстави говорити, про щось подібне. Поки ж триває перша хвиля і натяків на стабілізацію епідситуації немає.

Переконаний, свій шлях пройде кожен регіон. Не виключаю, що ситуація, яку Рівненщина переживає зараз, пізніше може повторитись у східних, центральних, південних регіонах країни.

Уникати не мертвих, а живих

– Навіщо померлих від коронавірусу ховають в мішках?

– Дуже хороше питання. Особисто я іронічно ставлюся, коли півметра хлорки насипають, кладуть мішок в закриту труну і іще хлоркою присипають. Епідеміологічно це ніяк не обґрунтовано. Мертвий не здатен заразити. Тим більше після обробки, якій його піддали.

Разом з тим, не варто забувати: якщо людина померла від коронавірусу, дуже висока вірогідність, що його родина також заражена. Тому, щоб уберегтися, просто уникайте поцілунків та інших контактів з цими людьми. Які б почуття вас не переповнювали.

Чому різні підходи до визначення червоних зон

– Яким чином сьогодні відбувається поділ області на червоні і зелені зони? Чим, у першу чергу, відрізняється ситуація в одних та інших районах?

– Найбільш болючими для людей проблемами перебування у червоній зоні є припинення транспортного сполучення та дистанційне навчання, припинення планових госпіталізацій. Натомість, до помірних вимог «зелених територій» ми вже звикли і вони, про що вже було сказано, надовго.

Критерії червоних територій – захворюваність більше 240 випадків на 100 тисяч населення за останні 14 днів для обласного центру, районів і міст обласного значення із населенням менше 70 тисяч осіб.

Для районів більше 70 тисяч норматив жорсткіший: щоб потрапити в червону зону, достатньо 160 випадків на 100 тис. населення. Іншим критерієм є завантаженість ліжок 5 днів поспіль більше 75%. Поки що ми тримаємо рівень близько 50%.

Можна прогнозувати збільшення кількості червоних та інших «проблемних» зон впродовж найближчих 2-4  тижні. Тому необхідність  мобілізації спільних зусиль актуальна як ніколи.

– Для обласного центру – 240 хворих на 100 тисяч населення, то це червона зона, а для Рівненського району червона зона коли 160 хворих на 100 тисяч. Яка логіка що для менш густонаселеного району норматив жорсткіший ніж для більш густонаселеного міста?

– Я не знаю логіку, з якою це приймав центральний орган.

Моє розуміння таке. Ми маємо три точки: велике місто, середній район і маленький район. Маленький район має більшу норму завдяки тому, що невелика кількість хворих дає високі відносні значення.

І ми маємо обласні центри, де, виходячи з густоти населення, специфіку логістичну, ризики розповсюдження інфекції на порядок вищі, ніж у середніх районах.

Крім того, зважаючи на більшу доступність до діагностики, ці показники в обласних центрах мають бути вищі. Тому маленькі райони з великими містами і об'єднують. Можливо, я помиляюся.

– Чи правильно ми розуміємо? Якщо в районі 71 тисяча населення, то 114 хворих – це вже червона тривога. Якщо в районі 69 тисяч людей, то 110 хворих це ще не червона тривога. І якщо в місті 250 тисяч і 400 хворих, то це теж не червона тривога (все в пропорції 160 хворих на 100 тисяч)?

– Математично ви прорахували правильно, але є питання щодо того що викликає тривогу. Тривогу викликає насамперед тому, що невелика кількість хворих, яка додасться до цих цифр, достатньо швидко «вистрелить» у червону зону.

– Найпопулярніше питання із соцмереж, коли, на вашу думку, епідемія може завершитися?

– Зрозуміло, що у цьому та у першій половині наступного року це точно не скінчиться. Вірус не дуже традиційний, тому просто переносити на нього уявлення про перебіг інших гостро-респіраторних захворювань не зовсім правильно. Але, якщо це все таки відбуватиметься схожим чином, можемо спрогнозувати проміжок, тривалістю у приблизно півтора роки.

Думаю, в осінньо-зимовий період буде ще один, набагато більший, підйом захворюваності, а далі пандемія поступово піде на спад.